Архив автора

Жирона

  Місто-несподіванка в якому я провів всього пів дня перед  вильотом додому з місцевого аеропорту... Середньовічні вулички, кольорові будинки вздовж каналу, та фортечна стіна вздовж якої проходять вузенькі доріжки для споглядання панорам міста на фоні Піренеїв...
 До Жирони я дістався з Барселони на автобусі (15 євро) за півтори години з північної автостанції... 
 Кольорові будиночки вздовж каналу, одна з візитівок Жирони, я безліч разів переходив з одного берегу на інший, через різні мостики, милуючись видами на чудернацькі будівлі та собори, що наче нависають над ними... 

  Храмова частина, по неписаним законам, розташовується на пагорбах міста... Собори вражають своїм масштабом... 




  Несподіванкою для мене була можливість прогулюватись по фортечній стіні, з якої можна було споглядати панорами старого міста на фоні гір...
  Спустившись з фортечної стіни я  трохи пройшовся низинними середньовічними вуличками міста...

   Та на захід сонця я знову підійнявся на один з оглядових майданчиків стіни, який приглядів заздалегідь ще вдень... Тут я провів майже годину, дивлячись як сонце заходить за Піренеї... Так почнеться наступний день, залишивши цей момент за межами мого дивного сприйняття... 
  Вечірня Жирона...


  О 23:00 я вже був на автовокзалі, з якого на автобусі поїхав в аеропорт... Так закінчився останній 25-й день моєї подорожі... 
Категория: Без рубрики  Теги:  комментарии отключены

Барселона

  Найцікавішими локаціями міста для мене були - Готичний квартал, морське побережжя, храм Саграда Фамілія,  та звісно ж парк Гуеля... Саме в такому пріоритеті я сформував план перебування в Барселоні після завершення Транспіренейки... Ночівлі в самому центрі старого міста давали мені можливість блукати допізна нічними вуличками магічного готичного кварталу... Завдяки крутому розташуванню мого хостела, виходячи на ранкову пробіжку  перед сніданком, я пробігав повз старовинні будівлі центру та вже за десять хвилин продовжував маршрут вздовж моря... Мій день був присвячений огляду архітектурних споруд Гауді та відпочинку на пляжі...
   Дати : 18.08 - 20.08.2019
 Кафедральний собор Барселони...
  При всій повазі до Гауді, та найцікавіше перебувати саме в готичному кварталі... Саме тут знаходиться той невловимий дух міста... Поміж вузеньких хаотичних вуличок та величезних середньовічних будівель...

  Вночі в цьому районі відбуваються просто магічні речі... Магію музики я відчув опинившись на одному з перформансів влаштованому на маленькій площі неподалік кафедрального собору... Хлопець близько 30-ти років,  під музичний супровід, який запускав зі свого смартфона підключеного до аудіоколонки, співав хіти опери та старовинні іспанські пісні... Він робив це настільки магічно, що залучив й інших в "свою гру"... Навколо нього зібралось багато людей, які чи то підспівували, чи то просто були зачаровані навколишньою атмосферою... Потім з натовпу все частіше став підспівувати професійним оперним голосом  ще один слухач, який пізніше вийшов виконувати партію Фігаро вже самостійно... І от понад двох годин такого  божевільного "флешмобу" наче з'єднали всіх в єдиному потоці... А коли виконувались відомі старовинні  іспанські пісні та половина площі підспівувала - я наче сам став іспанцем, на мить відчувши глибину їхньої душі...      







   По дорозі до собору Саграда Фамілія, між ординарними будівлями яскраво виділяються дім Бальо та дім Міла - творіння Гауді...   


  Саграда Фамілія - головне "місце паломництва" туристів Барселони...  





  Пляж Барселони був чи не найголовнішим місцем мого перебування... На відміну від містечка Андай, яке розташоване на побережжі Атлантичного океану та в якому закінчився мій Транспіренейський маршрут, відпочивати біля Середземного моря було значно комфортніше... Немає тих диких відливів, як на океанському побережжі, та не потрібно кожного ранку відходити понад 100 метрів від речей розташованих на суші, для того щоб дістатись океанської води... До того ж море значно тепліше...
 Пляж Барселони...

  Пальмова алея вздовж пляжу...
   На ранок другого дня, для ранішньої пробіжки я вибрав напрямок - парк Гуеля... Від готичного кварталу, в якому знаходився мій хостел, до парку Гуеля близько 5 кілометрів. Влітку платна зона парку відкривається о 8:00, та якщо прийти раніше, то в цій зоні дозволяється знаходитись безкоштовно, до того ж можна уникнути великої кількості туристів, які заселяють парк вдень...
 В парк я прибіг після 7:15, сонце вже достатньо освітлювало панорамні види Барселони та оригінальні архітектурні творіння Гауді...











