Архив категории »Чернівці «

Світтлина дня. Чернівці Сакура цвіте


Світлина дня. У Чернівцях вшанували пам’ять чорнобильців


Фото дня. Митрополія Буковини


Чернівці. Відбулося фольклорно-етнографічне свято «Христос Воскрес — воскресне Україна”.

Галопом по Украине. Черновцы.


Следующей остановкой (и гораздо более продолжительной) после Хотина были Черновцы. Про этот областной центр, находившийся когда-то в составе Румынии, я читала еще в школе в книге Ирины Вильде "Совершеннолетние дети". Тем интереснее было наконец-то сюда попасть. Расположены Черновцы всего в 40 км от нынешней румынской границы, на правом берегу реки Прут. Предположительно, город был основан в XII веке галицким князем Ярославом Осмомыслом как крепость с примыкающим к ней торгово-ремесленным поселением.
 Место, выбранное для поселения, было очень удачным - тут находилось пересечение торговых путей из северо-западной Европы на Балканы и в Турцию. Уже в XV веке поселение официально превратилось в город, но в течение следующего столетия Черновцы несколько раз разрушались и в итоге пришли в упадок. Снова развиваться город начал после российско-шведской войны, когда российские войска, преследуя разбитого под Полтавой Карла XII, заняли город, а потом частично осели в нем. С этого времени и до 1775 года Черновцы находились под властью Российской Империи, а затем, вместе с остальной Буковиной, перешли к империи Габсбургов.

Напуганные проблемами с отелями в Каменце-Подольском, отель в Черновцах мы бронировали заранее, благо, в "Тарасе Бульбе" был Wi-Fi в номерах. Номер мы забронировали в первом же найденном отеле. Им оказался отель "Буковина". Двухместных номеров в наличии не было, и администратор предложила нам одноместный номер с большой кроватью, в котором только-только закончился ремонт. У этого номера было только два, на наш взгляд, несущественных недостатка - там еще не успели поставить шкаф-купе и в стоимость номера (300 грн в сутки) не входил завтрак. Сам отель очень понравился, он более-менее соответствует заявленным 4 звездам. На фотографии дым идет не от здания отеля, это что-то жгут в одном из соседних дворов :)





Заселились мы около 3 часов дня. Приняли душ, отдохнули, перекусили и пошли осматривать город. Сразу напротив отеля расположен парк Шевченко. Этот парк не назовешь очень ухоженным, но и явного запустения здесь нет.









От парка через вымощенные брусчаткой улицы идем к единственной пешеходной улице города - улице имени Ольги Кобылянской. Вообще брусчатки в Черновцах очень много, несравнимо больше, чем в родном Харькове :)



А вот и начало той самой улицы:



Улица Кобылянской выглядит очень похожей на пешеходные улицы в других западноукраинских городах. Интересно, закроют ли у нас когда-нибудь хотя бы одну улицу для машин? Пешеходная Пушкинская смотрелась бы неплохо...





Чуть дальше по улице стоит кафедральный собор Сошествия Святого Духа, выкрашений в бешеный фиолетово-розовый цвет. Гиды уверяют, что через какое-то время краска потускнеет от солнца и непогоды, и собор станет как раз нужного оттенка, но пока психоделическая окраска заставляет усомниться в здравости выбиравших этот цвет. Сам же собор является одним из крупнейших на Буковине. Авторство его принадлежит венскому архитектору Ферденанду Реалю.





Рядом с собором стоит один из подарков черновицких кузнецов городу на 600-летие - огромная кованая карета. Чтобы сфотографироваться в ней, приходиться отстоять небольшую очередь.





Практически все дома на улице Ольги Кобылянской - жилые. Правда, я не знаю, насколько комфортно здесь живется с учетом расположенных через дом кафешек и бесконечных толп туристов.







Мимо здания Художественного музея мы выходим на главную площадь Черновцов. В названиях города присутствует достойная Капитана Очевидность логика: главная улица называется Головна вулиця, а центральная площадь - Центральна площа. Кроме музея, здесь расположена мэрия, памятник Тарасу Шевченко и плакаты, дающие краткую историческую справку о городе. Плакаты тут повесили к 600-летию Черновцов.















