Архив категории »Албанія «

Македония и Албания (Охридское озеро)

DSC04891.jpgНикакой "лирики", сухие цифры, полезные ссылки, практичная информация и несколько фотографий.

aerrant

Страны эти пока доступны, не дороги, и главное, нет проблем с визами в летний сезон. (Но каждый год нужно проверять.)
Оставалось найти приемлемые цены на авиабилеты.
Транзит через Сербию тоже пока безвизовый. На обратном пути планировал заехать в Белград, потому как 7 часовая пересадка.

Путь в Охрид транзитом через Белград и Скопье.
Билет на самолёт Москва-Белград-Скопье (туда-обратно) обошёлся менее 44 тысяч на троих (август 2015). (Есть аэропорт и в Охриде, но не было дешёвых авиабилетов.)

Отмечу сразу и для транзитных путешественников, желающих взглянуть на Белград.
Автобус-экспресс (билет 300 сербских динар) (около 2,5 USD).
В принципе удобно для путешественника, впервые вступившего на сербскую землю. Автобус из аэропорта идёт до площади Славия (Tрг Славиjа). (Уверен, есть и более дешёвый Public transport, но времени на его поиск тратить не захотелось.) Автобусы ходят круглосуточно (по крайней мере, летом, в сентябре).

Белград аэропорт-экспресс.png

С площади Славия, если пойти по улице Короля Милана, затем по пешеходной улице Князя Михаила (то есть почти по прямой) можно дойти за 40 минут до замка Калемегдан, что на мысе у слияния Дуная и Сава, не спеша – максимум за час.
Когда едешь в город, выйти можно и пораньше (остановка показана на карте), но мне показалось, что возвращаться на конечную остановку проще, не заплутаешь.
http://www.beg.aero/strana/8811/%D0%90%D1%83%D1%82%D0%BE%D0%B1%D1%83%D1%81
http://www.beg.aero/upload/a1_mapa_i_red_voznje.pdf


Скопье (Македония)
Прибываем в Скопье.
Из аэропорта в центр города ходит автобус-экспресс, проезжает мимо и автовокзала (билет-175 денар около 3.2 USD).
http://www.vardarexpress.com/index.php?id=28
Прямо по выходу легко найти кассу. Слева от неё "менувачница" (частный пункт обмена валют). А правее окошко Halkbank, только нужен паспорт для обмена. Комиссию нигде не берут. (Курс в этом банке в аэропорту был хороший.) По выходу справа – аренда авто (по желанию).
("Транспортен центар" – автобусная и железнодорожная станция, “Hotel Holiday Inn” – центр города.)

Автостанция. Примечание!
Частные автокомпании обслуживают перевозку пассажиров из Скопье в Охрид. Их несколько. И у каждой своё расписание. Будьте внимательны! А если уже купишь, билет не поменяют.

Компании и цены на билет Скопье-Охрид:
Classic company – 450 денари (около 7.3 евро)
Delphinus – 450 денари
Galeb – 520 денари
Через Кичево автобус идёт около 3,5 часа.
Если всё спланировано и определено, дешевле будет купить билет туда-обратно.
Частники предлагали довести до Охрида за 40 евро.

Скопье-Охрид-Поградец-Трпейца-Скопье.png


Охрид (Македония)
Важно! Автобус вначале заходит в центр Охрида, а потом едет на автостанцию, что на краю города.
Ещё отмечу, что в Македонии скорее Вас поймут по-русски, чем на английском, особенно на улице или в глубинке. Пока русскоговорящих туристов не так много, относятся к нам хорошо.

Обмен валюты в Охриде.
Валюту можно поменять и в банках, где нужен паспорт, иногда курс в банке лучше, чем в обменнике. Если сумма не большая, то разница не существенна. Более крупную сумму посоветовал бы менять на Булевар Туристичка (дальше от озера - курс лучше).
Курс: 1usd – 53.2 – 54.1 денари, 1euro – 61.2 – 61.4 денари (на конец августа 2015)

DSC04970.jpg

Церкви Охрида и стоимость входа:
“Jован Канео” – 100 денари
“Света Софиjа” – 100 денари
“Плаошник” – 100 денари
“Света Богородица Перивлепта” - – 100 денари
Самуилова тврдина (крепость) – 30 денари
(Иногда доброжелательно воспринимая русскую речь, билеты продают в два раза дешевле.)

