Транспіренейка

Пройти від Середземного моря до Атлантики через Піренеї було давньою метою. Адже надихає вже тільки той факт, що ти горами перетинаєш цілий континент… До того ж протяжність маршруту сягає близько 800 кілометрів, що являється  оптимальною дистанцією для формату швидкісного проходження за 20 днів...
Існує три основні піренейські маршрути що простягаються від Атлантичного океану до Середземного моря... Найвідоміший проходить французькою стороною та має назву GR10. Він починається від поселення Андай, біля океану, та закінчується в середземноморському містечку Баньюльс-сюр-Мер. Менш відомий, але також дуже мальовничий та добре промаркований маршрут GR11 проходить територією Іспанії.  Та найкрутішим і найскладнішим являється маршрут HRP, який проходить найвищими піренейськими горами по території Іспанії, Франції та маленької Андорри. Цей маршрут майже не маркований та орієнтуватись потрібно по картам та GPS...
Звісно, що за основу проходження був обраний саме HRP, який так само як і GR10 має ту саму стартову та кінцеву точку – містечко Андай та Баньюльс-сюр-Мер відповідно.  Пройти хотілось в зворотному напрямі, в порядку зростання пріоритету водойм – від моря до океану, тобто від Баньюльса до Андайя...
Дати: 29.07-16.08.2019 р.
Інтерактивна мапа маршруту :
Добирання : Я летів лоукостом Ryanair з Каунаса в Жирону, а звідти вже автобусами доїжджав до старту в містечко Баньюльс-сюр-Мер... З аеропорту Жирони (так само як і з Барселони) найдешевше їхати автобусом Flixbus (краще заздалегідь купляти квиток на сайті компанії) до містечка Перпіньян, а потім пересісти на місцевий автобус № 400  до Баньюльс-сюр-Мер (відправлення з 15-ї платформи тієї ж автостанції куди прибуває Flixbus, оплата водію, одне євро). Добирання автобусами мені зайняло сумарно близько 3-х годин.
Завершивши маршрут в  французькому поселенні Андай, та провівши два дні біля океану, я перейшов в сусіднє іспанське місто  Ірун, з якого прямим автобусом поїхав в Барселону. Найдешевшим був перевізник Monbus (краще заздалегідь купити квиток на сайті компанії).
Ми на старті...
За всю мандрівку Піренеями я один раз зупинявся на ночівлю в рефуджії (16 евро) та один раз в альберзі  іспанського поселення Ісаба (14 евро), що було зв'язано з поганою погодою та відсутністю кабан і шелтерів поблизу, а подорожував я без тенту. Більшість ночівель я проводив під зоряним небом на фольгованій підстилці  в пуховому спальнику та бівуачному мішку з тайвеку. Декілька разів ночував в кабанах, які є безкоштовними, та один раз від невеликого дощу вночі мене врятував туристичний шелтер (саме таку назву мають на мапі досить погано пристосовані для ночівлі укриття)…

Лайфхак… Надзвичайно корисним  для навігації та планування кожної наступної ночівлі був додаток Mapy.cz (він значно кращий за всі інші тестовані до цього, та економно “їсть” батарею). Перед мандрівкою я завантажив в цьому додатку оффлайн мапи всього району Піренеїв, на яких були нанесені маршрути GR10, GR11, HRP та актуальне місце знаходження рефуджій, кабан, шелтерів та джерел…

До відома, ночівля в високогірних  рефуджіях коштує близько 20 євро, та зазвичай в  них необхідно ще обов'язково брати вечерю з сніданком, що може в сумі обійтись в 40-50 євро... Хороша альтернатива безкоштовні кабани, але особливо розраховувати на них не варто, деякі можуть бути зачинені або в поганому стані (без " нарів", тільки бетонна підлога), або ж взагалі зайнята персоналом що випасають корів,овець,коней… В мене був один випадок, коли я дістався після заходу сонця  планової кабани біля озера на висоті понад 2200, а вона зайнята... Там розмістились чоловік з жінкою, які в долині випасали коней. Погода явно псувалась, небо сильно затягнуло хмарами і ночувати просто неба не хотілось. Я розговорився з чоловіком... Він мені каже, що там за наступною горою є гарна кабана та в ній можна зупинитись на ночівлю...  Дивлюсь на мапі, дійсно є кабана, та щоб до неї дістатись треба підійнятись ще на гору зійшовши добряче з маршруту... Стежки на карті не видно та вже добряче стемніло, а ліхтаря в мене нема... Та от заради ночівлі в теплі я буквально забіг до кабани і не прогадав, під ранок дощило та був сильний туман.
Одна з найкрутіших кабан в яких я ночував...
 В подорож я відправився разом з моїм хорошим другом та напарником по проекту “The Running Pilgrims” - Дімою Джмілем. Перші вісім днів ми йшли разом по маршруту HRP...
 Цікаво було пройти повз ліс напівоголених дерев - коркових дубів, з кори яких виробляють корок... 
 Доволі швидко, вже на другий день, ми підібрались до вершин-перевалів вистою понад 2700 м...





