Архив категории »Львов «

Візит у «Вежу Ведмежу» делегації з Ізраїлю


18-19 квітня 2015 року готель-замок «Вежа Ведмежа» мав честь приймати у себе делегацію представників туристичних агенцій та журналістів Ізраїлю. В рамках промо-туру Львівщиною гості із Близького Сходу ознайомились із туристичним потенціалом області, а також зі збереженими пам'ятками єврейської історії та культури.
 
 джерело  http://vv-hotel.com/ua/
За словами гостей з Ізраїлю, Львівщина відкрилась для них зовсім по-іншому. Особливо вражаючим, на їх думку, є значна історично-архітектурна спадщина, надзвичайні можливості для оздоровлення, зокрема потужні лікувально-оздоровчі курорти, а також мальовничі місця для відпочинку та зеленого туризму. На переконання іноземців, збільшенню туристичного потоку значно сприятиме й відкриття нового авіарейсу Львів-Тель-Авів, який запрацює вже у травні.
 
Про враження, яке справив наш готель на високих гостей, було написано у підсумковій статті про промо-тур Львівщиною:
 
«Казка у лісі
Готель «Вежа Ведмежа» — це щось наче з казки. Розміщений поруч з рікою, він виділяється з сільської глушини, наче казка. Комплекс оформлений в замковій тематиці є ідеальним місцем для відпочинку як дорослих, так і дітей. Готель знаходиться в селі Волосянка, Сколівського району. Добратись сюди складно, але це того варто. Персонал вже чекає нас із вином. Всередині стіни прикрашені мечами та шоломами, є тематичні костюми того періоду, які можна приміряти. Підлога в номерах вкрита килимами, а у ванній – з підігрівом. Над потічком є канатна доріжка, пейнтбол, місця для приготування їжі та стрільби з лука. Ігрова кімната піклується про дітей, а бар – про дорослих.

Вечерю для нашої групи сервірують за довгий Г-подібний стіл. Місцевий мер приєднується до нас і скоро розпочинаються танці під живу музику. Коньяк і вино течуть рікою. Спершу всі повільно переміщаються, але скоро у всіх вже хороший настрій. Це нагадує сцени з фільму «Двір Червоного Царя», але це лише стереотип. З їжі тут безліч різноманітних салатів, гриби, квашенина, млинці, смачна картопля. Все дуже смачне. Це місце дійсно є казковим після довгого дня в дорозі. Але майте на увазі, що дорога, якою потрібно добиратись є у вибоїнах, і, мабуть, знайти це місце буде важкувато без місцевого гіда чи хорошого пояснення. В районі є багато гірськолижних курортів та інших готелів, але вони є трохи тьмяними, невиразними. Є також багато пішохідних стежок. Це дуже гарне місце для того, щоб провести тут цілий тиждень, але в нас тут лише одна ніч…»
 
З оригінальною англомовною статею про подорож делегації з Ізраілю Львовом і Львівщиною можна ознайомитися тут:
 

Фотозвіт

візит в Карпати делегації з Ізраіля
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Львів 360 °

IMG_0455.jpg

Чого я дуже хотів побачити у Львові, так це панораму міста з висоти міської ратуші. Нарешті, після двох днів дощової погоди, нас зустріло сонце і ясна погода. Тому ми поспішили піднятися на оглядовий майданчик в перший же день
джерело 

Сучасна будівля ратуші побудували в 1835 році під час Австро-Угорщини. Висота з антеною становить 65 метрів Підніматися доведеться по сходах самостійно. Після кельнського собору звичайно нічого не страшно, але непідготовленому можна швидко втомитися) Однак побачене на висоті того варте! Всі найкрасивіше знаходиться поруч, навколо площі Ринок, тому одягати зум об'єктив навіть не було необхідності Латинська катедра Фото проти сонця Красиві європейські будиночки перед входом в ратушу Львів виконує функцію Європи для українців, і цілком заслужено. Тут дбайливо ставляться до свого архітектурній спадщині, завдяки чому місто дійсно нагадує Австрію і місцями Польщу. Плюс культура місцевих жителів відбивається на кафе, сувенірах і виробництві Наостанок, ще одне панорамне фото, лише з телефону Якщо вам також як і мені подобається дивитися на місто з висоти, то обов'язково зайдіть за тегом "360", щоб подивитися мої інші записи з панорамами різних міст Європи
IMG_0514.jpg


IMG_0454.jpg


IMG_0456-3.jpg


IMG_0457.jpg


IMG_0458.jpg


IMG_0462.jpg


IMG_0463.jpg


IMG_0001.JPG

Нетуристичний Львів: свято, яке завжди з тобою


5xroFkkxHoE
Львів, як і Париж, – це свято, яке завжди з тобою.
Можливо, я все трохи романтизую, або розповідаю через призму власних вражень і досвіду, але Львів справді прекрасний. При чому в будь-який час року, незалежно від погоди, яка, до речі, останнім часом тут майже що лондонська: зранку прохолодно, вдень радує сонечко, а під вечір раптом починається дощ. Так що збираючись до Львова я завжди беру з собою і окуляри, і парасольку, і шаль, і сонцезахисний крем – хтозна, що саме знадобиться.