 Так в Барселоні пройшло моє відновлення після двадцятиденного походу по Піренеям... Завжди хотілось в одній подорожі поєднати гори та море...
Категория: Без рубрики  Теги:  комментарии отключены

Транспіренейка

Пройти від Середземного моря до Атлантики через Піренеї було давньою метою. Адже надихає вже тільки той факт, що ти горами перетинаєш цілий континент… До того ж протяжність маршруту сягає близько 800 кілометрів, що являється  оптимальною дистанцією для формату швидкісного проходження за 20 днів...
Існує три основні піренейські маршрути що простягаються від Атлантичного океану до Середземного моря... Найвідоміший проходить французькою стороною та має назву GR10. Він починається від поселення Андай, біля океану, та закінчується в середземноморському містечку Баньюльс-сюр-Мер. Менш відомий, але також дуже мальовничий та добре промаркований маршрут GR11 проходить територією Іспанії.  Та найкрутішим і найскладнішим являється маршрут HRP, який проходить найвищими піренейськими горами по території Іспанії, Франції та маленької Андорри. Цей маршрут майже не маркований та орієнтуватись потрібно по картам та GPS...
Звісно, що за основу проходження був обраний саме HRP, який так само як і GR10 має ту саму стартову та кінцеву точку – містечко Андай та Баньюльс-сюр-Мер відповідно.  Пройти хотілось в зворотному напрямі, в порядку зростання пріоритету водойм – від моря до океану, тобто від Баньюльса до Андайя...
Дати: 29.07-16.08.2019 р.
Інтерактивна мапа маршруту :
Добирання : Я летів лоукостом Ryanair з Каунаса в Жирону, а звідти вже автобусами доїжджав до старту в містечко Баньюльс-сюр-Мер... З аеропорту Жирони (так само як і з Барселони) найдешевше їхати автобусом Flixbus (краще заздалегідь купляти квиток на сайті компанії) до містечка Перпіньян, а потім пересісти на місцевий автобус № 400  до Баньюльс-сюр-Мер (відправлення з 15-ї платформи тієї ж автостанції куди прибуває Flixbus, оплата водію, одне євро). Добирання автобусами мені зайняло сумарно близько 3-х годин.
Завершивши маршрут в  французькому поселенні Андай, та провівши два дні біля океану, я перейшов в сусіднє іспанське місто  Ірун, з якого прямим автобусом поїхав в Барселону. Найдешевшим був перевізник Monbus (краще заздалегідь купити квиток на сайті компанії).
Ми на старті...
За всю мандрівку Піренеями я один раз зупинявся на ночівлю в рефуджії (16 евро) та один раз в альберзі  іспанського поселення Ісаба (14 евро), що було зв'язано з поганою погодою та відсутністю кабан і шелтерів поблизу, а подорожував я без тенту. Більшість ночівель я проводив під зоряним небом на фольгованій підстилці  в пуховому спальнику та бівуачному мішку з тайвеку. Декілька разів ночував в кабанах, які є безкоштовними, та один раз від невеликого дощу вночі мене врятував туристичний шелтер (саме таку назву мають на мапі досить погано пристосовані для ночівлі укриття)…

Лайфхак… Надзвичайно корисним  для навігації та планування кожної наступної ночівлі був додаток Mapy.cz (він значно кращий за всі інші тестовані до цього, та економно “їсть” батарею). Перед мандрівкою я завантажив в цьому додатку оффлайн мапи всього району Піренеїв, на яких були нанесені маршрути GR10, GR11, HRP та актуальне місце знаходження рефуджій, кабан, шелтерів та джерел…

До відома, ночівля в високогірних  рефуджіях коштує близько 20 євро, та зазвичай в  них необхідно ще обов'язково брати вечерю з сніданком, що може в сумі обійтись в 40-50 євро... Хороша альтернатива безкоштовні кабани, але особливо розраховувати на них не варто, деякі можуть бути зачинені або в поганому стані (без " нарів", тільки бетонна підлога), або ж взагалі зайнята персоналом що випасають корів,овець,коней… В мене був один випадок, коли я дістався після заходу сонця  планової кабани біля озера на висоті понад 2200, а вона зайнята... Там розмістились чоловік з жінкою, які в долині випасали коней. Погода явно псувалась, небо сильно затягнуло хмарами і ночувати просто неба не хотілось. Я розговорився з чоловіком... Він мені каже, що там за наступною горою є гарна кабана та в ній можна зупинитись на ночівлю...  Дивлюсь на мапі, дійсно є кабана, та щоб до неї дістатись треба підійнятись ще на гору зійшовши добряче з маршруту... Стежки на карті не видно та вже добряче стемніло, а ліхтаря в мене нема... Та от заради ночівлі в теплі я буквально забіг до кабани і не прогадав, під ранок дощило та був сильний туман.
Одна з найкрутіших кабан в яких я ночував...
 В подорож я відправився разом з моїм хорошим другом та напарником по проекту “The Running Pilgrims” - Дімою Джмілем. Перші вісім днів ми йшли разом по маршруту HRP...
 Цікаво було пройти повз ліс напівоголених дерев - коркових дубів, з кори яких виробляють корок... 
 Доволі швидко, вже на другий день, ми підібрались до вершин-перевалів вистою понад 2700 м...





  За день пройшли вздовж всієї Андорри...




   







На восьмий день ми розділились та я перейшов на маршрут GR10... Так як аптечка, ліхтар, пічка "Бонда" та тент були одні на двох, я продовжив свій шлях без цих аксесуарів... Найбільше не вистачало тільки ліхтаря та спирту для дезінфекції... Пічка мені взагалі була не потрібна, так як я перейшов на харчування без використання вогню в поході. А відсутність тенту тільки додало мотивації краще планувати ночівлі, щоб в погану погоду знаходитись біля укриття...








Увага! Ще один важливий момент на який варто звернути увагу... На маршруті велика кількість кліщів, всього я витягнув близько семи - всі в перші 350 кілометрів від Баньюльс-сюр-Мер...






  Під час самостійного проходження я мікшував всі три маршрути - HRP, GR10 та GR11... У вікно хорошої погоди та гарної видимості, з маршруту GR10 я знову повернувся на HRP...
   Найвища вершина на моєму шляху - Petit Vignemale...





  Хтось вибрав собі гарне місце під намет...







