Архив категории »Lithuania «

Литва. Нярінга

 Велосипед  найкрутіший спосіб подорожі по природним зонам курортного міста Нярінга, що водночас являється національним парком Литви - Kuršių nerija... Від самого парому в Смельтінє до поселення Ніда, повз соснові дерева та піски, проходить велосипедна доріжка... Під супровід співу пташок ми проїхали всі поселення, провели три ночівлі в кемпінгу Ніди, покупались в холодних водах Балтійського моря, відсвяткували державне свято Йонінєс, та завдяки дрону сфотографували найцікавіші місця з нових ракурсів...




  Так виглядає зверху місце дислокації понад чотирьох тисяч особин великих бакланів та сірих чапель неподалік поселення Йодкрантє... Білі від фекалій птахів дерева на яких розміщені домівки крилатих...


   Дорога між поселеннями...


  Поселення Прейла :

  Кемпінг в адміністративному центрі Нярінги - Ніді :

   Пляж в природному парку... 





   На заході сонця...


  Головний маяк Ніди...
   Пейзажі Ніди...
 




   Святкування свята Йонінес в Ніді...
   Ритуали очищення ...

 
   Сонячний годинник :


 Дюни в Ніді :



   Маяк та сірі дюни неподалік поселення П'ярловка...





   Поселення Йодкрантє...

Категория: Baltics, Lithuania  комментарии отключены

Литва. Дюни. Ніда. Клайпеда

    Наше перше знайомство з Куршською косою, що розділила солені води Балтійського моря та прісну затоку, та головною її окрасою - піщаними дюнами... Ми відвідали Ніду - найколоритніше поселення на косі, а також два головні райони з дюнами - Долину Смерті та Сірі Дюни...
  Назва Куршської коси походить від назви племені куршів, що проживало в давнину на її території... Ніда - адміністративний центр курортного міста Нярінга, в яке входить ще три селища - Юодкранте, П'ярвалка і Прейла... Діставшись Ніди ми одразу пішли гуляти по дюнам в долину Смерті... Така назва обумовлена місцем захоронення військовополонених французького табору, який розташовувався в долині в 1870-1872 р... Але наразі дана назва зовсім не підходить для опису краси дюн...




  Вид на затоку та на старовинний рибацький човен Куренас... 







  Обійшовши навколо долину, ми з царства піску перенеслись в хвойний ліс... Ось такий контраст...
 А з лісу на морське побережжя...


   На пляжі ми залишились до заходу сонця...


   Пустинний пляж... Балтійське море... Новий 12 418-й  день життя...
   В обід ми пішли познайомитись ближче з курортним поселенням  Ніда... Колишнє рибацьке селище славиться своїм стилем... 
  Затоку облюбували не тільки туристи, особливо багато з яких німців, але і  птахи...

  Кольорові будиночки...


  А ось головний зразок архітектурної особливості Ніди... Стріхи з соломи та типовими елементами декору...   





  В одному з дворів ми побачили в усій красі екземпляр старовинного парусного рибацького човна Куренас... Саме на таких човнах до середини 20-го століття плавали в Куршській затоці... Довжина побудованого з дуба човна могла досягати 14 метрів, та його головною особливістю було плоске дно... Осада на воді становила лише близько 40 сантиметрів, що дозволяло розсікати по мілині Куршської затоки...
  Головною особливістю та туристичною фішкою Нярінги, все ж являється "куршський вимпел"... Це флюгер (прилад визначення напрямку вітру), який раніше кріпився до єдиної щогли (рус. мачта) човна Куренаса... Цікаво, що у кожного селища був свій флюгер, ціллю таких розпізнавальних знаків, було спрощення контролю за виконанням правил риболовлі, а ініціатором їх введення в 1844 році став  рибацький інспектор Эрнст Вильгельм Беербом...   Ось так створюються бренди... Зараз це один з головних сувенірних продуктів, який одразу кидається в око та являється дуже фотогенічним... 
   Одна з основних пам'яток - будинок видатного німецького письменника  Томаса Манна, який прожив тут зі своєю сім'єю три  літа... 
  Будинок розташований на горі з якої відкривається так званий італійський пейзаж...
  Неподалік ми  знайшли гарний приклад буккросингу - книги для вільного читання залишені в оригінальній вуличній шафі...   
  Зараз настільки швидко переплітаються культури, що вже  зразок індійського тук-тука можна побачити будь-де... 
   Ввечері нас знову чекав захід сонця на морі... Сховавшись від вітру в невеликому поглиблені мальовничої дюни, ми спостерігали як сонце пробиваючись крізь хмари розмальовувало горизонт помаранчевими відтінками та смиренно заходило за край нашого зору... 

   Ранішній чай на побережжі... Добре зігрітись після холодної Балтики...
  Вранці ми поїхали на дослідження Сірих дюн, що знаходяться неподалік селища П'ярвалка...
  Заради збереження ніжного шару поверхні дюн, дозволяється проходити виключено по облаштованим доріжкам та прокладеному маршруту, довжина якого складає близько кілометра...






  Вздовж визначеної дороги виставлені таблички за які заходити заборонено...
  На вершині дюни, наприкінці  дозволеної для прогулянок зони, знаходиться постамент...
   Панорами дюн та затоки... 






  Сірими дюнами ми завершили свою пізнавальну частину огляду міста Нярінга та автостопом дістались району Смельтіне, з якого на поромі переправились в основну частину Клайпеди... 
  Місто було засноване німецькими лицарями в 1252 році, та до 1923 року  носило ім'я Мамель.  Найгарніша частина Клайпеди розташована вздовж річки Данге...