Охрид автобус.png

Свети Наум (Македония)
На Святой Наум можно добраться на автобусе. Этот древний православный монастырь на границе с Албанией стал культовым туристическим местом. Вход в основной храм 50 денари.
И повсюду бутики-ларьки, сувениры, рестораны, гостиницы. Возле монастыря обустроенный пляж.
Автобусов с Охрида не так много, лучше узнать заранее расписание.
До Святого Наума также можно добраться на катере. (Туда и обратно, по-моему, 10 евро.) Допустим, утром катер отходит от причала Охрида, а вечером в 17 часов назад.

DSC05493.jpg

Поградец (Албания)
Город расположен на юге Охридского озера. (А раз недалеко – захотелось и на Албанию взглянуть.)
С Охрида ходит автобус к монастырю Святого Наума и заезжает к пограничному пункту (билет, по-моему, 120 денари, на такси 400-600 денари.) Далее переход македонско-албанской границы пешком. Таких пеших путешественников наряду с автомобилями по шоссейной дороге с видом на озеро было немало. А ещё велосипедисты. Идти между КПП двух стран метров 400-500. Проблем никаких не было – минут 5-10 на проверку и ожидание. (Мы пересекали границу дважды, потому как возвращались в Македонию.)

От албанского пограничного пункта до города Поградец около 10 километров. Общественного транспорта нет. Но добраться не сложно: автостопом или такси. (5 евро на такси – "красная цена", то есть не более; можно расплатиться и македонскими денари.)
Сразу после границы, естественно, заметно, что мы въехали в другую страну, с другим жизненным укладом и традициями. Но и в Албании мы нигде не столкнулись с хамством или недоброжелательностью. Правда, остановились всего на три ночи.

DSC05210.jpg

Отмечу, что купаться здесь мне не понравилось: берег мелкий и грязный, но как транзитный город для дальнейшего путешествия по Албании приемлем.
Очень тёплое оставили впечатление люди, работающие в небольшом краеведческом музее. Заходите, бесплатен!

Обмен валюты.
Пунктов обмена валюты много, комиссий не берут. Дальше от озера – чуть-чуть лучше обменный курс.
123-123.5 лек = 1 USD (август 2015)

Корча (Албания)
С Поградца на маршрутки легко добраться до Корча за 30-40 минут. (Проезд 200 лек, то есть 1.6 USD)

DSC05328.jpg
Этот город считается центром православия в Албании.
Примечательно, что в Албании за вход в православную церковь нигде денег не спрашивают, в отличие от Македонии.
50 лек – велосипед на 1 час, то есть меньше половины доллара.
Также за 50 лек можно подняться на современную башню в центре города с помощью лифта. Она работает, если я правильно помню: с 9 до 14, а затем с 17 до 22. С другой стороны есть дверь, ведущая на лестницу, которая, скорее всего, бесплатна.

Трпейца (Македония)
DSC05441.jpg
Трпейца – маленькая деревушка у горных склонов.
Один магазинчик. И отовсюду вид на озеро и горы! Очень красивое, тихое место. В пару метрах от воды начинаются домики. Вода прозрачна и чиста. Деревню иногда величают: македонский Сан-Тропез; я в Сан-Тропе не был, но раз названием схожи – пусть так. Нам здесь понравилось, жалею, что не задержались подольше. А какой вид с балкона с чашечкой кофе!

Скопье (Македония)
Центр Скопье по-своему уникален. Если сформулировать первое впечатление в двух словах: “Церетели – отдыхает!” Эклектика – как художественный стиль – этакое нагромождение (на взгляд дилетанта, конечно.) И “вечное”, непрекращающееся строительство грандиозных дворцов и памятников! Строительство, видится, как форма выживания. Выглядит город странно. Особенно не просто фотографировать, чтобы строительный кран или оградительный забор в объектив не попал.

DSC05702.jpg
И всё-таки Скопье берёт чем-то иррациональным, оставляя в душе свой непохожий ни на что рисунок. Как-нибудь при встрече расскажу. А пока жду вдохновение...
Категория: Албанія  комментарии отключены

Гірокастра: «албанський Рим»

Конвенція про охорону всесвітнього культурного і природного спадку ЮНЕСКО зобов’язує з року в рік невтомно працювати над вивченням об’єктів, що мають неминущу цінність і унікальних за походженням. Під номером 569 великого списку організації розмістилося місто Гірокастра, що на півдні Албанії, котре ми сьогодні вивчимо вздовж і впоперек. 
 
Середземноморський клімат Балканського півострова зі спекотним літом і прохолодною зимою посприяв процвітанню заснованого ще в дванадцятому столітті міста. Гірокастра зовсім не курортна місцина, та це не перешкоджає їй приваблювати численних туристів фактурною долиною річки Дрін та архітектурою часів Османської імперії. Племена тоск тут займалися сільським господарством і садівництвом, візантійці і турки стверджували свою могутність. У спадок від колонізаторів містечко отримало «турецькі куле», котрі як ніде збереглися тут в такій великій кількості. Ці білі будинки з кам’яними дахами і з вікнами різноманітної і вигадливої форми причаїлися на середньовічних вуличках. Вони, як гриби, розрослися на скелястій місцевості і тягнуться до вершини, куди видерлася велична фортеця.

