Архив автора

Непал. Три перевали. Частина 2

   В другій частині  хочеться більше відмітити бюджетний формат реалізації всіх треків... За рахунок того, що ми самостійно забезпечували себе сніданками, обідами та перекусами, а подекуди і вечерями, наш денний бюджет на двох не перевищував 10 доларів... При цьому, завдяки продуманому пакуванню та вибору їжі, а також функціональному та компактному одягу, ми йшли з невеликими 28-ми літровими наплічниками... В яких ще були газові балони, казанок з пальником та гавайська гітара...   
  Наш розпорядок дня та похідне меню...
1) 4:45 - Підйом, поки готується чай на пальнику їмо по порції каші звареної з вечора, обідню порцію пакуємо в фольгований пакетик від Їдла... П'ємо по 500 мл трав'яного чаю з печивом
( по 80 гр вівсяного або "Буратіно" ). Виходимо о 6:00.
2) 10:00 - перекус по 50 гр казінак 
3) 12:00 - Обідаємо другою порцією звареної каші
4) 16:00 - перекус по 50 гр казінак
5) Після 17:00 вибираємо лоджію для ночівлі...
5) 18:00-19:00 Вечеря в лоджії (класично це були спагетті з овочами) або в кімнаті запарювали Індійський суп від Їдло (там де в лоджіях були самі високі ціни на їжу)...
6) Після вечері п'ємо по 500 мл трав'яного чаю з 80 гр печива...
7) Приготування на пальнику каші "Пакунок пілігрима" на наступний день... "Пакунок пілігрима" вагою 470 гр включає - 320 гр каші (гречка або кукурудза або пшоно), 80 гр родзинок, 40 гр сухого молока, 30 гр цукру). Виходить повноцінні 4 порції...
 Отже, максимальна вага повноцінного денного раціону на двох складала : "Пакунок пілігрима" 470 гр + пакунок печива 320 гр + казінакі 200 гр + два індійські супи від Їдло 120 гр = 1110 гр... Тобто, максимум 555 гр їжі на день у кожного... Все дуже компактне та добре пакується в наплічник... Звісно, що темп при такому раціоні повинен бути також зваженим... В даному форматі нема можливості так харчуватись, як до прикладу на марафонах, а їжа дуже впливає на інтенсивність проходження дистанції...
 Продовження щоденних фото-нарисів... Четвертого дня ми перейшли перевал Ренджо-Ла (5390 м), зійшли на вершину Гокіо-Рі (5360 м) та дістались поселення Драгнаг... На висоті наша денна швидкість пересування зменшилась до 20-ти кілометрів... 
Інтерактивна мапа :
 
  П'ятий день ми розпочали з підйому на перевал Чо-Ла (5420 м) ...


   На спуску з перевалу ми вдягнули на кросівки кішки, в яких пройшли не більше 300 метрів, хоча можна було обійтись і без них... Кішки ми брали на випадок сильних снігопадів та обледенінь, але нас супроводжувала гарна погода...  

   Спуск в долину...





   Дорогою в поселення Горакшеп...
   Льодовик Кхумбу та вершина гори Нупце...
   До поселення Горакшеп (5164 м) ми дістались пів другої по полудню...
   Зайнявши одну з кімнат в лоджії поселення та залишивши в ній частину речей, ми розпочали підйом на вершинку Кала Патхар... 
   Види з  Кала Патхар (5645)...  Еверест, Лхотце, Нупце...

   На вершині гори працює сама високогірна веб камера в світі...
 



  Ми провели на вершині близько години, після чого спустились в поселення на ночівлю...  Хоча в нас ще залишався час для продовження шляху та ми вирішили заночувати саме в Горакшепі на висоті понад 5100 метрів... Набравши з джерела води, решту часу ми провели в кімнаті - готуючи вечерю та відпочиваючи...  В найвисокогірніших та відповідно найдорожчих лоджіях ми їжу не замовляли, готуючи вечерю самостійно... На цей випадок у нас було з собою по чотири компактних пакетики натуральних супів від "Їдла"...  
  Вранці шостого дня, дійшовши до поселення Лобуче, ми звернули на стежку що йшла через льодовик Кхумбу в напрямку перевалу Конгма - Ла...
  По іншу сторону льодовика Кхумбу...
 

   Перевал Конгма - Ла (5528 м)...



  Ама Дамблам...
   Ми планували зупинитись в поселенні Тянгбоче на ночівлю, щоб вранці наступного дня, після пуджи, пограти мантри в монастирі, про що навіть домовились з буддистами...  Але в поселенні всі лоджії були набиті туристами та останні місця здавали за умови обов'язкового замовлення вечері та сніданку... Тому, після відвідин монастиря  ми продовжили спуск... 



   На  шосту ночівлю ми зупинились в невеликому поселені Ташінга, в зовсім не туристичній лоджії... Нам здали кімнату за 2 долари та не вимагали замовляти їжу... Повечерявши в номері ми спустились до господарів пограти тибетські мантри та деякі зі своїх пісень...
  Сьомий день... 
   Спуск з поселення Намче... Перехід моста з "перешкодами"... Під час одного з таких проходів підвісними мостами нас атакував кінь завантажений по обидва боки мішками... Ми прямували на зустріч один одному, після чого він пішов на таран... Притиснувшись до бокових стінок мосту ми розминулись з конем, але він своїми мішками, причепленими до спини, болісно зачепив нашу  укулеле, проломивши невелику дірку в деці гітарки...     

