Архив категории »Ski touring «

Скітур по Боржавському хребту

За три дні скітуру по Боржавському хребту ми находили 65 км з сумарним набором висот понад 4800 метрів... Провели дві ночівлі в притулку дитячого альпійського руху України, який знаходиться в селі Подобовець та являється "базовим табором" юних альпіністів... 
  В перший день ми перейшли хребет та спустились в село Подобовець до притулку юних альпіністів, розташованого одразу на повороті від основної дороги до гірськолижного курорту села... Крутий та дешевий варіант ночівлі, тільки не варто залишати цінні речі в кімнаті, так в нас поцупили пальник з газовим балоном і губну гармошку...  
Інтерактивна мапа та фото першого дня (посилання на трек) :
 
  Підйом на гору Цицьку...
   Гори в стилі "нуар" :


  Вершина гори Великий Верх :
  На другий день ми зробили кільцевий маршрут протяжністю 25 км та перепадом висот близько 2000 метрів... 
 Інтерактивна мапа другого дня (посилання на трек):
 
 Село Пилипець та підйомник на г.Гимба :
  Взимку стовпчики з маркуванням переживають важкі умови... Засипані снігом більше ніж на половину,вони дають уявлення про товщину снігового покрову...

   Вітру на хребті не було і ми насолоджувались тишею... 

   Карнизи вздовж хребта...

  Третього дня ми перейшли хребет та спустились в Воловець, встигнувши на післяобідній потяг до Ужгорода...
  Інтерактивна мапа третього дня (посилання на трек) :
  
  Вершина гори Великий Верх...
   Цього дня погода була найсуворішою, ми навіть зайшли відігрітись на станцію Укртелекома, що розташована на вершині г.Плай... Добре мати знайомих в таких місцях... Там був найсмачніший гарячий чай... За годину, ми на лижах спустились аж до залізничної станції...
Категория: Ski touring, TheRunningPilgrims  комментарии отключены

Зимовий скітур табір на Явірнику

  Вперше в цьому році ми вирушили на чотири дні в гори поскітурити... Завдяки співпраці з Туристичним товариством "Карпатські стежки", ми мали змогу провести свій тренувальний збір на базі нещодавно відбудованого гірського притулку Явірник... Комфортні умови, гарна погода та надзвичайні пейзажі, все це ми отримали в даній локації...
 Інтерактивна мапа наших покатушок :
Електричкою ми доїхали до села Сіль, Великоберезнянського району, та одразу встали на лижі, розпочавши підйом до притулку Явірник...
Діставшись будиночку ми опинились в справжній зимовій казці... Засніжені дерева свідчили про постійний мінус та значну вологість, а на низинах дерева були "голі"...
  Притулок Явірник знаходиться неподалік від однойменної вершини, що відноситься до масиву Полонинський Бескид, в межах Великоберезнянського району... Явірник чимось нагадав нам іспанський альберг під час нашої тогорічної пробіжки по Camino del Norte...
 Приємно усвідомлювати що в нас з'являються гірські притулки європейського рівня... А можливим це стало завдяки Туристичне товариство «Карпатські стежки» , які відбудували наново культовий притулок Явірник... Сонячні батареї на даху та генератор живлять будинок електроенергією... Добре продумана система опалення не дасть змерзнути взимку... На першому поверсі будинку знаходиться кухня з плитою та холодильником і велика зала з каміном, яка за одним столом може вмістити понад 20 туристів... На другому поверсі дві кімнати на 10 та 5 ліжок... А затишні та просторі балкончики на першому та другому поверхах дають змогу на свіжому повітрі насолоджуватись гарними краєвидами або ж виконувати вправи з йоги...
 Ми залишили речі в притулку та пішли скітурити хребтом... Дуже гарна місцевість для піших та скітурних прогулянок...
   Ввечері на нас чекав захід сонця, гарячий чай та вечеря в залі біля каміну...
   Кімнати для ночівлі в притулку виконані зі смаком... Нічого зайвого, все на своїх місцях... 
  Основним принципом побудови наших денних маршрутів було не спускатись нижче 650 метрів, так як вже на цій межі лижами починали чіпляти землю... Таким чином ми ходили хребтом та спускались-підіймались всіма можливими його відрогами...
  Спускатись-підійматись по замерзлому лісі було просто фантастично...
   За чотири дні ми наїздили колії, по яким щодня проїздили повз вершину хребта...  
   Краса не завжди сильно високо в горах... 
  Гойдалка біля притулку...
   Набираємо в 6-ти літрові баклажки питну воду... Джерело нижче притулку близько 500 метрів...    
   Прикольно на скітурах їздити за водою...
  Ми провели гарні чотири дні та находили на лижах близько 80-ти кілометрів, добре відпочили та урізноманітнили свою підготовку до подорожі в Непал...
Категория: Ski touring, TheRunningPilgrims  комментарии отключены

