Архив тега » europe «

Іспанія. Жирона

  Місто-несподіванка в якому я провів всього пів дня перед  вильотом додому з місцевого аеропорту... Середньовічні вулички, кольорові будинки вздовж каналу, та фортечна стіна вздовж якої проходять вузенькі доріжки для споглядання панорам міста на фоні Піренеїв...
 До Жирони я дістався з Барселони на автобусі (15 євро) за півтори години з північної автостанції... 
 Кольорові будиночки вздовж каналу, одна з візитівок Жирони, я безліч разів переходив з одного берегу на інший, через різні мостики, милуючись видами на чудернацькі будівлі та собори, що наче нависають над ними... 

  Храмова частина, по неписаним законам, розташовується на пагорбах міста... Собори вражають своїм масштабом... 




  Несподіванкою для мене була можливість прогулюватись по фортечній стіні, з якої можна було споглядати панорами старого міста на фоні гір...
  Спустившись з фортечної стіни я  трохи пройшовся низинними середньовічними вуличками міста...

   Та на захід сонця я знову підійнявся на один з оглядових майданчиків стіни, який приглядів заздалегідь ще вдень... Тут я провів майже годину, дивлячись як сонце заходить за Піренеї... Так почнеться наступний день, залишивши цей момент за межами мого дивного сприйняття... 
  Вечірня Жирона...


  О 23:00 я вже був на автовокзалі, з якого на автобусі поїхав в аеропорт... Так закінчився останній 25-й день моєї подорожі... 
Категория: Без рубрики  Теги:  комментарии отключены

Іспанія.Барселона

  Найцікавішими локаціями міста для мене були - Готичний квартал, морське побережжя, храм Саграда Фамілія,  та звісно ж парк Гуеля... Саме в такому пріоритеті я сформував план перебування в Барселоні після завершення Транспіренейки... Ночівлі в самому центрі старого міста давали мені можливість блукати допізна нічними вуличками магічного готичного кварталу... Завдяки крутому розташуванню мого хостела, виходячи на ранкову пробіжку  перед сніданком, я пробігав повз старовинні будівлі центру та вже за десять хвилин продовжував маршрут вздовж моря... Мій день був присвячений огляду архітектурних споруд Гауді та відпочинку на пляжі...
   Дати : 18.08 - 20.08.2019
 Кафедральний собор Барселони...
  При всій повазі до Гауді, та найцікавіше перебувати саме в готичному кварталі... Саме тут знаходиться той невловимий дух міста... Поміж вузеньких хаотичних вуличок та величезних середньовічних будівель...

  Вночі в цьому районі відбуваються просто магічні речі... Магію музики я відчув опинившись на одному з перформансів влаштованому на маленькій площі неподалік кафедрального собору... Хлопець близько 30-ти років,  під музичний супровід, який запускав зі свого смартфона підключеного до аудіоколонки, співав хіти опери та старовинні іспанські пісні... Він робив це настільки магічно, що залучив й інших в "свою гру"... Навколо нього зібралось багато людей, які чи то підспівували, чи то просто були зачаровані навколишньою атмосферою... Потім з натовпу все частіше став підспівувати професійним оперним голосом  ще один слухач, який пізніше вийшов виконувати партію Фігаро вже самостійно... І от понад двох годин такого  божевільного "флешмобу" наче з'єднали всіх в єдиному потоці... А коли виконувались відомі старовинні  іспанські пісні та половина площі підспівувала - я наче сам став іспанцем, на мить відчувши глибину їхньої душі...      







   По дорозі до собору Саграда Фамілія, між ординарними будівлями яскраво виділяються дім Бальо та дім Міла - творіння Гауді...   


  Саграда Фамілія - головне "місце паломництва" туристів Барселони...  





  Пляж Барселони був чи не найголовнішим місцем мого перебування... На відміну від містечка Андай, яке розташоване на побережжі Атлантичного океану та в якому закінчився мій Транспіренейський маршрут, відпочивати біля Середземного моря було значно комфортніше... Немає тих диких відливів, як на океанському побережжі, та не потрібно кожного ранку відходити понад 100 метрів від речей розташованих на суші, для того щоб дістатись океанської води... До того ж море значно тепліше...
 Пляж Барселони...

