Архив категории »Японія «

Оце так сервіс! Японське таксі

Найперше, з чим має розібратися кожен турист, опинившись у новій країні – це із транспортною системою. Часто вона здається складною і заплутаною, і щоб збагнути її, потрібні тижні, а може, й місяці. Наша читачка Наталія Усенко побувала в Японії і ділиться своїми враженнями про найбільш комфортний і безпечний транспорт у світі.
 
Транспортна система в Японії вельми розвинена і є однією з найсучасніших у світі. Так і хочеться написати, що японський транспорт найбезпечніший, але, оскільки в країні часто стаються всілякі стихійні лиха, рівень форс-мажорних обставин украй високий. Задля справедливості зауважу, що японці щороку витрачають колосальну суму на підтримку транспортної безпеки, впроваджуючи передові розробки і створюючи різні програми місцевого та національного масштабу. Людей навчають діяти і надавати першу допомогу в екстремальних ситуаціях. Спеціальні умови створено для іноземців та людей з обмеженими можливостями. Також велику увагу приділяють запобіганню крадіжок та інших злочинів у транспорті.
Перший приклад суто японського «вау» -транспорту – це звичайнісіньке таксі. Одразу зазначу, що вартість проїзду одна з найвищих у світі, але відмовити собі в задоволенні проїхатися хоча б кілька кілометрів просто неможливо! Найчастіше на вигляд це далеко не нові машини. Та й звичного нашому окові напису «taxi» не побачиш. Замість цього на шашках ієрогліфи, картинки з тваринами або мультяшними персонажами, які є візитівками транспортних компаній.b-sonytaxi-a-20180601-870x580.jpgФото japantimes.со.jp
Вільне чи зайняте авто, можна визначити, поглянувши на сигнальні лампи за лобовим склом: світить червоним – готове відвезти вас у будь-якому напрямку; зелений означає, що, на жаль, воно уже до послуг інших пасажирів.
Таксі можна зупинити на вулиці, просто махнувши рукою. Єдине, чого не варто робити, то це намагатися відчинити машину самостійно. Хоча всі іноземці саме так і роблять. А весь фокус у тому, що двері відчиняються тільки з панелі управління спеціальним механізмом, тому краще відійти вбік і почекати, коли вони самі розчахнуться перед вами.
Дивіться також: Таксі по-венеційському: гондоли
Головні ж принади автомобіля всередині: ідеально чистий салон, на сидіннях білі мереживні чохли, крім аптечки, є телевізор, всілякі масажні механізми і навіть електробритва; також у таксі можна придбати жувальну гумку, сигарети, воду або інші прохолодні напої. Незвичним для нас є стенд з рекламними проспектами на задньому сидінні, але тут, на мій погляд, таксисти явно не допрацювали, адже все надруковано винятково японською мовою. Один мій знайомий розповідав, що є служби, в машинах яких встановлено систему караоке. Сама ж я такого не бачила, зате точно знаю із власного досвіду, що похмурих пасажирів пригощають шоколадками.Фото nabudatel.net
Та найприємніше в таксі – це їхні водії, неймовірно ввічливі та чемні. Практично всі вони чоловіки і – увага – вдягнені ну просто з голочки. Узагалі, роль уніформи в Країні вранішнього сонця багатогранна і глибока. Люди справді дбайливо ставляться до свого робочого одягу, тримають його в чистоті, і складається враження, що чим брудніше виробництво, тим чистіший вигляд має робітник. Японський водій завжди в білій сорочці, жилеті, краватці, штанях, піджаку, також обов'язковим є кашкет і білі рукавички. У всьому цьому таксист більше скидається на капітана далекого плавання чи пілота пасажирського Боїнга. Одним словом, вражає, і особливо тих, хто користується цим видом транспорту в Україні.
Здобути роботу в таксі у Японії непросто. Як мені пояснили, для цього потрібно спершу одержати права і 10 років проїздити на авто, жодного разу не потрапивши в аварію. Потім треба скласти нелегкий іспит на знання географії міста. Тоді і тільки тоді можна отримати ліцензію на право возити пасажирів.
Ще більше труднощів водіям таксі створюють особливості японського містобудування. Про заплутані вулиці деяких тамтешніх міст ходять легенди, але і це не найстрашніше. Річ у тім, що номери будівлям там присвоюють залежно від дати, коли їх звели. У поєднанні з періодичністю землетрусів маємо таке, що будинок № 1 може бути посередині вулиці й сусідити з № 30 і стояти навпроти № 25. Логіки в цьому жодної, тому орієнтуватися в місті украй складно. Моя порада: завжди брати із собою не просто адресу, а адресу з мапою, де зазначено місцезнаходження потрібного вам будинку.viptransfer.jpg