  Найбільше захоплення викликали шерпи, які тягали просто неймовірні вантажі, вага яких подекуди сягала  понад 100 кг...   




  Діма спробував підняти корзинку з вантажем вагою близько 60 кілограм...
  Восьмий день... Непальські будні...



   Город на великому камені вразив чи не найбільше...
   
   Діти Непала...
 

   Мантри...
   Перевал Лумджуре (3500 м)...
  На восьму ночівлю ми зупинились в лоджії розташованій на перевалі... 
  Тут знаходилась лише одна відкрита лоджія, господаркою якої була колоритна непалка... Вона майже не розуміла англійської та ми знайшли спільну мову... Непалка нам приготувала макарони з овочами на глиняній печі, а ми пограли їй мантри... Цікаво, що після першої зіграної нами мантри вона піднесла тарілочку з сирим рисом на якій поклала 100 рупій (1 долар), та ми пояснили що граємо не за гроші...            
 Дев'ятий день...  
 Селянин з традиційним непальським ножем - кукрі...
  Проходячи поселення не можна було  не звернути увагу на агітаційні плакати, а особливо на  символіку кандидатів... Кого ж вибрати пересічному непальцю? Комуніста з серпом та молотом, або ж демократа з сонечком... Найкумедніше є те, що у обох фігурує свастика - знак який вже давно дескридитований  в "нашому" світі... Задумайтесь, наскільки в обумовленому світі ми живемо... Менше ніж за століття, символ, вік якого сягає майже 10-ти тисячі років, перетворився з символа руху, життя та сонця  в символ терору... Як же легко маніпулювати нашою свідомістю...  
   Кожному вибирати своє...
     Наш вибір  свобода від умовностей, від нав'язаних стереотипів та насаджених цінностей. Даного типу випробовування надає нам досвід у пізнанні себе та свого організму... В сучасному світі ми маємо доступ до океану інформації та багато чого знаємо на словах... Та от інформація отримана з "других рук" по справжньому нічому не вчить нас, не даруючи того самого  пізнання - усвідомлення... Усвідомлення приходить тільки з власного досвіду...    
Категория: TheRunningPilgrims  комментарии отключены

Непал. Три перевали. Частина 1

   Позаду залишилось 350 кілометрів підйомів та спусків гімалайськими стежками району Аннапурни...  Пройдена хороша акліматизація, попереду останній та найголовніший етап нашого швидкісного проходження довжиною понад 280 кілометрів... Три перевали висотою більше ніж 5300 метрів і вершини Гокіо Рі та Кала Паттар...    
 Після повернення з району Аннапурни ми вирішили один день відпочити в Катманду... На наступний трек ми планували підкупити легкі кішки на кросівки, та мені ще потрібно було відремонтувати свої "саламони", які вже тотально почали розвалюватись... Повна прошивка вздовж підошви обох кросівок, проклейка підошви та залатані дірки, обійшлись в три долара... Цікаво те, що саме у цього хлопця я лагодив взуття чотири роки тому, коли був в Непалі вперше... 
  Відремонтувавши кросівки, ми пішли купувати автобусні квитки  на ранок наступного дня... Спочатку ми планували їхати до Jiri, та на автостанції нас вмовили взяти квиток до селища Bhandar, яке знаходиться за поселеннями Jiri та Shivalaya... Ми погодились через те, що хотіли уникнути оплати за проходження повз ще один національний парк, вхід в який знаходиться в селі Shivalaya, тому ми вирішили просто об'їхати це село на автобусі ...
  Вранці наступного дня  ми вирушили на автостанцію та пів шостої відправились... Наступні 12 годин ми провели в автобусі, з яким подолали 220 кілометрів непальських серпантинів та  запилених грунтових доріг... Та найбільше нас здивував переїзд по лісовій грунтовці  перевалу висотою понад 3000 метрів, після чого ми зрозуміли, що наш автобус може все... 
  Приїхавши  в поселення Bhandar, ми поселились в лоджії... А наступного ранку розпочали маршрут...
 Інтерактивна мапа маршруту (графіки gpsies):
 
 На стежці нас зустрів вільний як...
   Каміння з висіченими буддійськими молитвами...



  Старовинна ступа...
   За день ми пройшли 40 кілометрів, зупинившись на ночівлю в лоджії на перевалі висотою 3000 метрів...
   Ранок наступного дня... Підготовка головного гужового транспорту регіону до вантажних перевезень... 
  Банани...
   Мода цього району передбачає чудернацький пірсинг у жінок...

   Цілий день в компанії віслюків...
  Гужовий транспорт в ділі...


  Вхід в буддійський монастир...