Черновицкие дворики очень похожи на львовские - та же австрийская застройка, те же балконы, опоясывающие дома изнутри, прямо с которых часто расположены входы в квартиры (обычного входа с лестничной площадки может и не быть). И при этом - шикарные подъезды с широкими лестницами, которые во Львове увидишь не так уж часто.













А в подворотнях, ведущих во дворики, лежит вот такая плитка:



Детские площадки тут пронумерованы, имеют режим работы и утвержденные правила поведения:







Немного побродив по дворам, мы вышли на площадь Филармонии. Само здание филармонии я не фотографировала - не настолько оно интересно. Сейчас площадь реконструируют, причем не в первый раз за последние несколько лет.





Как вы думаете, что за здание на следующем фото? Пусть вас не вводит в заблуждение надпись "Hotel Bristol". Когда-то это и в самом деле был отель, а сейчас здесь находится общежитие Буковинского государственного медицинского университета.



Как и в любом городе в Черновцах улочки, находящиеся в стороне от центра, далеко не так ухожены и красивы.



Но в то же время довольно много и вот таких зданий:





Хотя вот этот дом тоже назвать ухоженным трудно:




По всем этим улочкам мы выходим к главной достопримечательности города - Черновицкому национальному университету имени Юрия Федьковича. Университет расположен в бывшей резиденции буковинских митрополитов, которая включена во всемирное культурное наследние Юнеско. Проект этого архитектурного ансамбля выполнял чешский архитектор Йосеф Главка. Здания построены на совесть - каждый кирпич тщательно простукивался и проверялся на прочность, и только после этого укладывался в стену. Поэтому землетрясения (а Черновцы находятся в сейсмически опасной зоне) практически не повредили корпуса, появились только небольшие трещины на здании собора да развернулся на нем же крест.











Собор носит название церкви Трех Святителей. Когда-то кроме собственно резиденции митрополитов в этом комплексе располагалась духовная семинария и теологический факультет университета (впрочем, факультет, сейчас называющийся философско-теологическим существует по сей день). Студентам семинарии надо было где-то проходить практику, и именно для этого был построен храм, в котором все желающие могли пройти обряд крещения, венчания и т.д. бесплатно. Правда, неизвестно, считается ли обряд действительным если его проводит двоечник.





Вооон то небольшое белое здание на крыше - домашняя часовня митрополита. Ее венчает хитро сделанный трехмерный крест - когда вы гуляете по территории, создается впечатление, что крест все время поворачивается за вами, как глаза людей на старых портретах.



Собор не всегда выполнял свое прямое назначение. Когда Буковина перешла под власть Советов, в здании церкви был устроен склад. Естественно, что сырость и постоянные мыши и крысы не способствовали сохранности внутренней отделки. Затем, в 60х-70х годах в соборе устроили зал ЭВМ. По словам гида, это было хуже, чем церковь, но лучше, чем склад - для ЭВМ требовалось поддерживать постоянную температуру воздуха, плюс работали с ними более интеллигентные люди, чем на складе. Только в 1993 году в церкви возобновили богослужения и начали реставрацию.







На территорию университета можно попасть самостоятельно до 6 часов вечера. Внутрь центрального корпуса (административного) пускают только с гидом. Экскурсия стоит что-то около 10 грн с человека. Этот же гид сначала проводит небольшую экскурсию по территории. В первый день мы погуляли по территории сами, а на следующий день пришли уже целенаправленно на экскурсию.

После университета мы вернулись на улицу Кобылянской и стали искать ресторанчик или кафе для ужина. В итоге сели в пивном пабе-ресторане Kwinto (это в самом конце улицы). Цены тут вполне себе харьковские, что по меркам Черновцов дороговато, зато отличное обслуживание, неплохая еда и вкусный разливной Хугарден :) Ну и еще бесплатный Wi-Fi, благодаря которому мы начитались отзывов про другие ресторанчики и выбрали себе место для завтрашнего обеда.

На следующий день мы, хорошо выспавшись, пошли на экскурсию в университет. Добрались мы туда примерно в 12 дня. У ворот уже стояла довольно большая группа, из разговоров которой мы поняли, что они ждут экскурсию уже минут 40. Нам повезло больше - буквально через 10 минут вышла гид и повела всех внутрь.