  Пальмова алея вздовж пляжу...
   На ранок другого дня, для ранішньої пробіжки я вибрав напрямок - парк Гуеля... Від готичного кварталу, в якому знаходився мій хостел, до парку Гуеля близько 5 кілометрів. Влітку платна зона парку відкривається о 8:00, та якщо прийти раніше, то в цій зоні дозволяється знаходитись безкоштовно, до того ж можна уникнути великої кількості туристів, які заселяють парк вдень...
 В парк я прибіг після 7:15, сонце вже достатньо освітлювало панорамні види Барселони та оригінальні архітектурні творіння Гауді...











 Так в Барселоні пройшло моє відновлення після двадцятиденного походу по Піренеям... Завжди хотілось в одній подорожі поєднати гори та море...
Категория: Без рубрики  Теги:  комментарии отключены

Данія. Копенгаген

   Місто в якому відчувається дух свободи... Тільки заради цього відчуття та району Нюхавн варто відвідати Копенгаген... Кольорові будиночки 17-18 століття розташовані вздовж гавані та старовинні кораблі створюють неймовірну атмосферу, особливо якщо поряд з вами кохана людина...
  Ціни в закладах зашкалюють... Хто хоче розважається в ресторанах, хтось на пристані розташувався на пікнік, хтось відкоркував вино сидячи на стінах  каналу... Багато облаштованих громадських місць з столами та лавицями де засідають  відпочиваючі попередньо пришвартувавши свій човен або велосипед... До речі,  велосипедів  просто безліч, це фішка всіх найбільш розвинутих міст. Безкоштовний  туалет на початку гавані додаткова зручність. Немає заборони на вживання алкоголю, заборони спускатись до невеликих причалів, заборони на все... І при цьому все чисто, та в покої...  В цьому напевно і криється секрет цього відчуття свободи... Цей дух створювався протягом віків проживаючою тут богемією - художниками, письменниками а також моряками, які повертаючись з довгих походів закидали свій якір в місцевих тавернах... В одному з кольорових будинків гавані Нюхавн проживав відомий данський письменник-казкар Андерсон...
  За весь час перебування в Копенгагені я не можу згадати чи бачив хоча б одного поліцейського... Та я думаю це не свідчення безкарності, а навпаки над продумана організація безпеки, зрештою зі стражами правопорядку ти маєш зустрічатись тільки з приводу правопорушення, а не на кожному кроці... Та от такого як в аеропорту Копенгагена  пильного огляду на пункті безпеки я ще не зустрічав ніде...
  Все на автоматиці, метро без машиніста та можна розміститись у самого переднього вікна, хоча контролери все ж привітливо слідкують за рівнем свідомості пасажирів, час від часу перевіряючи квитки... В простому хостелі, в якому ми зупинялись, все відчинялось по картці з магнітною смужкою індивідуально запрограмованою - вхідні двері, двері в корпус, двері в кімнату, та  камеру схову... 
 Ну і от яким нам відкрився Копенгаген... Гавань Нюхавн вранці...




  Королівська варта  на площі біля палацу Амалієнборг...

  Традиційна англійська церква імені св. Албана побудована в 1887 р.

  Фонтан Гефіон... По легенді германо-скандинавської міфології король Швеції пообіцяв богині Гефіоні віддати стільки земель, скільки вона зможе зорати чотирма биками... Вона  ж перетворила своїх могутніх чотирьох синів, народжених від велетня, в биків, та зорала стільки землі, що вистачило аж на цілий острів Зеландія, на якому зокрема і розташований Копенгаген...  
  Бастіон Кастеллет...

 
  Візитівка Копенгагена, скульптура русалки...  Про її популярність говорить велике скупчення туристів навколо... 

  Вдень місто покинув туман...
    Бухта в променях сонця...









  Панорама міста з найвищої точки Копенгагена, вежі палацу Крістіансборг... Підйом на оглядовий майданчик безкоштовний, та щоб потрапити на вершину вежі, ми вистояли близько 30 хвилин в черзі, плюс треба було пройти повз метало-детектор та огляд речей... Та це того вартувало... 




