Архив за » Май, 2019 «

літак Airbus


Споттер ловить Meraj Airlines Airbus A300-600 у Внуково

Літаки Airbus відзначають 50-річний ювілей з дня створення. Підбірка фотографій, присвячених літакам Airbus - від самого маленького А318 до супер-гіганта А380.
47 фото
літак Airbus
Фотографії та текст fotografersha
1. А380 на МАКС-2011.
А380 на МАКС-2011

Трішки історії

29 травня 1969 на авіасалоні Ле Бурже уряду Франції та Німеччини підписують угоду про спільну розробку 300-місцевого широкофюзеляжного літака. Пізніше до проекту приєднаються Великобританія і Іспанія.
Таке об'єднання авіаційних знань, навичок і виробничих потужностей повинно було дозволити европецам скласти конкуренцію американським компаніям, які займали домінуюче становище на авіаційному ринку в той час.
Проект отримав назву А300В, за кількістю крісел, які повинні були розташовуватися в салоні за первісним дизайну. Згодом розробники зменшать місткість літака до 250 пасажирів, але це ніяк не відіб'ється на назві моделі.
2. A-300-600R QATAR AIRWAYS (A7-ABN) в столичному аеропорту Домодєдово, 2007 рік.
A-300-600R QATAR AIRWAYS (A7-ABN) в столичному аеропорту Домодєдово, 2007 рік.
A300B - перший літак концерну Airbus і в той же час перший в світі широкофюзеляжний літак з двома двигунами. Саме ця якість буде вигідно відрізняти його від конкурентів і забезпечить подальший успіх. Свій перший політ А300В скоїв 28 жовтня 1972 року. В цілому Airbus зробив 561 літак А300B (в різних модифікаціях), з них понад 230 літають і по сей день.
3. Споттер ловить Meraj Airlines Airbus A300-600 у Внуково, 2016 рік.
Споттер ловить Meraj Airlines Airbus A300-600 у Внуково
4. A-310 AFL F-OGQT п'ятнадцять років тому (2004) в Шереметьєво.
A-310 AFL F-OGQT п'ятнадцять років тому (2004) в Шереметьєво.
Сьогодні Airbus - один з найбільших в світі виробників цивільних літаків від 100 крісел. У модельному ряду компанії п'ять сімейств пасажирських літаків: вузькофюзеляжні А220 і A320 / А320neo, широкофюзеляжні А330 / A330neo і А350, а також найбільший пасажирський літак у світі двопалубний А380.
5. А380 в Домодєдово проходить антіобледенітельних обробку перед вильотом в Дубай.
05
Історія Airbus нерозривно пов'язана з інноваціями. Компанія була першою, хто побудував широкофюзеляжний літак з двома двигунами (А300), встановив в пасажирському літаку електродистанційною систему управління fly-by-wire (А320), почав використовувати композитні матеріали в комерційній авіації (в А300 їх частка становила вже 5%), а також почав встановлювати на літаки деталі, зроблені методом 3D-друку (А350 XWB). Саме тому ювілейний слоган Airbus звучить як Pioneering Progress.
6. А318 і А340 на авіасалоні ILA, Берлін, 2004 рік.
А318 і А340 на авіасалоні ILA, Берлін, 2004 рік.
7. Виробництво літаків Airbus здійснюється на заводах у Франції (Тулуза), Німеччини (Гамбург), Канаді (Квебек), США (Мобіл), Китаї (Тяньцзінь).


078. На місяць на цих складальних лініях виробляється більше 70 літаків!
08
9. За 50 років компанія поставила замовникам більш 12000 і продала більше 19000 літаків.
09
10. А380 на авіасалоні ILA, Берлін, 2006 год.
А380 на авіасалоні ILA, Берлін, 2006 год.
11. А320 заходить на посадку в Шереметьєво, 2004 рік.
А320 заходить на посадку в Шереметьєво, 2004 рік.
12. Урядовий борт А310 на авіасалоні ILA, Берлін, 2006 год.
Урядовий борт А310 на авіасалоні ILA, Берлін, 2006 год.
13. A310 S7 в Домодєдово, 2005 рік.
A310 S7 в Домодєдово, 2005 рік.
14. A-310 Pakistan AP-BDZ в Шереметьєво, 2006 год.
A-310 Pakistan AP-BDZ в Шереметьєво, 2006 год.
15. А319 АК «Росія» в Шереметьєво, 2008 рік.
А319 АК "Росія" в Шереметьєво, 2008 рік.
16. А319 Germanwings у Внуково, 2007 рік.
А319 Germanwings у Внуково, 2007 рік.
17. А319 і стара футбольна ліврея LUFTHANSA, 2006 рік, Шереметьєво.
А319 і стара футбольна ліврея LUFTHANSA, 2006 рік, Шереметьєво.
18. Нова ліврея А320 LUFTHANSA в травні 2019, Домодєдово.
Нова ліврея А320 LUFTHANSA в травні 2019, Домодєдово.

