Архив категории »На колесах до океану «

На колесах до океану. Частина 2

   Йшов тринадцятий день подорожі... Ми вже покинули Португалію та продовжували свій шлях південною частиною Іспанії. Погода дарувала нам сонячні та безхмарні дні, а незнайомі досі пейзажі вносили нові картинки до нашої свідомості.
  Останню ночівлю ми провели в наметах неподалік двох водосховищ - Гуадальтеба та Гуадальорсе. Назва першого водосховища походить від географічної назви району, а другого, від назви найбільш повноводної річки Гуадальорсе, розташованої неподалік.     
  Як же було класно збігти вранці до озера Гуадальтеба та поплавати в його прозорій та теплій воді... 
   А вибравшись на хребет, насолодитись видами на водосховище Гуадальорсе...  
  Основною метою сьогоднішнього дня, було пройтись "Королівською Тропкою" або іспанською - "Caminito del Rey", яка пролягала на висоті близько 70 метрів, вздовж вертикальних стін каньйону Єль Чорро ...    
  Вперше, тропа була побудована в 1905 році, як допоміжний шлях для робочих, які були зайняті побудовою греблі Конде де Гуадальорсе... Тропа проходила з одної стінки каньйону на іншу... Після того, як на церемонії відкриття греблі король Іспанії  пройшов тропою, її почали називати королівською... В 2015 році тропа знову була відкрита після реконструкції, та проходить тепер на півтора метра вище старої, історичної...  :
   Види висоти заворожують...
 Закінчивши свій королівський путь  каньйоном, ми попрямували далі дорогами півдня Іспанії...
   На ночівлю ми встали на побережжі Середземного моря, неподалік містечка Картахена :
    По дорозі засушливими іспанськими місцями..:
  Зупинки біля мигдалевих дерев вже стали традицією... Мигдаль йшов за милу душу... 
  Плоди  гранатових та мандаринових дерев - радували наш шлунок, а шлунок радував нас... Також, по дорозі нам зустрічалось багато фінікових пальм :
  Цього дня ми бігали гірським районом "Xorret de Cati", який розташований в горах "Sierra del Fraile". В цьому районі, також проходить один з найважчих етапів відомої іспанської багатоденної велогонки - "Вуельта"...
   Краєвиди скелястих іспанських гір :
   Відео з пробіжок :
   У Валенсії ми зупинились на ночівлю в квартирі  подруги Ігорка. Ми разом повечеряли та порозпитували її про життя в Іспаніїї.
   Наступного ранку ми вийшли на прогулянку-пробіжку по Валенсії, яку розпочали з паркової зони, що має довжину близько 10 км та проходить через все місто. Цікавим є те, що парк розташований на місці висохлого русла річки Турія...
   Над парком проходить велика кількість мостів, які вражають своїм оформленням : 
   Від парку ми попрямували до архітектурного комплексу - "Місто мистецтв та наук" :
   Місцевий порт :
   Пальмова набережна на узбережжі моря :
   Головна площа старої частині міста, та вхід до кафедрального собору, в якому знаходиться одна з головних християнських святинь - Святий Грааль :  
   Панорама старої частини міста з вежі :
   Вуличками Валенсії, з божественно солодкою іспанською хурмою...
   Наступною нашою зупинкою була Барселона. На цей раз ми гостювали у дуже приємної сімейної пари Назара та Тамари - друзів Сергія. По приїзду, Тамара  приготувала нам дуже смачну вечерю з рисом та мідіями, а Назар допоміг припаркувати автомобіль. Ми приємно поспілкувались та почули багато цікавих історій з їхнього життя...
  Вранці наступного дня ми разом з Дмитром пішли гуляти Барселоною, а хлопці поїхали до гори "Монсеррат" відвідати однойменний монастир. 
   Ми ночували неподалік лікарні святого Павла, одної з пам'яток міста  : 
   Пройшовши ще трохи, ми дістались до головного символу Барселони - "Храму святого сімейства". Його будівництво  розпочато ще у 1882 році, а закінчити планують у 2026-му...  :
 Так  розпочалося наше знайомство з творіннями всесвітньо відомого каталонського архітектора Антоніо Гауді, які вражають своєю оригінальністю та самобутністю...
  Наступним його творінням яке ми відвідали, був Парк Гуеля  :
  Будинки Міла та Бальо :
  Закінчивши огляд архітектурних творінь Гауді, ми пішли гуляти вузенькими вуличками старої частини міста, так званим  "Готичним кварталом" :    
   Досить цікаво було спостерігати повсякчасно вивішені каталонські прапори на балконах та вікнах, які постійно нагадують про бажання частини населення  цього регіону від'єднатись від Іспанії...     
   Велика кількість вуличної музики на площах старого міста додавала особливого колориту...
   Провівши дві ночівлі в Барселоні ми виїхали з Іспаніїї та попрямували автобаном по південному узбережжю Франціїї. Цього дня в нас було заплановано якомога більше проїхати, бо час відведений на мандрівку спливав... Та все ж, проїжджаючи набережною  Ніцци, ми не оминули нагоди поплавати в морі.
  Ночівлю ми провели в доволі незвичному місці - на з'їзді з автобану в облаштованій для зупинок зоні... З якої, вранці, нам відкривались мальовничі краєвиди на італійське узбережжя:
   Прямуючи автобаном повз Геную ми попали в затор, та сприйнявши це за знак, вирішили заїхати в місто та прогулятись  його  набережною  :
  Так само спонтанно ми опинились на озері Гарда. Сергій подивився в GPS, побачив що ми проїжджаємо неподалік, та сказав - "Хочу поплавати в озері Гарда"... Ось так ми всі разом опинились в прозорій та холодній воді найбільшого італійського озера... Біда...       
  Погода на озері надихнула нас на маленьку зміну в планах. Замість того щоб їхати додому напряму, ми вирішили зробити невелике коло та заїхати на день в гори... Ми попрямували в район доломітових Альп, до скель "Тре-Чиме-де-Лаваредо". Та погода тут була не такою райдужною як на озері...   
  Ночівлю ми провели в наметах на території національного парку. Вранці  виявилось,  що це було недозволене місце для кемпінгу... Просто вночі ми не помітили позначок про заборону... Та нас "пронесло", ми швидко зібрались та переїхали на дозволену парковку, після чого, вирушили по маршруту ...    
   Панорама з виглядом на гори "Тре-Чіме", що перекладаються як - "три зубці" :
  Частина підйому проходила тунелем, продовбаним в гірській породі... Таким чином мені ще не доводилось підійматись... 
  Відео проходження гірськими тунелями :