 Парусник Meridianas - в минулому навчальне судно, а тепер одна з головних візитівок міста, в якому до того ж розмістився ресторан...

  Центральна площа старого міста...


Категория: Baltics, Lithuania  комментарии отключены

Литва.Пробіжка Куршською косою

 
 Одними сонячними вихідними я  спробував глибше поринути в природний світ найцікавішого національного парку Литви - Kuršių nerija... В п'ятницю ввечері, діставшись з Клайпеди поромом на півострів, я побіг по прокладеному завчасно маршруту... До заходу сонця залишалось не так багато часу...
  Трохи про саму косу... Довжина її складає 98 кілометрів, з яких  Литві належить близько 50-ти, решта простирається територією Росії... В даному заповіднику збирається додатковий податок на пересування транспортним засобом, до прикладу за автомобіль потрібно заплатити 20 євро за в'їзд в парк... На всій території не дозволяється ночувати в наметах, крім визначеного платного кемпінгу... А також заборонено розводити багаття... Площа коси коливається від 400 метрів до 3,8 кілометри...З одного боку прісні води затоки, а з іншого солонувате море... Так, Балтійське море зовсім не таке солене як інші, а колись воно взагалі було льодовиковим озером... Унікальністю коси є високий рівень біологічного різновиду за рахунок різноманітності ландшафту... Уявіть, на такій відносно невеликій площі - і піщані дюни і хвойні ліси...  Також, коса являється коридором для майже 20 мільйонів мігруючих птахів, значна частина з яких осідає на "до-заправку"...
 Отже, звернувши з основної велосипедної доріжки та прямуючи мальовничою лісною стежкою, одразу по обидві сторони незайманих лісів з неймовірно пухнастою травою, з'явились косулі...

  До заходу сонця я вибіг на побережжя...

   На ночівлю я зупинився в укритті розташованому на дюні, з якого відкривалась панорама побережжя та безкрайого моря...
  З собою я мав маленький спальник, бівачний мішок з тайвеку від вологи та фольговану підстилку для ночівлі біля моря, а також  їжі на два дні.. Близько п'яти кілограм включаючи воду гарно вмістились в 18 -ти літровий наплічник... Я потрохи вирішив відмовлятись від пальника, казанка-кружки, та взагалі від гарячої їжі і чаю в поході... Для зменшення ваги та витрат часу на  приготування їжі... Замість цього, я знайшов півлітрову формочку з кришкою яка закручується... В неї я засипаю порцію (200 гр.) міксу каші з родзинками та горішками (100 гр. гречки, або перловки, або вівсянки, 50 гр. горішків та 50 гр. родзинок),  заливаю холодною водою та закручую кришкою... Вівсянка добре готується вже за пів години, гречка за три, перловка за вісім... Отже, головне розрахувати плановий прийом їжі... Розпорядок прийому  готової порції розбитий на два - три рази, та вживання їжі починається після трьох годин від пробудження ... Поняття сніданку та обіду повністю розмивається...
   Прокинувшись пів на шосту ранку та зібравши речі, я продовжив бігову прогулянку косою... Вершинка на піщано - хвойному хребті...

  Тілом коси являється пісок, який вкритий невеликим рослинним шаром... 



 Ліс наповнений багатоголосим співом пташок, що наче зливається в мелодію, навіть деякі з пам'яток звертають на це увагу... 
   По іншу сторону коси відчувається спокій та тиша прісної затоки...
  Неподалік поселення Юодкранте на  невеликій території  розмістили  понад чотирьох тисяч гнізд великі баклани та сірі чаплі... Це місце стало для мене найцікавішим... 
  Щоб поглянути на бурхливе життя птахів створений оглядовий майданчик неподалік велосипедної та авто дороги, та так як мій маршрут проходив стежкою, я на повну відчув колорит даного місця пробігши через епіцентр пташиного мегаполісу... 
  Божевільний галас тисяч птахів, кущі білі від постійного шквалу екскрементів, запах хвої повністю відійшов на інший план, тут панує їдкий дух морепродуктів - основної їжі бакланів та чапель... 
  Я намагався оббігати найбільше скупчення гнізд, щоб як можна менше отримати порцію фекалій... В той же час з дерев постійно щось  голосно падало на  землю, що мене трохи насторожило...  Виявляється, це були величезні шматки - останки риби, які падали з висоти понад 20-30 ти метрів... От, подумав я - "баклани, розкидаються їжею"...
   Величезні дерева з гніздами на вершинах...
   Так я лісом вибіг до оглядового майданчика... Та звісно вражень, які я отримав в лісі, майданчик не передасть ніколи...

    Для любителів піших прогулянок облаштовані такі цікаві вказівники, з бобром на чолі... До речі бобри мені так на шляху і не трапились, та окрім великої кількості косуль, я зустрів ще одного кабана та декілька доволі великих зайців...
  Діставшись найбільшого поселення - Ніди, я пішов на пляж... Після 50-ти кілометрів піщаних стежок та асфальтованих доріг, трохи забились ноги... 
  Відпочивши декілька годин біля моря, я попрямував вздовж побережжя, придивляючись місце для наступної ночівлі... Через вісім кілометрів мені таке місце приглянулось...         Піднявшись на невелику дюну, яка захищала від вітру, я розклав підстилку та розгорнув спальник... Поруч в лісі зашаруділи дві косулі... 
 Наступного ранку я продовжив прогулянку вздовж Балтійського побережжя  під постійний грохіт хвиль, який водночас і пробуджував і заспокоював...
Категория: adventure, Baltics, Lithuania, Trail running  комментарии отключены
Наш кулинарный блог