19. Ірландська AER LINGUS на А321 з футбольними вболівальниками в Домодєдово, 2008 рік.
Ірландська AER LINGUS на А321 з футбольними вболівальниками в Домодєдово, 2008 рік.
20. Перший візит А380 в Россіію, жовтень 2010 р
Перший візит А380 в Россіію, жовтень 2010 р
21. Перший політ А350, 14 червня 2013 року, Тулуза.
Перший політ А350, 14 червня 2013 року, Тулуза.
22. А350 злітає, А380 сідає на авіасалоні в Фарнборо, Велікобітанія, липень 2014.
А350 злітає, А380 сідає на авіасалоні в Фарнборо, Велікобітанія, липень 2014.
23. Перший політ А320neo, Тулуза, вересень 2014 р
23
24. Перший політ А350-1000, Тулуза, листопад 2016 р
Перший політ А350-1000, Тулуза, листопад 2016 р
25. Перший політ А330neo, Тулуза, жовтень 2017 р
Перший політ А330neo, Тулуза, жовтень 2017 р
26. Панорама А380 на авіасалоні в Сінгапурі, 2008 рік.
26
27. А330 AEROFLOT заходить на посадку в Шереметьєво, червень 2016 р
А330 AEROFLOT заходить на посадку в Шереметьєво, червень 2016 р
28. А380 SINGAPORE AIRLINES в Сінгапурі, 2016 рік.
А380 SINGAPORE AIRLINES в Сінгапурі, 2016 рік.
29. Airbus A300-600ST Super Transporter, також відомий як Airbus Beluga - широкофюзеляжний реактивний вантажний літак Airbus для транспортування великогабаритних вантажів. Гамбург, 2015 рік.
Airbus A300-600ST Super Transporter
30. Зустрічаємо А320 «Рене Магрітт» BRUSSEL AIRLINES в Домодєдово, 2016 рік.
30
31. A320 SWISS вилетів з Хітроу, 2014 рік.
A320 SWISS вилетів з Хітроу, 2014 рік.
32. A350 в композитної лівреї на авіашоу в Дубаї, 2015 рік.
A350 в композитної лівреї на авіашоу в Дубаї, 2015 рік.
33. A380 SINGAPORE AIRLINES заходить на посадку в Хітроу на тлі лондонських хмарочосів, 2014 рік.
A380 SINGAPORE AIRLINES
34. A380 BRITISH AIRWAYS над «Лондонським Оком», 2014 рік.
A380 BRITISH AIRWAYS над «Лондонським Оком»
35. Молода художниця зі школи акварелі малює тільки що прибув А321 RED WINGS в Домодєдово, 2019 рік.
35
36. Перший А320neo для авіакомпанії S7 презентували в Тулузі, серпень 2017 р
36
37. А321 заходить на посадку в аеропорт Шарля Де Голля, 2016 рік.
37
38. А380 на світанку заходить на посадку в лондонський Хітроу, 2017 рік.
38
39. А380 в ранковому небі над Лондоном, 2017 рік.
А380 в ранковому небі над Лондоном, 2017 рік.
40. А319 S7 зловив сонце на вильоті з Домодєдово, 2016 рік.
А319 S7 зловив сонце на вильоті з Домодєдово, 2016 рік.
41. А320 непізнаною авіакомпанії десь над полями у Франції, 2011 рік.
А320 непізнаною авіакомпанії десь над полями у Франції, 2011 рік.
42. А330 TURKISH AIRLINES над Стамбулом, 2016 рік.
А330 TURKISH AIRLINES над Стамбулом, 2016 рік.
43. А320 Аерофлот, 2016 рік.
А320 Аерофлот, 2016 рік.
44. А330 в Хітроу, 2017 рік.
44
45. А380 EMIRATES в небі над Європою, 2017 рік.
45
46. ​​А350, 2016 рік.
А350, 2016 рік.
47. Місяць.
місяць
Також дивіться:
Категория: Без рубрики  комментарии отключены

Дубай: успеть за 10 дней


Подглядим немного за жизнью современного Дубая - удобного и технологичного города, не растерявшего, однако, восточной загадочности и шарма. Технологии, комфорт и роскошь - так я обозначил бы в трех словах миссию этого города. 



Арабскому шейху (Мохаммед ибн Рашид Аль Мактум) вместе с нанятой им армией иностранных рабочих удалось сочетать эти элементы несмотря на чрезвычайно жаркий, пустынный климат. С этой целью прямо сейчас, на наших глазах, совершается поистине титаническая работа - строятся высотки-рекордсмены, насыпаются песчаные острова, открываются новые отели, парки, моллы, строится жилье и выставочные комплексы. Опресняются гигантские объемы воды, наводятся каналы и акведуки для того, чтобы город, вопреки своему пустынному прошлому, стал цветущим садом, комфортным для жизни. Стал городом-мечтой будущего.
Чтобы реализовать эту амбициозную идею, в Эмираты приглашены профессионалы со всех концов света. Абсолютное большинство работающих здесь - приезжие специалисты. Посмотрим, удается ли династии Аль Мактумов столь дерзкое начинание..
Прибывая в международный аэропорт Дубай, самолет пронизывает плотную пелену смога. Смог - частое явление здесь, он обязан своим присутствием темпам развития города, сравнимым с темпами развития Шанхая. Основной грузопоток на материковой части ОАЭ выполняется автомобильным транспортом, скоростные шоссе 140км/ч пронизывают все побережье. Без пробок и светофоров, практически не снижая скорости, можно проехать через половину страны, построив маршрут сквозь самый центр крупнейших городов - Дубая и Абу-Даби. Движение по этим главным артериям очень плотное.

(на этом фото затерялся самолёт Boeing 737)
Грузовому транспорту разрешено передвигаться только по объездным магистралям, которые также, в основном, являются бессветофорными многополосными шоссе. Движение здесь не прекращается круглые сутки - многочисленные стройки и амбициозные проекты шейха требуют много ресурсов. Помимо высокораразвитого и весьма нагруженного автомобильного движения не будем забывать и про то, что ОАЭ с несколькими аэропортами и водными портами является одним из самых крупных транспортных и грузовых хабов в мире.
Самостоятельное вождение автомобиля, в целом, не вызовет затруднений для жителя крупного мегаполиса. Однако без автомобильного навигатора, имеющего актуальные карты дорог, здесь делать нечего. Город активно развивается и новые дороги открываются каждый день.