  Всередині вежі, на стінах відображається проекція голубів під супровід звукових ефектів, які наче живі, воркочучи, пересуваються з місця на місце... Даного типу інсталяція нагадує, що понад сто років вершина вежі слугувала домом для безлічі птахів...    
 Вулицями міста...





  Замок епохи відродження - Розенборг...


 Гавань Нюхавн ввечері...





Категория: All  Теги:  комментарии отключены

Польша. Гданськ

  Наскільки ж Гданськ не схожий на типові польські містечка... Основна причина напевно це вихід до моря, що означає налагоджені торгові шляхи та хороше сповіщення з сусідніми державами... Ті чинники, які розвивали  містечко в духовному, культурному та інтелектуальному плані за рахунок швидкого потоку інформаціїї, яка через шлюзи проникала з кожним новим кораблем...
  Місто збагачувалось нематеріальним скарбом у вигляді нових ідей... Втіленням цих ідей стали різнокольорові будиночки, архітектура яких вражає своїм різноманіттям та гармонією...
 Найкраще споглядати місто вранці... Провулки освітлені першимим променями сонця,  на вулицях зустрічаються тільки поодинокі перехожі, а ранішня доставка випічки до місцевих закладів наповнює повітря ванільним запахом...
  Та все змінюється коли на вуличках з'являються столики з сувенірами та пересувні кіоски зі смаколиками...  З'являється більше людей та вулички якось втрачають свою ранішню красу...
  Коли на вулицях з'являються цілі потоки людей, найкращий час поглянути на місто з висоти, де менше відчувається повсякденна  метушня... Башта археологічного музею...
 На самому останньому поверсі башти розміщено невелике кругове приміщення, з маленькими віконечками по всьому периметру... Кожне з яких можна  відкрити та споглядати гарні панорами міста... З цієї башти відкривається найгарніший вид на залив...

 В огладовій кімнатці ми були самі і так здалось, що про цей майданчик мало хто знає з туристів... Вид на два символи міста - Базиліку Святої Марії та Ратушу, на яких знаходяться наступні два оглядові майданчики які ми відвідали ...
 Найпопулярніший та нйвищий оглядовий майданчик розташований на вершині башти готичної римо-католицької базиліки Святої Марії...  
 В Гданську також є огладове колесо, та воно винесене за межі старої частини міста, тому ми вирішили що з нього особливо нічого не буде видно...

 Вид на ратушу та будиночки центральної площі...
 З вершини башти ратуші краще  ніж з базиліки можна розгледіти архітектурну особливість міста, яка полягає в своєрідному оформленні верхньої частини фасаду будинку... Цікаво, що навіть нові будинки намагаються будувати з дотриманням цієї фішки...



 А ось і вид з ратуші на саму базиліку, яка була побудована ще в 1502 році та являється найбільшим цегляним собором світу...
  Канали завжди є прикрасою будь-якого міста...
  Після обіду ми вирішили поїхати до моря в  містечко Сопот, який входить до однієї агломерації з Гданськом...  Місцева електричка за місцевим тарифом за 20 хвилин довезла нас туди...
  Танцюючий будинок одна з візитівок міста...

  Пляж та пристань Сопота... 



Категория: All  Теги:  комментарии отключены

Польша. Варшава

 One day in Warsaw... Morning in the old city, calm and emptiness... Colors of the streets and "tasty" buildings... Grey skyscrapers and old fashioned cars... National Museum of Warsaw with magic works of art... Panoramic view from tower to main square... Sun, smile and style...
  Grey skyscrapers...


  Old fashioned cars...



  Main square...



  Old city without people in early morning... And it's all only for you...






   The narrowest house in old city and the magic bell... 
  National Museum of Warsaw...

 The Battle of Grunwald, depict the most epic event in Poland history... 

 Madonna and Child, Sandro Botticelli...

  Faras Gallery... Makurian wall painting from Faras Cathedral (Lower Nubia)... Saint Anne 8th-9th century...
   From tower near St. Anne's Church... 

  Sweet kiss on the rooftop ...

