Архив автора

Литва. Дюни. Ніда. Клайпеда

    Наше перше знайомство з Куршською косою, що розділила солені води Балтійського моря та прісну затоку, та головною її окрасою - піщаними дюнами... Ми відвідали Ніду - найколоритніше поселення на косі, а також два головні райони з дюнами - Долину Смерті та Сірі Дюни...
  Назва Куршської коси походить від назви племені куршів, що проживало в давнину на її території... Ніда - адміністративний центр курортного міста Нярінга, в яке входить ще три селища - Юодкранте, П'ярвалка і Прейла... Діставшись Ніди ми одразу пішли гуляти по дюнам в долину Смерті... Така назва обумовлена місцем захоронення військовополонених французького табору, який розташовувався в долині в 1870-1872 р... Але наразі дана назва зовсім не підходить для опису краси дюн...




  Вид на затоку та на старовинний рибацький човен Куренас... 







  Обійшовши навколо долину, ми з царства піску перенеслись в хвойний ліс... Ось такий контраст...
 А з лісу на морське побережжя...


   На пляжі ми залишились до заходу сонця...


   Пустинний пляж... Балтійське море... Новий 12 418-й  день життя...
   В обід ми пішли познайомитись ближче з курортним поселенням  Ніда... Колишнє рибацьке селище славиться своїм стилем... 
  Затоку облюбували не тільки туристи, особливо багато з яких німців, але і  птахи...

  Кольорові будиночки...


  А ось головний зразок архітектурної особливості Ніди... Стріхи з соломи та типовими елементами декору...   





  В одному з дворів ми побачили в усій красі екземпляр старовинного парусного рибацького човна Куренас... Саме на таких човнах до середини 20-го століття плавали в Куршській затоці... Довжина побудованого з дуба човна могла досягати 14 метрів, та його головною особливістю було плоске дно... Осада на воді становила лише близько 40 сантиметрів, що дозволяло розсікати по мілині Куршської затоки...
  Головною особливістю та туристичною фішкою Нярінги, все ж являється "куршський вимпел"... Це флюгер (прилад визначення напрямку вітру), який раніше кріпився до єдиної щогли (рус. мачта) човна Куренаса... Цікаво, що у кожного селища був свій флюгер, ціллю таких розпізнавальних знаків, було спрощення контролю за виконанням правил риболовлі, а ініціатором їх введення в 1844 році став  рибацький інспектор Эрнст Вильгельм Беербом...   Ось так створюються бренди... Зараз це один з головних сувенірних продуктів, який одразу кидається в око та являється дуже фотогенічним... 
   Одна з основних пам'яток - будинок видатного німецького письменника  Томаса Манна, який прожив тут зі своєю сім'єю три  літа... 
  Будинок розташований на горі з якої відкривається так званий італійський пейзаж...
  Неподалік ми  знайшли гарний приклад буккросингу - книги для вільного читання залишені в оригінальній вуличній шафі...   
  Зараз настільки швидко переплітаються культури, що вже  зразок індійського тук-тука можна побачити будь-де... 
   Ввечері нас знову чекав захід сонця на морі... Сховавшись від вітру в невеликому поглиблені мальовничої дюни, ми спостерігали як сонце пробиваючись крізь хмари розмальовувало горизонт помаранчевими відтінками та смиренно заходило за край нашого зору... 

   Ранішній чай на побережжі... Добре зігрітись після холодної Балтики...
  Вранці ми поїхали на дослідження Сірих дюн, що знаходяться неподалік селища П'ярвалка...
  Заради збереження ніжного шару поверхні дюн, дозволяється проходити виключено по облаштованим доріжкам та прокладеному маршруту, довжина якого складає близько кілометра...






  Вздовж визначеної дороги виставлені таблички за які заходити заборонено...
  На вершині дюни, наприкінці  дозволеної для прогулянок зони, знаходиться постамент...
   Панорами дюн та затоки... 






  Сірими дюнами ми завершили свою пізнавальну частину огляду міста Нярінга та автостопом дістались району Смельтіне, з якого на поромі переправились в основну частину Клайпеди... 
  Місто було засноване німецькими лицарями в 1252 році, та до 1923 року  носило ім'я Мамель.  Найгарніша частина Клайпеди розташована вздовж річки Данге...



 Парусник Meridianas - в минулому навчальне судно, а тепер одна з головних візитівок міста, в якому до того ж розмістився ресторан...

  Центральна площа старого міста...


Категория: All  Теги:  комментарии отключены

Литва. Куршська коса

 
 Одними сонячними вихідними я  спробував глибше поринути в природний світ найцікавішого національного парку Литви - Kuršių nerija... В п'ятницю ввечері, діставшись з Клайпеди поромом на півострів, я побіг по прокладеному завчасно маршруту... До заходу сонця залишалось не так багато часу...
  Трохи про саму косу... Довжина її складає 98 кілометрів, з яких  Литві належить близько 50-ти, решта простирається територією Росії... В даному заповіднику збирається додатковий податок на пересування транспортним засобом, до прикладу за автомобіль потрібно заплатити 20 євро за в'їзд в парк... На всій території не дозволяється ночувати в наметах, крім визначеного платного кемпінгу... А також заборонено розводити багаття... Площа коси коливається від 400 метрів до 3,8 кілометри...З одного боку прісні води затоки, а з іншого солонувате море... Так, Балтійське море зовсім не таке солене як інші, а колись воно взагалі було льодовиковим озером... Унікальністю коси є високий рівень біологічного різновиду за рахунок різноманітності ландшафту... Уявіть, на такій відносно невеликій площі - і піщані дюни і хвойні ліси...  Також, коса являється коридором для майже 20 мільйонів мігруючих птахів, значна частина з яких осідає на "до-заправку"...
 Отже, звернувши з основної велосипедної доріжки та прямуючи мальовничою лісною стежкою, одразу по обидві сторони незайманих лісів з неймовірно пухнастою травою, з'явились косулі...