   Діставшись висоти 2600 н.р.м. ми повернули назад, так як нульова видимість не мотивувала продовжувати підйом...
   Холодні гори під завершення подорожі, стали для нас своєрідною акліматизацією до нашого "українського клімату"... Буквально три дні тому ти купаєшся в морі, ходиш в шортах та майці, а тут мінус, та треба рухатись щоб не змерзнути... Так і вся подорож найбільше запам'яталась контрастом, як кліматичним так і соціальним... До прикладу, взявши такий банальний момент... Проїздиш Австрію, Швейцарію, Францію... Люди вдома сортують сміття, на узбіччях ні смітинки... Опиняєшся в Португалії, Іспанії - сміття на узбіччях, ніхто вдома нічого не сортує, майже так як в нас, за винятком хороших доріг та рівня життя... 
  А взагалі,  немає змісту порівнювати, як людей так і країни... Може не всі це знають, та намагаються керуватись нав'язаними суспільними шаблонами, але будь-яка людина є неповторною, та кожна країна має свій оригінальний присмак... Все залежить тільки від нашого сприйняття. Закриваючи очі і світ навколо нас зникає... І якщо ти не вмієш насолоджуватись тим де ти є зараз, то зміна місця  тобі навряд чи допоможе...       
  Двадцять днів ми прожили в ритмі відірваному від нашої шаблонної буденності, збагатившись новими історіями,враженнями та трошки краще пізнавши себе...    
Категория: На колесах до океану  Теги:  комментарии отключены