Мы же берем такси и перемещаемся на насыпной остров Пальма Джумейра, где нас ждет один из лучших отелей Дубая - Atlantis The Palm. Дорога к нему пронизывает всю "Пальму" насквозь, ныряет в тоннель под проливом и выходит на поверхность на верхней дуге насыпного острова, где и расположился отель. Здесь у нас будет несколько дней отдыха.


Мы попросили поселить нас повыше в номере с видом на Пальму. Из нашего номера на 22 этаже открывается такой вид на насыпной остров и материковую часть:


Здесь действительно впечатляющие виды, особенно на рассвете.


А также ночью:


Отель огромный, технологичный, первые этажи занимает многоэтажный аквариум необъятных размеров, где живут десятки тысяч морских обитателей. Наблюдать за их жизнью можно через панорамные стекла.





В тоннелях с аквариумными стенами в тусклом освещении расставлены разнообразные творческие инсталляции, выполненные очень качественно и креативно, так, что создается впечатление, что ты среди декораций на съемках фантастического фильма (или это уже сам фильм?:)






Ветви Пальмы перед начинающейся песчаной бурей:

Несмотря на то, что Пальма Джумейра уже довольно возрастной проект, строительство на ней не прекращается. Строятся новые отели и каждый - с приставкой "самый". Для понимания масштаба найдите парусную яхту и вертолет:

Переместимся на 122 этаж высочайшего здания в мире, Бурж Халифа. Отсюда едва можно разглядеть, но еще более амбициозные проекты в самом разгаре строительства. Вот, на заднем плане снимка архипелаг Мир:

В объектив он не помещается, удобнее всего обозревать такие проекты не с 800-метровой высоты, а из окна самолета, или через Google Maps:

Если кому-то вдруг будет тесно в будущем архипелаге Мир, создается новый проект дополнительных островов, The Universe ("Вселенная")
Кстати, в Персидском заливе в акватории Эмиратов трафик ничуть не менее плотный, чем на материке. Тысячи барж доставляют песок к побережью, для того, чтобы как можно быстрее росли новые насыпные острова.

Когда видишь столь масштабное строительство, возникает ощущение, что отдельные небоскребы вырастают здесь по щелчку пальцев:


Город умело сочетает высотки с малоэтажной застройкой. Центральной доминантой, видимой отовсюду, пока что является Бурж Халифа, но в стадии строительства находится еще более высокое здание - башня в районе Дубай Крик Харбор. Как две башни километровой высоты будут делить визуальные центры городского пространства, мы узнаем уже в 2020 году, к открытию всемирной выставки Dubai World Expo.


В самом центре города можно найти улицы, повторяющие исторический облик старых арабских городов. Они заботливо украшены цветами и увиты зеленью. В этой спасительной тени можно укрыться от палящего зноя полудня.

А где вы предпочитаете поселиться? Вам больше зелени или воды?
Иногда кажется, что вокруг не реальный город, а игровой рендер.




Вспомнил, вы просили закаты и рассветы:





Отель Бурж аль Араб, или "Арабская башня" - выполненный в виде паруса традиционной арабской лодки доу. Расположился, как принято здесь, на отдельном насыпном острове.

Кстати, откуда я снимаю эти кадры? Правильно, с побережья другого насыпного острова :)


Арабская сказочная ночь опускается быстро. Очень быстро. Но вы не переключайтесь, в следующей серии у нас полет на воздушном шаре и потрясающий рассвет. И пустыня, наконец-то пустыня!
Сворачиваем с автобана на шоссе E44. Через 30 километров Дубай растает в пустынной дымке позади. Прочь из города, в бесконечные пески, пыль времен. И вот постепенно пустыня, более похожая на каменистую степь, превращается в ту самую пустыню, какой мы её и представляли себе: сначала небольшие песчаные переметы, потом небольшие дюны, побольше, еще больше. С шоссе уходим на песок, отсюда разбегаются во все стороны два десятка песчаных дорог. А вокруг дюны, дюны. Возле небольшой деревни меняем транспорт.

И снова дорога. Дорога всегда медитативна. И она медитативна абсолютно, если пролегает через бескрайние пески, где за бесконечной чередой дюн, кажется, растворяется время...
В какой-то момент останавливаемся, глушим двигатель. Выходим из машины. Солнце висит неподвижно. Бесконечные волны песка вокруг. Застывшее море песка. Будто здесь упали и разбились гигантские песочные часы и в этом вневременье осталась только бесконечная пыль.


По уровню странных, полупервобытных ощущений, которые испытываешь, находясь здесь, готов поставить пустыню где-то совсем рядом с морем. А большую пустыню, где бесконечная череда дюн растворяется в расплаве горизонта, однозначно можно сравнить с величием океана. Вряд ли я скажу, что эти две стихии опасны или коварны, хотя кому-то может показаться так. Просто они живут иными категориями бытия.


А еще пустыня может подарить совершенную тишину. Песок полностью поглощает все звуки. Когда ступаешь по нему, слышно, как глухо он расыпается под ногами, но более нет ни звука вокруг.
Можно сесть, замереть на минуту или пять. Смотреть на уходящую вдаль перспективу дюн. В этой абсолютной тишине мысли звучат необычайно громко, Так громко, что можно расслышать среди них нечто, ускользавшее раньше.

На рассвете или после заката солнца контраст сцены исчезает. В сумерках рельеф дюн можно угадать лишь по ощущениям, делая шаг-другой. Ощущая, как рыхлый, буквально воздушный как пудра, песок уходит из-под ног, или, наоборот, врезается в подошву плотный перемет.
Мы пробыли здесь несколько дней.