В вестибюле административного корпуса стоит несколько скульптур. Каждая из них символизирует Австрию в не самый лучший период ее истории. Вот, к примеру, две из этих статуй:





Само здание внутри вызывает ассоциацию со зданиями европейских университетов, а местами - с Хогвардсом.
























К сожалению, посетителям показывают только три зала - Мраморный, Красный и Голубой. Из них в оригинальном виде сохранился только Красный, два других сильно пострадали во время пожара 1944 года, в котором сгорела и синодальная библиотека.

За корпусом находится небольшой ботанический сад, существующий здесь со времен митрополитов. Сразу возле входа стоит памятник Йосефу Главке.



За памятником - пересохший колодец:



В самом дальнем углу сада находится искусственный каменный грот, когда-то служивший небольшой часовенкой.



Здесь сохранилось несколько деревьев, посаженных еще при основании сада. Одно из них - вот этот красный бук, считающийся хозяином этого сада.



Сразу после экскурсии мы пошли обедать в выбранный накануне ресторанчик. Это был ресторан Гопачок, находящийся на улице Красноармейской 36-а/38. Если будете в Черновцах, очень рекомендую сюда наведаться - интересный интерьер в украинском стиле, невысокие цены, вежливые официанты, а самое главное - очень вкусная еда. Одно из фирменных блюд - борщ в хлебе, которым можно наесться до отвала (если, конечно, сьесть хлеб :) ). Еще здесь подают фирменные настойки на меду, сухофруктах, кофейных зернах, клюкве, лимоне и т.д. Их можно не только попробовать здесь, но и купить в качестве сувенира. Мы привезли бутылку лимонной.



А вот та самая настойка:





Практически напротив Гопачка расположена римско-католическая церковь "Насвятiшого серця Iiсуса".



Дальше мы просто гуляем по улочкам Черновцов.













Выходим к бывшей Армянской цервки. Сейчас здесь органный зал.





Затем мы решили еще сходить в парк Шиллера. Идея была не самая здравая - парком это место назвать сложно, больше похоже на большую посадку в центре частного сектора, расположенную на склоне холма. Спустившись по этому склону, мы нашли остановку маршруток и после 10 минут ожидания поехали назад в центр.

Там мы вышли к музыкально-драматическому театру имени Ольги Кобылянской, с памятником писательнице перед ним.





Все с той же логичностью театр находится на Театральной площади. Кроме него здесь расположено здание Еврейского народного дома (он на фото ниже), Медицинская академия, областная администрация и сквер.



С Театральной площади перешли на Соборную, где стоит памятник воинам-освободителям.



После Соборной площади мы вернулись на улицу Кобылянской, чтобы там заглянуть в кафе Каринтия и попробовать их собственное пиво Гойра (кстати, довольно неплохое и не очень дорогое). После кафе мы еще немного посидели на лавочке, полюбовались вечерними Черновцами и пошли назад в отель - на следующее утро нас ждал переезд (согласно расписанию - пятичасовый) в Тернополь.

Чернівці. Очима експлорерів.


Відбулася довгоочікувана подорож у Чернівці (Черноуци :) ) У складі почесної делегації Львівських а також Франківських експлорерів були: Bottlehunter+Христина, Pavich, Roy, Alter а також Xaolas.
Все хороше з чогось починається. Наша суперова мандрівка Чернівцями взяла відлік від головного залізничного вокзалу. Там всі злізли з поїзда, зустрілись на пероні і пішли раннім, ще сонним містом, шукати вхід в "чернівецьке метро". Поки шукали легенду, проходилися по чернівецькими вуличками, які любязно були залиті ранковим сонечком.
Місто розташоване на пагорбах, що додає йому особливого колориту, впереміш з характерною забудовою часів Австро-Угорщини.



http://explorer.lviv.ua

Звертаємо з головної вулиці, на ось таку.


Забудова переважно двох-трьох поверхова


Люки часів бабці Австрії. Таких там багато.


На одному з сквериків вискочили ось такі совок-style мухомори


Цікавий металічний електричний стовп


От такі будиночки мають перевагу в центральній частині міста, обов'язково з двориками, виноградом. Симпатично доволі.
А ми, впевнено крокуємо до входу в тунель.


Місто, часто густо ось так розфарбовано, яскравими фарбами і обов'язково з виразним дисонансом у архітектурі.