  До заходу сонця я вибіг на побережжя...

   На ночівлю я зупинився в укритті розташованому на дюні, з якого відкривалась панорама побережжя та безкрайого моря...
  З собою я мав маленький спальник, бівачний мішок з тайвеку від вологи та фольговану підстилку для ночівлі біля моря, а також  їжі на два дні.. Близько п'яти кілограм включаючи воду гарно вмістились в 18 -ти літровий наплічник... Я потрохи вирішив відмовлятись від пальника, казанка-кружки, та взагалі від гарячої їжі і чаю в поході... Для зменшення ваги та витрат часу на  приготування їжі... Замість цього, я знайшов півлітрову формочку з кришкою яка закручується... В неї я засипаю порцію (200 гр.) міксу каші з родзинками та горішками (100 гр. гречки, або перловки, або вівсянки, 50 гр. горішків та 50 гр. родзинок),  заливаю холодною водою та закручую кришкою... Вівсянка добре готується вже за пів години, гречка за три, перловка за вісім... Отже, головне розрахувати плановий прийом їжі... Розпорядок прийому  готової порції розбитий на два - три рази, та вживання їжі починається після трьох годин від пробудження ... Поняття сніданку та обіду повністю розмивається...
   Прокинувшись пів на шосту ранку та зібравши речі, я продовжив бігову прогулянку косою... Вершинка на піщано - хвойному хребті...

  Тілом коси являється пісок, який вкритий невеликим рослинним шаром... 



 Ліс наповнений багатоголосим співом пташок, що наче зливається в мелодію, навіть деякі з пам'яток звертають на це увагу... 
   По іншу сторону коси відчувається спокій та тиша прісної затоки...
  Неподалік поселення Юодкранте на  невеликій території  розмістили  понад чотирьох тисяч гнізд великі баклани та сірі чаплі... Це місце стало для мене найцікавішим... 
  Щоб поглянути на бурхливе життя птахів створений оглядовий майданчик неподалік велосипедної та авто дороги, та так як мій маршрут проходив стежкою, я на повну відчув колорит даного місця пробігши через епіцентр пташиного мегаполісу... 
  Божевільний галас тисяч птахів, кущі білі від постійного шквалу екскрементів, запах хвої повністю відійшов на інший план, тут панує їдкий дух морепродуктів - основної їжі бакланів та чапель... 
  Я намагався оббігати найбільше скупчення гнізд, щоб як можна менше отримати порцію фекалій... В той же час з дерев постійно щось  голосно падало на  землю, що мене трохи насторожило...  Виявляється, це були величезні шматки - останки риби, які падали з висоти понад 20-30 ти метрів... От, подумав я - "баклани, розкидаються їжею"...
   Величезні дерева з гніздами на вершинах...
   Так я лісом вибіг до оглядового майданчика... Та звісно вражень, які я отримав в лісі, майданчик не передасть ніколи...

    Для любителів піших прогулянок облаштовані такі цікаві вказівники, з бобром на чолі... До речі бобри мені так на шляху і не трапились, та окрім великої кількості косуль, я зустрів ще одного кабана та декілька доволі великих зайців...
  Діставшись найбільшого поселення - Ніди, я пішов на пляж... Після 50-ти кілометрів піщаних стежок та асфальтованих доріг, трохи забились ноги... 
  Відпочивши декілька годин біля моря, я попрямував вздовж побережжя, придивляючись місце для наступної ночівлі... Через вісім кілометрів мені таке місце приглянулось...         Піднявшись на невелику дюну, яка захищала від вітру, я розклав підстилку та розгорнув спальник... Поруч в лісі зашаруділи дві косулі... 
 Наступного ранку я продовжив прогулянку вздовж Балтійського побережжя  під постійний грохіт хвиль, який водночас і пробуджував і заспокоював...
Категория: All, Trail running  Теги:  комментарии отключены