А ранним утром третьего дня мы смогли увидеть рассвет над крупнейшей пустыней мира, Руб эль Хали, из корзины воздушного шара...
Для этого мы переезжаем в окрестности городка Al Madam. Подготовка к полету начинается еще затемно.

Наполняют шар воздухом с помощью двух промышленных вентиляторов (габариты шара можно оценить по размеру человека с фонариком на заднем плане):

Зажигают факел. Наш седовласый загорелый капитан щедро поливает огнем чрево огромного купола. Мощный язык пламени отлично согревает и нас в этот зябкий предрассветный час. Некоторое время шар принимает тепло, будто набирается сил, а затем едва ощутимо корзина отрывается от земли и мы устремляемся вверх. А на горизонте горы уже переливаются предрассветными красками, и все замерло в ожидании восхода светила: вот-вот огромный расплавленный диск поднимется из-за гор, неся пустыне долгожданные тепло и свет.

Перед нами взлетают еще четыре шара.

Поехали!








Обычно скупой на краски в пустыне рассвет в этот раз полыхнул как надо!




А вот как выглядит Дубай на рассвете с расстояния в 50 километров:

Турбаза: :)


С появлением солнца пустыня преображается:


Идем на посадку:

Затем шар скользит над дюнами, над самыми крышами домов какой-то деревни, но местные жители вполне одобрительно машут нам руками :) Мы же готовимся к посадке и снимать уже не получается. Посадка шара среди дюн, со слов капитана, это всегда лотырея. Или корзина мягко приземлится между двух дюн, а шар успеют связать веревкой, или же корзина опрокинется на бок, а легкий ветерок волоком поднимет её на следующую дюну, с которой она рухнет вниз, и так далее. В итоге корзина может переполниться песком, а пассажиры - впечатлениями :) Именно на этот случай мы пристегиваемся в корзине обвязками и крепко держимся за веревочные перила.
Впрочем, наша посадка была без приключений. За что капитану большое спасибо! А мы, окрыленные таким началом дня, выезжаем обратно в Дубай. У нас остается два дня до вылета в Москву, их мы проведем возле моря, на небольшом, но очень уютном пляже Ля Мер.
Это совершенно прекрасное место, если говорить о его техническом и культурном оснащении. Вайфай, кабинки, душевые, сейфы с зарядкой телефона, кафе и магазинчики, все раскрашено, увито фонариками и цветами. Определенно, это пространство создавалось талантливыми людьми.



А высотки на заднем плане будто говорят: именно так должен выглядеть город будущего.

Нам же пора отправляться домой.
Я в инстаграм: http://instagram.com/michaelshmelev/
Категория: Дубай  комментарии отключены

Крымский Тунис. Такого вам не покажут!



В окрестностях Судака огромное количество диких пляжей. Еще несколько лет назад «Меганом» был в их списке. Но, как говориться, спрос рождает предложение. Поэтому сегодня это не совсем дикий участок берега. Имеются определенные удобства.
ruslanviktorov
Некоторые называют Меганом - самым таинственным и загадочным местом Крыма! А также самым солнечным, теплым и сухим, отсюда и пошла связь с Тунисом.






сними меня для Инстаграма

Когда находишься на Меганоме, то чувствуешь, что в таком месте, возможно любое чудо, откровение, или явление новых знаний. Крымский полуостров – одно из немногих мест на планете, отмеченных Высшим разумом для целей, которые мы не в силах понять, объяснить или использовать. Здесь, на Меганоме, очень плотная энергетика Земли. Эта энергия оказывает целебное воздействие на человека. Проходят различные острые и хронические заболевания и это факт. Наступает душевный покой.







Пляжи Меганома очень красивы, причем где-то только песок, где-то мелкая галька вперемешку с песочком, где-то есть для отдыха инфраструктура, а где-то просто практически безлюдные дикие пляжи.. Красота! И совсем рядом с мысом Меганом располагается поселок Солнечная Долина, который славится своими продуктами виноделия, любителям вина туда обязательно, заодно и посетите сыроварню "Таврика".

Берег галечный, но встречаются песчаные участки. Примечательно: море в этих краях считается самым чистым на всем полуострове. Кроме того, тут красивейшие пейзажи, есть возможность подняться на вершину холма на квадроцикле.

Отдыхающих естественно не так много, как на пляжах в черте города. Но в тоже время в разгар сезона бывает многолюдно. Многие путешественники останавливаются здесь на несколько дней с палатками. Благо дело условия имеются. Вообще тут достаточно неплохо развита инфраструктура. Есть даже точка общественного питания.







На берегу вас ожидают:

Теневые стационарные навесы;
Шезлонги (аренда 150 руб);
Солнечные зонты (доплата);
Кабинка для переодевания;
Туалет;
Пункт проката.

Имеется даже кафе и небольшой кемпинг. Кстати, в последнее время кемпинги в Крыму пользуются большой популярностью. Они предоставляют уникальную возможность полноценного отдыха на Черноморском побережье и пока едешь по побережью постоянно их встречаешь.

Среди развлечений стандартно пользуются успехом катамараны. Есть водная горка (устанавливается в высокий сезон). При желании можно заказать экскурсию или воспользоваться услугами профессионального массажиста. Купание здесь доставляет истинное удовольствие. А если вы приверженец подводного плавания – обязательно берите акваланг. Опытные дайверы считают акваторию у мыса Меганом идеальным местом для погружения.











По официальным данным это самое теплое место в Крыму. Здесь не бывает сквозняков, холодных ветров. Море очень теплое, чистое. Вода прозрачная. Как следствие дикий пляж, возможно, единственный на котором без опасений можно отдыхать с детьми.






тот самый момент, когда мама пошла купаться без тебя





Тем более что рядом есть небольшой, но уютный кемпинг, в котором можно остановиться на пару тройку дней. Подышать свежим целебным воздухом, поплескаться в море и просто отлично провести время в семейном кругу.