Чим Львів зачаровує? Звісно що своєю атмосферою. Привітністю. Гостинністю. Строкатою культурою, оригінальністю людей. Кого тут тільки не зустрінеш! У хостелі я спілкувалася з американцем і бачилася з поляками, пила каву з канадцем, пояснювала дорогу одеським туристам. А як радують і захоплюють самі львів’яни! Чого тільки варті традиційні вишиванки та яскраві віночки, українські чоловічі сорочки – файно та святково одягнені жителі міста йдуть на недільну прогулянку або на черговий фестиваль.
А львівські кав’ярні та кафешки — вони чудові! Я не про популярні усім відомі заклади на кшталт Криївки чи Масонів. Так, ці заклади теж варто відвідати, безперечно, але то цікаво, коли ти у Львові вперше, вдруге. Та коли ти приїжджаєш (як я, наприклад) десятий чи двадцятий раз, то душа бажає чогось затишного, місцевого, колоритного. 
82547948_4Sbwl-BKPex7XRxVM76o7eDj4S_4dOfaVlNVrCyZG84
Мені порадили завітати до вегетаріанського кафе Green. І знаєте, я не пожалкувала. Я вегетаріанка з шестирічним стажем, для мене вегетаріанство – це не кулінарія, не мода і не захоплення, це моя філософія, образ життя — життя в стилі “еко”. Я жила в еко-хостелі в Києві, часто обідаю в еко-кафе у Одесі, а тепер безмежно рада, що і в моєму улюбленому Львові є свої еко-місця. Кафе Green – вельми затишне та спокійне місце, де немає поспіху, а тільки лиш зелено-коричневі кольори інтер’єру та ненав’язлива музика. Тут можна з’їсти банановий пудинг, випити кави з цикорію або замовити салат. А по вихідних записатись до кулінарної школи й навчитись готувати корисні та смачні страви. Такі місця як Green надихають, об’єднують спільною ідеєю. Я вірю, що в цьому житті є щось більше, ніж айфони, ксерокси, машини і освіжувачі повітря. І це щось – турбота про навколишнє середовище.
20970526_rglRZqHsbaBNtA1GH7ADihaQ9B4t9svTBA1Gz6pJWL8
Інший милий ресторанчик-кав’ярня – Кавалерка, що на Братів Рогатинців, 45 (до речі на тій же вулиці що і кафе Green). “Кавалерка” ніби-то знаходиться в центрі, проте там немає ніколи натовпу туристів та черг. В «Кавалерці» усе – від інтер’єру до страв і напоїв – меню продумано для затишку романтичних і не лише зустрічей, адже сама назва кав’ярні походить від галицького діалектизму “кавалєрувати” – залицятися, ходити на побачення, зустрічатись.
Тут можна гарно пообідати (дуже смачний грибний супчик, до речі) та повечеряти, для вас зварять надсмачну каву за класичною технологією або ж зготують кавову альтернативу. До цього ресторанчику мене запросила моя львівська подруга — вона часто тут обідає з колегами. Сам ресторанчик справді затишний та дуже симпатичний всередині — суміш стилю шеббі-шик та провансу.
Часом, приїжджаєш в якесь місто – і обов’язково будуєш собі плани і маршрути, витрачаєш гроші на сувеніри, шукаєш розваг. Це не про Львів. Я запросто можу приїхати сюди просто так, заради того, щоб посидіти на лавочці біля мого улюбленого Домініканського собору, щоб накупити нових книжок у букіністів біля пам’ятника Івану Федорову, випити гарячого шоколаду з мигдалем на площі Ринок – завжди такою яскравою та святковою, як пряниковий будиночок. Найкраща річ – спонтанні незаплановані маршрути і переплутані карти. Адже Львів не обмежується Ратушею та площею Ринок. Є десятки цікавих красивих вуличок – вуличок нетуристичних, і від цього ще більш чудових. Тут немає натовпів туристів, замість цього – спокійна атмосфера, старовинна архітектура, львівські будні, справжній Львів – без прикрас, фестивалів і мішури.
Спробуйте прогулятися по вулиці Краківській. Вона починається від площі Ринок, і плавно перетікає у вулицю Богдана Хмельницького з її чудовими австрійськими та польськими будинками. Трохи далі – площа Старий Ринок. Як на мене – це must-visit place, адже історія міста почала зароджуватися саме тут. Той Ринок, який внесений до списку ЮНЕСКО і який відвідують всі туристи, виник дещо пізніше. На жаль, мало хто знає про Старий Ринок. Або просто не доходить туди.
Перпендикулярно площі розташована невеличка вулиця – імені Князя Лева. Нічим з вигляду не примітна, ця вулиця в праві пишатися одним своїм двориком, що знаходиться у будинку під номером 2. Це той самий «радянський» дворик, який облаштували й прикрасили місцеві жителі. Тут і старі радянські афіші та плакати, репродукції художників, старовинна бамбетла та кам’яні леви. Неймовірно милий дворик!
По сусідству з площею Старий Ринок знаходиться вулиця Чорноморська. Тут вже я згадую про одеську Чорноморську вулицю та Костянтина Паустовського, який писав: «подорож – це проникнення в область значного і прекрасного». Так і є: подорожуючи по нетуристичних вуличках Львова, я все більше й більше зачаровуюсь містом, радію цій короткочасної тиші та відсутності зайвого поспіху, відкриваю ширше очі, щоб не упустити жодної деталі та дрібниці.
І звичайно ж Львів – це романтика. В першу чергу, романтика душі. Ми сидимо з подругою на вулиці Лесі Українки в кафе з трохи незвичайною концепцією «Вино і кава» (не вино і м’ясо, і не кава та шоколад, а саме Вино і Кава!), п’ємо відмінне рожеве вино, звучать пісні ОЕ, і так тепло стає на душі! Не потрібні пледи, не страшний невеликий дощик. І нехай сьогодні не новий рік і не 8 березня, до чого взагалі дати та свята? Найкращі свята — це ті, що відбуваються всередині нас.
mU7jJ523jMg
Текст: Наталя Власенко, фото – Марія Хікарі.