Фото аrmeniaservice.ruЯкщо ви-таки заблукали, то врятувати васможуть лише чемні водії таксі, оскільки саме вони мають неймовірні знання про місто, визначні пам'ятки, будівлі, готелі; крім того, про курси валют, затори, результати скачок і спортивних матчів, розклади поїздів, авіарейсів, вистав, виставок; також вони завжди підкажуть, коли зачиняють та відчиняють популярні нічні заклади і ресторани. Та є одна проблема – всім цим вони готові поділитися зі своїм клієнтом винятково японською мовою. Англійською не володіють узагалі.
Усю перелічену вище інформацію представникові цієї професії в Японії слід знати, щоб обійти колег. Бо конкуренція у цій сфері надзвичайно висока, ось і доводиться вигадувати різні маркетингові ходи для залучення клієнтів. Наприклад, у Японії існує таксі, водії котрих жінки, і возять вони теж лише жінок. Чоловікам, якщо їм, звісно, не 3 роки, в це царство зась.
Знайома японка розповідала мені про ще один цікавий сервіс, розрахований на вагітних, пенсіонерів, а також тих, хто не любить швидкої їзди. Його ідея полягає в тому, що пасажир може попросити водія їхати повільно, натиснувши спеціальну кнопку в салоні. На шашках таких таксі не випадково зображено черепаху, і проїхатися в них можна поки тільки у місті Йокогамі. Утім, популярність цієї послуги зростає, тож не здивуюсь, якщо в недалекому майбутньому такі машини курсуватимуть по всій країні.
Дивіться також: Таксі по-нью-йоркському
Окремо розповім про культуру водіння. Японці в цілому дуже законослухняні громадяни, це проявляється не тільки в сумлінній сплаті податків, а й у тому, як вони керують своїми авто.
Водії в Японії, я б сказала, інтелігентні: ніхто не намагається одне одного підрізати чи обігнати, а ось пропустити чи почекати – звичне діло. Цікава історія і з сигналом. Таке враження, що його просто немає в японських автівках. Їдучи, водії не теревенять по телефону, не курять, не кермують однією рукою, при цьому висунувши другу у відчинене вікно, і, зрозуміло, не порушують встановлених знаків, розміток та швидкісного режиму. За правилами, в авто сідають троє пасажирів і тільки на заднє сидіння. Винятки бувають украй рідко.
Треба сказати, що таксі досить популярний вид транспорту в Японії. Самі ж японці жартують, що на вулицях Токіо затори створюють винятково таксисти. Такий попит обумовлений тим, що мати власну машину, наприклад, жителеві столиці, не надто й потрібно, оскільки громадський транспорт доступний, комфортний, а також зручний з точки зору розміщення зупинок і швидкості руху по місту. Власне ж авто потребує чималих фінансових витрат, і тут річ радше не в його придбанні, а у використанні: дуже дорого коштує місце для паркування, при цьому вдень знайти його неабияк важко, до того ж наявність платних доріг і великі штрафи за порушення теж малоприємні.japan-CAB0216.jpgФото travelandleisure.соm
І ще хотілося б обговорити систему оплати за проїзд. Будь ласка, не залишайте японцям чайових, хай би як комфортно ви почувалися в таксі чи деінде! Їхній культурі це не притаманно і швидше засмутить, ніж потішить. Вартість обслуговування і без того, повірте мені, входить у чималу суму за проїзд, яка автоматично збільшується вночі та в негоду. Сплатити ж за послуги таксі можна не тільки готівкою, а й карткою, адже практично всі машини обладнано спеціальними терміналами. Тим, хто витрачає не власні кошти, а, скажімо, роботодавця, водій обов'язково видасть чек. Великі японські компанії зазвичай забезпечують співробітників спеціальними квитками на таксі подібно до наших проїзних, які слід пред'являти водієві, діставшись до пункту призначення.
Виходячи з таксі, треба обов’язково взяти візитку з ім'ям водія і номером машини. Вона може знадобитися, якщо раптом щось забудете в салоні. Зателефонувавши за вказаним номером, вам завжди повернуть залишену річ. Єдиний нюанс – це має робити людина, яка знає японську мову, оскільки, як я вже згадувала, у службах таксі по-англійському не розмовляють.
Дивіться також: Superflat: суперплощина японського мистецтва
Отже, поїздка в японському таксі для українського мандрівника – радше захоплива екскурсія, ніж звичайний спосіб пересування містом. Саме її я наполегливо рекомендую кожному, хто збирається до Японії. Таку пригоду ви не раз обговорюватимете з друзями, повернувшись додому. До того ж доторкнетеся до колориту японської культури і відчуєте себе по-справжньому цивілізованою людиною, котра живе у 21 столітті. Ну а якщо ви підприємець, який шукає нових обріїв для бізнесу у своїй країні, то японське таксі неодмінно стане вашим ідейним натхненником. І хтозна, може, в недалекому майбутньому моя розповідь вже не видаватиметься такою дивною.
Головне фото japantimes.со.jp
Категория: Японія  комментарии отключены