Сюда кстати ходят даже автобусы из Судака и Коктебеля. Парковка огромная и бесплатная, единственный минус инфраструктура все же еще хромает, ну и подъем с пляжа на вершину очень тяжелый, в остальном тут просто невероятно красиво и хорошо.






Категория: Крим  комментарии отключены

Неймовірні крижані утворення озера Байкал


Неймовірні крижані утворення озера Байкал

Найглибше озеро на планеті, найбільший природний резервуар прісної води і найбільше прісноводне озеро за площею на континенті. Це Байкал . Подивимося неймовірні крижані освіти.

 
32 фото
Неймовірні крижані утворення озера Байкал
1. Байкал знаходиться в центрі Азії на кордоні Іркутської області та Республіки Бурятія . (Фото Katvic):
01s


2. До речі, місцеві жителі і багато в Росії традиційно називають Байкал морем. (Фото Shchipkova Elena):02s
3. Озеро простягнулося з південного заходу на північний схід на 636 км у вигляді гігантського півмісяця. Ширина водойми коливається в межах від 24 до 79 км. Довжина берегової лінії - 2 000 км. (Фото Saral Wasanarungroj):
03s
4. Дно Байкалу в найглибшій його частини на 1167 метрів нижче рівня Світового океану. (Фото VladimirPB):
04s
5. Площа водної поверхні Байкалу (без урахування островів) - 31 722 км², це приблизно дорівнює площі Бельгії (30 528 км²). (Фото Baiborodin Mikhail):
05s
6. За площею водного дзеркала Байкал займає сьоме місце серед найбільших озер світу. (Фото Shane WP Wongperk):
06s
7. Байкал, як відомо - це найглибше озеро на Землі. Актуальне значення максимальної глибини озера становить 1 642 метри, воно було встановлено ще в 1983 році. (Фото Lakkana Savaksuriyawong):
07s
8. Максимальна глибина була нанесена на карти в 1992 році і підтверджена в 2002 році в результаті виконання спільного бельгійсько-іспансько-російського проекту зі створення нової батиметричної карти Байкалу, коли були оцифровані глибини в 1 312 788 точках акваторії озера. (Фото Tilpunov Mikhail):
08s
9. Якщо врахувати, що водна гладь озера знаходиться на висоті 456 м над рівнем моря, то нижня точка улоговини лежить на 1187 м нижче рівня світового океану, що робить чашу Байкалу також однією з найглибших материкових западин. (Фото Tilpunov Mikhail):
09s
10. Середня глибина озера також дуже велика - 744.4 метра. Вона перевищує максимальні глибини багатьох дуже глибоких озер. Крім Байкалу на Землі тільки два озера мають глибину понад 1000 метрів: Танганьїка (1470 м) і Каспійське море (1025 м). (Фото Olga Lyubochkina):
Неймовірні крижані утворення озера Байкал


11. Запаси прісної води в Байкалі гігантські - близько 19% від усіх світових запасів озерної прісної води. За обсягом запасів води Байкал займає друге місце в світі серед озер, поступаючись лише Каспійського моря, проте в останньому вода солона. (Фото Lowe99):Неймовірні крижані утворення озера Байкал
12. У Байкалі води більше, ніж у всіх разом узятих п'яти Великих озерах Північної Америки і в 25 разів більше, ніж в Ладозькому озері. (Фото Evladova Elvira):
Неймовірні крижані утворення озера Байкал
13. Точної кількості річок і струмків, які впадають в Байкал, немає. Іноді наводяться цифри в 544 або 1123 (які наведені в результаті підрахунку розпадків, а не постійних водотоків). Також вважається, що внаслідок антропогенного впливу і зміни клімату на Байкалі з XIX століття по сучасний час могло пропасти близько 150 водотоків. (Фото AnSTop):
Неймовірні крижані утворення озера Байкал
14. Найбільші річки, що впадають в Байкал - це Селенга, Верхня Ангара, Баргузин, Турка, Снігова, Кичера, Тия, Голоустное, Бугульдейка. З озера витікає лише одна річка - Ангара. (Фото ivandan):
Неймовірні крижані утворення озера Байкал
15. У Байкальської воді дуже мало розчинених і зважених мінеральних речовин, мізерно мало органічних домішок, багато кисню. (Фото Helena Nechaeva):
Неймовірні крижані утворення озера Байкал
16. У період встановлення суцільного крижаного покриву Байкал замерзає повністю, крім невеликої ділянки протяжністю в 15-20 км, що знаходиться біля витоків Ангари. (Фото Lakirovka):
Неймовірні крижані утворення озера Байкал
17. До кінця зими товщина льоду на Байкалі досягає 1 м, а в затоках - 1,5-2 м. При сильному морозі тріщини, що мають місцеву назву «станові щілини», розривають лід на окремі поля. Довжина таких тріщин - 10-30 км, а ширина - 2-3 м. (Фото Banderchenno):