 
   Маленькі буддисти повертаються з провізією в монастир...
   Місцева офіціантка...
 Місцева селянка...
  Дівчинка зачищає бамбукову палицю традиційним непальським ножем кукрі...
  Так вимощують кам'янисту дорогу, щоб під час великих опадів  не втрачати сполучення між селами... Ми стали свідками наскільки розмиває грунтові стежки навіть після незначного дощу... 

  Школярка...
   Кожне поселення прикрашають священні тексти, прапорці та ступи...

   Не заходячи в Луклу  ми пройшли далі та зупинились в поселенні Чоплунг... Дощова погода та розмита від дощу дорога нам дуже ускладнила пересування... Таким чином за два дні ми подолали 72 кілометри...
  Ранкові  молитви на шляху...










  Пройшовши поселення Монжо та відмітившись на пропускному пункті входу в національний парк Сагарматха  ми попрямували в бік Намче... Попереду виднілись відомі два мости, розкинуті між ущелинами...
    Чим  вище в гори тим гужовий транспорт стає серйознішим...
   Діставшись поселення Намче Базар, в одній з лоджій ми почули звуки барабанів та дудок... Ми впізнали буддійський мотив та попрямували в напрямку музики... Підійшовши ближче до лоджії ми запитали чи можна зайти... Ввійшовши, ми опинились в оточенні буддистів, які сиділи за столиками та читали священні тексти під ритм барабана... Ми запропонували пограти їм наші мантри, вони погодились... І от ми чекаємо, коли буддисти зроблять паузу щоб ми могли розпочати свій міні виступ...  До нас підходить один з власників лоджій та просить щоб ми не грали... Виявляється, буддисти були запрошені на чотири дні для проведення церемонії похорону, на яку ми випадково потрапили... Нас напоїли масала чаєм та пригостили солодощами... Та найцікавіше було послухати "закритий" буддійський концерт...
  Поселення Намче Базар...
   Місце для посадки гелікоптера ...
   Дорогою в бік поселення Таме...


  Пасовище яків та биків...


  Пройшовши поселення Таме ми прямували до останнього табору перед перевалом Ренджо Ла - Lunden... 
  Вранці четвертого дня ми одразу розпочали підйом на перевал...


  Перевал Ренджо -Ла (5390м)...

   Хороша акліматизація, яку ми отримали після 350-ти кілометрів швидкісного трекінгу в районі Аннапурни, дозволила нам без проблем перенести підйом з висоти 4300 метрів на 5390...  Жодних симптомів "горняшки", так наче ми в рідних Карпатах...  



  Попереду озера Гокіо...

Спустившись з перевалу до висоти 4800 м., не заходячи в поселення ми розпочали підйом на вершину Гокіо Рі... 
 




   Вершина гори Гокіо Рі (5360 м)... З неї відкрились перші види на восьмитисячники - Еверест, Лхотце та Макалу...



  Наш легендарний 28-ми літровий наплічник від Travel Extreme... Крім речей, ми вмістили в свої рюкзаки запас їжі на 9 днів (сніданки, обіди, перекуси, чай та декілька вечерь від Їдло), два балони, пальник, казанок та укулеле...


   Спустившись з вершини Гокіо Рі ми продовжили свій шлях повз поселення Гокіо, через льодовик, до поселення Драгнаг... 
  Отакі вони льодовики...

  На четверту ночівлю ми зупинились під перевалом Чо-Ла в поселенні Драгнаг... Попереду два перевали та вершина Кала Паттар...

   Продовження...
Категория: TheRunningPilgrims  комментарии отключены

Непал. Кільце навколо Аннапурни. Частина 2

 Підйом на перевал Торонг - Ла був напевно найважчим випробуванням в нашій подорожі... Набір одразу майже 1300 метрів спровокував в мене наслідки висотної недуги... Легке запаморочення, невелика нудота, головна біль та відсутність апетиту... Хоча ми взагалі не заганяли та йшли в гору  не перевищуючи пульс в 120 ударів, що на звичній висоті відповідало б  показникам 80-90 серцевих скорочень в хвилину...   
 Інтерактивна мапа маршруту :
 
  Незважаючи на сонячну погоду та яскраве небо, на вершині перевалу через сильний вітер та мінусову температуру було досить холодно... Ми вдягнули майже всі речі зі свого арсеналу...  
   Спуск з перевалу...




   Зазвичай кільце Аннапурни туристи проходять в іншому напрямку, який вважається значно легшим... До речі, ми нікого не зустріли хто йшов так як ми - з заду на перед... Головною причиною являється висота розташування останніх лоджій під перевалом... При класичному проходженні, остання лоджія розташована на висоті 4900 метрів, що дозволяє уникнути значного набору висоти, так як до вершини перевалу залишається 516 метрів, а не 1300 як у нас... Цей фактор є дуже важливим для акліматизації організму... 
  Високий табір на висоті 4900 метрів :      

   Далі ми спускались аж до висоти 3800... 

 

  Спустившись на висоту 3800 ми звернули з основного маршруту в бік озера Тілічо, та набравши ще 300 метрів заночували в лоджії неподалік базового табору озера... За четвертий день ми пройшли понад 30 кілометрів, подолавши перевал Торонг-Ла та вийшовши на маршрут до високогірного озера...
   Ранок пятого дня ми розпочали з підйому по сипучим стежкам...