Потім погода погіршилась і я вирішив спуститись на іспанську сторону маршруту GR11... В цьому і є зміст вільного проходження... Коли завдяки сучасним технологіям та здібностям в орієнтуванні та використанні мапи з GPS, ти можеш підлаштовувати маршрут під себе, а не навпаки... Адже в горах ніколи не можна все розпланувати наперед...




  Пройшовши туманною долиною поміж безлічі молоденьких телят та конів, вже дорогою вниз, що вела в ущелину, біля мене зупинився хлопець віком до 23-х років  на невеликому "джипі" та запропонував підвезти... Я зрозумів, що він працює на випасі, та вирішив розпитати про його роботу, так як пасовища корів мені зустрічались дуже часто на шляху... Він розповів, що вирощує телят для продажу, що 5-6 місячне теля чоловічої статі продає за 800 евро, а жіночої по 600, так як там менше м'яса, та більше жиру... Що випас в горах триває близько 8-9 місяців в році, на різних схилах... Що йому дуже до вподоби робота і він радий хорошому заробітку, та збирається ще поповнити свій загін для більшої репродукції... Тобто, він вивозить на сезон корів в долину і вони там самі пасуться з дзвіночками та бірками в вухах, а потім генерують потомство... 
  До речі, всі виходи пасовищ обнесені колючим дротом або ж дротом з невеликою напругою. По маршруту пасовищ дуже багато, та за весь час я майже не бачив пастухів...

 Діставшись місця перетину GR11 та гірської частини маршруту пілігримів - Camino de Santiago, я в черговий раз перейшов  Піренеї та дістався культового містечка  Сен-Жан-П'є-де-Пор...
 Пілігрим йде своє Camino...Коли ти наодинці, справжній шлях пілігрима ти проходиш всередині себе...

 Містечко Сен-Жан-П'є-де-Пор... Тут починається Camino для більшості пілігримів, та концентрація натхненної енергетики зашкалює... Адже в цьому містечку більшість тільки починає свій шлях протяжністю понад 800 км, та для багатьох цей похід по Camino - виклик всього життя... Чомусь саме в цьому місці мені захотілось запалити свою свічку...

 В мене була ідея максимально наситити подорож не тільки горами та гірськими пейзажами, але й іншими моментами... Знову поринути в цю магічну атмосферу пілігримів на Camino, відвідати колоритні гірські селища Іспанії та Франції, зайти в старовинні храми, та відчути дух не тільки природних творінь. Головною метою було не прив'язуватись до вибраного маршруту та задачі будь якою ціною швидко його пройти… Основним було не втрачати відчуття радості моменту в якому знаходишся та відчуття повної свободи...

Від містечка Сен-Жан-П'є-де-Пор я продовжив шлях по GR10,  та вже через два з половиною дні дістався океану в курортному містечку Андайя. Я завершив свій маршрут на дев'ятнадцятий  день, в середньому долаючи по 40 кілометрів щоденно...

Харчування в поході : Головний практичний досвід з подорожі це повний перехід на харчування без використання вогню з наявних в супермаркетах по маршруту продуктів - кускус, пшенична каша, вівсянка, тайські нудлси, родзинки, фініки, горішки, суміш горішків з сухофруктами. Загальний принцип харчування - всі каші заливаються холодною водою та настоюються протягом різного періоду часу, тому треба відповідно розраховувати прийоми їжі. Кашам, які варяться до 5 хвилин вистачає до готовності простояти в воді близько 4 години, вівсянці та тайським “нудлсам” (типу "мівіни" але без хімії, та що коштують значно дорожче) по 30 хвилин.
Формат харчування :
1) Сніданок... Залита в формочці з вечора каша ( зазвичай та яка найдовше готується) з розрахунку 125 гр каші + 50 гр родзинок або фініків (якщо важко знайти родзинки чи фініки, можна використовувати цукор, без глюкози дуже важко ). Перший прийом їжі через дві години після старту, що дозволяє швидко зібратись, вилізши з теплого спальника не мерзнути, та зігрітись на маршруті... А коли організм пробудиться - поснідати в мальовничому місці половиною порції, наступну частину з’їсти ще через 3 години, та залити наступну порцію іншої каші з таким же розрахунком.
2) Вдень можна заливати вівсянку, яка швидко готується, або пшеничну кашу "французьку перловку" (їй треба 3 години)... В якості перекусу найкраще для мене 150 гр горішків з сухофруктами, або 150 гр фініків з арахісом, або тільки 150 гр. арахісу на день. В крайньому випадку печиво, близько 200 гр на день.
3) На вечір заливав тайські нудлси - 80 гр, додавав тертий сир, кетчуп, інколи консервовану сочевицю.
4) Як бонус, під час кожного відвідування супермаркету я брав молоко з випічкою.

Лайфхак... Пачка каші вагою 500 гр ділиться на чотири порції (виходить по 125 гр, пакується одразу по кулькам для компактності). Підійде все що вариться до 5 хвилин. Сухі сніданки найгірший варіант, найслабше “тримають”... Якщо йти виключно маршрутами GR10 або GR11, з середнім темпом 40 км в день, маркети зустрічаються мінімум раз в день, тож можна взагалі нести з собою мінімум їжі... Можна брати консервовані боби (сочевицю, нут) пересипати в фольгований пакет та мати гарний додаток до каш або нудлсів.

