Архив категории »Карпатський шлях (560 км) «

560 кілометрів за 15 днів по Карпатам . Частина 3

  Пройдено дві третини маршруту. Ми вже повністю адаптувались до щоденного ритму... Звикли лягати спати до 22:00, вставати о 5:00 навіть без будильника... Складання речей в наплічник відбувається на автоматі, знаєш місце для кожної деталі... Всі функції відточені, та кожен знає за що він відповідає... Швидкий темп та глибоке дихання насичують чистим киснем наші легені до самої останньої альвеоли... Наш мозок очищається, а з ним покращується і наш внутрішній стан... Переходимо в стан дзен...   
 Інтерактивна мапа пройденого маршруту :
  Завантажити та більш детально передивитись трек можна на ресурсі Gpsies, перейшовши за посиланням http://www.gpsies.com/map.do?fileId=jilccuofusscbmuw...    
День 11. Пройдено 385 км (відстань на початок дня)
   Вийшовши на маршрут як завжди під супровід сходу сонця, на пагорбі ми побачили двох буддистів з молитвеними барабанами... Просканувавши інтернет простір я з'ясував, що якраз в цих місцях - на горі біля села Кривопілля, будується буддистський храм... Зустріти в Карпатах буддистів під час молитви, та ще й на сході сонця в такому мальовничому місці, було дуже круто... Ми трохи перейняли від них стан умиротворення та пішли далі... :        
   Потрохи нам почала  відкриватись система гірських хребтів - горгани, з вершиною Хомяк на чолі...
   Вийшли на горганську стежку...
   Майже непальський місток, тільки стрічок малувато...
  Вершина гори Хом'як  :
   Ночівля в будиночку на полонині Хом'яків. Пройдено за день 41 км.
   День 12. Пройдено 426 км.
   Ранок наступного дня ми почали підйомом на хребет Синяк, з якого відкривались гарні види Хом'яка... 
   Види на вершину Малий Горган (попереду) та Довбушанку (позаду) :
   На горі  Малий Горган :
  Продовжуємо слідувати Східно-Карпатським туристичним шляхом обходячи Довбушанський хребет (на панорамі праворуч) :
  Таблички нагадують нам де ми знаходимось...
   Такі прості та гарні моменти навколо нас... Головне їх помічати... 
   Дорога хребтом, перед спуском в село Бистриця :
   Спустившись в Бистрицю, у місцевому магазині ми докупили пряників, халви та печива, на загальну вагу близько кілограма. Далі наш шлях пролягав так само маркованим маршрутом, ущелиною... На ночівлю ми зупинились трохи раніше планованого часу так як побачили гарний будиночок :
   Ночівля в 7-ми кілометрах від полонини Рущина. Пройдено за день 39 км.
  День 13. Пройдено 465 км.
   Прокинувшись вранці на 20 хвилин раніше звичайного та поснідавши кукурудзяною кашею з бринзою, ми ввімкнули ліхтарики та о 6:15 вже вирушили в путь...  
   Ось така наша ранішня кашка :
  Дійшовши до урочища Пекло, сонце вже піднялось, що дало нам змогу помилуватись маленьким карпатським каньйоном :
  Пройшовши полонину Рущина, ми почали свій підйом на Сивулю...
   Підйом на Велику Сивулю, позаду мала... :
   Селфі на Сивулі :
   Панорама з вершини Сивулі :
   Вид на Сивулю після спуску...
   Види з вершини гори Лопушна  :
   Сивульський хребет з підйому на гору Ігровець :
   Гірська сосна на фоні Грофо-Попадинського кільця :
   Панорами хребта Ігровище :
   На протязі всього походу ми просто в безмежній кількості їли  брусницю, чорницю, ожину та трохи менше голубицю і малину... Ну як же можна пройти повз, коли в тебе на шляху така кількість ягід...  