Тааа..., подумали ми, це не те що в нас люки в Полтву заверені тоненьким швом зварним, тут все серйозніше.  ;D
Боряться з дігерами мабуть  ;)


На тратуарі натрапляємо на ось таку штуку. Є маленькі отвори в металевому листі, є конденсат. Висловив гіпотезу, що це ВШ з тунелю, який ми шукаємо.
Ну але все попорядку ;)


Порою архітектура й справді милує око. Ну скажіть, ось така вілла, без шкарадних металопластикових вікон, чим не рідкість?


Практично центр міста, вулиця з помірно жвавим рухом. Забудова переважно одноповерхова, як мінімум довоєнна.


Краса.


Дивує що відсутня каналізація. Туалети - шпаківні, а також копані колодязі прикрашають подівр'я жителів.




Тут в когось ось так біля дороги капуста проростає


Про туалети я вже писав. Не більше сорока какашок за хвилину  ;D


Периферійна хатинка




Чимчикуємо далі, крутячи голови.
Фляшкохантер з Христьою.


Так... Метро. Побачивши вхід на власні очі, подумав про жарти метробудівців, яко залишати автографи і пишатись роботою.


А пишатись є чим. Був побудований дренажний тунель довжиною 1400 метрів, глибиною залягання від 30 до 80 метрів. Оскільки Чернівці побудовані на крутих та високих пагорбах, тут завжди існувала ймовірність зсуву грунтів. Власне, призначення цієї дренажної споруди зціджувати грунтові води з водоносних горизонтів тим самим зменшувати ймовірність зсувів.

Отже ми заходимо. Під ногами хлюпоче вода, котра витікає з тунелю.
Там гарно, особливо з такими тюбінгами. Завжди хотів попасти в такого роду тунель. Ну, мрії здійснюються, головне дуууже сильно захотіти.  :)


Невдала світлова спіраль. Йдемо далі. Через певну відстань в тунелі попадаються невеликі ніші.


Перші знахідки  :) "Так біг шо аж тапки погубив"  ;D


Тунель вперся в стіну, і далі на нас чекала трохи гнила драабина і підйом на вищий рівень.


Вже наверху.


А хто в рукавичці живе?


Команда в зборі.


Трохи тунелю




На вищому рівні дренажки почалась з'являтись якась флора


Продубльований Альтер




А також Рой. Думлювались там же, в тунелі.  ;D


Xaolas like a batman темних тунелів.


на афффку ;D


Пішли далі криві, по ходу нашого "топання"


Далі найцікавіше, що є у тунелі: нашарування кальцитових утворень, які роками вимивались з вузьких дренажних свердловин, тим самим замулюючи їх.
Поява рейок теж тішить.




І головне, знайшли ми вентшахту, про яку я згадував вище. Являла собою отвір діаметром тридцять сантиметрів, з хорошим протягом повітря і краплями води.


Не помилились в розрахунку - в збудований тунель вцілили.


Кальцитові утворення - їх там багато.


На дні не болото, а кальцит і чистенька вода










В одному з місць, було виявлено жертвоприношення українських копійок. Деякі навіть повростали.






Напис, доживший з часів будівництва


Маркування ніш


Далі все. Виходимо на світло, покидаємо тунель.




Оскільки місцеві експлорери знали за нас, феєрично відкрили нам ворота, он колодка висить.


А ось і вони, місцеві дослідники. Ми глянули на них та нервово покурили в сторонці і поїли крекер. Теж хоцем таку спорягу.. :'(  ;)


Pavich біля виходу


Що ж, а тепер на пошуки кладовища Єврейського.


Правда перед тим ми поїли в парку Шевченка, та покатались на американських гірках, мертвими петлями. Їжа в шлунку збилась в клубок. Весело було.


Там, у парку, оригінальний фонтан. Можна розгледіти персонажів.


Йдемо чернівцями до кладовища, минаючи цікаві вулички з хаотичною забудовою та будівлі.










Металопластиковий хаос






Ось і цвинтар. Вже з вулиці видно, яка щільність поховань. І що здивувало друге - це стан, війну і вандалів пережито добре.




Приємна атмосфера на цвинтарі цьому








Труни лежать під ось такими плитами з кільцями. І так в 90% поховань.