Варіант закупки на 4 дні в маркеті Франції : 1. Пачка кускуса (напів-готовий, дуже круто розмокає) - 500 гр 2. Пачка вівсянки або пшенична каша (типу перловки, кращий варіант) - 500 гр 3. Пачка тайських нудлсів - 250 гр 4. Тертий сир - 250 гр 5. Кетчуп в пластмасовій фляшці - 300 гр 6. Родзинки - 400 гр 7. Мікс горішків, або тільки арахіс - 600 гр Загалом : 2800 гр (700 гр на день)


Спорядження :
1. Наплічник Travel Extreme 28 - 710 гр
2. Килимок(фольгований) - 95 гр
3. Бівачний мішок(тайвек) - 200 гр
4. Спальник - 475 гр
5. Казанок 1,8л - 266 гр
6. Термо білизна (верх) - 135 гр
7. Термо білизна (низ) - 116 гр
8. Фліс - 230 гр
9. Кепка - 100 гр
10. Носки для ночівлі теплі - 45 гр
11. Носки для треку запасні (три пари) - 60 гр
12. Формочка з кришкою ( 500 мл) - 56 гр
13. Ложка з дерева (міцна та легка) - 10 гр
14. ПЕТ пляшка 750мл - 30 гр
15. ПЕТ пляшка 500мл - 25 гр
16. Зубна паста - 80 гр
17. Зубна щітка - 10 гр
18. Гребінець - 20 гр
19. Кульковий дезодорант - 60 гр
20. Штурмовка Ultralight -150 гр 
21. Телефон Xiaomi Redmi Note 7 - 200 гр
22. Зарядний пристрій з кабелем  -100 гр

  Важливо! Зарядне я брав на три порти, один з яких для режиму швидкої зарядки яку підтримує мій смартфон, інші порти на випадок ліміту розеток в місці підзарядок. Найчастіше заряджав телефон в туристичних офісах, там же є і безкоштовний Wi-Fi... Майже в кожному містечку по маршрутам GR10 та GR11 є туристичні офіси, та на картах в Mapy.cz всюди позначено їх знаходження. В туристичному офісі можна залишити телефон на підзарядку менеджеру і піти гуляти по місту... Все безкоштовно.
  Туристичний офіс містечка Гаварні...
В що був одягнений :
1. Кросівки Altra Lone Peak 3.0 NeoShell Low
2. Бахіли  Altra (не брудняться так носки та кросівки з середини)
3. Шорти  ( переваги - не потрібно "таскатися" з трусами, швидко сохнуть, зручно випрати та вдягнути, не парять ніжні місця :) )
4. Компресійні гетри
5. Майка
6. Нарукавники (зручно знімати-одягати,  якщо прохолодно)
7. Два баффи

Висновки по спорядженню :
 Зі спорядження зайвим був мій казанок на 1,8 літри, який я проносив як реліквію, та який був самим незручним елементом при щоденному пакуванні наплічника. Брався задля готування макаронів на двох, та після 7-го дня не використовувався. Ще міг не брати кепку, яку майже не вдягав,  просто я взагалі не люблю кепки... За це розплачувався добряче підсмаженим на сонці носом...
 Не вистачало найбільше ліхтаря, щипців для витягування кліщів та антисептика... З тентом можливо було б легше планувати місце ночівлі, не було б такої прив'язки до укриттів в погану погоду...


Категория: TheRunningPilgrims  комментарии отключены

Литва. Дюни. Ніда. Клайпеда

    Наше перше знайомство з Куршською косою, що розділила солені води Балтійського моря та прісну затоку, та головною її окрасою - піщаними дюнами... Ми відвідали Ніду - найколоритніше поселення на косі, а також два головні райони з дюнами - Долину Смерті та Сірі Дюни...
  Назва Куршської коси походить від назви племені куршів, що проживало в давнину на її території... Ніда - адміністративний центр курортного міста Нярінга, в яке входить ще три селища - Юодкранте, П'ярвалка і Прейла... Діставшись Ніди ми одразу пішли гуляти по дюнам в долину Смерті... Така назва обумовлена місцем захоронення військовополонених французького табору, який розташовувався в долині в 1870-1872 р... Але наразі дана назва зовсім не підходить для опису краси дюн...




  Вид на затоку та на старовинний рибацький човен Куренас... 







  Обійшовши навколо долину, ми з царства піску перенеслись в хвойний ліс... Ось такий контраст...
 А з лісу на морське побережжя...


   На пляжі ми залишились до заходу сонця...


   Пустинний пляж... Балтійське море... Новий 12 418-й  день життя...
   В обід ми пішли познайомитись ближче з курортним поселенням  Ніда... Колишнє рибацьке селище славиться своїм стилем... 
  Затоку облюбували не тільки туристи, особливо багато з яких німців, але і  птахи...

  Кольорові будиночки...


  А ось головний зразок архітектурної особливості Ніди... Стріхи з соломи та типовими елементами декору...   





  В одному з дворів ми побачили в усій красі екземпляр старовинного парусного рибацького човна Куренас... Саме на таких човнах до середини 20-го століття плавали в Куршській затоці... Довжина побудованого з дуба човна могла досягати 14 метрів, та його головною особливістю було плоске дно... Осада на воді становила лише близько 40 сантиметрів, що дозволяло розсікати по мілині Куршської затоки...
  Головною особливістю та туристичною фішкою Нярінги, все ж являється "куршський вимпел"... Це флюгер (прилад визначення напрямку вітру), який раніше кріпився до єдиної щогли (рус. мачта) човна Куренаса... Цікаво, що у кожного селища був свій флюгер, ціллю таких розпізнавальних знаків, було спрощення контролю за виконанням правил риболовлі, а ініціатором їх введення в 1844 році став  рибацький інспектор Эрнст Вильгельм Беербом...   Ось так створюються бренди... Зараз це один з головних сувенірних продуктів, який одразу кидається в око та являється дуже фотогенічним... 
   Одна з основних пам'яток - будинок видатного німецького письменника  Томаса Манна, який прожив тут зі своєю сім'єю три  літа... 
  Будинок розташований на горі з якої відкривається так званий італійський пейзаж...
  Неподалік ми  знайшли гарний приклад буккросингу - книги для вільного читання залишені в оригінальній вуличній шафі...   
  Зараз настільки швидко переплітаються культури, що вже  зразок індійського тук-тука можна побачити будь-де... 
   Ввечері нас знову чекав захід сонця на морі... Сховавшись від вітру в невеликому поглиблені мальовничої дюни, ми спостерігали як сонце пробиваючись крізь хмари розмальовувало горизонт помаранчевими відтінками та смиренно заходило за край нашого зору... 