 Сильний вітер, холод та замерзле озеро оповите хмарами, розташоване на висоті 4919 м...
   Ми достатньо обгоріли на сонці напередодні, а тут ми трохи підморозились, діставшись висоти 5000 метрів...  
   За весь час нашого сходження ми не зустріли жодного туриста...


   На зворотньому шляху ми зупинились пообідати своєю кашею в базовому таборі озера Тілічо...
   Вулички містечка Мананг...




  П'яту ночівлю ми провели в селищі Бхакра, в якому розміщений буддійський храмовий комплекс та монастир... 



   Шостий день розпочався з підйому до озера Ice Lake, розташованого на висоті 4650 метрів...




   Озеро виправдало свою назву та було вкрите льодом...

  Механізм повітряного обертання молитвенного барабану...
   Спуск з озера...
   Контраст холоду та тепла... Збігаємо з гори до ущелини...
  Ворота в буддійське селище...
  Стелі та стіни проходу розписані в стилі індуїзму та буддизму...
   Ступи розташовані вздовж струмка з молитовними барабанами всередині, які починають обертатися під натиском води на лопасті що прикріплені до їх осі... 
   Ще один буддійський монастир... Саме поруч з цим монастирем ми знайшли два помаранчеві шарфи з буддійською символікою, які  стали трофейною окрасою наших наплічників... 

   Ступи...


   Типові кам'яні селища на шляху...
   Погода під вечір повністю зіпсувалась та почав накрапати дощ...
  Природні хмарочоси...
  Дорога прокладена вздовж скелястої гори... На кам'янистій породі ще видно місця в які закладалась вибухівка під час побудови проходу... 
  На шосту ночівлю ми зупинились в селищі  Тхалеку... А  ранком сьомого дня нас вже чекали зелені пейзажі низини...


   Місцеві...


   Ще один приклад доріг "витесаних" в гімалайських скелях...
 
  Один з численних водоспадів на шляху...
   Міст між берегами бірюзової річки...

  Гірські корівки...
  В кілометрі від містечка Джагарт ми спустились до гарячих сірководневих джерел...
  Тут ми застали місцевих непальских жінок за купанням та пранням одягу... Після прийнятих сірководневих ванн, Діма обмазався їхньою олійкою для тіла...  
   а я пограв їм мантри...

   Чим нище ми спускались, тим більше життя ми бачили на своєму шляху...


    Обробка землі в стилі "Old School"...

  Непал - країна шість сьомих території якої займають хребти гімалайської гірської системи... Основна галузь економіки це сільське господарство (76% зайнятості, 35 % ВВП). Люди навчились відвойовувати у гір клаптики землі для обробки... Так виникли терасні землегосподарства, якими вкриті безліч гірських хребтів країни...




  На сьомий день, подолавши близько 50 км, ми фактично закінчили свій маршрут... Ранком нам залишалось дістатись автостанції в містечку Бесісахар... Наступним нашим етапом слідував трек під назвою "Три перевали", розташований в районі базового табору Евереста...

 Продовження... 
Категория: TheRunningPilgrims  комментарии отключены

Непал. Кільце навколо Аннапурни. Частина 1

  З поселення Ghandruk ми розпочали маршрут кільцем Аннапурни, протяжністю 275 км... Наш темп зріс вдвічи, в середньому ми долали 40 кілометрів за день... Нам цікаво було перевірити, як ми зможемо на висотах проходити-пробігати великі відстані, чітко усвідомлюючи наслідки висотної хвороби... По суті, пройдений акліматизаційний трек до базового табору Аннапурни дав нам акліматизацію тільки до висоти 4200 метрів, а попереду нас чекав перевал висотою 5416 метрів, який ми планували пройти без належної акліматизації... Час на пристосування до дефіциту кисню не входив в плани нашого швидкісного проходження...
Інтерактивна мапа маршруту (мапа відстані та висот на сайті gpsies) :
 
  Стежка від поселення Ghandruk проходила лісовою частиною, а на одній з ділянок ми наче опинились в королівстві турів...    
   Також, в цей період розпочалось цвітіння непальської національної рослини - рододендрон...

   Поселення Ghorepani... Дитина грається з маленьким ягням...
   Зійшовши трохи з маршруту ми дістались оглядового місця Poonhill...


   Місцевий шпиталь...

   Непальске селище...






   Непальські поля...
  Автобус якому байдуже бездоріжжя...
  Та радісні пасажири...
   Бджолині вулики зроблені з поліна та розташовані на зовнішній стіні другого поверху будинку...  

  Після 40 кілометрів шляху ми зупинились на ночівлю в поселені Gharap... На території лоджії знаходився сад з мандариновими деревами, які забезпечили нас фруктами на вечір і на ранок... 
  Ранкова молитва біля пагоди...   
   Виготовлення корзини з бамбуку...

  Військові також йшли в похід... З їхніх слів, їх наплічники важили близько 30 кг...
  Тропа продовжувала йти траверсом гір...