Білий Камінь

Білий Камінь - колись місто на перетині шляхів Львів — Буськ — Золочів Зборів та Олесько Золочів Поморяни з потужним замком і фільварком. У 1900 році населення міста становило 3726 осіб, сьогодні в Білому Камені живе трохи більше 700 мешканців. Від замку не залишилося і сліду. Єдина пам'ятка, що зберіглася - костел Успіння Пресвятої Богородиці, збудований у 1700 році.

andy_travelua

Замок у на рівнині біля ріки Західний Буг до 1611 заклав каштелян київський, князь Юрій Корибут Вишневецький. Він був завдовжки — 58 м, а завширшки — 54 м, тобто мав форму квадрату. По кутах стояли чотири восьмикутних вежі — бастіони. Замок мав дві брами, одна з яких була парадною і являла собою портал з двома коринфськими колонами. Після смерті Вишневецького замок і містечко Білий Камінь перейшли до його племінника князя Яреми Вишневецького, одного з найбагатших людей тодішньої України. Князь Ярема з дружиною Гризельдою із Замойських розбудував замок, перетворивши на одну з найкращих резиденцій у краї.


В ХІХ сторіччі замок позбавили обороноздатності, розібравши частину мурів. Рештки будівель замку вигоріли 1848 року. Власник, очевидно, не мав коштів чи бажання для проведення недешевого відновлення будівель. На кінець XIX ст. рештки мурів здіймались ще на декілька метрів над землею. Руїни замку були планомірно знищені в часи СРСР. Тож на місці замку з допомогою бульдозерів облаштували футбольне поле.


У селі знаходиться костел Успіння Пресвятої Богородиці, в якому переплелися риси архітектури ренесансу і бароко. Через два роки після закінчення будови замку князь Юрій Корибут Вишневецький та його дружина Тереза Чапличівна вирішили заснувати латинську парафію. Зведений ними скромний однонефний костел із спадистим двосхилим дахом, що закінчувався невеликим ліхтарем, датується 1613 роком. У 1618 році помер князь Юрій Корибут Вишневецький, не залишивши спадкоємців, тому Білий Камінь перейшов до князя Яреми-Михайла Вишневецького — нащадка старшого брата його батька Михайла Вишневецького.