   Ранішній чай на побережжі... Добре зігрітись після холодної Балтики...
  Вранці ми поїхали на дослідження Сірих дюн, що знаходяться неподалік селища П'ярвалка...
  Заради збереження ніжного шару поверхні дюн, дозволяється проходити виключено по облаштованим доріжкам та прокладеному маршруту, довжина якого складає близько кілометра...






  Вздовж визначеної дороги виставлені таблички за які заходити заборонено...
  На вершині дюни, наприкінці  дозволеної для прогулянок зони, знаходиться постамент...
   Панорами дюн та затоки... 






  Сірими дюнами ми завершили свою пізнавальну частину огляду міста Нярінга та автостопом дістались району Смельтіне, з якого на поромі переправились в основну частину Клайпеди... 
  Місто було засноване німецькими лицарями в 1252 році, та до 1923 року  носило ім'я Мамель.  Найгарніша частина Клайпеди розташована вздовж річки Данге...



 Парусник Meridianas - в минулому навчальне судно, а тепер одна з головних візитівок міста, в якому до того ж розмістився ресторан...

  Центральна площа старого міста...


Категория: All  Теги:  комментарии отключены

Литва. Куршська коса

 
 Одними сонячними вихідними я  спробував глибше поринути в природний світ найцікавішого національного парку Литви - Kuršių nerija... В п'ятницю ввечері, діставшись з Клайпеди поромом на півострів, я побіг по прокладеному завчасно маршруту... До заходу сонця залишалось не так багато часу...
  Трохи про саму косу... Довжина її складає 98 кілометрів, з яких  Литві належить близько 50-ти, решта простирається територією Росії... В даному заповіднику збирається додатковий податок на пересування транспортним засобом, до прикладу за автомобіль потрібно заплатити 20 євро за в'їзд в парк... На всій території не дозволяється ночувати в наметах, крім визначеного платного кемпінгу... А також заборонено розводити багаття... Площа коси коливається від 400 метрів до 3,8 кілометри...З одного боку прісні води затоки, а з іншого солонувате море... Так, Балтійське море зовсім не таке солене як інші, а колись воно взагалі було льодовиковим озером... Унікальністю коси є високий рівень біологічного різновиду за рахунок різноманітності ландшафту... Уявіть, на такій відносно невеликій площі - і піщані дюни і хвойні ліси...  Також, коса являється коридором для майже 20 мільйонів мігруючих птахів, значна частина з яких осідає на "до-заправку"...
 Отже, звернувши з основної велосипедної доріжки та прямуючи мальовничою лісною стежкою, одразу по обидві сторони незайманих лісів з неймовірно пухнастою травою, з'явились косулі...

  До заходу сонця я вибіг на побережжя...

   На ночівлю я зупинився в укритті розташованому на дюні, з якого відкривалась панорама побережжя та безкрайого моря...
  З собою я мав маленький спальник, бівачний мішок з тайвеку від вологи та фольговану підстилку для ночівлі біля моря, а також  їжі на два дні.. Близько п'яти кілограм включаючи воду гарно вмістились в 18 -ти літровий наплічник... Я потрохи вирішив відмовлятись від пальника, казанка-кружки, та взагалі від гарячої їжі і чаю в поході... Для зменшення ваги та витрат часу на  приготування їжі... Замість цього, я знайшов півлітрову формочку з кришкою яка закручується... В неї я засипаю порцію (200 гр.) міксу каші з родзинками та горішками (100 гр. гречки, або перловки, або вівсянки, 50 гр. горішків та 50 гр. родзинок),  заливаю холодною водою та закручую кришкою... Вівсянка добре готується вже за пів години, гречка за три, перловка за вісім... Отже, головне розрахувати плановий прийом їжі... Розпорядок прийому  готової порції розбитий на два - три рази, та вживання їжі починається після трьох годин від пробудження ... Поняття сніданку та обіду повністю розмивається...
   Прокинувшись пів на шосту ранку та зібравши речі, я продовжив бігову прогулянку косою... Вершинка на піщано - хвойному хребті...

  Тілом коси являється пісок, який вкритий невеликим рослинним шаром... 



 Ліс наповнений багатоголосим співом пташок, що наче зливається в мелодію, навіть деякі з пам'яток звертають на це увагу... 
   По іншу сторону коси відчувається спокій та тиша прісної затоки...
  Неподалік поселення Юодкранте на  невеликій території  розмістили  понад чотирьох тисяч гнізд великі баклани та сірі чаплі... Це місце стало для мене найцікавішим... 
  Щоб поглянути на бурхливе життя птахів створений оглядовий майданчик неподалік велосипедної та авто дороги, та так як мій маршрут проходив стежкою, я на повну відчув колорит даного місця пробігши через епіцентр пташиного мегаполісу... 
  Божевільний галас тисяч птахів, кущі білі від постійного шквалу екскрементів, запах хвої повністю відійшов на інший план, тут панує їдкий дух морепродуктів - основної їжі бакланів та чапель... 
  Я намагався оббігати найбільше скупчення гнізд, щоб як можна менше отримати порцію фекалій... В той же час з дерев постійно щось  голосно падало на  землю, що мене трохи насторожило...  Виявляється, це були величезні шматки - останки риби, які падали з висоти понад 20-30 ти метрів... От, подумав я - "баклани, розкидаються їжею"...
   Величезні дерева з гніздами на вершинах...
   Так я лісом вибіг до оглядового майданчика... Та звісно вражень, які я отримав в лісі, майданчик не передасть ніколи...