  Цього дня ми цілком випадково стали учасниками свята кольорів - Holi... Минаючи одне з поселень, місцеві  діти розфарбували наші лиця в різні кольори...

   Шлях долиною...

   Школа в серці Гімалаїв... Тут навчаються місцеві дітки...
   Отак виглядають шкільні класи у підніжжя гір...
   Діставшись міста Марфа ми вирішили зупинитись в ньому на ночівлю... Тут ми відвідали буддійський храм та прогулялись вузенькими автентичними вуличками...
   Вперше звернули увагу як зберігають заготовлені дрова на стріхах будинків...
   Також, можна було побачити маленькі дворики в яких тримають худобу...
   Вузенькі вулички міста...


   Відвідали змагання непальських лучників...
   А ввечері насолодились нашою улюбленою стравою - смажені спагеті з овочами та яйцем...
   Ранок третього дня... Виходимо з містечка Марфа... На шляху непалець робить зарядку... 
   Звернувши трохи з маршрути ми піднялись на гору щоб поглянути на долину з висоти...
   Ступа на вершині гори...


  Дорога йшла протилежною стороною містечка Джомсон - адміністративного центру району Мустанг... 
  Автостанція в Джомсоні...
   Пустельні пейзажі, засніжені вершини та кам'янисті ущелини...
   До містечка Кагбені ми йшли альтернативним маршрутом, звернувши в бік поселення Лупра... 

 




   В Кагбені ми не спускались, обійшовши його гірським траверсом...
   Нашим здивуванням було вийти на асфальтовану дорогу, що вела від поселення Кагбені... 
   Звалище бочок... Діма припустив, що це бочки від фарби якою пофарбували статую Будди, яку ми побачили попереду... :)    
   Так непальці виготовляють наші улюблені речі з шерсті яка...
   Дорогою в Муктінатх...

   Буддійський монастир в поселенні Джхаркот... Зайшовши в середину ми хотіли пограти буддистам мантри,але вони були на підпитку і бажання до них підходити в нас відпало...  
  Зображення буддійського кільця циклічності існування...
   Сонячні промені використовуються для приготування чаю,їжі... 
  І от ми ввійшли в священну долину Муктінатх...




 Тут знаходиться храмовий комплекс з однойменним храмом Муктінатх - символом симбіозу індуїзма та буддизма...
   Неподалік знаходяться 108 джерел, омившись в яких,кажуть, можна досягнути стану Будди...
   Будда...
   Дане місце являється місцем паломництва індійських садху... Ми пограли їм мантри, вони нас пригостили своїми цукровими кристаликами та розповіли що прийшли з індійського містечка Пушкар... Так зустрілись побратими-пілігрими...
  Буддійський храм...
   Піднімаючись вище, до місця третьої ночівлі, ми зустріли садху, які йшли зі сторони перевалу... Ми пограли їм мантри та трохи поспілкувались... 


   Третю ночівлю ми провели на висоті 4150 метрів під перевалом Торонг-Ла...
 
 Продовження... Вранці четвертого дня ми розпочали сходження на висоту 5416...   
Категория: TheRunningPilgrims  комментарии отключены

Непал. Базовий табір Аннапурни


 Нашим першим етапом швидкісного проходження гімалайськими стежками став акліматизаційний похід до базового табору Аннапурни... За чотирири дні ми подолали 70 кілометрів високогірного шляху з перепадом висот 6,5 тисячі метрів. На перший етап до компанії "пілігримів" приєднались ще двоє наших друзів - Микола та Андрій... Микола не тільки нам фінансово допоміг з реалізацією подорожі, він ще й погодився пройти один з маршрутів...
   Перші два дні в Непалі ми присвятили прогулянкам по долині Катманду, а також оформленню дозволів для проходження національними парками...
  Вранці третього дня ми виїхали автобусом в Покхару, з якої вже під вечір на таксі дістались поселення Nayapul ...  
Інтерактивна мапа  пройденого маршруту (більш детальна мапа:
 
   Наступного дня ми вийшли на маршрут, пересікнувши межі заповіднної зони району Аннапурни...
   Усміхнені місцеві жителі...
  Терасне господарство...

 


  Дорогою ми бачили як місцеві жінки збирали каміння для будівництва дороги...

 
   Так в селах з бамбуку сплітають стріху та огорожу...
   Буйвол та  туристи...
   
   За перший день ми дістались поселення Jhinu Danda... 
   Одразу від поселення йде тропа вниз до гарячих  джерел з сірководневою мінеральною водою... Залишивши речі в номері однієї з лоджій, ми спустились до джерел...
   Тут зроблено два невеликі басейни, які наповнюються гарячими сірководневими водами... Вода витікає з недр гімалайських гір... Басейни розміщені одразу біля гірського струмка, в холодні води якого ми поринали розпарившись в термальному джерелі...      
   Повернувшись до лоджії, Андрюха одразу завалився спати... Так розморили перші 20 кілометрів шляху та сірководневі ванни... 
   На ранок всі були в строю...
   Другий день...