Данія. Копенгаген

   Місто в якому відчувається дух свободи... Тільки заради цього відчуття та району Нюхавн варто відвідати Копенгаген... Кольорові будиночки 17-18 століття розташовані вздовж гавані та старовинні кораблі створюють неймовірну атмосферу, особливо якщо поряд з вами кохана людина...
  Ціни в закладах зашкалюють... Хто хоче розважається в ресторанах, хтось на пристані розташувався на пікнік, хтось відкоркував вино сидячи на стінах  каналу... Багато облаштованих громадських місць з столами та лавицями де засідають  відпочиваючі попередньо пришвартувавши свій човен або велосипед... До речі,  велосипедів  просто безліч, це фішка всіх найбільш розвинутих міст. Безкоштовний  туалет на початку гавані додаткова зручність. Немає заборони на вживання алкоголю, заборони спускатись до невеликих причалів, заборони на все... І при цьому все чисто, та в покої...  В цьому напевно і криється секрет цього відчуття свободи... Цей дух створювався протягом віків проживаючою тут богемією - художниками, письменниками а також моряками, які повертаючись з довгих походів закидали свій якір в місцевих тавернах... В одному з кольорових будинків гавані Нюхавн проживав відомий данський письменник-казкар Андерсон...
  За весь час перебування в Копенгагені я не можу згадати чи бачив хоча б одного поліцейського... Та я думаю це не свідчення безкарності, а навпаки над продумана організація безпеки, зрештою зі стражами правопорядку ти маєш зустрічатись тільки з приводу правопорушення, а не на кожному кроці... Та от такого як в аеропорту Копенгагена  пильного огляду на пункті безпеки я ще не зустрічав ніде...
  Все на автоматиці, метро без машиніста та можна розміститись у самого переднього вікна, хоча контролери все ж привітливо слідкують за рівнем свідомості пасажирів, час від часу перевіряючи квитки... В простому хостелі, в якому ми зупинялись, все відчинялось по картці з магнітною смужкою індивідуально запрограмованою - вхідні двері, двері в корпус, двері в кімнату, та  камеру схову... 
 Ну і от яким нам відкрився Копенгаген... Гавань Нюхавн вранці...




  Королівська варта  на площі біля палацу Амалієнборг...

  Традиційна англійська церква імені св. Албана побудована в 1887 р.

  Фонтан Гефіон... По легенді германо-скандинавської міфології король Швеції пообіцяв богині Гефіоні віддати стільки земель, скільки вона зможе зорати чотирма биками... Вона  ж перетворила своїх могутніх чотирьох синів, народжених від велетня, в биків, та зорала стільки землі, що вистачило аж на цілий острів Зеландія, на якому зокрема і розташований Копенгаген...  
  Бастіон Кастеллет...

 
  Візитівка Копенгагена, скульптура русалки...  Про її популярність говорить велике скупчення туристів навколо... 

  Вдень місто покинув туман...
    Бухта в променях сонця...









  Панорама міста з найвищої точки Копенгагена, вежі палацу Крістіансборг... Підйом на оглядовий майданчик безкоштовний, та щоб потрапити на вершину вежі, ми вистояли близько 30 хвилин в черзі, плюс треба було пройти повз метало-детектор та огляд речей... Та це того вартувало... 




  Всередині вежі, на стінах відображається проекція голубів під супровід звукових ефектів, які наче живі, воркочучи, пересуваються з місця на місце... Даного типу інсталяція нагадує, що понад сто років вершина вежі слугувала домом для безлічі птахів...    
 Вулицями міста...





  Замок епохи відродження - Розенборг...


 Гавань Нюхавн ввечері...





Категория: All  Теги:  комментарии отключены

Польша. Гданськ

  Наскільки ж Гданськ не схожий на типові польські містечка... Основна причина напевно це вихід до моря, що означає налагоджені торгові шляхи та хороше сповіщення з сусідніми державами... Ті чинники, які розвивали  містечко в духовному, культурному та інтелектуальному плані за рахунок швидкого потоку інформаціїї, яка через шлюзи проникала з кожним новим кораблем...
  Місто збагачувалось нематеріальним скарбом у вигляді нових ідей... Втіленням цих ідей стали різнокольорові будиночки, архітектура яких вражає своїм різноманіттям та гармонією...
 Найкраще споглядати місто вранці... Провулки освітлені першимим променями сонця,  на вулицях зустрічаються тільки поодинокі перехожі, а ранішня доставка випічки до місцевих закладів наповнює повітря ванільним запахом...
  Та все змінюється коли на вуличках з'являються столики з сувенірами та пересувні кіоски зі смаколиками...  З'являється більше людей та вулички якось втрачають свою ранішню красу...
  Коли на вулицях з'являються цілі потоки людей, найкращий час поглянути на місто з висоти, де менше відчувається повсякденна  метушня... Башта археологічного музею...
 На самому останньому поверсі башти розміщено невелике кругове приміщення, з маленькими віконечками по всьому периметру... Кожне з яких можна  відкрити та споглядати гарні панорами міста... З цієї башти відкривається найгарніший вид на залив...

 В огладовій кімнатці ми були самі і так здалось, що про цей майданчик мало хто знає з туристів... Вид на два символи міста - Базиліку Святої Марії та Ратушу, на яких знаходяться наступні два оглядові майданчики які ми відвідали ...
 Найпопулярніший та нйвищий оглядовий майданчик розташований на вершині башти готичної римо-католицької базиліки Святої Марії...  
 В Гданську також є огладове колесо, та воно винесене за межі старої частини міста, тому ми вирішили що з нього особливо нічого не буде видно...

 Вид на ратушу та будиночки центральної площі...
 З вершини башти ратуші краще  ніж з базиліки можна розгледіти архітектурну особливість міста, яка полягає в своєрідному оформленні верхньої частини фасаду будинку... Цікаво, що навіть нові будинки намагаються будувати з дотриманням цієї фішки...