Категория: All  Теги:  комментарии отключены

Туреччина. Мармарис

 В Мармарисі ми провели три дні разом з нашим другом Халілем... Він запросив нас на свою яхту "Hypnose"... Вранці ми вибігали на пробіжку набережною, яку поєднували з невеликими запливами в морі, вдень гуляли містом та одного разу виїхали на яхті в море, а вечори ми душевно проводили під аккомпанемент укулеле...
 Халіль зустрів нас на автобусній станції Мармариса та ми поїхали в порт, де була припаркована його яхта...
   На яхті було все необхідне та в той же час розкішно... Вітальня, ергономічна кухня, три спальні,в кожній туалет з душевою, невелике господарське приміщення з пральною машиною та сушкою... Все в одному стилі та нічого зайвого... До електрики яхта підключалась відповідним подовжувачем... Спеціальні розетки були розміщені на причалі біля кожного паркувального місця...  

  Ввечері ми відвідали рибний ресторан, в якому наш друг хотів щоб ми спробували всі найкращі блюда... Хоча так було всюди куди б ми не заходили... Халіль на протязі чотирьох днів організовував для нас цілі гастрономічні тури... Блюда з морепродуктів, баклажанів, ніжні десерти, пахлава, йогурти, айран...        
  Крутий контраст подорожі... Після ночівлі в "диких" умовах Лікійської тропи опинитись на яхті... Що краще?... Важко порівнювати та й немає змісту, як і будь які порівняння... Мені сподобався саме цей контраст, який надав  відчуття  повноти чуттєвого життя...  
  На другий день ми відшвартувались від берега та відправились в плавання... Дуже цікаво було спостерігати як  на моторному човні нас відбуксирували з нашого парковочного місця, хоча здавалось що простору для розвороту було надто мало, так як яхта була найдовшою серед усіх... 



  Покидаючи порт ми відправились до найближчого острову...
   Найгарніший Мармарис саме з моря...








  Не виїжджаючи з бухти, ми кинули якір біля найближчого острову з бірюзовою водою... 


   Крутим доповненням яхти, був причеплений до корми водний мотоцикл, на якому ми по розсікали води Середземного моря... 



   Цілий день ми провели в морі... Після чого знялись з якоря та попрямували назад в порт...


   Наступний день ми виділили під прогулянку цим дуже гарним курортним містечком...





 Забравшись на невеликий пагорб, з тераси найвищого кафе міста відкрилась панорама Мармариса...


  Ввечері Халіль відвіз нас на так званий "небесний острів" - півострів "Nimara"... Тут в давнину знаходилось античне містечко Nimara... У найвищій точці острова знаходиться печера, в якій проводили поклоніння богам древні жителі півострову... Розкопки свідчать про присутність людей в печері понад 15 000 років тому...  Ми пішки піднялись до печери та  уявно доторкнулись до давнини...   
   На третій день ми прощались з Мармарисом та виїжджали до Ізміра, з якого мали на наступний день вилітати додому... 


   Діставшись Ізміра ми трохи відпочили, та під вечір вийшли на прогулянку вздовж затоки... Тут ми вперше скуштували мідії з рисом, які подавались в мушлях... Відкривши мушлю та трохи вичавивши сік лимону на суміш рису з мідією, однією половинкою мушлі наче ложкою зачерпуєте смачний вміст, який дуже зручно лежить на іншій половинці мушлі... Уявити буває значно смачніше ніж побачити на фото... А на фото приємні вечірні пейзажі з набережної...    



  Як завжди найкраща вечеря, тільки в найкращій компанії... Халіль нам подарував дуже теплу атмосферу, наповнивши наш простір своєю енергією... 
Категория: All, Туреччина, Турція  Теги:  комментарии отключены

Туреччина. Каш

   Місто Каш ми пробігали під час подолання Лікійської стежки... В ньому нас чекала Діанка, яка з Анталії переїхала сюди на автобусі... Дуже гарне містечко на узбережжі та не схоже на інші... Житлові будинки тут розташовані на горі, а в низинах знаходиться центральна частина  міста та порт...
  З Діанкою ми зустрілись на пляжі неподалік міста... 