   Дуже цікава табличка зустрілась на нашому шляху ввійшовши в поселення Chomrong -  "Дорогі та  почесні туристи (трекери), ми хотіли б попросити Вас не їсти м'ясо курки, свині та буйвола в цьому особливому районі від Sinuwa до Annapurna Base Camp, в зв'язку зі старовинними віруваннями, священним храмом та  природною святістю гір. В іншому випадку, можуть трапитись природні катаклізми та особисті нещасні випадки. Тому ми  просимо слідувати інструкціям. Дякуємо"  :

 Другу ночівлю ми провели в поселені Himalaya... Сильний град вмотивував нас не йти до поселення Deurali, в якому ми планували заночувати... Тут вже не було розеток в кімнатах, тому ми заряджали смартфони від основного світла за допомогою перехідникая, який завчасно купили в Катманду...  
   В кімнаті було прохолодно... Та ми зігрівались теплими піснями та хорошим настроєм...
  Після граду та великої хмарності вчорашнього дня, прийшло чисте небо та сонце, яке супроводжувало нас цілий день... 



  Ми зупинились на чай в базовому таборі Мачапучаре...  Вершину священної гори освітлювали промені ранішнього сонця...


   Залишивши частину речей в лодіжії ми продовжили підйом до базового табору Аннапурни...
   Гелікоптери один за одним пролітали повз нас...
   Микола махає рукою пілоту...






  Ну от ми і на місці... В обід третього дня дістались  базового табору Аннапурни (4130 м)...

   Дійшовши до лоджій ми замовили обід... Микола та Андрій залишились в таборі насолоджуватись відпочинком, а ми з Дімою піднялись вище до меморіалу трьом корейським альпіністам...

   Види на вершини Гангапурна, Аннапурна ІІІ та Мачапучаре... А знизу лоджії базового табору...  
   
   В базовому таборі нас чекав обід - рис з овочами...
   В одній з лоджій висів портрет відомого радянського альпініста  Анатолія Букреєва, який загинув під час сходження на Аннапурну в 1998 році... Під фотографією альпініста знаходився  текст в якому Букреєв описав своє відношення до життя та до гір... :
  Після обіду ми піднялись до його меморіала, який знаходиться в найкращій оглядовій точці :
   Звідси відкривались види на північну Аннапурну та Аннапурну І... 




   Панорама льодовика, та основних вершин...

  Отак ми насолоджувались краєвидами гір, та раптом зірвався один з карнизів, спровокувавши лавину...   
   На ночівлю ми спустились до базового табору Мачапучаре...  А наступного  дня, пройшовши понад 25 км, дістались поселення Ghandruk...  
 Вранці п'ятого дня ми розпрощались з хлопцями та продовжили швидкісне проходження треку вже вдвох...

Продовження... Попереду в нас було 275 кілометрів стежок та доріг маршруту навколо Аннапурни...  


Категория: TheRunningPilgrims  комментарии отключены

Скітур по Боржавському хребту

За три дні скітуру по Боржавському хребту ми находили 65 км з сумарним набором висот понад 4800 метрів... Провели дві ночівлі в притулку дитячого альпійського руху України, який знаходиться в селі Подобовець та являється "базовим табором" юних альпіністів... 
  В перший день ми перейшли хребет та спустились в село Подобовець до притулку юних альпіністів, розташованого одразу на повороті від основної дороги до гірськолижного курорту села... Крутий та дешевий варіант ночівлі, тільки не варто залишати цінні речі в кімнаті, так в нас поцупили пальник з газовим балоном і губну гармошку...  
Інтерактивна мапа та фото першого дня (посилання на трек) :
 
  Підйом на гору Цицьку...
   Гори в стилі "нуар" :


  Вершина гори Великий Верх :
  На другий день ми зробили кільцевий маршрут протяжністю 25 км та перепадом висот близько 2000 метрів... 
 Інтерактивна мапа другого дня (посилання на трек):
 
 Село Пилипець та підйомник на г.Гимба :
  Взимку стовпчики з маркуванням переживають важкі умови... Засипані снігом більше ніж на половину,вони дають уявлення про товщину снігового покрову...

   Вітру на хребті не було і ми насолоджувались тишею... 

   Карнизи вздовж хребта...

  Третього дня ми перейшли хребет та спустились в Воловець, встигнувши на післяобідній потяг до Ужгорода...
  Інтерактивна мапа третього дня (посилання на трек) :
  
  Вершина гори Великий Верх...
   Цього дня погода була найсуворішою, ми навіть зайшли відігрітись на станцію Укртелекома, що розташована на вершині г.Плай... Добре мати знайомих в таких місцях... Там був найсмачніший гарячий чай... За годину, ми на лижах спустились аж до залізничної станції...
Категория: Ski touring, TheRunningPilgrims  комментарии отключены