Неймовірні крижані утворення озера Байкал
18. Розриви відбуваються щорічно, приблизно в одних і тих же районах озера. Супроводжуються вони гучним тріском, схожим на гуркіт грому або постріли з гармат. Завдяки тріщинах в льоду риба на озері не гине від нестачі кисню. (Фото Crazy Nook):
Неймовірні крижані утворення озера Байкал
19. Мис Дракон на острові Огой взимку. Огой - найбільший острів в протоці Мале Море озера Байкал. (Фото Kahanowsky):
Мис Дракон на острові Огой взимку
20. Байкальський лід , крім того, дуже прозорий, і крізь нього проникають сонячні промені, тому в воді бурхливо розвиваються планктонні водорості, що виділяють кисень. По берегах Байкалу можна спостерігати взимку крижані гроти і набризк. (Фото Kaikups):
Неймовірні крижані утворення озера Байкал
21. Товщина донних відкладень в Байкалі, як встановлено гравіметричної зйомкою, досягає близько 6 тисяч метрів, що означає, що в озері затоплені одні з найвищих гір на Землі , висотою більше 7 000 метрів! (Фото Kaikups):
Неймовірні крижані утворення озера Байкал
22. Походження Байкалу до сих пір викликає наукові суперечки. Вік озера вчені традиційно визначають в 25-35 млн років. Цей факт також робить Байкал унікальним природним об'єктом, так як більшість озер, особливо льодовикового походження, живуть в середньому 10-15 тисяч років. (Фото Bandurka):
Неймовірні крижані утворення озера Байкал
23. У Байкалі мешкає близько 2 600 видів і підвидів водних тварин, більше половини яких є ендеміками, тобто мешкають тільки в цих місцях. мабуть, один з найвідоміших байкальских ендеміків - байкальська нерпа. (Фото Kaikups):
Неймовірні крижані утворення озера Байкал
Байкал дивний, і недарма сибіряки величають його НЕ озером, а морем. Вода прозора незвичайно, так що видно крізь неї, як крізь повітря; колір у неї ніжно-бірюзовий, приємний для ока. Береги гористі, покриті лісами; кругом дичину непроглядна, безпросвітна. Достаток ведмедів, соболів, диких кіз і всякої дикої всячини ...
- А. П. Чехов
24. (Фото Crazy Nook):
Неймовірні крижані утворення озера Байкал
25. Чи можна оцінити вартість Байкалу? За оцінками дослідника озера к.г.н. Л. Г. Колотило, утилітарна вартість води в озері становить 236 трильйонів доларів. (Фото Anton Petrus):
Неймовірні крижані утворення озера Байкал
26. Існує легенда, що у батька Байкалу було 336 річок-синів і одна донька-Ангара, всі вони втікали в батька, щоб поповнювати його води, але ось його дочка полюбила Єнісею і стала виносити води батька свого улюбленого. У відповідь на це батько Байкал кинув в свою дочку величезну скелю і прокляв її. Ця скеля, яка називається Шаман-камінь, знаходиться біля витоків Ангари і вважається її початком. (Фото Anton Petrus):
Неймовірні крижані утворення озера Байкал
27. Води вистачить усім. Якщо всю воду, що міститься в Байкалі, розділити на всіх громадян Росії, то на кожного припаде приблизно 2770 залізничних цистерн по 60 тонн кожна. (Фото Slava Kozyakov):
Неймовірні крижані утворення озера Байкал
28. (Фото Baiborodin Mikhail):
Неймовірні крижані утворення озера Байкал
29. (Фото Julia Kuzenkova):
Неймовірні крижані утворення озера Байкал
30. (Фото Evladova Elvira):
Неймовірні крижані утворення озера Байкал
31. (Фото Savva_25):
Неймовірні крижані утворення озера Байкал
32. (Фото Savva_25):
Неймовірні крижані утворення озера Байкал

Категория: Без рубрики  комментарии отключены

Вечный студент: индиец получил 145 дипломов за 30 лет

5Получение ученой степени – непростая задача. А если их 145? Профессор Партибан (Parthiban) преподает в Ченнаи, Индия, и за последние 30 лет он получил 145 дипломов. И останавливаться на достигнутом он не собирается.


Источник: Huffington Post
У Партибана степени в различных областях и он преподает более 100 предметов в разных колледжах в Ченнаи. Один взгляд на визитную карточку профессора вызовет неминуемое головокружение: после имени у него стоят более сотни степеней, которые он прибрел в последние несколько десятков лет. Длинный список включает в себя степень магистра в области права, коммерции, искусства, бизнес-администрирования и многие другие.
На вопрос «как» 50-летний профессор отвечает, что постоянно хочет изучать что-то новое. Когда он получал свою первую ученую степень в колледже, он был очень неорганизованным. Во время подготовки к экзаменам он часто отвлекался на изучение других предметов и в итоге проваливал тесты. Ему были интересны все предметы и области науки, которые были доступны в университете, поэтому Партибан вернулся и получил вторую степень. А потом третью. А потом еще 142.
Зачастую Партибан проходит несколько курсов одновременно. «Последние тридцать лет я постоянно занимаюсь подготовкой к экзаменам и получением новых дипломов. Каждое воскресенье у меня экзамен или написание исследовательской работы, – говорит «вечный студент».
У такой огромной учебной нагрузки есть обратная сторона. Партибан плохо запоминает лица людей и маршруты. Даже если он каждый день ходит одним и тем же маршрутом, он просит помощи прохожих. «Я не обременяю свой разум тем, что мне не важно», – говорит Партибан.
Нелегко преподавать сотни предметов в разных колледжах. Иногда профессор идет в класс и забывает, чему он должен учить. «Но студенты никогда не жалуются», – говорит он.
Партибан живет со своей женой, сотрудником банка, у которой девять ученых степеней. А его сын и дочь изучали инженерное дело.
Категория: Без рубрики  комментарии отключены

Аполлон в Ray Ban: нашумевшая серия одетых скульптур

 
Французский фотограф Лео Кайяр (Leo Caillard) в партнерстве с Лувром создал проект The Hipsters in Stone («Хипстеры в камне»), в рамках которого классические статуи «надели» модную современную одежду.