  Голубиця та брусниця  на хребті Ігровище :
  До цього, я вже ходив цим хребтом два рази, та завжди проходив вершину гори Висока траверсом, оскільки так йде основна стежка... Та зараз, ми прямували на вершину... 
   На вершині гори Висока розташований пам'ятний хрест в честь 150-ї річниці від дня народження українського релігійного діяча, Єпископа Української греко-католицької церкви - митрополита Андрія Шептицького : 
  Спуск з вершини...
  Повністю спустившись з хребта в ущелину, подолавши значну кількість завалів, після буревію двотижневої давнини, ми планували якомога ближче підійти до підйому на наступний Грофо-Попадинський масив, зі сторони гори Попадя... 
  На ночівлю ми встали між двома потоками в межі лісу, безпосередньо перед підйомом на хребет. Пройдено за день 38 км.
   День 14. Пройдено 503 км.
 Так само як і минулого дня ми вийшли на маршрут ще до світанку... Ніч була самою холодною в поході... Ночувати біля води в ущелині, яка майже не прогрівається за день... Не самий хороший варіант...
  Вершина  гори Попадя та росток іван-чаю... Ось так вміють рослини пробиватись навіть до кам'янистих вершин... :      
  Стежками горган... :
    Повторення вчорашнього спуску з хребта Ігровище... Цього разу я вже сфотографував наслідки буревію, який пройшовся нещодавно  : 
  Все як завжди, йдеш маркованим маршрутом, тільки дерева з маркуванням треба переступати...
   Панорама з гори Паренки :
  Панорами з вершини Грофи :
   Вид з Грофи на гору Молода :
   Знайшовши на вершині захищене від вітру місце ми влаштували обід...
  Гречка з маслом Гі та бринзою, а на солодке пряники... Смачнішого обіду в межах "цивілізації" не відчуєш...   
  Спустившись з Грофи до ставу Грофецького , ми далі попрямували по червоному маркуванню на гору Молода... 
  Рожевий мох вздовж дороги від ставу Грофецького  до річки Молода :
   Види на Грофо-Попадинське кільце в імлі, з підйому на гору Молода :
  На задньому плані гора Грофа :
   На вершині Молодої... Тут я з'їв з превеликим задоволенням святковий, великий кусень халви, в честь підкорення останньої серйозної гори нашого походу... Про що дуже сильно потім пожалкував... Якось халва мені не пішла, мене весь вечір та наступний ранок від неї мутило... Але ж як класно вона заходила на вершині...
   На першій же поляні з водою, яка нам трапилась на спуску з Молодої, ми встали на ночівлю. Пройдено за день 32 км.
  День 15. Пройдено 535 км.
  Ми продовжували рухатись Східно-Карпатським Туристичним Шляхом, про що нам сповіщали таблички та маркування... 
  Також, продовжували поповняти вже забиті під зав'язку за час походу запаси вітамінів, на цей раз поїдаючи мега велику та солодку ожину :  
   Пройшовши за день всього 25 км, ми дістались до Торунського перевалу... Від нього, в принципі, починається  Східно-Карпатський Туристичний Шлях, та ми фактично пройшли цей маркований маршрут з заду на перед, ну як завжди не так як всі...  
   Наші шиті-перешиті кросівки, після 560 км. :  
  Ми трохи не розрахували з готівкою... Взяли небагато, та всю витратили на покупки під час походу... Тому з Торунського перевалу до Міжгір'я ми добирались автостопом... Машини проїздять цим перевалом доволі не часто, раз в 5 хвилин... Проїхало декілька автівок, аж раптом їде рейсовий автобус. Ми показуємо що в нас нема грошей, та автобус все-одно зупиняється... Ми повторюємо що не маємо грошей вже вербально, та водій нас запрошує до салону... Отже, ми дісталися Міжгірья, а там вже змогли зняти гроші з платіжної картки на дорогу в Ужгород...