На колесах до океану. Частина 1

  Ця історія про те, як п'ятеро відчайдухів добирались машиною з України аж на край європейського континенту. Головною метою була  участь на Чемпіонаті світу з трейлового бігу, який цього року проводився в Португалії... Наша команда складалась з трьох членів Української збірної по трейлрану - Дмитра Джміля, Сергія Сапіги та Андрія Ткачука; супер позитивного і невтомного водія, та за покликанням душі альпініста,спелеолога - Пух Ігорка; ну і мене, який завжди підписується на скажені ідеї... Ще, з нами подорожувала моя маленька гітара-укулеле, акорди якої завжди прикрашали наше перебування на місцях ночівлі...
  За 20 днів ми проїхали 9 500 км., прийняли участь на Чемпіонаті Світу з трейлового бігу, відвідали близько десятка природних заповідників різних країн Європи, пройшлися вуличками Порту, Браги, Лісабону, Валенсії та Барселони, відпочили на берегах Атлантичного океану та Середземного моря, поспілкувались з місцевими жителями "каучсерферами" з Австрії, Швейцарії, Франції, Іспанії, Португалії; відвідали та побачили як живуть наші друзі-емігранти з Лісабону, Валенсії та Барселони... Вся подорож була доволі спонтанною та дарувала кожен день нові враження, а найцікавішим був контраст, який ми відчували проминаючи не тільки кліматичні але й суспільні зони...
   В перший день подорожі,перетнувши кордон та побігавши по Татранському національному парку в Словакії,  ми зупинились на ночівлю в містечку Санкт-Пельтен, що неподалік Відня. Завдяки каучсерфінгу нас прийняв у себе помічник єпископа Євангельської церкви - Ларс, який за час нашого спілкування навіть словом не обмовився про релігію... Ларс виявився шанувальником гри на укулеле, а найцікавішим було те, що він під її акомпанемент  співав старовинні німецькі композиції... Ми одразу знайшли з Ларсом спільну мову, та поки хлопці готували українську зупу, ми  їх розважали своїми піснями...
  Наступного дня ми вирушили в бік Швейцарії,зупинившись по-дорозі на трьох-годинну пробіжку по національному парку, розташованому в дуже мальовничому австрійському районі Гальштат:
  Другу ночівлю ми провели в містечку Кьоніс, неподалік від Берна. Нас по каучсерфінгу прийняла дуже позитивна та відкрита дівчина Лаура. Вона студентка, навчається на столяра та в майбутньому планує будувати будинки з дерева... Разом з трьома своїми подругами вона знімає трьох-кімнатну квартиру, але на час нашого візиту їх не було. Ми провели позитивний вечір, пограли на укулеле сидячі біля каміну та разом скуштували  української зупи...
  Нашим наступним місцем ночівлі було французьке містечко Ліборн, що неподалік від Бордо. По дорозі ми вже по налагодженому сценарію зупинились на пробіжку  національним парком в районі міста Клемонт, після чого прибули  на ночівлю... Нас приймала в себе вдома Паскаль, яка виявилась дуже комунікабельною, та на мій погляд трохи самотньою...  Вона хоч і була спочатку засмучена нашим пізнім візитом, але ненадовго... Наша гіпер-позитивна компанія вмить заряджала енергією будь-кого. Приколи підганялись приколами, тому ні нам самим не було сумно, ні нашому оточенню...         
 Саме Паскаль порекомендувала нам наступне місце для пробіжки... "Dune du Pilat" - найбільша піщана дюна на території Європи. З однієї сторони сосновий ліс, а з іншої Біскайський залив, в якому ми не оминули нагоди поплавати... :          
   Відео з наших пробіжок природними заповідниками:
   Після пробіжки дюнами Франції, ми попрямували крізь Піренеї до Іспанії... Четвертим місцем нашої ночівлі був Вальядолід. На цей раз нас приймала 50-ти річна жінка  Анна.  Для нас вона  приготувала  іспанську Тортилью - омлет з картоплею та цибулею... Ми разом повечеряли та чудово поспілкувались з нею та її сином... 
  На ранок наступного дня ми вже прямували до Португалії. Наша дорога пролягала через парк Жереш - місце  старту змагань, до яких залишалось ще декілька днів... Таким чином, ми заздалегідь зацінили красу місця проведення Чемпіонату Світу з трейлу  :  
  Наступні дві ночівлі  ми провели в наметах на узбережжі Атлантичного океану, біля містечка Фао...   