    Для любителів піших прогулянок облаштовані такі цікаві вказівники, з бобром на чолі... До речі бобри мені так на шляху і не трапились, та окрім великої кількості косуль, я зустрів ще одного кабана та декілька доволі великих зайців...
  Діставшись найбільшого поселення - Ніди, я пішов на пляж... Після 50-ти кілометрів піщаних стежок та асфальтованих доріг, трохи забились ноги... 
  Відпочивши декілька годин біля моря, я попрямував вздовж побережжя, придивляючись місце для наступної ночівлі... Через вісім кілометрів мені таке місце приглянулось...         Піднявшись на невелику дюну, яка захищала від вітру, я розклав підстилку та розгорнув спальник... Поруч в лісі зашаруділи дві косулі... 
 Наступного ранку я продовжив прогулянку вздовж Балтійського побережжя  під постійний грохіт хвиль, який водночас і пробуджував і заспокоював...
Категория: All, Trail running  Теги:  комментарии отключены

Данія. Копенгаген

   Місто в якому відчувається дух свободи... Тільки заради цього відчуття та району Нюхавн варто відвідати Копенгаген... Кольорові будиночки 17-18 століття розташовані вздовж гавані та старовинні кораблі створюють неймовірну атмосферу, особливо якщо поряд з вами кохана людина...
  Ціни в закладах зашкалюють... Хто хоче розважається в ресторанах, хтось на пристані розташувався на пікнік, хтось відкоркував вино сидячи на стінах  каналу... Багато облаштованих громадських місць з столами та лавицями де засідають  відпочиваючі попередньо пришвартувавши свій човен або велосипед... До речі,  велосипедів  просто безліч, це фішка всіх найбільш розвинутих міст. Безкоштовний  туалет на початку гавані додаткова зручність. Немає заборони на вживання алкоголю, заборони спускатись до невеликих причалів, заборони на все... І при цьому все чисто, та в покої...  В цьому напевно і криється секрет цього відчуття свободи... Цей дух створювався протягом віків проживаючою тут богемією - художниками, письменниками а також моряками, які повертаючись з довгих походів закидали свій якір в місцевих тавернах... В одному з кольорових будинків гавані Нюхавн проживав відомий данський письменник-казкар Андерсон...
  За весь час перебування в Копенгагені я не можу згадати чи бачив хоча б одного поліцейського... Та я думаю це не свідчення безкарності, а навпаки над продумана організація безпеки, зрештою зі стражами правопорядку ти маєш зустрічатись тільки з приводу правопорушення, а не на кожному кроці... Та от такого як в аеропорту Копенгагена  пильного огляду на пункті безпеки я ще не зустрічав ніде...
  Все на автоматиці, метро без машиніста та можна розміститись у самого переднього вікна, хоча контролери все ж привітливо слідкують за рівнем свідомості пасажирів, час від часу перевіряючи квитки... В простому хостелі, в якому ми зупинялись, все відчинялось по картці з магнітною смужкою індивідуально запрограмованою - вхідні двері, двері в корпус, двері в кімнату, та  камеру схову... 
 Ну і от яким нам відкрився Копенгаген... Гавань Нюхавн вранці...




  Королівська варта  на площі біля палацу Амалієнборг...

  Традиційна англійська церква імені св. Албана побудована в 1887 р.

  Фонтан Гефіон... По легенді германо-скандинавської міфології король Швеції пообіцяв богині Гефіоні віддати стільки земель, скільки вона зможе зорати чотирма биками... Вона  ж перетворила своїх могутніх чотирьох синів, народжених від велетня, в биків, та зорала стільки землі, що вистачило аж на цілий острів Зеландія, на якому зокрема і розташований Копенгаген...  
  Бастіон Кастеллет...

 
  Візитівка Копенгагена, скульптура русалки...  Про її популярність говорить велике скупчення туристів навколо... 

  Вдень місто покинув туман...
    Бухта в променях сонця...









  Панорама міста з найвищої точки Копенгагена, вежі палацу Крістіансборг... Підйом на оглядовий майданчик безкоштовний, та щоб потрапити на вершину вежі, ми вистояли близько 30 хвилин в черзі, плюс треба було пройти повз метало-детектор та огляд речей... Та це того вартувало... 




  Всередині вежі, на стінах відображається проекція голубів під супровід звукових ефектів, які наче живі, воркочучи, пересуваються з місця на місце... Даного типу інсталяція нагадує, що понад сто років вершина вежі слугувала домом для безлічі птахів...    
 Вулицями міста...





  Замок епохи відродження - Розенборг...


 Гавань Нюхавн ввечері...