Ярема Вишневецький разом з дружиною Гризельдою Замойською у 1640 році збільшили парафію і сприяли в упорядкуванні та вдосконаленні споруди. Парафія була великою, адже до неї належало, крім Білого Каменя, ще шість сіл: Белзець, Черемошня, Почапи, Скварява, Ушня, Жуличі, а пізніше приєднався ще й Бужок. Внаслідок національно-визвольної війни українського народу 1648–1657 років, а також подальших нападів татар та турків у 1667, 1672, 1675 роках, забудова містечка, в тому числі костел, зазнали значних руйнувань. Тому не дивно, чому польський історик А. Чоловський писав, що костел збудований у 1700 році, а наступна реконструкція відбулася в 1737 році і 25 жовтня (на порталі західного фасаду викарбована ця дата: «Anos Dni MDCCXXXVII Dic XXV octobris») цього ж року відновлений костел був освячений в ім'я Успіння Пресвятої Богородиці.


Костел було декоровано в стилі бароко і він набуває свого сучасного вигляду. У 1766 році знов був відновлений та розширений: до апсиди з півночі було прибудовано ризницю. Очевидно, в цей час подвір'я було оточене цегляною огорожею з двома кутовими дзвіницями, брамою та капличкою-входом в стіні. Отже після реконструкцій XVIII століття костел, побудований Юрієм Корибутом Вишневецьким у 1613 році, остаточно втратив свій первісний вигляд.


Костел Успіння у плані хрестоподібний з п'ятигранною апсидою. Фундамент виконано з бутового каменю з цоколем із тесаних кам'яних блоків. Стіни муровані з цегли з вкрапленнями білокам'яних тесаних блоків. Фасади костелу розчленовані пілястрами композитного ордеру, а кути бокових гілок на половині висоти відмічені діамантовим рустом. Карниз викладено з лекальної цегли. Головний, західний, вхід костелу оздоблений білокам'яним порталом та декорований фігурним бароковим фронтоном з пружними волютами. Розчленовані маси споруди утворюють динамічну композицію, що завершується ажурною сигнатуркою.


В інтер'єрі внутрішній простір має бокові відгалуження — каплиці. Будівля перекрита системою хрестових і напівциркулярних склепінь. Апсида костелу має зімкнуте склепіння з розпалубками, що сходяться у центрі. За розділення фасадів інтер'єрів відповідають пілястри тосканського ордеру. Облямування більшості вікон — цегляне, нескладне за конфігурацією. Двері дерев'яні оздоблені багатою різьбою. Під костелом знаходиться система підвалів та підземних ходів, які, очевидно, сполучали споруду із замком.




Брама на костельна подвір'я:




Одна із старих будівель колишнього містечка:


Інформація - з української Вікіпед

Черно-белый Львов


1

alexshvab

Вот теперь и я фанат ч/б фото


1


4


2


3

Львовские крыши



Нет ничего более обязательного, из того, что нужно сделать во Львове, чем взобраться на смотровую площадку городской ратуши и посмотреть на город с высоты. Ведь как сказал кто-то из великих (шутка): "Если Вы не видели львовских крыш Вы не видели Львова".

Тем более, что сделать это совсем не сложно. Находится городская ратуша на площади Рынок, в самом центре старого города. Сейчас в здании располагается Львовский городской совет и городская администрация, над ними и возвышается 65-ти метровая башня с часами, и смотровой площадкой.


2.



Первая ратуша во Львове появилась еще в 1357 году. Она была деревянной и впоследствии сгорела. После пожара, львовские власти начали реконструкцию здания, на этот раз строили из кирпича, а в 1619 году построили башню, возвышающуюся над ратушей.

Строительство современной башни было окончено в 1835 году. Кирпичное, четырехэтажное сооружение было спроектировано в стиле венского классицизма. На самом верху башни установлены часы, изготовленные на фабрике Вильгельма Штиля, под Веной.

В 1848 году, во время революционных событий во Львове, ратуша была сильно повреждена, а недавно установленная башня рухнула. Затем, в 1851 году, здание было отремонтировано, и на башне установили новые часы.

С 1939 года в здании находится Львовский городской совет. Кстати, вход в городскую администрацию свободный, а вот за подъем на башню нужно заплатить символическую плату 10 гривен (меньше доллара).

3.



На одном из этажей установлены бюсты исторических личностей.

Даниил Романович Галицкий – основатель Львова.

4.



Митрополит Андрей (Шептицкий) - верховный архиепископ Львовский, митрополит Галицкий, предстоятель Украинской Греко-католической Церкви.

5.



Башня внутри полая, лишь по бокам пристроена узкая спиральная лестница.

6.



Слабонервным вниз не смотреть!

7.



Деревянные ступени настораживают своим скрипом.

8.