Японская цветочная ферма

Это пример для всех наших фермеров и директоров совхозов и колхозов или как они теперь называются. Пример того, как можно зарабатывать дополнительные деньги.
sergeydolya)
Эти поля находятся на Хоккайдо - самом северном японском острове рядом с Сахалином. Фотографии сделаны 2 дня назад. Осень. Это хозяйство, которое выращивает цветы, но делает это эстетично. Заодно пускает туристов полюбоваться на их клумбы. Вход стоит 100 рублей. Парковка огромная и вся забита туристическими автобусами.

Кроме этого у них большой сувенирный магазин, кафе, ну и цветы продают, естественно. В зависимости от времени года, выращивают разные цветы. Много выращивают лаванды, но она сейчас не цветет.

Эх, как же там красиво и необычно. Ферма называется Shikisai-no-oka

Напоминаю, что с 3 по 12 марта я опять поеду в Японию и ко мне можно присоединиться. Группа будет небольшая. Все подробности по ссылке: https://www.midokoro.com/ru/travel/tour/march













Категория: Японія  комментарии отключены

Барвиста Японія



Фотограф Anthony Presley хотел поехать в Японию с тех пор, как я был ребенком. Азиатская культура, природа и архитектура всегда привлекали его внимание.
И вот он смог исполнить свою детскую мечту и попутешествовать по этой удивительной стране. Это вылилось в серию замечательных фотографий, обработанных в стиле комиксов.

 
Anthony Presley
Anthony Presley
Anthony Presley
Anthony Presley
Anthony Presley
Anthony Presley
Anthony Presley
Anthony Presley
Anthony Presley
Anthony Presley
Anthony Presley
Категория: Японія  комментарии отключены

Один день в Нарі (Японія)


Нара - префектура і місто в Японії, одна з древніх столиць держави. Це місто було столицею порівняно недовго, але незважаючи на це став релігійним і культурним центром Японії, адже саме тут побудовані усі найвідоміші і найсвятіші храми Японії - найбільший, самий древній, самий дерев'яний, самий буддистський, самий синтоистский, самий ліхтарний і самий оленячий. Ну як же можна бути в Японії і не заїхати сюди хоча б на один день? Тим більше Нара знаходиться всього в 40 км на південь від Кіото (і в 30 км на схід від Осаки), так що відвідати його можна одним днем ​​на громадському транспорті.

 



Я почав відвідування древньої столиці Японії з його головної визначної пам'ятки - храму Тодай-Дзи, що в перекладі означає "Великий Східний Храм". Це найбільший буддійський храм в Японії і найбільше дерев'яна споруда в світі! Принаймні тут так стверджують.