 А ось і вид з ратуші на саму базиліку, яка була побудована ще в 1502 році та являється найбільшим цегляним собором світу...
  Канали завжди є прикрасою будь-якого міста...
  Після обіду ми вирішили поїхати до моря в  містечко Сопот, який входить до однієї агломерації з Гданськом...  Місцева електричка за місцевим тарифом за 20 хвилин довезла нас туди...
  Танцюючий будинок одна з візитівок міста...

  Пляж та пристань Сопота... 



Категория: All  Теги:  комментарии отключены

Poland.Warsaw

 One day in Warsaw... Morning in the old city, calm and emptiness... Colors of the streets and "tasty" buildings... Grey skyscrapers and old fashioned cars... National Museum of Warsaw with magic works of art... Panoramic view from tower to main square... Sun, smile and style...
  Grey skyscrapers...


  Old fashioned cars...



  Main square...



  Old city without people in early morning... And it's all only for you...






   The narrowest house in old city and the magic bell... 
  National Museum of Warsaw...

 The Battle of Grunwald, depict the most epic event in Poland history... 

 Madonna and Child, Sandro Botticelli...

  Faras Gallery... Makurian wall painting from Faras Cathedral (Lower Nubia)... Saint Anne 8th-9th century...
   From tower near St. Anne's Church... 

  Sweet kiss on the rooftop ...

Категория: All  Теги:  комментарии отключены

Медитація Віпасана…

   Маючи за плечима досвід у подоланні виснажливих багатоденних ультра марафонських дистанцій та долаючи на протязі 19 днів щоденно понад 53 кілометри, я вже розумів принцип функціонування  організму, його психічного та фізичного станів в умовах над навантажень та подекуди процесу "відключення" мозку... Та от Віпасана мені була цікава діаметрально протилежним підходом... Тут немає фізичних над навантажень, тут вимикається тіло та на повну вмикається мозок...
  Десятиденний експеримент... Коли тебе повністю позбавляють рутинних справ, щоб ти максимально залишився на одинці з собою... За домовленістю, ти відмовляєшся від будь-якого контакту з іншими людьми - фізичний, вербальний, погляди, жести... Залишаєш на десять днів в камері схову свій багатофункціональний смартфон разом з улюбленою музикою, книжками та різноманітними варіаціями соціальної комунікації... Відмовляєшся писати, читати, працювати та займатись іншими фізичними вправами...  Все що потрібно робити, це дотримуватись режиму курсу... А це 10-ти годинні щоденні медитації, дотримання інструкцій по техніці та дворазове харчування з після обіднім чаєм та фруктом... На всі заходи вас запрошує звук гонга...
 Для чого це все? Чому реєстрація на такі курси закінчується на протязі години? Чому все  безкоштовно, та організовано на дотації людей які хоч раз пройшли курс до кінця? 
  У кожного свій шлях... Для мене головною рушійною силою запису на курс, було дізнатись на власному досвіді що собою являє медитативний стан, а Віпасана  підходила чи не найкраще своїм форматом проведення... Хоча медитація є доволі вживаним та популярним явищем в наш час, та таке враження, що безліч людей використовують це поняття не уявляючи чим воно є насправді... Тому що поки ти на власному досвіді не відчиниш двері до медитативного стану - стану рівноваги, медитація залишиться для тебе тільки набором літер,трендовим словом або ж просто сидінням з зачиненими очима...  На курсі Віпасани створенні всі умови, щоб ти в короткі строки відчув щось зовсім нове - пізнав медитативний стан та навчився безпосередньо техніці Віпасани, яку словами досить важко описувати... Головною метою техніки є позбавлення від страждань (неспокійної незадоволеності, депресій, тощо) шляхом викорінення шаблонів реагування на ті чи інші чинники...  
   Напевно популярність курсів Віпасани зумовлена абсолютно незвичним в наш час форматом та його результатами... З вас не тягнуть гроші, не агітують, фактично застерігають не реєструватись на курс, якщо ви не впевнені що зможете дотримуватись режиму та запропонованих домовленостей... Попереджають про всі деталі... Та в той же час пропонують обумовленість, яка абсолютна не схожа на ту в якій ми живемо... Для людей, які  так прагнуть щось змінити, а таких в нашому депресивному соціумі вдосталь, пропонують не пусті слова та віру в ту чи іншу "істину", а чисту практику спостереження за поверхнею  власної свідомості, поступово спускаючись до її глибини... 
  Безкоштовність курсу зумовлена максимальною його доступністю як для забезпечених так і бідних представників суспільства... По суті, головна ідея дотації щоб саме цю межу повністю стерти... Всі живуть на милостиню попередників... Живуть тим що є, не вимагаючи чогось більшого... Своє Его потрібно максимально відключити... 
  Зала для групових медитацій...  
  Я проходив курс Віпасани в надзвичайно гарному  та усамітненому місці, що знаходиться біля озера Бебрусай литовського поселення Молетей... В курсі приймали участь понад 100 студентів... Територія курсу була обтягнута мотузкою, за межі якої по домовленості не можна було заходити... Жінки та чоловіки під час курсу  жили та харчувались окремо... Для жінок були виділені кімнати в комплексі двоповерхових котеджів...     
   Чоловіки жили в будиночках по 6 чоловік, які розміщувались між величезними соснами...




