На подіумі: Гаїті

При згадці одягу Гаваїв умить у пам’яті зринає спідниця «хула» з квітковим леї-намистом і кокосами, так само коштовне сарі одразу огортає Індію, чи туго замотується в шовки кімоно Японія. А от, говорячи про традиційне вбрання Гаїті, одразу чітко вималювати собі образ автентичного місцевого жителя неможливо.
 
Гаїтянський костюм являє собою щось своє, зшите із клаптів французьких й африканських мотивів, з домішками іспанського впливу, ямайського колориту…
Тут усе складніше, дрібочки частин одягу, який часто позиціонується як національний, потрібно збирати по всьому узбережжю Карибського басейну, запливаючи також у ті країни, що колись регулярно навідувались на ці острівні землі. Та найчастіше, розповідаючи про традиційне гаїтянське вбрання, його ототожнюють із тим, яке жителі Карибів звикли вдягати, щоб танцювати кадриль. На теренах Гаїті його назва звучить як сукня-карабела. Саме по собі слово «карабела» випромінює яскравість і грайливість кольорів. А чується воно якось дуже голосно, з оплесками, з дзвоном, стукотом усіляких аксесуарів, зі звуком крилатих помахів широких суконь і шурхотом довгих спідниць по підлозі.
Такі образи виправдані. Традиційні наряди жінок-гаїтянок – спідниці нижче колін, а здебільшого до самої підлоги, і блузи з пишними рифленими ліхтарикоподібними рукавами. Іноді вбрання нероздільне – утворює собою суцільну сукню.

Для створення усього згаданого найчастіше обирають легке біле полотно як основу або ж текстиль соковитих червоних відтінків. Також на Гаїті дуже небайдужі до геометрії мадрасу. Мадрас – це така натуральна бавовняна тканина, що зазвичай має подібний до шотландської клітки візерунок. Її кольори завжди теплі, насичені та яскраві. Вдягають мадрас як широку спідницю або зав’язують на стегнах у вигляді бандани. Пропускаючи максимум повітря, у спекотному кліматі цей матеріал як ніде доречний.
Костюм доповнює довге намисто, яке перегукується з аксесуарами на руках та у вухах. Без прикрас не лишається й голова, найчастіше її обіймає пов’язка або віртуозно викладена чалма, низький чи високий тюрбан, вміло закручені усілякі об’ємні вузли, великі банти й подоба квітів. Буває, що красуні майструють із пов’язок капелюшки або ж вдягають поверх справжні широкополі капелюхи.

Що ж стосується чоловіків, то вони в таких питаннях повністю слідують за жінками. Лише деколи змінюють пріоритетність цих кольорів.
А от день одруження для гаїтян особливий: наречена вбирається виключно у біле, а наречений до чорного низу приміряє сніжну бавовняну сорочку буш-жакет, більш відому світові під назвою гуябера. Від усіх інших вона різниться своїм широким, трошки кострубатим кроєм зі специфічними вертикальними рядами тісно нашитих складок. Найвідоміший, найвідданіший прихильник гуябери – кубинець Фідель Кастро. Гаїтянські чоловіки не відмовляються також від смокінгів та акуратних капелюхів.
Звісно, з роками вигляд місцевих жителів змінювався. У наші часи можна побачити, як спекотний клімат змушує гаїтянок носити коротші спідниці й блузи-топи, хоча барвисті кольори вбрання досі переважають, а білий колір залишається у пошані не тільки в часи весільної метушні, а й у буденному житті. На теренах сучасного Гаїті молоді пропонують одяг, візерунки якого замінені на кольори прапору республіки. Традиційне яскраве й багатошарове місцеві тепер обирають для відвідин церкви чи великих національних заходів.

Але й у цій державі існують певні правила й закони етикету. Хоча гаїтяни люблять ходити босоніж, у містах і у більшості публічних місць без взуття ви їх не побачите, бо за таке тут можна отримати штраф. Поза межами піщаних пляжів не дозволяється ходити у пляжному одязі, потрібно також розділяти день і ніч: темна пора доби вимагає змінити строкате коротке вбрання на щось витримане і навіть вишукане.
Категория: Гаїті
Вы можете следить за комментариями с помощью RSS 2.0 ленты. Комментарии и трекбеки закрыты.

Comments are closed.

Наш кулинарный блог