   Селфі у вітрині в Міжгір'ї :   
  Ми завершили свій мега похід в дуже чудовому настрої та без серйозних пошкоджень, якщо не рахувати мозолі... Після 15 днів щоденних навантажень я схуд на 2 кг, а Діма на 5... Зовні, на животі, руках і ногах в мене стали сильніше виділятись судини... За тиждень після походу ми набрали скинуті кілограмчики та й зовні тіло прийшло в колишню форму... В перші дні після походу я буквально "підсів" на творог, з'їдав по 500 грам кожного дня, а також більше ніж зазвичай пив молоко та кефір... Організм явно потребував білок для відновлення... Цікавим є те, що до цього я творог майже не їв, та взагалі по життю його не дуже люблю... А зараз він став моїм улюбленим продуктом.
  Негативним фактором після походу стало моє переїдання, та я думаю це тимчасово... Позитивним стало збільшення загальної загартованості організму  - холодний душ вранці зараз приймати значно легше ніж було до походу...   
   Похід збагатив мене новим, дуже корисним та практичним досвідом... Одним з головних здобутків є пізнання можливостей свого організму, та його реакції при тривалому над навантаженні...
  Якщо порівнювати навантаження даного походу з навантаженнями під час марафонських та ультра-марафонських забігів по горах, то головною особливістю являється процес відновлення... Хоча в поході зовсім інший темп ніж на марафоні, втома від повсякденно пройденої, фактично марафонської  відстані, ще й з серйозними перепадами висот, та наплічниками по 8 -15 кг (в залежності від ділянки та залишку харчів) за спиною, накопичується з кожним днем, а на повне відновлення не вистачає часу... А марафон пройшов, і ти маєш купу часу для відновлення... Тому,  пережиті відчуття накопичення втоми стали головним відкриттям цього походу...
  Ну і на завершення, головним моментом, який більшість часу супроводжував нас в поході,  була тиша... А тиша - кращий засіб почути себе...    
Категория: Carpathian Ways (560 km), TheRunningPilgrims, Карпатський шлях (560 км)  комментарии отключены

560 кілометрів за 15 днів по Карпатам . Частина 2

   Перші 5 днів походу пролетіли мов один... Знаючи що шлях довгий, просто не зациклюєшся на тому який день і скільки залишилось до кінця... Йдеш день за днем та живеш нагальними потребами. Основна задача кожного дня полягала в приготуванні їжі на сніданок і на вечерю, та йти наміченим маршрутом... Все достатньо просто та зрозуміло... Тільки щоденні 12 годин в дорозі виснажують організм, втома накопичується та з кожним днем дає про себе знати...
    Інтерактивна мапа маршруту :
 Завантажити та більш детально передивитись трек можна на ресурсі Gpsies, перейшовши за посиланням http://www.gpsies.com/map.do?fileId=jilccuofusscbmuw...
  День 6. Пройдено 188 км (відстань на початок дня).
   Маршрут першої частини шостого дня йшов лісами гірського хребта, який тягнеться від міста Рахів до села Ділове. Стежки час від часу обривались, чи то зовсім зникали... Буреломи, сипучі спуски, вирубки, все це збивало наш темп...     
   Найважчим був спуск з хребта в село Ділове... Гострий кут та сипучий ґрунт не дозволяв спускатись "по азимуту", а віднайти стежку було достатньо складно... На одній з ділянок, спускаючись не по стежці, я зірвався та проїхав близько 20 метрів, роздряпавши собі руку та ногу... Та все ж таки ми вийшли на стежку, яка вивела нас в село.