  За день пройшли вздовж всієї Андорри...




   







На восьмий день ми розділились та я перейшов на маршрут GR10... Так як аптечка, ліхтар, пічка "Бонда" та тент були одні на двох, я продовжив свій шлях без цих аксесуарів... Найбільше не вистачало тільки ліхтаря та спирту для дезінфекції... Пічка мені взагалі була не потрібна, так як я перейшов на харчування без використання вогню в поході. А відсутність тенту тільки додало мотивації краще планувати ночівлі, щоб в погану погоду знаходитись біля укриття...








Увага! Ще один важливий момент на який варто звернути увагу... На маршруті велика кількість кліщів, всього я витягнув близько семи - всі в перші 350 кілометрів від Баньюльс-сюр-Мер...






  Під час самостійного проходження я мікшував всі три маршрути - HRP, GR10 та GR11... У вікно хорошої погоди та гарної видимості, з маршруту GR10 я знову повернувся на HRP...
   Найвища вершина на моєму шляху - Petit Vignemale...





  Хтось вибрав собі гарне місце під намет...







Потім погода погіршилась і я вирішив спуститись на іспанську сторону маршруту GR11... В цьому і є зміст вільного проходження... Коли завдяки сучасним технологіям та здібностям в орієнтуванні та використанні мапи з GPS, ти можеш підлаштовувати маршрут під себе, а не навпаки... Адже в горах ніколи не можна все розпланувати наперед...




  Пройшовши туманною долиною поміж безлічі молоденьких телят та конів, вже дорогою вниз, що вела в ущелину, біля мене зупинився хлопець віком до 23-х років  на невеликому "джипі" та запропонував підвезти... Я зрозумів, що він працює на випасі, та вирішив розпитати про його роботу, так як пасовища корів мені зустрічались дуже часто на шляху... Він розповів, що вирощує телят для продажу, що 5-6 місячне теля чоловічої статі продає за 800 евро, а жіночої по 600, так як там менше м'яса, та більше жиру... Що випас в горах триває близько 8-9 місяців в році, на різних схилах... Що йому дуже до вподоби робота і він радий хорошому заробітку, та збирається ще поповнити свій загін для більшої репродукції... Тобто, він вивозить на сезон корів в долину і вони там самі пасуться з дзвіночками та бірками в вухах, а потім генерують потомство... 
  До речі, всі виходи пасовищ обнесені колючим дротом або ж дротом з невеликою напругою. По маршруту пасовищ дуже багато, та за весь час я майже не бачив пастухів...

 Діставшись місця перетину GR11 та гірської частини маршруту пілігримів - Camino de Santiago, я в черговий раз перейшов  Піренеї та дістався культового містечка  Сен-Жан-П'є-де-Пор...
 Пілігрим йде своє Camino...Коли ти наодинці, справжній шлях пілігрима ти проходиш всередині себе...

 Містечко Сен-Жан-П'є-де-Пор... Тут починається Camino для більшості пілігримів, та концентрація натхненної енергетики зашкалює... Адже в цьому містечку більшість тільки починає свій шлях протяжністю понад 800 км, та для багатьох цей похід по Camino - виклик всього життя... Чомусь саме в цьому місці мені захотілось запалити свою свічку...

 В мене була ідея максимально наситити подорож не тільки горами та гірськими пейзажами, але й іншими моментами... Знову поринути в цю магічну атмосферу пілігримів на Camino, відвідати колоритні гірські селища Іспанії та Франції, зайти в старовинні храми, та відчути дух не тільки природних творінь. Головною метою було не прив'язуватись до вибраного маршруту та задачі будь якою ціною швидко його пройти… Основним було не втрачати відчуття радості моменту в якому знаходишся та відчуття повної свободи...

Від містечка Сен-Жан-П'є-де-Пор я продовжив шлях по GR10,  та вже через два з половиною дні дістався океану в курортному містечку Андайя. Я завершив свій маршрут на дев'ятнадцятий  день, в середньому долаючи по 40 кілометрів щоденно...

Харчування в поході : Головний практичний досвід з подорожі це повний перехід на харчування без використання вогню з наявних в супермаркетах по маршруту продуктів - кускус, пшенична каша, вівсянка, тайські нудлси, родзинки, фініки, горішки, суміш горішків з сухофруктами. Загальний принцип харчування - всі каші заливаються холодною водою та настоюються протягом різного періоду часу, тому треба відповідно розраховувати прийоми їжі. Кашам, які варяться до 5 хвилин вистачає до готовності простояти в воді близько 4 години, вівсянці та тайським “нудлсам” (типу "мівіни" але без хімії, та що коштують значно дорожче) по 30 хвилин.
Формат харчування :
1) Сніданок... Залита в формочці з вечора каша ( зазвичай та яка найдовше готується) з розрахунку 125 гр каші + 50 гр родзинок або фініків (якщо важко знайти родзинки чи фініки, можна використовувати цукор, без глюкози дуже важко ). Перший прийом їжі через дві години після старту, що дозволяє швидко зібратись, вилізши з теплого спальника не мерзнути, та зігрітись на маршруті... А коли організм пробудиться - поснідати в мальовничому місці половиною порції, наступну частину з’їсти ще через 3 години, та залити наступну порцію іншої каші з таким же розрахунком.
2) Вдень можна заливати вівсянку, яка швидко готується, або пшеничну кашу "французьку перловку" (їй треба 3 години)... В якості перекусу найкраще для мене 150 гр горішків з сухофруктами, або 150 гр фініків з арахісом, або тільки 150 гр. арахісу на день. В крайньому випадку печиво, близько 200 гр на день.
3) На вечір заливав тайські нудлси - 80 гр, додавав тертий сир, кетчуп, інколи консервовану сочевицю.
4) Як бонус, під час кожного відвідування супермаркету я брав молоко з випічкою.