Категория: All  Теги:  комментарии отключены

Польша. Гданськ

  Наскільки ж Гданськ не схожий на типові польські містечка... Основна причина напевно це вихід до моря, що означає налагоджені торгові шляхи та хороше сповіщення з сусідніми державами... Ті чинники, які розвивали  містечко в духовному, культурному та інтелектуальному плані за рахунок швидкого потоку інформаціїї, яка через шлюзи проникала з кожним новим кораблем...
  Місто збагачувалось нематеріальним скарбом у вигляді нових ідей... Втіленням цих ідей стали різнокольорові будиночки, архітектура яких вражає своїм різноманіттям та гармонією...
 Найкраще споглядати місто вранці... Провулки освітлені першимим променями сонця,  на вулицях зустрічаються тільки поодинокі перехожі, а ранішня доставка випічки до місцевих закладів наповнює повітря ванільним запахом...
  Та все змінюється коли на вуличках з'являються столики з сувенірами та пересувні кіоски зі смаколиками...  З'являється більше людей та вулички якось втрачають свою ранішню красу...
  Коли на вулицях з'являються цілі потоки людей, найкращий час поглянути на місто з висоти, де менше відчувається повсякденна  метушня... Башта археологічного музею...
 На самому останньому поверсі башти розміщено невелике кругове приміщення, з маленькими віконечками по всьому периметру... Кожне з яких можна  відкрити та споглядати гарні панорами міста... З цієї башти відкривається найгарніший вид на залив...

 В огладовій кімнатці ми були самі і так здалось, що про цей майданчик мало хто знає з туристів... Вид на два символи міста - Базиліку Святої Марії та Ратушу, на яких знаходяться наступні два оглядові майданчики які ми відвідали ...
 Найпопулярніший та нйвищий оглядовий майданчик розташований на вершині башти готичної римо-католицької базиліки Святої Марії...  
 В Гданську також є огладове колесо, та воно винесене за межі старої частини міста, тому ми вирішили що з нього особливо нічого не буде видно...

 Вид на ратушу та будиночки центральної площі...
 З вершини башти ратуші краще  ніж з базиліки можна розгледіти архітектурну особливість міста, яка полягає в своєрідному оформленні верхньої частини фасаду будинку... Цікаво, що навіть нові будинки намагаються будувати з дотриманням цієї фішки...



 А ось і вид з ратуші на саму базиліку, яка була побудована ще в 1502 році та являється найбільшим цегляним собором світу...
  Канали завжди є прикрасою будь-якого міста...
  Після обіду ми вирішили поїхати до моря в  містечко Сопот, який входить до однієї агломерації з Гданськом...  Місцева електричка за місцевим тарифом за 20 хвилин довезла нас туди...
  Танцюючий будинок одна з візитівок міста...

  Пляж та пристань Сопота... 



Категория: All  Теги:  комментарии отключены

Poland.Warsaw

 One day in Warsaw... Morning in the old city, calm and emptiness... Colors of the streets and "tasty" buildings... Grey skyscrapers and old fashioned cars... National Museum of Warsaw with magic works of art... Panoramic view from tower to main square... Sun, smile and style...
  Grey skyscrapers...


  Old fashioned cars...



  Main square...



  Old city without people in early morning... And it's all only for you...






   The narrowest house in old city and the magic bell... 
  National Museum of Warsaw...

 The Battle of Grunwald, depict the most epic event in Poland history... 

 Madonna and Child, Sandro Botticelli...

  Faras Gallery... Makurian wall painting from Faras Cathedral (Lower Nubia)... Saint Anne 8th-9th century...
   From tower near St. Anne's Church... 

  Sweet kiss on the rooftop ...

Категория: All  Теги:  комментарии отключены

Медитація Віпасана…

   Маючи за плечима досвід у подоланні виснажливих багатоденних ультра марафонських дистанцій та долаючи на протязі 19 днів щоденно понад 53 кілометри, я вже розумів принцип функціонування  організму, його психічного та фізичного станів в умовах над навантажень та подекуди процесу "відключення" мозку... Та от Віпасана мені була цікава діаметрально протилежним підходом... Тут немає фізичних над навантажень, тут вимикається тіло та на повну вмикається мозок...
  Десятиденний експеримент... Коли тебе повністю позбавляють рутинних справ, щоб ти максимально залишився на одинці з собою... За домовленістю, ти відмовляєшся від будь-якого контакту з іншими людьми - фізичний, вербальний, погляди, жести... Залишаєш на десять днів в камері схову свій багатофункціональний смартфон разом з улюбленою музикою, книжками та різноманітними варіаціями соціальної комунікації... Відмовляєшся писати, читати, працювати та займатись іншими фізичними вправами...  Все що потрібно робити, це дотримуватись режиму курсу... А це 10-ти годинні щоденні медитації, дотримання інструкцій по техніці та дворазове харчування з після обіднім чаєм та фруктом... На всі заходи вас запрошує звук гонга...
 Для чого це все? Чому реєстрація на такі курси закінчується на протязі години? Чому все  безкоштовно, та організовано на дотації людей які хоч раз пройшли курс до кінця? 
  У кожного свій шлях... Для мене головною рушійною силою запису на курс, було дізнатись на власному досвіді що собою являє медитативний стан, а Віпасана  підходила чи не найкраще своїм форматом проведення... Хоча медитація є доволі вживаним та популярним явищем в наш час, та таке враження, що безліч людей використовують це поняття не уявляючи чим воно є насправді... Тому що поки ти на власному досвіді не відчиниш двері до медитативного стану - стану рівноваги, медитація залишиться для тебе тільки набором літер,трендовим словом або ж просто сидінням з зачиненими очима...  На курсі Віпасани створенні всі умови, щоб ти в короткі строки відчув щось зовсім нове - пізнав медитативний стан та навчився безпосередньо техніці Віпасани, яку словами досить важко описувати... Головною метою техніки є позбавлення від страждань (неспокійної незадоволеності, депресій, тощо) шляхом викорінення шаблонів реагування на ті чи інші чинники...  
   Напевно популярність курсів Віпасани зумовлена абсолютно незвичним в наш час форматом та його результатами... З вас не тягнуть гроші, не агітують, фактично застерігають не реєструватись на курс, якщо ви не впевнені що зможете дотримуватись режиму та запропонованих домовленостей... Попереджають про всі деталі... Та в той же час пропонують обумовленість, яка абсолютна не схожа на ту в якій ми живемо... Для людей, які  так прагнуть щось змінити, а таких в нашому депресивному соціумі вдосталь, пропонують не пусті слова та віру в ту чи іншу "істину", а чисту практику спостереження за поверхнею  власної свідомості, поступово спускаючись до її глибини... 
  Безкоштовність курсу зумовлена максимальною його доступністю як для забезпечених так і бідних представників суспільства... По суті, головна ідея дотації щоб саме цю межу повністю стерти... Всі живуть на милостиню попередників... Живуть тим що є, не вимагаючи чогось більшого... Своє Его потрібно максимально відключити... 
  Зала для групових медитацій...  
  Я проходив курс Віпасани в надзвичайно гарному  та усамітненому місці, що знаходиться біля озера Бебрусай литовського поселення Молетей... В курсі приймали участь понад 100 студентів... Територія курсу була обтягнута мотузкою, за межі якої по домовленості не можна було заходити... Жінки та чоловіки під час курсу  жили та харчувались окремо... Для жінок були виділені кімнати в комплексі двоповерхових котеджів...     
   Чоловіки жили в будиночках по 6 чоловік, які розміщувались між величезними соснами...