Зимовий скітур табір на Явірнику

  Вперше в цьому році ми вирушили на чотири дні в гори поскітурити... Завдяки співпраці з Туристичним товариством "Карпатські стежки", ми мали змогу провести свій тренувальний збір на базі нещодавно відбудованого гірського притулку Явірник... Комфортні умови, гарна погода та надзвичайні пейзажі, все це ми отримали в даній локації...
 Інтерактивна мапа наших покатушок :
Електричкою ми доїхали до села Сіль, Великоберезнянського району, та одразу встали на лижі, розпочавши підйом до притулку Явірник...
Діставшись будиночку ми опинились в справжній зимовій казці... Засніжені дерева свідчили про постійний мінус та значну вологість, а на низинах дерева були "голі"...
  Притулок Явірник знаходиться неподалік від однойменної вершини, що відноситься до масиву Полонинський Бескид, в межах Великоберезнянського району... Явірник чимось нагадав нам іспанський альберг під час нашої тогорічної пробіжки по Camino del Norte...
 Приємно усвідомлювати що в нас з'являються гірські притулки європейського рівня... А можливим це стало завдяки Туристичне товариство «Карпатські стежки» , які відбудували наново культовий притулок Явірник... Сонячні батареї на даху та генератор живлять будинок електроенергією... Добре продумана система опалення не дасть змерзнути взимку... На першому поверсі будинку знаходиться кухня з плитою та холодильником і велика зала з каміном, яка за одним столом може вмістити понад 20 туристів... На другому поверсі дві кімнати на 10 та 5 ліжок... А затишні та просторі балкончики на першому та другому поверхах дають змогу на свіжому повітрі насолоджуватись гарними краєвидами або ж виконувати вправи з йоги...
 Ми залишили речі в притулку та пішли скітурити хребтом... Дуже гарна місцевість для піших та скітурних прогулянок...
   Ввечері на нас чекав захід сонця, гарячий чай та вечеря в залі біля каміну...
   Кімнати для ночівлі в притулку виконані зі смаком... Нічого зайвого, все на своїх місцях... 
  Основним принципом побудови наших денних маршрутів було не спускатись нижче 650 метрів, так як вже на цій межі лижами починали чіпляти землю... Таким чином ми ходили хребтом та спускались-підіймались всіма можливими його відрогами...
  Спускатись-підійматись по замерзлому лісі було просто фантастично...
   За чотири дні ми наїздили колії, по яким щодня проїздили повз вершину хребта...  
   Краса не завжди сильно високо в горах... 
  Гойдалка біля притулку...
   Набираємо в 6-ти літрові баклажки питну воду... Джерело нижче притулку близько 500 метрів...    
   Прикольно на скітурах їздити за водою...
  Ми провели гарні чотири дні та находили на лижах близько 80-ти кілометрів, добре відпочили та урізноманітнили свою підготовку до подорожі в Непал...
Категория: Ski touring, TheRunningPilgrims  комментарии отключены

Туреччина. Мармарис

 В Мармарисі ми провели три дні разом з нашим другом Халілем... Він запросив нас на свою яхту "Hypnose"... Вранці ми вибігали на пробіжку набережною, яку поєднували з невеликими запливами в морі, вдень гуляли містом та одного разу виїхали на яхті в море, а вечори ми душевно проводили під аккомпанемент укулеле...
 Халіль зустрів нас на автобусній станції Мармариса та ми поїхали в порт, де була припаркована його яхта...
   На яхті було все необхідне та в той же час розкішно... Вітальня, ергономічна кухня, три спальні,в кожній туалет з душевою, невелике господарське приміщення з пральною машиною та сушкою... Все в одному стилі та нічого зайвого... До електрики яхта підключалась відповідним подовжувачем... Спеціальні розетки були розміщені на причалі біля кожного паркувального місця...  

  Ввечері ми відвідали рибний ресторан, в якому наш друг хотів щоб ми спробували всі найкращі блюда... Хоча так було всюди куди б ми не заходили... Халіль на протязі чотирьох днів організовував для нас цілі гастрономічні тури... Блюда з морепродуктів, баклажанів, ніжні десерти, пахлава, йогурти, айран...        
  Крутий контраст подорожі... Після ночівлі в "диких" умовах Лікійської тропи опинитись на яхті... Що краще?... Важко порівнювати та й немає змісту, як і будь які порівняння... Мені сподобався саме цей контраст, який надав  відчуття  повноти чуттєвого життя...  
  На другий день ми відшвартувались від берега та відправились в плавання... Дуже цікаво було спостерігати як  на моторному човні нас відбуксирували з нашого парковочного місця, хоча здавалось що простору для розвороту було надто мало, так як яхта була найдовшою серед усіх... 



  Покидаючи порт ми відправились до найближчого острову...
   Найгарніший Мармарис саме з моря...








  Не виїжджаючи з бухти, ми кинули якір біля найближчого острову з бірюзовою водою... 


   Крутим доповненням яхти, був причеплений до корми водний мотоцикл, на якому ми по розсікали води Середземного моря... 



   Цілий день ми провели в морі... Після чого знялись з якоря та попрямували назад в порт...


   Наступний день ми виділили під прогулянку цим дуже гарним курортним містечком...





 Забравшись на невеликий пагорб, з тераси найвищого кафе міста відкрилась панорама Мармариса...