   Ввечері ми прогулялись центром та разом скуштували смачний турецький йогурт на валунах неподалік від порту...
   На ночівлю ми зупинились по каучсерфінгу у дуже харизматичної дівчини - медсестри Зекі... Вона жила в будинку розташованому майже на найвищій точці гори. Ще по такому крутому схилу, розміщеному в місті, нам не доводились підійматись... А асфальтна дорога вела вздовж житлового масива...  Видно ожеледиць в місті не буває...
  Наступного дня я з Дімою продовжили пробіг далі по Лікійській тропі, а Діанка на повну засмакувала місто Каш...
   Невеликий порт...


 

 Гранатові дерева...
 Пальми з бананами...
  Цвітіння бананів...
  В місті присутні також памятки античності... Каш був одним з головних міст античної держави...

   Вулички  міста потопають в зелені... 








  Вулички вкриті  магазинчиками та ресторанами орієнтованими на європейських туристів... Продавці та офіціанти французькою та німецькою мовами запрошують до своїх закладів, даючи зрозуміти які національності їх основний контингент... 

  Маленькі деталі на які часом не звертаєш увагу, але які роблять свій внесок в сприйняття міста... 








   Двері деяких місцевих садиб... 
  В 15 кілометрах від міста Каш, розташований один з найгарніших пляжів -  Капуташ... До якого треба спуститись з автомагістралі...




  З пляжу, Діанка поїхала автобусом в Фетхіє, де наші кораблі мали знову зустрітись, та продовжити плавання разом... 
Категория: All, Туреччина, Турція  Теги:  комментарии отключены

Туреччина. Анталія

  В Анталію ми прилетіли зі Стамбулу... Саме це місто було відправною точкою нашої пробіжки по Лікійській стежці. Провівши один день в місті, я з Дімою вирушив автостопом в селище Гісачандир, з якого планували розпочати маршрут, а Діанка залишилась на декілька днів у наших друзів з каучсерфінгу, сімейної пари Гайє та Деніса... 
   Дорогою до наших друзів ми пройшлись центральною частиною міста...

   В старовинну частину ми буквально ввійшли через ворота побудовані ще за часів римської імперії...  
  На вулиці Діму вмовили почистити кросівки, точніше намастити якимось кремом щоб відштовхували вологу... "Чоботар" зробив все по турецькій звичці - спочатку вмовити, виконати, а потім казати ціну та просити гроші. Ми розраховувались булочками, які залишились ще зі Стамбулу... До того ж, весь крем яким чоботар намастив кросівки, проник крізь тканину та змазав ще й Дімині ноги :)
  Вузенькі вулички, квіти та сонячна погода останніх днів вересня...



  Так званий зрізаний мінарет, який колись добудували до християнської церкви...




 
  Часовня, яка була побудована на кошти німецького імператора, як подарунок турецькому султану... 

  Ми не оминули нагоди зайти в одну з мечетей...

   В Анталії можна просто гуляти вздовж узбережжя та милуватись краєвидами...
 

 В межах міста розташований дуже мальовничий - нижній Дюденський водоспад...
  Кількість кішок на вулицях Анталії вражає... Тут їх дуже люблять... Постійно підгодовують та вибудували для них цілий комплекс будиночків... 


 Фінікова пальми вкрита плодами...
    Порт Анталії...





  Довжелезний гальковий пляж на якому Діанка любила проводити час...

  Зазвичай, через постійну димку, гір майже невидно, та на зламі погоди гори відкриваються у всій красі...