   Будиночок який на 10 днів став моїм домом...
   З собою на курс потрібно було взяти лише постільну білизну, тарілку, кружку, ложку та засоби гігієни... Не дозволялось брати свої харчі... Дворазового харчування в столовій о 6:30 та об 11:00, чая з фруктами о 17:00, абсолютно вистачало...  
  Всередині будиночку було все саме необхідне - ліжко, туалет та душова кабіна... 
  Озеро Бебрусай... Один і той же пейзаж, що змінював свої фарби в залежності від погоди та частини доби та кожного дня нагадував про мінливість та непостійність подій нашого життя... Анічча...      


 Під час  цього "експерименту" я доволі ясно побачив все те сміття, яке породжується моєю свідомістю... Коли ти на одинці зі своїми думками та можеш об'єктивно їх спостерігати завдяки медитації фактично цілими днями, виникає розуміння наскільки абсурдними ці думки являються... Просто в буденному житті вони працюють в "фоновому" режимі, поки наш мозок зайнятий нагальними проблемами, а тут все наяву... 
  Ясність розуміння що більшість тривог йде від думок пов'язаних з гіпотетичним прогнозуванням розвитку життєвих подій варіацій яких може бути мільйон... що всі страхи являються все тим же гіпотетичним прогнозуванням - що станеться, якщо... Ось головний  досвід який я отримав під час курсу. Медитація стала тим новим інструментом, який допомагає вийти з будь якої суспільної гри - обумовленості (сім'я,робота, улюблена справа, хоббі...) в яку буває поринаєш з головою та перестаєш розуміти, що це тільки гра і хвилювання абсолютно безглузді... Хтось грає в батька, хтось в сина, хтось в керівника, а хтось в підлеглого...  Ми створили мільйони різних ігор щоб надати сенсу своєму існуванню, та настільки в них загрались, що повністю забули - секрет щастя не в грі та її результатах, а в рівновазі та спокою свого всесвіту... Все просто...  
Категория: All  Теги:  комментарии отключены

110 кілометрів за два дні з гамаком

  Швидкісний легкохідний похід протяжністю 110 кілометрів за два дні з ночівлею в гамаках став для нас новим варіантом проходження маршруту... Основною метою, окрім подолання великої дистанції, було в реальних умовах  протестувати ультра легкі гамаки від українського виробника liteway , а саме гамаки simple hammock xl ... 
 Маршрут будувався з урахуванням найпростішого та найдешевшого добирання та повернення... Щоб вранці в Славському розпочати проходження не пізніше 9:00, та встигнути до вечора наступного дня на електричку у Воловці о 19:46... Від залізничної станції Славське до залізниці смт. Воловець, хребтами через Торунський перевал, озеро Синевір, Міжгір'я та Боржаву ... 
  Хребтом до Торунського перевалу...
   Озеро Синевір...
  Підйом на вершину гори Озерна...
   Завали на спуску з Озерної...
  І от найцікавіший момент походу... Ночівля в гамаках у лісі на схилі гори...
  Модель гамака simplex hammock xl від українського магазину liteway нам дуже припала до душі... Основні сильні сторони - якісний та легкий дихаючий матеріал, зручний чохол, компактність...  Але як і все легкохідне спорядження  потребує обережного ставлення. На нашу думку, довжина мотузок з обидвох сторін трохи замала, та якби додати по 2 метри було б  більше варіацій для кріплення...  
  Діма взяв також тент для тесту, та опадів не було...

  Гамак є дуже зручним та компактним варіантом ночівлі в теплу погоду, але обов'язково треба стелити килимок, щоб не продувало спину... Приємно йти з ночівлею в швидкісний похід вмістивши все в 18 літровий наплічник... Гамак вагою 205 грам та який вміщується в долоні, пуховий спальник 500 грам, надувний килимок 400 грам, пальник 25 грам, малий балон з газом та літрова кружка... Решта це запас їжі та трохи речей...     
  І все заради гір.... 



Категория: All, TheRunningPilgrims  комментарии отключены

Одноденні легкохідні походи по Карпатах

  Одноденні легкохідні походи дозволяють не обтяжувати себе важким наплічником, проходити в задоволення великі відстані та добре економити на спорядженні... Адже за день з легким наплічником, до прикладу, можна спокійно пройти 26 км Боржавським хребтом, відвідавши його найвищі вершини Стій та Великий Верх... Не потрібно тягнути з собою кілограми спорядження для класичної ночівлі (намет,спальник,килимок,казанок, тощо), особливо якщо його нема... Потрібно лише  бажання, трохи їжі, та речей вибраних згідно з прогнозом погоди...  А вашим гідом може стати безкоштовна програма з навігації MapsMe, в еру смартфонів навігація стала доступна кожному...
 Мапа одноденного маршруту по Боржаві...
 Приємно повести друзів на перше знайомство з гірським хребтом, завжди згадуються власні перші враження від сили краси природи...




 Легкохідний похід до печери Санаторія, скель Соколець та до згаслого кратеру вулкану на Анталовецькій поляні... Найпопулярніші природні локації неподалік Ужгорода. Маршрут протяжністю 23 км, який розпочинається з містечка Перечин та можна завершити в селі Кам'яниці...
 Печера Санаторія...
   Скелі Соколець...
  Види зі скель...