Природно, то що тут варто сьогодні, це не оригінал, тому що дерево дуже добре горить і храм горів, і не раз. Але японці, вони ж працьовиті, і весь час його відновлювали. І ось таким він постав переді мною сьогодні. Грандіозно, правда?



На вході в храм чаша зі "свічками". Жоден справжній буддист не заходить до храму, попередньо не повідомивши тут запалену паличку. Але я не буддист, мені можна.



Усередині храму -найбільша бронзова статуя Будди (на прізвисько Вайрочана). Її висота майже 15 метрів, а важить вона 500 тонн, 500 тонн найчистішої бронзи! Як не дивно, але статуя теж не оригінальна. Якось храм горів так сильно, що стара статуя розплавилася. Але японці бронзу на розтягнули, а зібрали і відлили нову статую, нітрохи не гірше попередньої!



З боків від Будди сидить пара бронзових Бодхісатв, а крім того всередині храму є чарівна колона з невеликим отвором рівним за розміром ніздрів гігантського Будди. Кажуть, що той, хто зможе пролізти в цю "дірку" отримає благословення. Я її не сфотографував через натовп бажаючих крізь неї пролізти, але повірте - вона дуже маленька! Чи не кожна дитина через неї протиснеться, не кажучи вже про дорослому. Але японці (та й всі південні азіати) досить мініатюрна нація, тому багато худеньких все ж через неї пруться. А у мене там і голова-то насилу пролізе ...



Монастир Тодай - це не просто величезний храм, а цілий храмовий комплекс з безліччю пагод, маленьких храмів і величезним парком. Прогулюючись по парку далеко від туристів я випадково набрів на ось такий карколомний японський дзвін.



Може бути, це теж якийсь " самий-самий" дзвін в Японії? - Не знаю. Але що мене здивувало, так це повна відсутність тут туристів, хоча біля храму їх просто натовпу! Оскільки всі написи по-японськи я нічого не зрозумів, єдине (як мені здається) за невелику плату можна в цей дзвін вдарити, а заодно і бажання якийсь згадати.



Крім архітектурних пам'яток в храмі Монастир Тодай можна познайомитися з тисячами оленів, які гуляють по його території. Нара - це взагалі оленячий місто, тут оленів, напевно, не менше ніж людей.



Олені тут ручні, і дуже люблять туристів, особливо тих, які годують чимось смачненьким. Я, на жаль, прийшов з порожніми руками, тому олені до мене стрімголов голову не бігли. Довелося мені з фотоапаратом ганятися за ними ...



А адже олені тут оселилися ні з проста. За легендою якийсь бог грому Такемікадзукі (хто вимовив того +100 до карми) прибув в Нару для охорони столиці верхом на священному оленя, а всі нинішні олені вважаються його (оленя) нащадками, і тому теж священні.



Незважаючи на те, що оленів тут годують централізовано, вони все одно старцюють у туристів. А самі голодні короулят відвідувачів прямо біля входу і мало не силою вибивають їжу. І адже нічого не зробиш - не можна чіпати священна тварина!



Буквально в кілометрі від буддійського Монастир Тодай на околиці Нари варто дуже знаменитий синтоистский храм Японії - Касуга Тайся (або Касуга Тайша), який вважаєтьсянайдавнішим синтоистским храмом в Японії . А адже японці в першу чергу саме синтоїсти (!), А потім вже буддисти!



Я в синтоизме не сильний (це щось типу японського багатобожжя як у древніх слов'ян), тому мені було складно зрозуміти що тут, як, навіщо і чому, тому я просто ходив, дивився і фотографував те, що бачив. А бачив я багато красивих і цікавих будівель в класичному японському стилі, явно релігійного призначення.



Усередині вони зовсім порожні. Воно воно і зрозуміло, в Японії мінімалізм притаманний інтер'єрів, причому не тільки в житлових будинках, але навіть в храмах і королівських палацах. Ось і тут всередині священних будівель практично нічого немає, хоча ... можливо я чогось не знаю.