Лайфхак... Пачка каші вагою 500 гр ділиться на чотири порції (виходить по 125 гр, пакується одразу по кулькам для компактності). Підійде все що вариться до 5 хвилин. Сухі сніданки найгірший варіант, найслабше “тримають”... Якщо йти виключно маршрутами GR10 або GR11, з середнім темпом 40 км в день, маркети зустрічаються мінімум раз в день, тож можна взагалі нести з собою мінімум їжі... Можна брати консервовані боби (сочевицю, нут) пересипати в фольгований пакет та мати гарний додаток до каш або нудлсів.

Варіант закупки на 4 дні в маркеті Франції : 1. Пачка кускуса (напів-готовий, дуже круто розмокає) - 500 гр 2. Пачка вівсянки або пшенична каша (типу перловки, кращий варіант) - 500 гр 3. Пачка тайських нудлсів - 250 гр 4. Тертий сир - 250 гр 5. Кетчуп в пластмасовій фляшці - 300 гр 6. Родзинки - 400 гр 7. Мікс горішків, або тільки арахіс - 600 гр Загалом : 2800 гр (700 гр на день)


Спорядження :
1. Наплічник Travel Extreme 28 - 710 гр
2. Килимок(фольгований) - 95 гр
3. Бівачний мішок(тайвек) - 200 гр
4. Спальник - 475 гр
5. Казанок 1,8л - 266 гр
6. Термо білизна (верх) - 135 гр
7. Термо білизна (низ) - 116 гр
8. Фліс - 230 гр
9. Кепка - 100 гр
10. Носки для ночівлі теплі - 45 гр
11. Носки для треку запасні (три пари) - 60 гр
12. Формочка з кришкою ( 500 мл) - 56 гр
13. Ложка з дерева (міцна та легка) - 10 гр
14. ПЕТ пляшка 750мл - 30 гр
15. ПЕТ пляшка 500мл - 25 гр
16. Зубна паста - 80 гр
17. Зубна щітка - 10 гр
18. Гребінець - 20 гр
19. Кульковий дезодорант - 60 гр
20. Штурмовка Ultralight -150 гр 
21. Телефон Xiaomi Redmi Note 7 - 200 гр
22. Зарядний пристрій з кабелем  -100 гр

  Важливо! Зарядне я брав на три порти, один з яких для режиму швидкої зарядки яку підтримує мій смартфон, інші порти на випадок ліміту розеток в місці підзарядок. Найчастіше заряджав телефон в туристичних офісах, там же є і безкоштовний Wi-Fi... Майже в кожному містечку по маршрутам GR10 та GR11 є туристичні офіси, та на картах в Mapy.cz всюди позначено їх знаходження. В туристичному офісі можна залишити телефон на підзарядку менеджеру і піти гуляти по місту... Все безкоштовно.
  Туристичний офіс містечка Гаварні...
В що був одягнений :
1. Кросівки Altra Lone Peak 3.0 NeoShell Low
2. Бахіли  Altra (не брудняться так носки та кросівки з середини)
3. Шорти  ( переваги - не потрібно "таскатися" з трусами, швидко сохнуть, зручно випрати та вдягнути, не парять ніжні місця :) )
4. Компресійні гетри
5. Майка
6. Нарукавники (зручно знімати-одягати,  якщо прохолодно)
7. Два баффи

Висновки по спорядженню :
 Зі спорядження зайвим був мій казанок на 1,8 літри, який я проносив як реліквію, та який був самим незручним елементом при щоденному пакуванні наплічника. Брався задля готування макаронів на двох, та після 7-го дня не використовувався. Ще міг не брати кепку, яку майже не вдягав,  просто я взагалі не люблю кепки... За це розплачувався добряче підсмаженим на сонці носом...
 Не вистачало найбільше ліхтаря, щипців для витягування кліщів та антисептика... З тентом можливо було б легше планувати місце ночівлі, не було б такої прив'язки до укриттів в погану погоду...


Категория: TheRunningPilgrims
Вы можете следить за комментариями с помощью RSS 2.0 ленты. Комментарии и трекбеки закрыты.

Comments are closed.

Наш кулинарный блог