Капличка


клеймо виробника




Шрифти..нямка


Синьо-жовта осінь на єврейському кладовищі










З некрополя відкривався чудовий краєвид на місто




По такому величному цвинтарі можна сказати що переважна більшість населення Чернівців... ну точно не Українці  :)

І лише три фотки з "загального" кладовища міста. Не захотіли залишатись там довше, енергетика якась не та була, чи сонце вже сідало...




Клеймована черепичка на огорожі




Далі зупинка


 :)


І ностальгічна поїздка на старенькому Шкодівському тролейбусі до університету Федьковича






Чернівецький Університет - це комплекс споруд, який вимагає окремої уваги. Нажаль, ми трохи прийшли запізно, далі ніж від ходу ввічлива охорона відвідувачів не пускала.








Тому ми вирішили пройтись по одній з невідомих нам вулиць, і помилуватись заходом сонця, в останній теплий день осені.


Краєвиди з незнайомої вулички шикарні










Дякую. Це була чудова поїздка, з розряду "не близьких", в приємній компанії. І стукіт коліс в Чернівецькому поїзді та сон...

Тут обговорення
Всі фото
Meine Ehre heißt Treue

Bottlehunter

  • Супер Модератор
  • Дослідник
  • *****
  • Повідомлень: 1573
  • Рейтинг 949
  • Стать: Чоловіча
    • Перегляд профілю
Re: Чернівці. Очима експлорерів.
« Reply #1 : 10.11.2012 14:55:32 »
...Чую крізь сон - хтось волає на весь голос. Думаю - ну всьо, проспав роботу і шеф прийшов мене за ногу стягати з ліжка. А нє, я в поїзді, а за вікном Чернівці. О, класно, пригоди починаються!

На пероні нас з Христиною вже чекала решта представників банди. Хто виспаний, а хто не дуже, Альтер, наприклад, пів ночі займався тим, що кидав відколупані від стіни шматки штукатурки (чи що там під руку попадалося) в хроплящого як бульдозер на нижній полиці сусіда. За давньою традицією всі обійнялися, голосно заспівали перший куплет "Тілько ві Львові", поправили наплічники і вирушили дивитися, що ж тут такого цікавого є, в тих ваших Чернівцях.

А подивитися справді було на що. Навіть вулички на окраїнах мають оригінальні старі будинки, нехай і трохи облуплені. Всюди бруківка, гарно постелена. А що вже говорити про центр міста! Ну але про все по порядку.



Перший вхід до МетрА виявився закритим. Вуличками ми вийшли на лісистий пагорб, після короткої наради було вирішено провести розвідку боєм. В розвідку зголосилися йти найкращі представники Експлорера, цвіт галицької молоді - Alter i Xaolas. Кількадесят хвилин напруженого чекання, і над буковинськими пагорбами прозвучало їхнє переможне і захекане "Знайшли! Знайшли, курча мать, то метро!!!"



Вхід являє собою круглу дзюру з гостинно відкритими гратами. Всі взялися взувати бахіли, ми з Христиною бахіл не мали, тому тільки сумно подивилися на потічок на дні, побажали всім удачі та пішли оглядати центр. До речі, дві жіночки, що пліткували неподалік, на хлопців з рюкзаками і явним наміром влізти всередину не звернули жодної уваги. Напевно, тут частенько нарід гуляє  :)



Ще раз переконався, як добре німецький камуфляж маскує на місцевості



Ліпнина, що зображує мисливця з собакою і невпольованою дичиною на стіні одного з будинків



Вуличні малюнки





Кілька люків до колекції







В центрі було дуже гарно. І безлюдно. Ми поснідали, випили смачної кави, прогулялися вуличками, позазирали в дворики, під'їзди, магазинчики. Дещо придбали собі на згадку.



Ще в центрі є алея слави, де увіковічнені видатні уродженці міста. І звичайно ж там є він, той що крила одягає та всім допомагає
 ;)



Чернівці по-справжньому мультикультурне місто. Російською і українською розмовляє приблизно рівна кількість людей, в книгарнях є окремі полиці з румунською літературою, а на вулицях можна зустріти ще негрів та азіатів. Про циган вже не згадую, бо де їх нема?



Міська ратуша в тумані.



Отак в центрі виглядають під'їзди





Львівський розмальований лев у дворику. І ще один лев, на масивних дерев'яних дверях під'їзду.