Кубок Білого Слона 2017

  Завершенням лижного сезону стали командні змагання зі скітуру по Чорногірському хребту - Кубок Білого Слона 2017.  Головною метою для  нашої  команди з іронічною назвою - "Ушльопки", було як завжди отримати свою порцію радості та пройти в хорошому темпі дистанцію змагань. Також, ми планували  на наступний день перейти на лижах через Чорногірський хребет, з Івано-Франківської області до себе додому на Закарпаття. За ці два дні ми по справжньому відчули дух змагань та суворість зимного клімату в Карпатах ...   
   Збір та реєстрація учасників проводилась в туристичному комплексі "Кемп Білий Слон", розташованому в с.Дземброня, Івано-Франківської області. Дистанція змагань складала близько 20 км, та полягала в підйомі на Чорногірський хребет до гори Піп Іван, на якій розташована колишня обсерваторія "Білий слон", та подальший спуск в бік села Шибине. Маршрут дистанції змагань :
  Фото по маршруту, подяка фотографам-волонтерам : 
   Команда "Чугайстер та Тарапунька":
   Наша команда - "Ушльопки" :
   Неприступний вигляд обсерваторії "Білий слон" надихав нас рухатись вперед на вершину по обмерзлому снігу... :  
  На хребті того дня хазяйнував вітер, який додавав дискомфорту під час проходження по вершинам...  На середині ділянки  в мене почали підмерзати ікри, точніше вони так задубіли, що я їх не відчував... Виявилось, що мої бігові лосини трохи підкотились, оголивши нижню частину ніг. Але я знав, що холодна ділянка триватиме не довго та на спуску ноги прийдуть в нормальний стан...     
   На останні 1,5 км дистанції, після доволі тривалого спуску, сніг закінчився... Ми заціпили лижі  до наплічників, та збігали до фінішу  в  ботусах... Цей момент мені найбільше сподобався. Ми фінішували другими, слідом за переможцями змагань - "Чугайстром" та "Тарапунькою"... Результати змагань за посиланням - http://life.ture.ua/ski-competition-kubok-slona-2017/ .
  Наступного дня організатори змагань проводили церемонію нагородження. Та ми вирішили використати цей день, для ще одного лижного переходу... Тому, з самого ранку встали на лижі та поїхали до себе на Закарпаття через хребет... 
  Карта маршруту другого дня :     
  Підйом на Чорногірський хребет був ще суворішим ніж на змаганнях. На цей раз потужний вітер панував від самого початку підйому на хребет, та поступово наростав...
  На хребті я втратив праву рукавичку, яку вмить віднесло поривом вітру... Сильний вітер пронизував та ускладнював підйом по  обледенілому схилу. Місцями ми знімали лижі, та потрохи підіймались, вбиваючи ботус в обледенілий схил  та утворюючи свого роду льодові сходинки... Знайшовши місце для перепочинку, де хоч трохи ми змогли укритись від сильного вітру, я нарешті відігрів свою руку, та вперше відчув тягучий біль після відмерзання. Після цього я взяв у Діми його запасні рукавички...
   Сильний вітер на хребті позбавляв бажання діставати фотоапарат та знімати рукавиці, щоб робити знімки... Та все ж, гарні пейзажі та хороша видимість спонукали зробити декілька кадрів навіть в таких умовах : 
   Піднявшись на вершину гори Менчул, ми попрямували в бік озера Бребенескул, де на нас чекав класний неторкнутий  "пухляк" та де нарешті ми розпрощались з потужними поривами вітру...
   На лижах ми доїхали аж до початку села Говерла. Після чого, прикріпивши наш скітурний інвентар до наплічників, пішли на зупинку автобуса в с.Луги.  
  Оскільки це була неділя, останнього автобуса, який мав відправлятися в Рахів о 16:40, не було... Ми почали шукати де переночувати... В результаті, Дімі вдалось домовитись за ночівлю одразу навпроти автобусної зупинки, в будинку лісного господарства... Оскільки в нашому словнику  відсутнє загальнолюдське поняття комфорту, нам абсолютно підійшло місце на дерев'яній підлозі у холі будівлі :        
   Наступний день був присвячений добиранню в Ужгород... Хоча дорога на змагання та назад займала майже повноцінні два дні, та все ж це вартувало того... Ми занесли в свій актив ще одну невелику пригоду, черговий раз відчувши такий бажаний та неповторний смак гір...    
Категория: Ski touring  комментарии отключены