Категория: All, Туреччина, Турція  Теги:  комментарии отключены

Туреччина. Стамбул

  Знайомство з Туреччиною розпочалось з її неофіційної столиці... За допомогою каучсерфінгу ми на три ночі зупинились в европейській частині міста, в найрелігіознішому його районі - Ейюп. За три дні ми відвідали чотири мечеті, покуштували солодощів на египетському ринку, поплавали на кораблику по Босфору, спробували славетну рибу в булці з плаваючих корабликів, побували на площі Таксим, а також в хорошій атмосфері попили турецький чайок на азійській частині міста...
 Оскільки наша домівка знаходилась в районі Ейюп, тому знайомство з мусульманським духом Турречини у нас розпочалось з головної мечеті саме цього району...
   Перед входом в мечеть, правильні мусульмани омивають ноги, руки,обличчя, бороди...
  Всередині дуже спокійно... Відчуття умиротворення присутнє особливо в таких віддалених від туристичних місць мечетей...   
 Мусульмани дуже доброзичливі та щирі люди... На виході з мечеті мусульманка разом з хлопчиком роздавала симіти - традиційні булочки вкриті кунжутом...  
 Саме в неспішному темпі найкраще спостерігати за ще одною грою суспільства...
 Колоритними вуличками ми продовжили просування до центральної частини міста, яка від нашого дому знаходилась в 7-ми кілометрах...


  Наступною ми відвідали мечеть Сулеймані... 


  По суті, всі мечеті дуже схожі одна на одну, відрізняється тільки атмосфера, яку створюють саме люди...

  Тут же знаходяться гробниці правителів...

  Від мечеті Сулеймані відкривається дуже гарний вид на Босфор та на інші частини величезного міста...  
   Діставшись єгипетського ринку ми не оминули нагоди пройтись вздовж рядів з солодощами та трошки покуштувати східних смаколиків... Деякі з продавців, бачачи що в мене позаду в наплічнику укулеле, просили щось заграти... Так, одного разу я влаштував невеликий виступ для місцевої публіки... 




  Під вечір ми дістались центральної частини міста...



  Щоб зробити гарні знімки найпопулярніших мечетей Стамбулу - Софії та Блакитної мечеті, ми піднялись на руфтоп  ресторану "Seven Hills"...

  Всередину Ая-Софії ми не заходили, а от Блакитну мечеть відвідали...

  Ну що ж, все так само гарно, схоже, та дуже багато людей... Більше туристичне місце ніж духовне... 

   За день ми відвідали три мечеті, єгипетський ринок, на якому підкріпились солодощами,  та неспішно повертались додому, де нас чекав дуже крутий хост - Халдун... 

  Нічний Стамбул...
  Наступного дня ми відвідали головну мечеть району Фатіх...



   Все по накатаній... Прийшли, омились, зайшли всередину...
  В цій мечеті нас найбільше вразив килим, яким була вкрита підлога... На якому було просто надзвичайно приємно сидіти...  В кожній мечеті ми  просто засиджувались на деякий час...   

  Після відвідин мечеті Фатіх, ми на метро поїхали на інший бік проливу до площі Таксим...
  Пройшовши від площі Таксим, широкою головною вулицею, повз безліч магазинів та ресторанів, ми дістались головної памятки району - башти Галата : 
  Повертаючись мостом до європейської частини, ми зайшли на пристань Еміньоню, скуштувати приготовлену на плавучих корабликах смажену рибу в булці з овочами...

  В булку кладуть половинку просмаженого філе скумбрії разом з овочами, а турецькою це "блюдо" називають - Balik Ekmek :
  Цього дня ми повертались додому трохи раніше...
  Останній день в Стамбулі ми провели так само неспішно як і попередні... В нас мав бути нічний виліт в Анталію, тому з "турецького дому" ми вийшли після обіду... Головним планом цього дня, було покататись на кораблику вздовж Босфорського проливу. Діставшись до пристані в районі Еміньоню, ми купили квитки на тур по Босфору...
  


 










   Повернувшись на пристань з прогулянки проливом, ми пересіли на кораблик який був вже не туристичним,  а використовувався як публічний транспорт... Ми покидали європейську частину в напрямку азійської...   
  Азійська частина більш тусовочна, тут багато пабів та незвична як для мусульманської країни алкогольна складова... Ми сповна відчули гостинність турків... В одному з кафе нас пригостили чаєм та нагодували булочками, хоча ми просто хотіли скористатись Wi-Fi... 


  Ось така проста замальовка відвідин Стамбулу... У кожного вона своя...  Чим більше ти відкритий та простіший, тим відкритіше та простіше буде ставлення до тебе... Так воно виходить, що випити чаю та скуштувати випічку в простій та теплій атмосфері, запам'ятовується  найбільше... Можна купити смачну їжу та гарний інтер'єр, а от атмосферу  в якій ми живемо не купиш, вона залежить тільки від нас...      