Міський парк дуже старий, ровесник нашого Стрийського. Восени там по-особливому гарно і спокійно.





А от скульптури у дусі "дєвушкі с вєслом" не дуже його прикрашають





Йдемо до єврейського цвинтаря. Знову вузькі вулички, двоповерхові будинки, виноград, бруківка.



Християнське і єврейське кладовище стоять одне навпроти іншого, через дорогу. Що на одному, що на другому є на що подивитися, вражаючі і монументальні місця. Напишу про них в темі про цвинтарі західного регіону дещо пізніше. Тут тільки одна фотка, що мені дуже сподобалася.



Несподівано по дорозі назад знайшли колектор. Дренажка в Чернівцях не є повністю закрита під землею, на відміну від Львова. Все стікає потічками в одну річечку і далі кудись тече. Очевидно, в Прут. Значить, можна досліджувати підземелля методом "знизу доверху" - просто йти потічком вгору по течії і повертати в усі можливі для пролазу дірки.

Жолоби для дощівки





Цей колектор, висотою більше 1,5 м. йде в сторону міста. Ми з Xaolas'ом пройшли біля 30 м., далі квадратний хід переходить в напівкруглий, замулений, висотою біля 50 см. Вода стікає зверху з вузької труби. І щурики там теж були, але як нас побачили, то так тікали, що тільки п'яти блимали  ;D То вам не вгодовані полтвяні щурі, ті не тікають, а тільки глипають спідлоба так, що одразу виникає бажання перейти на інший бік.











Ця накрита залізобетонна коробка йде під залізничною колією. Довжина біля 50 м., вище і нижче - звичайний рівчак, в який і стікає дощовий колектор.













І останньою цікавинкою, що ми побачили в цей день, став довідковий автомат на вокзалі. Принцип дії дуже простий - тиснеш на кнопку, отримуєш результат. Enjoy!





Наразі все. Дякую всім за приємну компанію! До нових зустрічей.

Всі фото з Чернівців
Най жиє Гуцулія!

Bottlehunter

  • Супер Модератор
  • Дослідник
  • *****
  • Повідомлень: 1573
  • Рейтинг 949
  • Стать: Чоловіча
    • Перегляд профілю
Re: Чернівці. Очима експлорерів.
« Reply #2 : 22.07.2014 22:06:38 »
А ще колись у Чернівцях їздив трамвай. Але, очевидно через непростий рельєф міста та безперспективність подальшого розвитку цього транспорту, 20 березня 1967 року трамвайчик останній раз проїхався вулицями міста. Нині про нього нагадує пам'ятник, встановлений недалеко від вокзалу на честь сотої річниці заснування трамвайного руху (1997). Цікаво, що вагончик-пам'ятник стоїть на широких колесах, бо оригінальних, 1000мм, вже не змогли роздобути.

Ось тут можна знайти старі фото Чернівців, де в головній ролі - трамвай.





І ще трохи фото, всі зроблені мною в травні.

Тут трохи зле видно, але ця зірка на Алеї Слави присв'ячена Степану Галябарді, одному з фігурантів роману Сергія Жадана "Депеш Мод" (моєї улюбленої книжки).



Зачинений спитрзавод



Радянська вивіска. Книжкових магазинів у Чернівцях досить багато.



Стрілки, що вказують на бомбосховища у центрі міста. Старі та нові.





Чернівецький університет. Вхідний квиток коштує щось 10 чи 15 гривень, але всередину без екскурсовода не пускають. Нам, щоправда, пощастило все-таки примазатися до якоїсь групи і потрапити в приміщення. Дуже гарне місце, всім рекомендую.





Є в Чернівцях і свій "Андерграунд". Але не дігерський, тому він нас не зацікавив. Каву ми пили в глибокому підвалі чернівецького філіалу "Золотого Дукату".



І наостанок - індустріальний пейзаж з гірки недалеко від вокзалу.

Обговорювати тему - сюди.

Най жиє Гуцулія!

«Від Різдва Христового до Йордану»

Мої Чернівці 2014


Улочками Черновцов. Декабрь.

DSC_5446


 

brenik


DSC_5445

DSC_5444
Сегодня снова снег выпал
DSC_4724

DSC_4726

DSC_5519

Головна ялинка Чернівців урочисто засвітилась

Наш кулинарный блог