Зате зовні тут є ліхтарі! Храм Касуга Тайся відомий своїми ліхтарями, яких тут за чутками більше трьох тисяч, включаючи кам'яні ліхтарі на території і підвісні бронзові світильники на храмах. Всі ліхтарі - підношення паломників, так би мовити їх частинка і їх внесок в розвиток храму.



Два рази на рік всі ліхтарі в Касуга запалюються - на свята Сецубун 3 лютого і О-бон 15-16 серпня. Уявляєте, коли вночі всі ці тисячі ліхтарів горять по всій території храму? Я думаю, це дуже красиво! Так що плануйте свою поїздку в ці дні, для візуального вау-ефекту!



В одній темній кімнаті кілька ліхтарів горять завжди, щоб хоч щось можна було уявити тим, хто не потрапить сюди на свята, коли запалять все.



Незважаючи на те, що храм Касуга Тайся дуже популярний, вхід в нього абсолютно безкоштовний, а існує він виключно за рахунок пожертвувань. Тут раді будь-яким підношень, і жодне з них не залишається без уваги. Просто так грошей з людей не беруть, а замість цього храм продає "таблички" і "ліхтарики". Для невеликих пожертвувань можна купити дерев'яну табличку зі своїм ім'ям, яку повісять на спеціальному стенді біля входу.



Дерев'яні таблички висять недовго і весь час оновлюються, тому ті, хто багатший купують ліхтарі. Можна купити підвісну бронзовий світильник, який підвісять на якомусь будиночку, а можна поставити спеціальний кам'яний ліхтар, який буде стояти вічно.



Незважаючи на те, що такі ліхтарі стоять дуже дорого, їх на території храму тисячі! Буквально вся територія храмового парку усипана такими кам'яними стовпчиками.



Крім того, тут дуже популярні "стіни бажань", на які можна повісити маленьку табличку з бажанням або благословенням. Природно, за таку табличку теж доведеться викласти пару сотень йен.



Знав би я японський, дізнався б що пишуть на цих табличках, а так для мене це просто красиві японські "Тяка-маляки".



Коли я був в Нарі, імператор сильно хворів, і для нього в храмі відвели спеціальне місце з плакатами-побажанням якнайшвидшого одужання. Судячи з кількості таких "табличок" люблять японці свого імператора.



А ще цей храм вважається одним з кращих місць для релігійних обрядів одруження і чогось схожого на наше хрещення. Коштують такі обряди в цьому храмі чималі гроші, при цьому попит величезний і доводиться записуватися заздалегідь і чекати своєї черги.



Завдяки щасливому випадку я став свідком релігійної церемонії японського одруження. До речі, подивіться, все черниці храму, які тут іменуються "мико", в волоссі носять гілочки гліцинії , яка вважається священною рослиною Касуга Тайс.



Сам обряд чимось нагадав наше вінчання, тільки по-японськи. Замовити такий обряд в храмі коштує близько 10 000 $, тому вінчатися в Японії можуть тільки заможні молодята. Інші або вибирають храм простіше, або обмежуються "штампом в паспорті".



А маєте доступ до цього дивний головний убір на голові нареченої? Як Ви думаєте що вона під ним ховає? Ніколи не здогадаєтеся - роги! Я був в шоці, коли про це дізнався. Наречена з рогами, жах ... Може цей обряд як раз і потрібен, щоб від цих рогів її позбавити?



У самій Нарі є ще безліч храмів і пагод, але я все ж вирішив добратися в передмістя Нари - містечко Ікаруґа, щоб відвідати там найстаріший буддійський храм в Японії - храм Монастир Хорю . Ходять багато суперечок про те, згорів цей храм насправді чи зберігся в первозданному вигляді, але все одно це один з найбільш шанованих храмів у Японії. Кажуть, що п'ятирівнева пагода храму Монастир Хорю (на фото праворуч) є найдавнішим збереженим дерев'яним спорудою в світі!



Храм був заснований в 7 столітті, на самому початку проникнення буддизму до Японії, а його головна святиня - це статуя Будди-цілителя Якуси, до якого якраз і приходять за зціленням. Крім того, Монастир Хорю - це не просто храм, але ще і монастир, причому діючий, в якому з давніх часів і до цього дня навчаються ченці. У монастиря величезна територія, по якій я бродив весь залишок дня, насолоджуючись красою, тишею і давньої японської архітектурою.