Фото blogspot.com
У міру наближення до міста тут і там на поверхні ґрунту можуть з’являтися нібито сліди тунелів кротів. Придивившись, розуміємо, що це лідер комуністичної партії Енвер Ходжа нагадує про себе бункерами, розсипаними по країні. Особливо вони запали в око любителям військово-історичних об’єктів, але й туристи зроблять для себе цікаві відкриття. Керівник країни відбудував ціле підземне місто з житловими кімнатами, відсіком для боєприпасів і концертним залом. Масштабна підготовка до життя після атомної війни! У трапезній тепер можна вільно перекусити, а на самій території застати перформанси – уряд знайшов місце для творчої самореалізації митців. Бункери зустрічаються у полях і гірських схилах. Якийсь час вони були покинуті, потім їх стали застосовувати як стійло для тварин, а під час житлової кризи використовували як повноцінні будинки. Зовсім не дивуєшся сюжетові фільму Еміра Кустуриці «Андеґраунд», де містяни ховалися в аналогічному підпіллі від війни, що вже скінчилася.

Фото img.ev.mu
Етнографічні музеї відіграють важливу роль – вони занурюють у побут минулих часів, відображають у деталях колишню дійсність. Можна випробувати старі ремесла і скуштувати страви із старої печі. Південне місто не відстає і знайомить з національними костюмами, інтер’єром. Нібито все, як зазвичай: кімнати, предмети побуту. Ось тільки екскурсовод робить більше, ніж розповідає стандартну притчу і тягне своїми історіями у зовсім інший вимір. Утім, не лише музей зберігає дух середньовіччя. Місцеві жителі і у своєму сучасному житті не відмовилися від укладу минулих часів. На офіційному рівні албанці зберігають традиції, проводячи фольклорний фестиваль: танцювальні колективи і хори збираються разом з усієї країни, збільшуючи кількість відвідувачів міста.
Вона виросла ще в тринадцятому столітті і несла важливу оборонну функцію. У різні періоди з’являлися ті чи інші добудови. Головний масив було зведено в тринадцятому столітті, у п’ятнадцятому після захоплення володінь турками почалися модифікації, а остаточна модернізація з годинниковою вежею та акведуком припадає на початок дев’ятнадцятого століття. Без в’язниці теж не обійшлося – її збудували в 1930 – 1968 роках. Знайшли застосування й артилерії, організувавши тематичний музей. Ясна річ, статну фортифікацію можна споглядати з будь-якої точки міста, а от саму перспективу можна оцінити, тільки вилізши на вежу.

Фото invest-in-albania.org
Місто відзначається підприємницькою жилкою – у XVII столітті після періоду занепаду Гірокастра знову почала процвітати значною мірою завдяки появі східного базару і стала важливим торговим центром. Згідно з османськими традиціями, кілька вулиць виділено для базару, а житловий будинок став складом із крамницею. П’ять вулиць за проектом правителя того часу Мемі-паші об’єдналися й отримали назву «Новий базар». «Урбан-хореографія» панує на прилавках – неквапливими жестами торговці пропонують знаменитий білий сир, тонкий східний шовк і, звісно ж, місцеві сувеніри. Базарну мечеть розташували таким чином, щоб частково здавати в оренду торговцям. Вона єдина лишилася поза забороною на релігію в часи вождя і вважається пам’ятником архітектури.

Фото zenithtravelalbania.com
Ріка, що приділила увагу Гірокастрі… Найдовша в Албанії, вона народилася в танці злиття Білого і Чорного Дріна і мчить через вишукані ландшафти Північно-Албанських Альп. Ріка ділиться на два рукави – Північний, що впадає в Адріатичне море, і Південний, що пірнає в Дрінську затоку. Судноплавство не зіпсувало природність вод, а гідроелектростанції футуристично нагадують про свою користь. Гордість албанців вийшла на світовий рівень після номінації природної пам’ятки як одного з нових чудес світу.
Головне фото albaniatours.al
Категория: Албанія  комментарии отключены

Албанія. Бідна, але красива

АлбаніяПише aquatek-filips : Албанська глибинка виявилася просто вражаючою. Коли ми звертали з брудної траси на потріскану дорогу в бік озера Коман, я й уявити не міг, які неймовірні пейзажі чекають нас попереду. Божевільно красивий каньйон з сотнями фіордів і кришталевої озерної водою, по краю якого в'ється серпантин дороги, яка ніколи не знала ремонту, і туляться напівзруйновані будиночки місцевих жителів. Дивний контраст, який просто треба бачити. Два абсолютно різних світи - світ природа і світ людини. Вражаюча країна. (29 фотографій)





Албанія
2. Дорога, що петляє по краю каньйону. Десь з нормальним асфальтом, десь з тріщинами, а десь просто грунтова.

