Архив категории »Німеччина «

По рейках над головами: Вуппертальська підвісна дорога

Німецьке місто Вупперталь, згідно зі статистикою, не входить навіть в десятку найпопулярніших туристичних місць Німеччини. Окрім легендарної танцівниці Піни Рауш, котра працювала тут, однойменного футбольного клубу і всесвітньовідомого кінорежисера Тома Тиквера, чия кар’єра розпочиналася у міських кіноклубах, Вупперталю, здається, більше нічим похизуватися. 
 
Утім, як тільки дізнаєшся про місцевий транспорт, місто зі своєю унікальною підвісною монорейкою стає жаданим для мандрівників.

Фото bahn.startbilder.de
Розташований на самому заході країни, в урбанізованому регіоні Північний Рейн – Вестфалія, індустріальний і 400-тисячний Вупперталь представляє зараз класичне західноєвропейське місто – сучасне, доглянуте, з відносно спокійним ритмом життя. У своїх сьогоднішніх кордонах воно було засноване тільки у XX столітті шляхом злиття одразу кількох населених пунктів, що спеціалізувалися на промисловості – вугільній, машинобудівній, пивоварній та енергетичній. Недарма цю частину Німеччини називають індустріальним серцем країни, що розтягнулося вздовж Рейну. Золота доба заводів і фабрик в цих краях припала на кінець XX століття, коли неймовірними темпами росли і населення, і самі міста, перетворюючись із поселень довкола промислових об’єктів на мегаполіси того часу. Вупперталь ця доля не минула – в 1890-х роках він був більшим і важливішим стратегічно, ніж, приміром, Кельн чи Дортмунд, тому міський транспорт став для влади серйозним питанням: місцева річка Вуппер робила сполучення між районами доволі ускладненим.

Фото bc02.rp-online.de
Спочатку містяни чекали на метрополітен, оскільки через рельєф місцевості і віддаленість районів один від одного трамвай протягнути було проблематично. На жаль, геологічні розвідки показали, що в тутешньому ґрунті забагато води, а сама місцевість дуже скеляста, тому єдиним виходом може стати спорудження такого собі напівметро, напівтрамвая, напівпотяга, котрий чудово поїде… повітрям. Відразу скажемо, що німецькі інженери не були б німецькими, якби фантастичний проект, котрий дивує і сьогодні своїм масштабом і польотом фантазії, не був би максимально продуманим. Його автор – Карл Ойген Ланген, котрий очолював креативну групу. На жаль, він не дожив буквально кілька років до запуску свого дітища, хоча воно і було збудоване в рекордні строки – всього за два роки з 1898 по 1900, коли транспорт був офіційно успішно протестований самим Кайзером Вільгельмом II. Уже наступного року Wuppertaler Schwebebahn був відкритий для всіх.
Ця підвісна дорога – найстаріша діюча монорейка у світі, і, на відміну від інших «аналогів» (подібний є і в Дрездені, до його розробки теж доклав рук Ланген), вона виконує в наші дні не туристичну функцію чи «лише підйомну», як фунікулери, а повноцінну – транспортну. Щороку повітряний трамвай перевозить понад 25 мільйонів пасажирів, і це у місті, де населення не дотягує навіть до півмільйона. Вуппертальці просто обожнюють свій Швебебан, адже його лінія проходить найважливішими частинами міста і тягнеться більш ніж на тринадцять кілометрів.

Фото trypwuppertal.com
Сам шлях, що проходить як над жвавим діловим центром, історичними кварталами Бармена, так і над окраїнними районами, складається із двадцяти станцій. До платформ тягнуться ліфти чи сходи, які доставляють пасажирів на спеціальні платформи для посадки. Усе максимально технологічно і безпечно: у це складно повірити, але перший серйозний інцидент тут стався практично через сто років безперервної експлуатації. У квітні 1999 року один із поїздів по дорозі наскочив на забуті будівельні кігті, внаслідок чого вагони рухнули в річку. Аварія забрала життя п’яти людей, понад сорок отримали поранення. За результатами розслідування стало очевидно, що причина того, що сталося – людський фактор, а не проблеми із самим транспортом. Але знову ж таки після цього перевірки і модернізації на Швебебані стали проходити все частіше і частіше, і сьогоднішні оновлені поїзди і системи безпеки зводять ризики до мінімуму, і трамваєм користуються ще активніше. Він входить у всі світові топи безпеки, якщо говорити про громадський транспорт.

Фото infokava . com
Що цікаво, вуппертальці стали свідками ще однієї дивовижної події, пов’язаної з підвісною дорогою, але тоді, на щастя, ніхто не постраждав. 21 липня 1950 року заповзятливий цирковий директор Франц Альтфох вирішив у рамках рекламної компанії покатати на Швебебані… слона зі свого цирку і таким чином запросити містян на виставу. Він орендував вагон, куди і «посадили» тварину, та от Туффі – саме так звали слоненя – транспорт не оцінив і на дорозі між станціями «AlterMarkt» и «Adlerbrücke» випав із вагона прямо в річку приблизно з 12-метрової висоти. У воду Туффі плюхнувся вдало – ні травм, ні серйозних ушкоджень він не отримав, а от директору довелося виправдовуватися перед захисниками тварин. Факт падаючої великої тварини надихнув місцевих художників намалювати картину на одному з будинків неподалік, а от що стосується фотографій – практично всі з них, за словами спеціалістів – фотомонтаж, оскільки сам момент «випадіння» ніхто не встиг зняти, утім, в Інтернеті їх і досі повно.

Фото static.panoramio.com
Цікаві цифри і факти, пов’язані з підвісною дорогою:

- Вартість квитка для дорослого – 2,80 євро, для дітей – 1,60.
- Тривалість проїзду по всій лінії – 28 хвилин. Середня швидкість поїздів – 30 кілометрів на годину, максимальна – трохи більш ніж 60.
- Платформи на станціях відрізняються від традиційних для метро, оскільки їхня ширина всього три метри, а от довжина – понад двадцять.
- Середня висота Швебебана над річкою – дванадцять метрів, над міськими вулицями – вісім.
- Рухомий состав зазвичай розрахований на перевезення 178 людей, при цьому тільки для 48 є сидячі місця.
- Практично все двадцяте століття вагони виготовляла німецька компанія, однак в наш час здійснюється поступовий перехід на іспанські вагони, спроектовані у Валенсії.

Фото pinimg.com
- У місцевих молодят є традиція орендувати один із збережених у депо «кайзерівських составів» самого початку двадцятого століття і влаштовувати частину святкування прямо в ньому під час поїздки. Дерев’яні фактури, старовинні сидіння й раритетні механізми чудово збереглися завдяки дбайливому догляду, тому атмосфера під час їзди незабутня, особливо якщо не дивитися вниз на сучасне місто, а розглядати вигини річки, дахи соборів і ратуші.
- Вуппертальська підвісна дорога працювала і навіть уникла серйозних пошкоджень у перші роки Другої світової. Лише ближче до поразки Німеччини і через частіші бомбардування було ухвалено рішення закрити її. Вона поновила роботу 1946 року, ставши на той момент остаточно одним із символів всієї країни. Складно підрахувати всі фільми, де б вона була увічнена чи кількість сувенірної продукції з її зображенням, проданої туристам.
Головне фото pikabu.ru
Категория: Німеччина  комментарии отключены
Наш кулинарный блог