На цьому мій день в Нарі закінчився і я повернувся в Кіото. Якщо Вам трьох "най-най" храмів мало і Ви хочете більш глибокого занурення в Нару - приїжджайте сюди на 2-3 дні і насолоджуйтеся красивою культурно-релігійної столицею Японії. Тільки візьміть що-небудь смачненьке для священних оленів, їх тут багато.



Цікаво? - Підписуйтесь в ЖЖ или в Instagram
Категория: Японія  комментарии отключены

Химерні туалети Токіо



Сьогодні отримаємо задоволення естетикою японських вуличних туалетів! Фотограф Хідефумі Накамура фотографує химерні вуличні туалети в Токіо та інших містах і викладає знімки в Instagram. Видавництво The Guardian склало добірку таких фото.
varlamov.ru
Як я вже розповідав , японські туалети - це справжнє високотехнологічне диво: в деяких грає музика, щоб заглушати звуки, в інших нагрівається стільчак, ну а про миття та сушіння вже і говорити нічого.

Але не всі вони такі - 40% громадських туалетів в основних туристичних напрямках країни традиційні підлогові. Кажуть, скоро все зміниться, оскільки уряд планує оновити і «вестернізувати» їх до Олімпійських ігор в Токіо в 2020 році.

«З якоїсь причини мене зацікавили японські громадські туалети різних дизайнів», - каже фотограф Накамура. Далі він зізнається, що з нетерпінням чекає зустрічі з туалетом, якого ще не бачив.


Що ж, подивимося на цю красу!























































Все фото: Hidefumi Nakamura


Японське туалетне диво
VIP-туалет для ректора
Туалет для худоби в ГИБДД Казані


Золотий ганьба Москви
Туалетний революція
Китайські сенсації: правильний туалет

Все найсвіжіше я тепер публікую в телеграм-каналі . Підписуйтесь!

А щоб не пропускати мої пости, встановіть з'єднання з телеграм-боту
Категория: Японія  комментарии отключены

Упорядоченный хаос и ночь в Токио




Ніч змінює Токіо . Таке відчуття, що вічно зайняті японці під вечір зовсім не поспішають додому, вони продовжують стрімко кудись бігти. Вони заповнюють яскраві вулиці, нічні клуби, бари, ресторани, культурно відпочивають з колегами і напиваються з друзями. Один з перехресть Токіо особливий: якби не світлофори і пішохідні переходи, на ньому панував би немислимий хаос.

Що твориться в Токіо після заходу сонця? Як виглядає найбільш завантажений в світі перехрестя і що вдає із себе нестримний центр нічного життя - район Сібуя?


Захід в країні висхідного Сонця.

2

3


Вечірні види на столицю з висоти Токіо Тауер .

4

5

6

7

8


По перехрестя Сібуя (Shibuya) щодня проходить близько мільйона чоловік.

9


Він вважається самим перевантаженим в світі.

10


Зелений сигнал світлофора загоряється одночасно для пішоходів відразу з чотирьох сторін, маси людей щільними стінами рухаються у всіх напрямках.

11

12


Вистава розгортається видовищний.

13


Впорядкований хаос.

14


Ще один перехрестя, але вже трохи менше.

15


Район Сібуя є центром нічного життя Токіо.

16


Ввечері та вночі горять мільйони рекламних вивісок.

17


Вулиці переповнені людьми.

18


Сібуя вважається японської Меккою моди.

19

20


Магазини, магазини, магазини.

21


Тут же набрів на чудову продуктовий маркт.

22

23

24

25

26

27

28

29

30


Вид на одну з вулиць Сібуя з балкона апартаментів.