   Тест драйв ультра легкого та компактного гамака від українського виробника Liteway...
  Анталовецька поляна, згаслий кратер вулкану...

  Якщо фізична форма дозволяє, та подолання ультра марафонських дистанцій психологічно не давить, то один з моїх улюблених варіантів - швидкісний одноденний похід...  Все що потрібно - їжа на день, речі по погоді, ліхтар, та найголовніше бажання йти горами понад 13 годин, а може й більше... Чому б не використовувати свою витривалість задля цікавого подолання великого маршруту, як альтернатива участі в змаганнях по гірському бігу... Денний маршрут на 63 кілометри...  
  
  Прогноз погоди один з найголовніших факторів на який потрібно звертати увагу... Все ж набагато приємніше та безпечніше милуватись краєвидами та не мерзнути, йдучи по хребту промокшим під шквальним вітром, а також не хвилюватись що один з розрядів блискавки може в тебе поцілити... Та якщо ви знехтували прогнозом, та не повірили що на вихідних передають штормове попередження, ваша пригода ускладниться та водночас стане цікавішою... Мінімальна видимість, мокрий одяг та сильний вітер мотивують постійно рухатись щоб не мерзнути... Потрібно включати мозок для орієнтування в поганих умовах, так як навігаційний пристрій у вигляді смартфона може відмовити у виконанні своїх функцій... Та все ж в такого роду пригоду слід йти за умов хорошого досвіду та  фізичної форми... 
  Так, за цілий денний похід  протяжністю 63 кілометри в умовах "штормового попередження" я сфотографував лише два пейзажі, весь інший час я адаптовувався до навколишнього середовища...   
  Полонина Руна з гори Гостра :   
  Село перед підйомом на затягнутий хмарами вододільний хребет...
 Також, головне в такому форматі продумати як діставатись назад... Найкращий та найбюджетніший варіант це залізниця, зазвичай на потяг або електричку можна сісти навіть вночі... 
Категория: All, Carpathians  комментарии отключены

Непал. Три перевали. Частина 2

 В другій частині  хочеться більше відмітити бюджетний формат реалізації всіх треків... За рахунок того, що ми самостійно забезпечували себе сніданками, обідами та перекусами, а подекуди і вечерями, наш денний бюджет на двох не перевищував 10 доларів... При цьому, завдяки продуманому пакуванню та вибору їжі, а також функціональному та компактному одягу, ми йшли з невеликими 28-ми літровими наплічниками... В яких ще були газові балони, казанок з пальником та гавайська гітара...   
  Наш розпорядок дня та похідне меню...
1) 4:45 - Підйом, поки готується чай на пальнику їмо по порції каші звареної з вечора, обідню порцію пакуємо в фольгований пакетик від Їдла... П'ємо по 500 мл трав'яного чаю з печивом
( по 80 гр вівсяного або "Буратіно" ). Виходимо о 6:00.
2) 10:00 - перекус по 50 гр казінак 
3) 12:00 - Обідаємо другою порцією звареної каші
4) 16:00 - перекус по 50 гр казінак
5) Після 17:00 вибираємо лоджію для ночівлі...
5) 18:00-19:00 Вечеря в лоджії (класично це були спагетті з овочами) або в кімнаті запарювали Індійський суп від Їдло (там де в лоджіях були самі високі ціни на їжу)...
6) Після вечері п'ємо по 500 мл трав'яного чаю з 80 гр печива...
7) Приготування на пальнику каші "Пакунок пілігрима" на наступний день... "Пакунок пілігрима" вагою 470 гр включає - 320 гр каші (гречка або кукурудза або пшоно), 80 гр родзинок, 40 гр сухого молока, 30 гр цукру). Виходить повноцінні 4 порції...
 Отже, максимальна вага повноцінного денного раціону на двох складала : "Пакунок пілігрима" 470 гр + пакунок печива 320 гр + казінакі 200 гр + два індійські супи від Їдло 120 гр = 1110 гр... Тобто, максимум 555 гр їжі на день у кожного... Все дуже компактне та добре пакується в наплічник... Звісно, що темп при такому раціоні повинен бути також зваженим... В даному форматі нема можливості так харчуватись, як до прикладу на марафонах, а їжа дуже впливає на інтенсивність проходження дистанції...
 Продовження щоденних фото-нарисів... Четвертого дня ми перейшли перевал Ренджо-Ла (5390 м), зійшли на вершину Гокіо-Рі (5360 м) та дістались поселення Драгнаг... На висоті наша денна швидкість пересування зменшилась до 20-ти кілометрів... 
Інтерактивна мапа :
 
  П'ятий день ми розпочали з підйому на перевал Чо-Ла (5420 м) ...


   На спуску з перевалу ми вдягнули на кросівки кішки, в яких пройшли не більше 300 метрів, хоча можна було обійтись і без них... Кішки ми брали на випадок сильних снігопадів та обледенінь, але нас супроводжувала гарна погода...  

   Спуск в долину...