  Ввечері Халіль відвіз нас на так званий "небесний острів" - півострів "Nimara"... Тут в давнину знаходилось античне містечко Nimara... У найвищій точці острова знаходиться печера, в якій проводили поклоніння богам древні жителі півострову... Розкопки свідчать про присутність людей в печері понад 15 000 років тому...  Ми пішки піднялись до печери та  уявно доторкнулись до давнини...   
   На третій день ми прощались з Мармарисом та виїжджали до Ізміра, з якого мали на наступний день вилітати додому... 


   Діставшись Ізміра ми трохи відпочили, та під вечір вийшли на прогулянку вздовж затоки... Тут ми вперше скуштували мідії з рисом, які подавались в мушлях... Відкривши мушлю та трохи вичавивши сік лимону на суміш рису з мідією, однією половинкою мушлі наче ложкою зачерпуєте смачний вміст, який дуже зручно лежить на іншій половинці мушлі... Уявити буває значно смачніше ніж побачити на фото... А на фото приємні вечірні пейзажі з набережної...    



  Як завжди найкраща вечеря, тільки в найкращій компанії... Халіль нам подарував дуже теплу атмосферу, наповнивши наш простір своєю енергією... 
Категория: Туреччина, Турція  Теги:  комментарии отключены

Туреччина. Каш

   Місто Каш ми пробігали під час подолання Лікійської стежки... В ньому нас чекала Діанка, яка з Анталії переїхала сюди на автобусі... Дуже гарне містечко на узбережжі та не схоже на інші... Житлові будинки тут розташовані на горі, а в низинах знаходиться центральна частина  міста та порт...
  З Діанкою ми зустрілись на пляжі неподалік міста... 

   Ввечері ми прогулялись центром та разом скуштували смачний турецький йогурт на валунах неподалік від порту...
   На ночівлю ми зупинились по каучсерфінгу у дуже харизматичної дівчини - медсестри Зекі... Вона жила в будинку розташованому майже на найвищій точці гори. Ще по такому крутому схилу, розміщеному в місті, нам не доводились підійматись... А асфальтна дорога вела вздовж житлового масива...  Видно ожеледиць в місті не буває...
  Наступного дня я з Дімою продовжили пробіг далі по Лікійській тропі, а Діанка на повну засмакувала місто Каш...
   Невеликий порт...


 

 Гранатові дерева...
 Пальми з бананами...
  Цвітіння бананів...
  В місті присутні також памятки античності... Каш був одним з головних міст античної держави...

   Вулички  міста потопають в зелені... 








  Вулички вкриті  магазинчиками та ресторанами орієнтованими на європейських туристів... Продавці та офіціанти французькою та німецькою мовами запрошують до своїх закладів, даючи зрозуміти які національності їх основний контингент... 

  Маленькі деталі на які часом не звертаєш увагу, але які роблять свій внесок в сприйняття міста... 








   Двері деяких місцевих садиб... 
  В 15 кілометрах від міста Каш, розташований один з найгарніших пляжів -  Капуташ... До якого треба спуститись з автомагістралі...




  З пляжу, Діанка поїхала автобусом в Фетхіє, де наші кораблі мали знову зустрітись, та продовжити плавання разом... 
Категория: Туреччина, Турція  Теги:  комментарии отключены

Туреччина. Анталія

  В Анталію ми прилетіли зі Стамбулу... Саме це місто було відправною точкою нашої пробіжки по Лікійській стежці. Провівши один день в місті, я з Дімою вирушив автостопом в селище Гісачандир, з якого планували розпочати маршрут, а Діанка залишилась на декілька днів у наших друзів з каучсерфінгу, сімейної пари Гайє та Деніса... 
   Дорогою до наших друзів ми пройшлись центральною частиною міста...

   В старовинну частину ми буквально ввійшли через ворота побудовані ще за часів римської імперії...  
  На вулиці Діму вмовили почистити кросівки, точніше намастити якимось кремом щоб відштовхували вологу... "Чоботар" зробив все по турецькій звичці - спочатку вмовити, виконати, а потім казати ціну та просити гроші. Ми розраховувались булочками, які залишились ще зі Стамбулу... До того ж, весь крем яким чоботар намастив кросівки, проник крізь тканину та змазав ще й Дімині ноги :)
  Вузенькі вулички, квіти та сонячна погода останніх днів вересня...



  Так званий зрізаний мінарет, який колись добудували до християнської церкви...




 
  Часовня, яка була побудована на кошти німецького імператора, як подарунок турецькому султану... 

  Ми не оминули нагоди зайти в одну з мечетей...

   В Анталії можна просто гуляти вздовж узбережжя та милуватись краєвидами...
 

 В межах міста розташований дуже мальовничий - нижній Дюденський водоспад...
  Кількість кішок на вулицях Анталії вражає... Тут їх дуже люблять... Постійно підгодовують та вибудували для них цілий комплекс будиночків... 


 Фінікова пальми вкрита плодами...
    Порт Анталії...





  Довжелезний гальковий пляж на якому Діанка любила проводити час...

  Зазвичай, через постійну димку, гір майже невидно, та на зламі погоди гори відкриваються у всій красі...




Категория: Туреччина, Турція  Теги:  комментарии отключены
Наш кулинарный блог