Категория: All, Туреччина, Турція  Теги:  комментарии отключены

На колесах до океану. Частина 2

   Йшов тринадцятий день подорожі... Ми вже покинули Португалію та продовжували свій шлях південною частиною Іспанії. Погода дарувала нам сонячні та безхмарні дні, а незнайомі досі пейзажі вносили нові картинки до нашої свідомості.
  Останню ночівлю ми провели в наметах неподалік двох водосховищ - Гуадальтеба та Гуадальорсе. Назва першого водосховища походить від географічної назви району, а другого, від назви найбільш повноводної річки Гуадальорсе, розташованої неподалік.     
  Як же було класно збігти вранці до озера Гуадальтеба та поплавати в його прозорій та теплій воді... 
   А вибравшись на хребет, насолодитись видами на водосховище Гуадальорсе...  
  Основною метою сьогоднішнього дня, було пройтись "Королівською Тропкою" або іспанською - "Caminito del Rey", яка пролягала на висоті близько 70 метрів, вздовж вертикальних стін каньйону Єль Чорро ...    
  Вперше, тропа була побудована в 1905 році, як допоміжний шлях для робочих, які були зайняті побудовою греблі Конде де Гуадальорсе... Тропа проходила з одної стінки каньйону на іншу... Після того, як на церемонії відкриття греблі король Іспанії  пройшов тропою, її почали називати королівською... В 2015 році тропа знову була відкрита після реконструкції, та проходить тепер на півтора метра вище старої, історичної...  :
   Види висоти заворожують...
 Закінчивши свій королівський путь  каньйоном, ми попрямували далі дорогами півдня Іспанії...
   На ночівлю ми встали на побережжі Середземного моря, неподалік містечка Картахена :
    По дорозі засушливими іспанськими місцями..:
  Зупинки біля мигдалевих дерев вже стали традицією... Мигдаль йшов за милу душу... 
  Плоди  гранатових та мандаринових дерев - радували наш шлунок, а шлунок радував нас... Також, по дорозі нам зустрічалось багато фінікових пальм :
  Цього дня ми бігали гірським районом "Xorret de Cati", який розташований в горах "Sierra del Fraile". В цьому районі, також проходить один з найважчих етапів відомої іспанської багатоденної велогонки - "Вуельта"...
   Краєвиди скелястих іспанських гір :
   Відео з пробіжок :
   У Валенсії ми зупинились на ночівлю в квартирі  подруги Ігорка. Ми разом повечеряли та порозпитували її про життя в Іспаніїї.
   Наступного ранку ми вийшли на прогулянку-пробіжку по Валенсії, яку розпочали з паркової зони, що має довжину близько 10 км та проходить через все місто. Цікавим є те, що парк розташований на місці висохлого русла річки Турія...
   Над парком проходить велика кількість мостів, які вражають своїм оформленням : 
   Від парку ми попрямували до архітектурного комплексу - "Місто мистецтв та наук" :
   Місцевий порт :
   Пальмова набережна на узбережжі моря :
   Головна площа старої частині міста, та вхід до кафедрального собору, в якому знаходиться одна з головних християнських святинь - Святий Грааль :  
   Панорама старої частини міста з вежі :
   Вуличками Валенсії, з божественно солодкою іспанською хурмою...
   Наступною нашою зупинкою була Барселона. На цей раз ми гостювали у дуже приємної сімейної пари Назара та Тамари - друзів Сергія. По приїзду, Тамара  приготувала нам дуже смачну вечерю з рисом та мідіями, а Назар допоміг припаркувати автомобіль. Ми приємно поспілкувались та почули багато цікавих історій з їхнього життя...
  Вранці наступного дня ми разом з Дмитром пішли гуляти Барселоною, а хлопці поїхали до гори "Монсеррат" відвідати однойменний монастир. 
   Ми ночували неподалік лікарні святого Павла, одної з пам'яток міста  : 
   Пройшовши ще трохи, ми дістались до головного символу Барселони - "Храму святого сімейства". Його будівництво  розпочато ще у 1882 році, а закінчити планують у 2026-му...  :
 Так  розпочалося наше знайомство з творіннями всесвітньо відомого каталонського архітектора Антоніо Гауді, які вражають своєю оригінальністю та самобутністю...
  Наступним його творінням яке ми відвідали, був Парк Гуеля  :
  Будинки Міла та Бальо :
  Закінчивши огляд архітектурних творінь Гауді, ми пішли гуляти вузенькими вуличками старої частини міста, так званим  "Готичним кварталом" :    
   Досить цікаво було спостерігати повсякчасно вивішені каталонські прапори на балконах та вікнах, які постійно нагадують про бажання частини населення  цього регіону від'єднатись від Іспанії...     
   Велика кількість вуличної музики на площах старого міста додавала особливого колориту...
   Провівши дві ночівлі в Барселоні ми виїхали з Іспаніїї та попрямували автобаном по південному узбережжю Франціїї. Цього дня в нас було заплановано якомога більше проїхати, бо час відведений на мандрівку спливав... Та все ж, проїжджаючи набережною  Ніцци, ми не оминули нагоди поплавати в морі.
  Ночівлю ми провели в доволі незвичному місці - на з'їзді з автобану в облаштованій для зупинок зоні... З якої, вранці, нам відкривались мальовничі краєвиди на італійське узбережжя:
   Прямуючи автобаном повз Геную ми попали в затор, та сприйнявши це за знак, вирішили заїхати в місто та прогулятись  його  набережною  :
  Так само спонтанно ми опинились на озері Гарда. Сергій подивився в GPS, побачив що ми проїжджаємо неподалік, та сказав - "Хочу поплавати в озері Гарда"... Ось так ми всі разом опинились в прозорій та холодній воді найбільшого італійського озера... Біда...       
  Погода на озері надихнула нас на маленьку зміну в планах. Замість того щоб їхати додому напряму, ми вирішили зробити невелике коло та заїхати на день в гори... Ми попрямували в район доломітових Альп, до скель "Тре-Чиме-де-Лаваредо". Та погода тут була не такою райдужною як на озері...   
  Ночівлю ми провели в наметах на території національного парку. Вранці  виявилось,  що це було недозволене місце для кемпінгу... Просто вночі ми не помітили позначок про заборону... Та нас "пронесло", ми швидко зібрались та переїхали на дозволену парковку, після чого, вирушили по маршруту ...    
   Панорама з виглядом на гори "Тре-Чіме", що перекладаються як - "три зубці" :
  Частина підйому проходила тунелем, продовбаним в гірській породі... Таким чином мені ще не доводилось підійматись... 
  Відео проходження гірськими тунелями :