   Дорогою в поселення Горакшеп...
   Льодовик Кхумбу та вершина гори Нупце...
   До поселення Горакшеп (5164 м) ми дістались пів другої по полудню...
   Зайнявши одну з кімнат в лоджії поселення та залишивши в ній частину речей, ми розпочали підйом на вершинку Кала Патхар... 
   Види з  Кала Патхар (5645)...  Еверест, Лхотце, Нупце...

   На вершині гори працює сама високогірна веб камера в світі...
 



  Ми провели на вершині близько години, після чого спустились в поселення на ночівлю...  Хоча в нас ще залишався час для продовження шляху та ми вирішили заночувати саме в Горакшепі на висоті понад 5100 метрів... Набравши з джерела води, решту часу ми провели в кімнаті - готуючи вечерю та відпочиваючи...  В найвисокогірніших та відповідно найдорожчих лоджіях ми їжу не замовляли, готуючи вечерю самостійно... На цей випадок у нас було з собою по чотири компактних пакетики натуральних супів від "Їдла"...  
  Вранці шостого дня, дійшовши до поселення Лобуче, ми звернули на стежку що йшла через льодовик Кхумбу в напрямку перевалу Конгма - Ла...
  По іншу сторону льодовика Кхумбу...
 

   Перевал Конгма - Ла (5528 м)...



  Ама Дамблам...
   Ми планували зупинитись в поселенні Тянгбоче на ночівлю, щоб вранці наступного дня, після пуджи, пограти мантри в монастирі, про що навіть домовились з буддистами...  Але в поселенні всі лоджії були набиті туристами та останні місця здавали за умови обов'язкового замовлення вечері та сніданку... Тому, після відвідин монастиря  ми продовжили спуск... 



   На  шосту ночівлю ми зупинились в невеликому поселені Ташінга, в зовсім не туристичній лоджії... Нам здали кімнату за 2 долари та не вимагали замовляти їжу... Повечерявши в номері ми спустились до господарів пограти тибетські мантри та деякі зі своїх пісень...
  Сьомий день... 
   Спуск з поселення Намче... Перехід моста з "перешкодами"... Під час одного з таких проходів підвісними мостами нас атакував кінь завантажений по обидва боки мішками... Ми прямували на зустріч один одному, після чого він пішов на таран... Притиснувшись до бокових стінок мосту ми розминулись з конем, але він своїми мішками, причепленими до спини, болісно зачепив нашу  укулеле, проломивши невелику дірку в деці гітарки...     

  Найбільше захоплення викликали шерпи, які тягали просто неймовірні вантажі, вага яких подекуди сягала  понад 100 кг...   




  Діма спробував підняти корзинку з вантажем вагою близько 60 кілограм...
  Восьмий день... Непальські будні...



   Город на великому камені вразив чи не найбільше...
   
   Діти Непала...
 

   Мантри...
   Перевал Лумджуре (3500 м)...
  На восьму ночівлю ми зупинились в лоджії розташованій на перевалі... 
  Тут знаходилась лише одна відкрита лоджія, господаркою якої була колоритна непалка... Вона майже не розуміла англійської та ми знайшли спільну мову... Непалка нам приготувала макарони з овочами на глиняній печі, а ми пограли їй мантри... Цікаво, що після першої зіграної нами мантри вона піднесла тарілочку з сирим рисом на якій поклала 100 рупій (1 долар), та ми пояснили що граємо не за гроші...            
 Дев'ятий день...  
 Селянин з традиційним непальським ножем - кукрі...
  Проходячи поселення не можна було  не звернути увагу на агітаційні плакати, а особливо на  символіку кандидатів... Кого ж вибрати пересічному непальцю? Комуніста з серпом та молотом, або ж демократа з сонечком... Найкумедніше є те, що у обох фігурує свастика - знак який вже давно дескридитований  в "нашому" світі... Задумайтесь, наскільки в обумовленому світі ми живемо... Менше ніж за століття, символ, вік якого сягає майже 10-ти тисячі років, перетворився з символа руху, життя та сонця  в символ терору... Як же легко маніпулювати нашою свідомістю...  
   Кожному вибирати своє...
     Наш вибір  свобода від умовностей, від нав'язаних стереотипів та насаджених цінностей. Даного типу випробовування надає нам досвід у пізнанні себе та свого організму... В сучасному світі ми маємо доступ до океану інформації та багато чого знаємо на словах... Та от інформація отримана з "других рук" по справжньому нічому не вчить нас, не даруючи того самого  пізнання - усвідомлення... Усвідомлення приходить тільки з власного досвіду...    
Категория: All, TheRunningPilgrims  комментарии отключены