   Будиночок який на 10 днів став моїм домом...
   З собою на курс потрібно було взяти лише постільну білизну, тарілку, кружку, ложку та засоби гігієни... Не дозволялось брати свої харчі... Дворазового харчування в столовій о 6:30 та об 11:00, чая з фруктами о 17:00, абсолютно вистачало...  
  Всередині будиночку було все саме необхідне - ліжко, туалет та душова кабіна... 
  Озеро Бебрусай... Один і той же пейзаж, що змінював свої фарби в залежності від погоди та частини доби та кожного дня нагадував про мінливість та непостійність подій нашого життя... Анічча...      


 Під час  цього "експерименту" я доволі ясно побачив все те сміття, яке породжується моєю свідомістю... Коли ти на одинці зі своїми думками та можеш об'єктивно їх спостерігати завдяки медитації фактично цілими днями, виникає розуміння наскільки абсурдними ці думки являються... Просто в буденному житті вони працюють в "фоновому" режимі, поки наш мозок зайнятий нагальними проблемами, а тут все наяву... 
  Ясність розуміння що більшість тривог йде від думок пов'язаних з гіпотетичним прогнозуванням розвитку життєвих подій варіацій яких може бути мільйон... що всі страхи являються все тим же гіпотетичним прогнозуванням - що станеться, якщо... Ось головний  досвід який я отримав під час курсу. Медитація стала тим новим інструментом, який допомагає вийти з будь якої суспільної гри - обумовленості (сім'я,робота, улюблена справа, хоббі...) в яку буває поринаєш з головою та перестаєш розуміти, що це тільки гра і хвилювання абсолютно безглузді... Хтось грає в батька, хтось в сина, хтось в керівника, а хтось в підлеглого...  Ми створили мільйони різних ігор щоб надати сенсу своєму існуванню, та настільки в них загрались, що повністю забули - секрет щастя не в грі та її результатах, а в рівновазі та спокою свого всесвіту... Все просто...  
Категория: All  Теги:  комментарии отключены

110 кілометрів за два дні з гамаком

  Швидкісний легкохідний похід протяжністю 110 кілометрів за два дні з ночівлею в гамаках став для нас новим варіантом проходження маршруту... Основною метою, окрім подолання великої дистанції, було в реальних умовах  протестувати ультра легкі гамаки від українського виробника liteway , а саме гамаки simple hammock xl ... 
 Маршрут будувався з урахуванням найпростішого та найдешевшого добирання та повернення... Щоб вранці в Славському розпочати проходження не пізніше 9:00, та встигнути до вечора наступного дня на електричку у Воловці о 19:46... Від залізничної станції Славське до залізниці смт. Воловець, хребтами через Торунський перевал, озеро Синевір, Міжгір'я та Боржаву ... 
  Хребтом до Торунського перевалу...
   Озеро Синевір...
  Підйом на вершину гори Озерна...
   Завали на спуску з Озерної...
  І от найцікавіший момент походу... Ночівля в гамаках у лісі на схилі гори...
  Модель гамака simplex hammock xl від українського магазину liteway нам дуже припала до душі... Основні сильні сторони - якісний та легкий дихаючий матеріал, зручний чохол, компактність...  Але як і все легкохідне спорядження  потребує обережного ставлення. На нашу думку, довжина мотузок з обидвох сторін трохи замала, та якби додати по 2 метри було б  більше варіацій для кріплення...  
  Діма взяв також тент для тесту, та опадів не було...

  Гамак є дуже зручним та компактним варіантом ночівлі в теплу погоду, але обов'язково треба стелити килимок, щоб не продувало спину... Приємно йти з ночівлею в швидкісний похід вмістивши все в 18 літровий наплічник... Гамак вагою 205 грам та який вміщується в долоні, пуховий спальник 500 грам, надувний килимок 400 грам, пальник 25 грам, малий балон з газом та літрова кружка... Решта це запас їжі та трохи речей...     
  І все заради гір.... 



Категория: All, TheRunningPilgrims  комментарии отключены
Наш кулинарный блог