   Діставшись висоти 2600 н.р.м. ми повернули назад, так як нульова видимість не мотивувала продовжувати підйом...
   Холодні гори під завершення подорожі, стали для нас своєрідною акліматизацією до нашого "українського клімату"... Буквально три дні тому ти купаєшся в морі, ходиш в шортах та майці, а тут мінус, та треба рухатись щоб не змерзнути... Так і вся подорож найбільше запам'яталась контрастом, як кліматичним так і соціальним... До прикладу, взявши такий банальний момент... Проїздиш Австрію, Швейцарію, Францію... Люди вдома сортують сміття, на узбіччях ні смітинки... Опиняєшся в Португалії, Іспанії - сміття на узбіччях, ніхто вдома нічого не сортує, майже так як в нас, за винятком хороших доріг та рівня життя... 
  А взагалі,  немає змісту порівнювати, як людей так і країни... Може не всі це знають, та намагаються керуватись нав'язаними суспільними шаблонами, але будь-яка людина є неповторною, та кожна країна має свій оригінальний присмак... Все залежить тільки від нашого сприйняття. Закриваючи очі і світ навколо нас зникає... І якщо ти не вмієш насолоджуватись тим де ти є зараз, то зміна місця  тобі навряд чи допоможе...       
  Двадцять днів ми прожили в ритмі відірваному від нашої шаблонної буденності, збагатившись новими історіями,враженнями та трошки краще пізнавши себе...    
Категория: На колесах до океану  Теги:  комментарии отключены
Наш кулинарный блог