Extreme Endurance Race 2017

  Цьогорічні змагання  зі скітуру - Extreme Endurance Race 2017  пройшли в позитивному та комунікативному ключі. Два сонячні та безхмарні дні подарували нам гарні краєвиди та комфортну температуру. Зустріч з іншими учасниками, з якими нас єднає спільне захоплення, сприяла теплому та душевному спілкуванню... Завдяки ініціативності ентузіастів-організаторів, ми поринули в атмосферу дружньої гри на випередження, поєднавши її  з елементом комунікації та хорошим настроєм... Змагання складались з трьох різноманітних етапів, вдале проходження яких вимагало від учасника не тільки високої витривалості на підйомах та техніки на спусках, але і вміння швидкої та ефективної роботи зі спорядженням...
  Професійним фотографом змагань, який надав фото для блогу, був Євген Туркулевич, за що йому щира подяка. Його позитивний настрій на дистанції мотивував всіх учасників до посмішки...
  Реєстрація на змагання та комунікація з учасниками, відбувалась в ресторанчику готельного комплексу "Справжня казка", що в селі Подобовець :
 В перший день скітурних змагань відбулось два індивідуальні етапи - "Вертикальний забіг" та "Спринт". На етапі "Вертикальний забіг" необхідно було навипередки  піднятись на гору, подолавши перепад висот 800 м .
 Старт Вертикального забігу : 
   Пейзажі по дистанції :    
  Хрест на горі, був нашим фінішним рубіжем... На цьому етапі  перемогу здобув Стас Музиря, подяка йому за наступне фото  : 
 Другий етап - "Спринт", полягав у динамічному проходженні дистанції з перепадом висот у 100 м та включав в себе кваліфікацію,півфінал та фінал... Групи по 3-4 чоловіка, навипередки спускались по визначеному відрізку, вдягали на лижі камуса, а потім швидко підіймались. Найвправніші учасники проходили до фіналу, де й розігрувались перші місця.
 Королем спринту став Сергій Сапіга, який просто підривав бурю емоцій своїм нетипово-феєричним спуском, та не менш фантастичним  підйомом...
   На другий день проводився етап "Командна гонка", який ми чекали найбільше... Протяжність етапу близько 20 км з перепадом висот майже 2000 м. Наш GPS-трек гонки :
   Старт командної гонки...
  Команди складались з двох учасників. Наша команда мала назву "Ушльопки" (Дмитро Джміль, Віктор Свириденко ) :
  На протязі всієї дистанції домінувала команда "Чугайстри"(Сергій Сапіга, Віталій Бідюк). Лише під самий кінець нам вдалось їх наздогнати та фінішувати першими...
   Велику роль в нашій перемозі відіграла травма учасника команди  "Чугайстри" - Віталія Бідюка, з якою він проводив весь вікенд...
  Взагалі, найбільше захоплення в мене викликали саме учасники команди "Чугайстри" - Сергій Сапіга та Віталій Бідюк... Сергій завдяки своїй  цілеспрямованості та фізичній підготовці, незважаючи на вік, просто локомотивом проносився горами, долаючи підйоми та спуски однаково потужно, мотивуючи нас тримати темп... Він абсолютно заслужено та очікувано став переможцем в загальному заліку. Від нього ви не почуєте скиглення на свій вік... Справжній Чугайстер :
   Віталій Бідюк хоча й не став переможцем жодного з етапів, та був завжди в числі кращих. На мою думку він є головним переможцем... Переможцем над всіма обставинами та перепонами, які встають на його шляху.  Я знав, що Віталік тривалий час вже бігає гірські ультрамарафони з міжхребцевою грижею... Та більше того,за 2,5 місяці до цих змагань він пошкодив на роботі ногу,  впавши з 4 метрів на ковзкий асфальт. Перші тижні після травми він міг ходити тільки на милицях... Та все ж, дуже швидко почавши рухатись, через 2 місяці він з опухлою ногою пройшов на лижах понад 90 км за три дні по Карпатам, та й зараз прийняв участь у змаганнях... Тільки під самий кінець зменшивши темп, щоб поберегти ногу... Справжній приклад тому як не здаватись, незважаючи ні на що...      
 Також, в змаганнях приймали участь четверо дівчат. Перемогу в загальному заліку здобула Клименко Лариса :
   Загальне фото :
  Щира подяка організаторам - Олександру Олівсону, Олексію Прокопенко, та всій їхній команді, завдяки яким ми провели дуже цікаві два дні змагань...  Відчули драйв екстремальних спусків, прокачали свої легені на підйомах, зустрілись з друзями та поділились спогадами, а також знайшли нових знайомих. 
Категория: Ski touring  комментарии отключены