   Ночівля на цьому узбережжі була найкрутішою... Круто засинати та прокидатись під звуки хвиль...Круто вечеряти та снідати з видами на безмежний простір...
  У приготуванні їжі на природі, нам дуже спрощувала життя пічка Airwood Euro BM. Особливо вразила швидкість закипання чотирьох літрів води - 13 хвилин, що було  на 3 хвилин швидше в порівнянні з бензиновим пальником. Для довготривалих подорожей саме те, навіть для компанії з п'яти чоловік... 
  Відео приготування на пічці :
  Результат приготування -  радісні та ситі обличчя...
   А ранкова пробіжка, вздовж берегової лінії, заряджала просто неймовірною енергією...
   Ну і як же без водних процедур... Байдуже що не сезон, байдуже що вода прохолодна... 
 На другий день нашого перебування на узбережжі, ми з'їздили побігати вуличками Порту:
   Відео з нашої пробіжки містом :
   Наступні два дні ми провели в Бразі. Нас прийняв у себе вдома Пауло, який також полюбляє біг, та періодично приймає участь у марафонах. Крім цього, він показав нам місто та розповів цікаві історичні деталі... 
  Брага була основним пунктом збору національних збірних по трейловому бігу зі всього світу. Тут же відбувалась церемонія відкриття та закриття змагань :
   Наша крута команда :
   Селфі разом з позитивними хлопцями та дівчатами аргентинської збірної по трейлрану :
   Аргентинська збірна пригощає нас своїм фірмовим чаєм - мате...  
  Головні ворота міста ніколи не мали дверей, тобто завжди були відчинені... Тому, в Португалії,  якщо ви забули зачинити двері, доволі часто можна почути  - ви що, з Браги ???
   За півтори години до старту змагань ми вирушили з Браги до національного парку Жереш, та прибули на місце о 4:20 ранку. В 5:00  учасники стартували, їх дистанція складала 85 км... Мій маршрут складав лише 65 км, перший відрізок дистанції я скоротив... 
 На старті змагань, з прапором фірми, яка надала мені з Дмитром дуже зручні трейлові кросівки :
   Фото зроблені професійними фотографами на дистанції... Наші чуваки на висоті... : 
   Мене також всі приймали за офіційного учасника, тільки трохи дивувались коли бачили що в мене нема номера...
   Я ж насолоджувався краєвидами по маршруту... Мене не обтяжував вантаж відповідальності за результат... Я просто біг в своє задоволення,куражився та отримував заряд позитивних емоцій від підтримки вболівальників...
  Мої фото по маршруту :   
   Відео з трейлу :
   Після змагань ми попрямували на ночівлю до узбережжя океану. На наступний ранок нас чекала чудова погода та великі океанські хвилі, які трохи пооббивали наші зади, збиваючи  з ніг своєю потужністю... : 
   Ввечері цього ж дня ми вже під'їжджали на ночівлю в Лісабон, де на нас чекала подруга Сергія - Оксана. Цікаво послухати як живеться нашим емігрантам за кордоном, та ще й в самій крайній точці Європи... Ми поспівали під гітарку українські пісні, та дуже душевно посиділи... Наступного дня ми вирішили на декілька годин заїхати в місто та пробігтися його головними вуличками :
   Відвідавши столицю Португалії, ми поїхали до самої крайньої південно-західної точки Європи - мису Сен-Вісенте. На мисі знаходиться самий потужний в Європі маяк, про що ми пересвідчились ввечері під'їжджаючи до нього... На ночівлю ми встали неподалік маяка :  
   Таким чином ми дістались до самої крайньої точки європейського континенту... 

  Далі вже їхати хіба що по воді... Ми розвернули наш п'ятимісний  корабель в напрямку "до дому", але подорож на цьому не закінчилась, а лише досягла свого екватора...
   Цього дня дорога пролягала по південному узбережжю Португалії. Ми зупинялись поплавати на кожному океанському пляжі, який вважали вартим уваги, відчувши сповна всі переваги подорожі машиною...  
  Пляжі між португальськими містечками Лагос та Фаро  :    
  Ми покидали  територію Португалії... На нас чекали пустелі, каньйони, кам'янисті гори  та колоритні міста Іспанії... Мальовничі дороги середземноморського півдня Франції та півночі Італії... А на завершення, альпійські пейзажі Доломітів...    

Категория: На колесах до океану  Теги:  комментарии отключены
Наш кулинарный блог