Почти на самом верху, установлен старинный часовой механизм, до сих пор точно отмеряющий львовское время.

9.



10.



Вид из окна башни.

11.



Уже при выходе на смотровую площадку лестница переходит в винтовую и заметно сужается.

12.



И вот, наконец, смотровая площадка, с фото-картой достопримечательностей города.

13.



С земли башня не кажется слишком высокой, но, поднявшись наверх, весь город оказывается как на ладони, а облака пролетают очень близко над головой.

14.



15.



Крыши Львова! В моем небольшом конкурсе, многие сравнивали этот вид Львова с крупными европейскими городами. И действительно, старая часть города очень напоминает типичные старинные центры: Праги, Мюнхена, Будапешта и т.д.

16.



Слева, с большим круглым куполом Доминиканский собор и монастырь украинской Греко-католической церкви. Справа ансамбль Успенской церкви.

17.



Кстати, высота шпиля Успенской церкви такая же, как и у башни ратуши – 65 метров.

18.



На мой взгляд Доминиканский собор – один из самых величественных соборов во Львове. В детстве я побывал на проходившем в нем органном концерте, который произвел на меня неизгладимое впечатление, и до сих пор, бывая во Львове обязательно захожу именно сюда.

19.



20.



На холме с телевышкой когда-то располагался средневековый замок. Сейчас от него остались лишь некоторые фрагменты каменных стен, но называется это место по-прежнему – «Высокий замок», и также является одним из интереснейших уголков Львова.

21.



Белое здание с темными куполами – Храм Преображения Господнего (бывший Тринитарский костел).

22.



Армянский кафедральный собор Успения Пресвятой Богородицы с колокольней.

23.



Мансарда популярного во Львове кафе «Гасова лямпа».

24.



Плотность и разнообразие крыш потрясает. Просто рай для трубочистов и Карлсонов.

25.



Немного левее купол Львовского национального академического театра оперы и балета имени Соломии Крушельницкой.

26.



Первое представление в нем было дано 4 октября 1900 года.

27.



На смотровой площадке проводится фотовыставка «We Lviv – Портрет Львова». На зубцах башни размещены портреты обычных жителей Львова.

28.



29.



30.



31.



С помощью QR-кода можно детальнее ознакомиться с историей каждого из них.

32.



Вид на центральную улицу города – проспект Свободы. Здание с оранжевой крышей Иезуитский костел Святых Петра и Павла.

33.



За костелом виднеется памятник Тарасу Григорьевичу Шевченко.

34.



Величественный Латинский собор (Архикафедральная базилика Успения Пресвятой Девы Марии) принадлежащий Римско-католической церкви. 25 июня 2001 года в этом храме побывал папа римский Иоанн Павел II.

35.



Колонна Адама Мицкевича, расположенная на площади также названной в честь поэта.

36.



На горизонте виднеется собор Святого Юра главный Греко-католический собор Львова, главная святыня Украинской Греко-католической церкви.

37.



38.



Слева Бернардинский костел и монастырь. Сейчас в здании монастыря располагается Львовский государственный исторический архив, а действующий костел по-прежнему принадлежит Греко-католической церкви.

39.



40.




Разноцветные дома на площади Рынок.

41.



Современный вид площади начал формироваться еще в четырнадцатом веке. С четырех сторон площадь окружают 44 дома (каменицы), отличающихся по дате постройки и стилю (ампир, ренессанс, барокко). Сейчас в подвалах и на первых этажах домов размещены музеи, магазины, всевозможные кафе и знаменитые львовские кофейни.

42.



На площади очень часто проводятся различные концерты, праздники и фестивали.

43.



Знаменитый Львовский узкоколейный трамвай.

44.



От углов площади Рынок отходят 8 улиц (по современным названиям 7 улиц и 1 площадь): Русская, Сербская, Галицкая, Кафедральная площадь, Краковская, Шевская, Друкарская, Ставропигийская.

45.



Внутренний двор Львовского городского совета.

46.



Тень от башни.

47.



Львовскими крышами можно любоваться не только с ратуши. Вот, к примеру, вид из мансардного окна квартиры, в которой я останавливался.

48.



Автомобиль на крыше – обычное для Львова дело, тем более, что это крыша очень интересного кафе – «Дома легенд».

49.



50.



А из нашего окна – Львовская ратуша видна!

51.



И мой Вам совет, если как-нибудь заберетесь на башню ратуши, помните о часах. Каждый час огромные колокола начинают оглушающее звонить, будьте к этому готовы, а то от неожиданности можно и перепрыгнуть через невысокий забор.
Наш кулинарный блог