  В селі ми зайшли в магазин, купили  творог, половину свіжого хліба, кефір та пряники, тим самим додавши в свій раціон щось нове... Після перекусу я пішов в відділ прикордонної служби, щоб оформити дозвіл на проходження прикордонною територією по якій пролягав наш маршрут. З собою в мене були мій та Дімин  паспорти, а також роздруківка заяви на начальника прикордонної служби, яку я відсилав за тиждень перед походом на електронну адресу Мукачівського прикордонного загону... Так як з електронною поштою в відділку не дуже вміють працювати, краще надавати роздруківку...Отже, нам виписали дозвіл на проходження прикордонною територією і ми вирушили в бік Мармароського масиву, а точніше на полонину Лисичу...  
   Захід сонця на полонині Лисича :
   Ночіля на полонині Личсича. За день пройшли 38 км.
  День 7. Пройдено 226 км.
   Підйом на Піп Іван Мармароський :
   Рододендрон на "мармаросах" все ще можна побачить навіть у вересні :
   Увага - дуже круті гори !!! :
   Панорами Мармароського масиву :
   Табличка встановлена на вершині вказує кілометраж до Берліну... 930 км... Можливо в наступний раз... 
  Після проходження найвищої частини мармароського масива, далі наш шлях пролягав по просторій ґрунтовій автомобільній  дорозі, яка тягнулась вздовж всього кордону  :
   Випас овець на Румунській території :
   Для мене цей день став найважчім за весь похід...  Накопичена втома за шість пройдених днів звалилась на мене у вигляді сонливого стану та "ватних ніг"... І це на протязі усього дня... Я йшов мов сомнамбула, мій стан наближався до медитаційного... Слідкуючи за своєю тінню я наче намагався її побороти, або пристосуватись до її темпу... Саме такий стан виснаження фізичного тіла, відкриває двері до внутрішнього... Насправді, дуже важкі і водночас круті відчуття... Тільки під вечір мені вдалось прокинутись та пройти останні 5 км в більш менш бадьорому стані.      
 Заночували ми під горою Ледескул, неподалік джерела. Пройдено за день 41 км.
 День 8. Пройдено 267 км.
  Цей день був абсолютно протилежний по відчуттям від попереднього... Енергія супроводжувала мене від початку до кінця...
   Подорож вздовж кордону з Румунією продовжувалась... В нас вже три рази перевіряли документи, та передивлялись наш дозвіл...  
   Тонка грань кордону...
   Заховавши наплічники в ялицях та зійшовши трохи з маршруту, ми піднялись на гору Чивчин (1766 м) :
   Види з вершини :
   Продовжуючи йти дорогою вздовж кордону, в нас останній раз перевірили документи та дозвіл. Останні прикордонники яких ми зустріли, навіть не очікували побачити когось в такій глушині. Їх дуже зацікавила наша довготривала мандрівка... Почувши що ми пройшли вже понад 250 км, вони почали розпитувати про те що ми їмо та чи ми не якісь там чемпіони... Так, ми чемпіони в безумстві, хто ж ще добровільно та з радістю піде в такого роду похід...            
  Далі, трек звертав з Україно-Румунського кордону, а подальший  наш шлях пролягав по хребтам вздовж річки Чорний Черемош, що наочно  видно на карті...  :  
   Місцями здавалось, що ми знаходимось в парку альпійської сосни...
   Під вечір, проходячи абсолютно дикими місцями, ми втратили стежку та добряче побродили  дрімучим лісом... 
   Звірі нас не знайшли, а ми, вкотре, познаходили білих грибів...
   Ночівля в межі лісу біля полонини, під горою Прилучна. Пройдено за день  41 км :
   День 9. Пройдено 308 км.
  Продовжуючи свій путь верховинськими хребтами ми не переставали дивуватись мальовничістю краєвидів...
   Сьогодні в мене був день рівноваги... Ні втоми, ні надмірної енергії, організм все краще прилаштовувався до щоденного навантаження, а самопочуття стало більш стабільним...   