Для создания серии снимков Кайяр сначала сфотографировал статуи, а затем попросил своих друзей позировать в такой же позе в модной одежде: джинсах, фланелевых рубашках, очках Ray Ban. После этого он соединил снимки в фотошопе.
123

Источник: Bored Panda
Смотрите также: Итальянский художник набивает классическим скульптурам татуировки
Категория: Без рубрики  комментарии отключены

Британська глибинка: У пошуках таємниць Альбіону

Зелені схили, порослі вересовими кущами, безлюдні приміські дороги, вузькі вулички з маленькими котеджами і садами, що п’янять своїми пахощами, – здається, що британські сільця не підкоряються плинові часу. Немов завмерлі картини героїчного фентезі, всі вони мають свою історію і готові розповісти про великі битви, хоробрих воїнів і легендарні артефакти. 
 
Батьківщина великого Шекспіра і геніального Шерлока Холмса не може залишити байдужим жодного поціновувача камінного затишку і витончених манер, котрі передаються у британців від покоління до покоління як фамільна реліквія. Британський архіпелаг щороку приваблює юрби туристів, що жадають на власні очі переконатися у величі старовинних замків, неодноразово оспіваних у благородній англійській літературі і численних кінострічках, скуштувати класичного йоркширського пудингу і погомоніти з господарями природорожніх забігайлівок про погоду, цілком пройнявшись духом Туманного Альбіону. Щоб пізнати квінтесенцію англійських традицій, примірявши на себе титул «сер» чи «мадам», передусім варто вирушити у маленькі міста і села, густо розкидані у передмістях мегаполісів. На відміну від міст-мільйонерів, де змішалися різноманітні етноси, захоплені у вир вічного руху і поспіху, крихітні поселення Британії несуть у собі виняткову атмосферу консервативної автентичності, геть позбавленої метушні.
Касл Комб
Це село англійського графства Вілтшир газета The Times нагородила титулом одного з найкрасивіших міст Англії. Побудований тут замок Комб, що дав назву прилеглій території, слугував колись римською фортецею, а потім був зруйнований і розібраний жителями для стін їхніх жител, багато з котрих сьогодні використовуються як готелі і ресторани. Окрім гармонійно вибудуваних домів, тут розташована старовинна церква Святого Андрія, історичну цінність якої важко перебільшити. Її каплицю прикрашає середньовічний годинник, механізм якого й досі справний і повністю функціонує. Відома ця земля ще й тим, що стала останнім пристанищем одного з лицарів Хрестових походів, за твердженням дослідників, похованого тут 1270 року.9530260278_b21cbca104_b.jpgФото flickr.com
Особлива риса сільця – неймовірна тиша, що розтікається поміж рядів кам’яних домів ніби туман. Воно й не дивно – у межах Касл Комб мешкають всього 350 людей, а приїжджі туристи через відсутність парковок лишають машини при в’їзді і далі пересуваються пішки. Навіть магазини і сувенірні крамниці тут незвично тихі й облаштовані на власний лад. Не варто дивуватися, якщо, прогулюючись під променями ранкового сонця, ви побачите, як, виходячи зі свого двору, привітна бабця ставить на придорожній столик підніс і з гарячими булочками, а поруч – банку для плати, і повертається поливати квіти в ідеально доглянутому саду.
Неймовірно живі, казкові пейзажі села не могли позбавити увагою як британський, так і американський кінематограф. Касл Комб став зіркою «оскароносного» «Бойового коня», фігурував в епізодах «Пуаро» Агати Крісті і брав участь у зйомках фантастичного «Зіркового пилу».
Гластонбері
Село відоме завдяки щорічній музичній події – ContemporaryPerforming ArtsFestival, що відбувається прямо в тутешніх зелених луках. Але не кожен знає, що в Гластонбері, прозваному містичним серцем Англії, є свої секрети, які варто пізнати. Загальну увагу до сільця приковує легендарний пагорб Гластонбері-Торн із самотньою вежею на вершині – залишками найстарішого абатства. Вважають, що ця колись болотиста місцевість приховувала у своїх заростях таємничий острів Авалон – вхід у загробний світ кельтів. Довкола самої вежі крутиться вир містичних переказів, пов’язаних із чарівником Мерліном і шляхетним королем Артуром. Згідно з одним із міфів, на пагорбі, де зосереджені сильні потоки енергії, поховані мощі рятівника Британії, а також його коханої супутниці Гвіневри. У XII столітті під час реконструкції церкви після пожежі біля вівтаря ченці знайшли два скелети, жіночий і чоловічий – останній виявився понад два метри завдовжки, що імовірно доводить його спорідненість із засновником Круглого столу. За іншим переказом, Йосип Аримафеський привіз у Гластонбері Священний Грааль і залишив його на дні колодязя, викопаного біля підніжжя гори. Колодязь Чаші дивовижний тим, що вже кілька тисяч років поповнюється водами джерела, що не пересихає навіть у спеку. DJI_0073-1200x800.jpgФото redsearch.org
Ще одне диво містечка – місцевий глід, що, за повір’ям, виріс із посоха все того ж Йосипа Аримафейського. Кущ покривається квітом не тільки навесні, як родичі його виду, але й на Різдво. Така особливість не повторюється на інших землях: скільки не пересаджували гластонбернську роздолину – пагонами чи насінням – буйним квітом в інших місцях він тішить тільки навесні.
Щоб цілком пройнятися духом легенд Гластонбері, було б непогано затриматися тут на пару днів. У розпорядженні поціновувачів вікторіанської архітектури – готель TheGeorgeHotelandPilgrims' Inn. Вибудуваний у XVстолітті, він тривалий час слугував приміщенням для найстарішого пабу південно-західної Англії, а, перетворившись на заїжджий двір, анітрохи не втратив своєї автентичності.