31

32


Про Токіо все. У наступних частинах - інші японські міста.
Категория: Японія  комментарии отключены

Ринок в Кіото



Ринок Район Нішікьо в Кіото примітний не тільки багатим асортиментом, а й своєю історією. Багатьма магазинчиками керують одні й ті ж сім'ї вже кілька поколінь. На прилавках нескінченна розсип свіжих і оброблених продуктів, включаючи традиційні соління, солодощі, приправи, суші, морепродукти і овочі.
sergeydolya
400-річна історія цього місця, звичайно ж, позначилася на торгової культурі. Перше, що кидається в очі, коли заходиш всередину - стерильна чистота і педантична акуратність в упаковці. Нічого не капає, не мажеться і не смердить. Можна купити упаковані соління, кинути в сумку разом з ноутом і не боятися, що вдома виявиш кашу на дні рюкзака. Все настільки чисто, що здається, між прилавками можна влаштувати польову операційну. Навіть назва ринок- в тому розумінні, яке склалося у нас в Росії, - не дуже підходить до Район Нішікьо.

Словом, для японських торговців важливо не тільки якість продукту, але і його оформлення, приготування і робота з покупцем. У цьому, на мій погляд, простежується справжні японські манери і традиції, тому, якщо підете в Кіото - обов'язково відвідайте ринок Район Нішікьо. Ну, а якщо в найближчому майбутньому подорож до Японії не планується, ласкаво просимо підкат!



Вхід в Район Нішікьо. Ринок розташований в критому павільйоні:

3.

Далі йде пряма як стріла вулиця з магазинчиками по обидва боки. Якщо на наших ринках можна знайти м'ясо, рибу і шини для Рено за одним прилавком, то тут у кожної лавки своя вузька спеціалізація. Якщо хтось пропонує морепродукти, то тільки їх. Якщо ви шукайте спеції - в одному місці будуть всі види, які тільки можна уявити і навіть спеціальна література, де описані рецепти і вказані рекомендації:

5.

Рибка:

6.

7.

Восьминоги:

8.

Подивіться, як педантично запаковано та Вакуумована щось рідке і масляниста. Зверніть увагу, що навіть під упаковкою є ще прокладка:

9.

10.

11.

Водорості комбу - популярний інгредієнт багатьох японських страв:

12.

Овочі та смакоту:

13.

Свіжі морські гади:

14.

Ікра:

15.

16.

Магазин рису всілякий видів і сортів:

17.

Баклажани обмазані місо:

18.

Овочі:

19.

У розетках шматочки овочів і солінь для дегустації:

20.

Обожнюю японський омлет:

21.

Тут його готують на очах у покупців. Можна при бажанні сісти і поїсти:

22.

Сушений тунець кацуобусі. Готують його так: сирої тунець нарізається великими шматками. Потім філе припускається на повільному вогні протягом години. Жир і кістки видаляються. Потім філе коптиться в диму дубової деревини до тих пір, поки риба повністю не висушити. Копоть та бруд зчищається з поверхні, і риба ще якийсь час в'ялиться на сонці.

Після цього риба обробляється культурою цвілеві грибки Аспергилл і залишається в закритому просторі. Виступаючу на поверхні цвіль постійно зрізають, до тих пір поки вона не припиняє з'являтися. Зрештою риба стає сухою і твердою. Від початкової маси залишається не більше 20%

Поліна кацуобусі зберігаються на кухні і строгаются в міру необхідності на пристрої схожому на рубанок:

23.

Є ларьок, який торгує муляжами суші та ролів. Кажуть, в Японії навіть є цілий ринок, де продають пластикові муляжі для ресторанів:

24.

25.

Японці обожнюють дарувати спеції. У нас люблять дарувати техніку, а в Японії продукти:

26.

Ну, і наостанок - чупа-чупси з восьминогів! Сьогодні четвер (в СРСР, якщо пам'ятаєте, рибний день), тому всім приємного апетиту!

27.

Stay Tuned!
Категория: Японія  комментарии отключены

Як виглядає японська зима

13s

Зима в Японії теж виглядає розкішно. Автор знімків - японський фотограф naagaoshi .

 
24 фото
00s
1.
01s

2.
02s
3.
03s
4.
04S
5.
05s
6.
06S
7.
07S
8.
08s
9.
09S
10.
10s
11.
11s
12.
12s

13.
13s
14.
14s
15.
15s
16.
16s
17.
17s
18.
18s
19.
19s
20.
20-і роки
21.
21s
22.
22s
23.
23s
24.
24s
Також диві
Категория: Японія  комментарии отключены
Наш кулинарный блог