    Ялиці на схилах гір створювали казкову атмосферу, а хмари додавали об'ємності :
   По дорозі нам зустрічались 2 гадюки та одна жовтопуза ящірка (без ніг) :
   Час потрохи спливав, вечеріло...  Необхідно було вже шукати місце для ночівлі. Піднявшись на полонину, висота якої близько 1200 метрів, ми побачили садибу з прилеглими господарськими будиночками, розташованими на схилах. Діма пішов до господарів дізнатись, чи не можемо ми розкласти свій намет в їхньому дворі... Господарем цих володінь виявилась бабця Марія, яка більше того, запросила нас на ночівлю до хати :
    Захід сонця :
   Всередині будинку було наче в музеї... Інтер'єр настільки природно передавав верховинський колорит... Було дуже цікаво переночувати в такому будиночку, поспілкуватись з бабцею, скуштувати її "пляцок" (місцева назва випічки), поспостерігати за її ритуалом ранішньої молитви... Ми, в свою чергу, пригостили її  нашою ранішньою кашею і чаєм, та принесли два відра свіжої води з джерела...       
  День 10. Пройдено 350 км.
   Прокинувшись як завжди о 5:00 ранку, неквапливо поснідавши та зібравшись, близько 7:00 ми вже зустрічали схід сонця на хребті...   
   Сьогодні ми прямували далі по маршруту верховинськими хребтами - полонинами, на яких випасали-розводили коней, пасли корів та у високогірних будиночках виготовляли бринзу... 
   Ми завітали до одного з  будиночків по виробництву бринзи,сиру та вурди. Нас райдужно прийняли, провели екскурсію та показали виробництво. Також, дали продегустувати свою продукцію... Бринза та сир були смачними, а вурда просто божественною... Раніше я гадав що вурда це те що мені не подобається, та виявилось я не куштував справжньої вурди...      
   Перемолота бринза змішана з сіллю :
   Казан для приготування і місце де тліє ватра (вогнище, багаття) :
  На другому поверсі, на горищі, одразу над ватрою сушиться-коптиться вистелений на дерев'яний настил сир :
   Будиночок на полонині ми покидали з додатковим кілограмом купленої бринзи, з дуже хорошим настроєм та повним шлунком... Господарі не жаліли своєї продукції та дуже щедро нас пригощали... Наша дегустація перетворилась в повноцінний білковий обід... Гірська полонинська бринза,сир та вурда запиті свіжим молоком... Ну просто бомба....
  Продовжуючи шлях верховинськими полонинами, нам зустрічались просто надзвичайної краси гірські корівки... Наче як у відомій  рекламі шоколаду...
   Спустившись з хребта до села Красник, ми закупились в місцевому магазині солодощами, скупались в річці  Чорний Черемош та попрямували далі в гори... Вийшовши на маркований маршрут, який носить назву Східно-Карпатський туристичний шлях, ми вже до кінця походу прямували  по ньому...
   При підйомі на хребет з села Красник, на першій же полонині ми знову заглянули в будиночок по виробництву бринзи. Нас зустрів дядько Іван, який так само, як у попередньому будиночку, дав продегустувати бринзу і вурду, та розповів про деталі виробничого процесу - об'єми робіт, заробітну плату та збут продукції... 
  Наш десятий день під гаслом - "День Бринзи" підбігав кінця, ми продовжили рухатись хребтом до місця наступної ночівлі, вже нікуди не заходячи, та не втрачаючи дорогоцінний час осіннього світлового дня...   
  На ночівлю ми встали на полонині в двох кілометрах від Кривопільського перевалу. За день ми пройшли тільки 35 км, але день був надзвичайно насичений подіями - комунікацією з місцевим населення,дегустацією молочної продукції на гірських полонинах та купанням в Чорному Черемоші... 
  Отже, пройшло десять днів походу за які ми намотали вже 385 км. Розуміння того, що наш шлях потрохи наближається до кінця, почало засилятись в нашому мозку...  


Категория: Carpathian Ways (560 km), TheRunningPilgrims, Карпатський шлях (560 км)  комментарии отключены
Наш кулинарный блог