Албанія
3. Але головна небезпека на ній не покриття. Головна небезпека - види, які відкриваються. Адже ти просто постійно відволікаєшся на них.

Албанія
4. З гір в озеро стікають сотні потічків і річок, утворюючи маленькі каньйони і промоїни, через які перекинуті мости.

Албанія
5. Часом дорога виглядає просто приголомшливо. Незважаючи на всі убозтво покриття, узбіч, кривих стовпів і нескінченних проводів.

Албанія
6. Десь дорога укріплена від зсувів, а десь як пощастить ...

Албанія
7. видивляючись по час руху по сторонам, потрібно бути акуратним. Навіть ділянки з нормальним асфальтом раптово можуть зійти нанівець величезним озером-калюжею і ґрунтовкою за ним.

Албанія
8. Але все одно голова сама собою повертається вліво ....

Албанія
9. Слова не потрібні. Очі говорять самі.

Албанія
10. Гори, ніби плавають у воді зеленими айсбергами.

Албанія
11. Каньйон озера Коман у всій своїй красі.

Албанія
12. Всі схили каньйону покриті незайманим лісом. Селищ тут настільки мало, що ці ліси насправді практично не хожени.

Албанія
13. Лише ось такі сліди людської діяльності повертають в реальність. Людина тут присутній.

Албанія
14. Ідеальне місце для душі.

Албанія
15. Лодка для двоих.

Албанія
16. Дзеркало природи.

Албанія
17. Рідкісні будиночки місцевих жителів.

Албанія
18. Як правило, вони виглядають досить непривабливо, навіть ветхо.

Албанія
19. Селища невеликі, до десятка будинків, навколо яких оброблені тераси, на яких люди вирощують овочі та зелень.

Албанія
20. Іноді зустрічаються невеликі виноградники.

Албанія
21. А ще, тут дуже багато польових квітів.

Албанія
22. Живе і мертве.

Албанія
23. Любов тут більше не живе ...

Албанія
24. Це теж місцевий житель. Їх багато зустрічається на серпантині.

Албанія
25. Як і цих жителів. Селяни розводять кіз і овець, які є, фактично, їх годувальниками.

Албанія
26. Іноді можна зустріти абсолютно несподівані речі. Наприклад вивіску готелю "Вілла Франсез". У селищі Коман. Де живе 15 осіб ...

Албанія
27. Чому дивно зустріти таку вивіску?
Та тому, що ось в основному як виглядає тут житло.

Албанія
28. Але, до речі, про що варто сказати окремо, так це про людей. Про тих людей, які тут живуть. Вони дуже привітні і гостинні. Бідні, прості, добрі.

Албанія
29. Вони з задоволенням запрошують в своїй будинок і охоче розповідають про своє життя.
Категория: Албанія  комментарии отключены

Албанские обереги.


Відвідуючи Албанію, ви обов'язково зіткнетеся з звичаєм вивішувати м'які іграшки зовні будинку. Засумував слоненя, пошарпаний Дональд Дак і Дід ​​Мороз в літній день - коли йдеш по містах Албанії, кожні кілька хвилин бачиш на будинку такий дивний талісман. Це звичайні дитячі іграшки, але тут в них вкладають особливий сенс.

3boi

Виявляється, іграшки обереги охороняють будинки від пристріту.


Місцеві жителі називають їх "majmune" - мавпочки, вживаючи це слово до будь-якої м'якої іграшки.




У 90-е люди почали виїжджати на заробітки в Європу, будувати на ці гроші житло. І щоб інші не заздрили, не наврочили, купують і вішають іграшку.


 Крім іграшок можна побачити цілі вінки часнику або черепа баранів з рогами, які теж несуть функцію оберега від лихого ока.


Якщо обереги у вигляді черепа і часнику зрозумілі і прийшли зі стародавніх часів, то "мавпочки" - нове віяння з 90-х років, коли у людей стала з'являтися своя нерухомість, гроші. Як правило, іграшки вішають на новобудови. Місцеві дуже серйозно ставляться до "majmune" і вірять, що ті оберігають господарів будинку від проблем.












Категория: Албанія  комментарии отключены
Наш кулинарный блог