Непал. Три перевали. Частина 1

   Позаду залишилось 350 кілометрів підйомів та спусків гімалайськими стежками району Аннапурни...  Пройдена хороша акліматизація, попереду останній та найголовніший етап нашого швидкісного проходження довжиною понад 280 кілометрів... Три перевали висотою більше ніж 5300 метрів і вершини Гокіо Рі та Кала Паттар...    
 Після повернення з району Аннапурни ми вирішили один день відпочити в Катманду... На наступний трек ми планували підкупити легкі кішки на кросівки, та мені ще потрібно було відремонтувати свої "саламони", які вже тотально почали розвалюватись... Повна прошивка вздовж підошви обох кросівок, проклейка підошви та залатані дірки, обійшлись в три долара... Цікаво те, що саме у цього хлопця я лагодив взуття чотири роки тому, коли був в Непалі вперше... 
  Відремонтувавши кросівки, ми пішли купувати автобусні квитки  на ранок наступного дня... Спочатку ми планували їхати до Jiri, та на автостанції нас вмовили взяти квиток до селища Bhandar, яке знаходиться за поселеннями Jiri та Shivalaya... Ми погодились через те, що хотіли уникнути оплати за проходження повз ще один національний парк, вхід в який знаходиться в селі Shivalaya, тому ми вирішили просто об'їхати це село на автобусі ...
  Вранці наступного дня  ми вирушили на автостанцію та пів шостої відправились... Наступні 12 годин ми провели в автобусі, з яким подолали 220 кілометрів непальських серпантинів та  запилених грунтових доріг... Та найбільше нас здивував переїзд по лісовій грунтовці  перевалу висотою понад 3000 метрів, після чого ми зрозуміли, що наш автобус може все... 
  Приїхавши  в поселення Bhandar, ми поселились в лоджії... А наступного ранку розпочали маршрут...
 Інтерактивна мапа маршруту (графіки gpsies):
 
 На стежці нас зустрів вільний як...
   Каміння з висіченими буддійськими молитвами...



  Старовинна ступа...
   За день ми пройшли 40 кілометрів, зупинившись на ночівлю в лоджії на перевалі висотою 3000 метрів...
   Ранок наступного дня... Підготовка головного гужового транспорту регіону до вантажних перевезень... 
  Банани...
   Мода цього району передбачає чудернацький пірсинг у жінок...

   Цілий день в компанії віслюків...
  Гужовий транспорт в ділі...


  Вхід в буддійський монастир...

 
   Маленькі буддисти повертаються з провізією в монастир...
   Місцева офіціантка...
 Місцева селянка...
  Дівчинка зачищає бамбукову палицю традиційним непальським ножем кукрі...
  Так вимощують кам'янисту дорогу, щоб під час великих опадів  не втрачати сполучення між селами... Ми стали свідками наскільки розмиває грунтові стежки навіть після незначного дощу... 

  Школярка...
   Кожне поселення прикрашають священні тексти, прапорці та ступи...

   Не заходячи в Луклу  ми пройшли далі та зупинились в поселенні Чоплунг... Дощова погода та розмита від дощу дорога нам дуже ускладнила пересування... Таким чином за два дні ми подолали 72 кілометри...
  Ранкові  молитви на шляху...










  Пройшовши поселення Монжо та відмітившись на пропускному пункті входу в національний парк Сагарматха  ми попрямували в бік Намче... Попереду виднілись відомі два мости, розкинуті між ущелинами...
    Чим  вище в гори тим гужовий транспорт стає серйознішим...
   Діставшись поселення Намче Базар, в одній з лоджій ми почули звуки барабанів та дудок... Ми впізнали буддійський мотив та попрямували в напрямку музики... Підійшовши ближче до лоджії ми запитали чи можна зайти... Ввійшовши, ми опинились в оточенні буддистів, які сиділи за столиками та читали священні тексти під ритм барабана... Ми запропонували пограти їм наші мантри, вони погодились... І от ми чекаємо, коли буддисти зроблять паузу щоб ми могли розпочати свій міні виступ...  До нас підходить один з власників лоджій та просить щоб ми не грали... Виявляється, буддисти були запрошені на чотири дні для проведення церемонії похорону, на яку ми випадково потрапили... Нас напоїли масала чаєм та пригостили солодощами... Та найцікавіше було послухати "закритий" буддійський концерт...
  Поселення Намче Базар...
   Місце для посадки гелікоптера ...
   Дорогою в бік поселення Таме...


  Пасовище яків та биків...


  Пройшовши поселення Таме ми прямували до останнього табору перед перевалом Ренджо Ла - Lunden... 
  Вранці четвертого дня ми одразу розпочали підйом на перевал...


  Перевал Ренджо -Ла (5390м)...

   Хороша акліматизація, яку ми отримали після 350-ти кілометрів швидкісного трекінгу в районі Аннапурни, дозволила нам без проблем перенести підйом з висоти 4300 метрів на 5390...  Жодних симптомів "горняшки", так наче ми в рідних Карпатах...  



  Попереду озера Гокіо...

Спустившись з перевалу до висоти 4800 м., не заходячи в поселення ми розпочали підйом на вершину Гокіо Рі... 
 




   Вершина гори Гокіо Рі (5360 м)... З неї відкрились перші види на восьмитисячники - Еверест, Лхотце та Макалу...



  Наш легендарний 28-ми літровий наплічник від Travel Extreme... Крім речей, ми вмістили в свої рюкзаки запас їжі на 9 днів (сніданки, обіди, перекуси, чай та декілька вечерь від Їдло), два балони, пальник, казанок та укулеле...


   Спустившись з вершини Гокіо Рі ми продовжили свій шлях повз поселення Гокіо, через льодовик, до поселення Драгнаг... 
  Отакі вони льодовики...

  На четверту ночівлю ми зупинились під перевалом Чо-Ла в поселенні Драгнаг... Попереду два перевали та вершина Кала Паттар...

   Продовження...
Категория: All, TheRunningPilgrims  комментарии отключены
Наш кулинарный блог