Боржавський хребет 2017 (скітур)

   Скітур по Боржаві вже стає гарною традицією на початку кожного року. Цього разу зимова погода була найкращою за всі попередні роки. Протягом двох днів на хребті нас зігрівало сонце та була  стовідсоткова видимість, ми поринули в тишу та красу Карпат, подолавши в загальному близько 50-ти кілометрів ...
   Похід ми розпочали від залізничної станції смт.Воловець. Карта дводенного маршруту :

  Пройшовши під залізничним мостом, ми одягнули лижі і попрямували на хребет. Першою вершиною була гора Цицька :  
   Від самого підйому нас супроводжувала місцева собака, яка наче знущаючись над нами легко підіймалась вгору... Та ми знали, що прийде й наш час спуску, коли вже вона за нами не буде встигати.      
   Пройшовши гору Темнатик та Плай ми розпочали підйом на Великий Верх :
   Погода була просто ідеальною. Відсутність вітру,повноцінна тиша та гарні краєвиди...
   Наш друг ніяк не хотів нас покидати...
   Селфі на вершині :
   Сонце пекло так,  що ми поскидали вітровки...
   Спустившись з вершини Великий Верх до водоспаду Шипіт, ми  знову вдягнули камуса та почали підйом до хати "Чуба", де планували заночувати. Хата знаходиться в кілометрі від шипітівської поляни та належить рятувальникам. Будиночок ми застали в поганому стані... Вікна були вибиті та й двері не зачинялись. Ми трохи поприбирали, заставили вікна старими подушками та ковдрами, які знайшли на горищі, а також вигребли сніг з будинку. Наше утеплення додало декілька градусів тепла ... В будинку було -2 градуси, проти -6 на вулиці. Розтоплюючи сніг в системі "fire maple" ми приготували чай та нашу улюблену кукурудзяну кашу з бринзою. Ситно повечерявши ми полягали спати.    
   Прокинувшись о 5:30, ми так само топили сніг для приготування сніданку. Заварили в термосі трав'яний чай та зварили подвійну порцію (на ранок та обід) пшоняної  каші, яку їли зі згущеним молоком. Близько 8:00 ми рушили вгору заставши світанок на хребті...
   Наші прообрази :
   Йдучи хребтом від г. Великий Верх до г. Стій, ми зустріли двох туристів. Вони ночували на вершині г.Стій в наметі.     
   Погода другого дня відрізнялася повною відсутністю навіть найменших хмаринок :
   За рахунок відсутності вітру ми весь час знаходились в повноцінній тиші...
   Селфі на вершині г.Стій :
   Рухаючись по засніженим вершинам...  
   Плануючи з'їхати хребтами як можна ближче до Сваляви, ми якось на спуску прогавили необхідний відріг гори. Та вирішивши не повертати назад, спустились до станції "1663 км", в надії встигнути на післяобідню електричку...  
   Але не встигли... 
  Діставшись станції "1663 км" на 40 хвилин пізніше, ми ще 10 км проїхали засніженою дорогою до станції "Сасівка", від якої вже пішки, прикріпивши лижі до наплічників, пройшли ще 6 км до головного залізничного вокзалу Сваляви.
  Відео з походу :


Категория: Ski touring  комментарии отключены
Наш кулинарный блог