Дивіться також: Гетто світу: Бедфорд: англійська глибинка з італійським присмаком
Лідфорд
Невелике сільце з істинно англійськими сільськими пейзажами і будиночками із сірого каменя старанно сховалося серед пагорбів національного парку Дартмур, що розкинувся на сотні кілометрів у графстві Девоншир. Свого часу сам Артур Конан Дойл зупинявся у місцевому готелі CastleInn. Пізніше автор описав її на сторінках повісті «Собака Баскервілів», пройнявшись атмосферою потопаючих у місячному сяйві долин і мовчазних боліт, що зусібіч оточували Лідфорд. Не менш видатна пам’ятка – Лідфордська ущелина, котра вражає непролазними заростями папороті і силою, з якою падає в них мантія водоспаду, прямуючи в котловину під назвою «Котел Диявола». Навіть за світлого часу доби сюди рідко проникає сонячне світло, перетворюючи місцину у потенційні декорації фільму хоррору. Своєю дикою красою і вражаючою для південно-західної Англії глибиною ущелина завдячує річці Лід, що буквально вирубала у скелі вузький грот багато років тому. Схована від сторонніх очей ущелина заробила лиху славу у місцевих жителів, котрі страждали від набігів зграї бандитів Габбінс, котрі влаштували тут своє кубло. Згодом гірський масив став природним музеєм для численних відвідувачів і був взятий під охорону владою села. Тут обладнали підйом спеціальними доріжками, стоянкою, і, звичайно ж, чанним будиночком, щоб насолоджуватися краєвидами було ще приємніше. Протягом дня плата за вхід на територію стягується в розмірі шести фунтів, але, прокинувшись із першими променями сонця, можна пройти в заповідну зону безкоштовно – ворота тут завжди відчинені.Drogo_103660706.jpgФото whitehartdartmoor.co.uk
Полперро
Дивне сільце, що примостилося на південному узбережжі Корнуолл, прекрасне своїми вузькими горбистими вуличками, будиночками, що нагадують гнізда ластівок, міцно приліпленими до прибережних скель. Тут є кілька музеїв і затишна бухта, де за гарної погоди видно, як захід сонця повільно потопає у бірюзових водах протоки, погойдуючи на хвилях рибальські кораблики.
Перші згадки про поселення датовані XIIстоліттям, викриваючи його контрабандистське минуле. Ховаючись від податків, у порт Полперро на продаж звозили дорогі тканини, рідкісні спеції, сигари, парфуми й алкоголь. Більша ж частина простого населення заробляла на життя риболовлею аж до 60-х років. Із розвитком цивілізації і популяризацією туризму рибальський промисел відчутно розслабив свої сітки, щодня випускаючи у морські води лише 12 суден. Більша частина улову йде на обслуговування численних ресторанчиків, де можна скуштувати як традиційні страви на основі камбали, крабів, любимого містянами морського окуня, так і вигадливі закуски із морського чорта. Якщо ви давно мріяли скуштувати традиційні англійські ласощі «fishandchips», саме час і місце це зробити – рибна гастрономія Полперро здивує навіть найбільш досвідченого гурмана.Фото turizm.world
Щодо культурного проведення часу туристи віддають перевагу музеям риболовлі і контрабанди, походам по місцевих крамничках, не цураються і піших прогулянок під легким вечірнім бризом. Приємний шелест хвиль, морська прохолода і нічна тиша – так і манять вибратися на скелястий пагорб і крізь ґратований паркан випадкового дворика спостерігати, як місячне сяйво купається в глибоких водах Ла-Манша.
Уздовж всього села протікає річка, що робить пересування корінних мешканців вельми неквапливим, підкреслюючи загальну атмосферу умиротворення. Більшість хазяйських човнів пришвартовані біля будинків, а деякі висять, прикріплені прямо під вікнами – така собі маленька Венеція. Однак дзеркальна гладь річки часто буває оманливою. У Полперро доволі часто трапляються повені, тому місцями розставлені заміри рівня води, щоб уберегти тиху заводь англійських традицій від вируючої стихії.
Дивіться також: Кокні: глузлива британська говірка
Амберлі
Розташоване в Західному Сассексі це казкове місце сягає своєю історією далеко в середні віки: найстаріший будинок було зведено тут більш як триста років тому.
Кожна будівля в сільці заслуговує на окрему увагу і захват. Хоча це місце і нагадує країну ельфів своїми чудернацькими будиночками, вулицями із зігнутими арками, квітниками і мініатюрністю деталей. Амберлі – «живе» поселення, де хочеться говорити пошепки, щоб не порушити дбайливо створену ідилію. Місцеві жителі обожнюють свої садиби, а тому дають їм імена замість бездушних цифрових номерів. Так, на кожному маєтку красується табличка з назвою дому, додаючи місцевості особливої романтики: IvyCottage, BartonCottage, OldStackCottage. Кожен будинок – це симбіоз простоти і водночас індивідуальності, чому ще більше сприяють солом’яні стріхи з орнаментами чи кованим декором, які по-старосвітському прикрашають місцеві маєтки.large.jpgФото viaggiamo.it
Окремою Прітцерівською премією хочеться нагородити замок-готель Amberley Castle – колишню резиденцію королівської знаті. Здалеку вражаючий масивними дерев’яними воротами і птахами різних порід, що безтурботно походжають поблизу, цей готель класу люкс поєднує середньовічний шарм і сучасний комфорт. Він закритий від поглядів випадкової публіки, і, щоб потрапити всередину, необхідно заздалегідь бронювати екскурсію. У розпорядженні гостей – дев’ятнадцять кімнат із антикварними меблями, сад, що духмяніє пахощами камелій, із ставом і павичами, котрі розгулюють доріжками, а також повна тиша на кілька кілометрів. З настанням ночі замкові ворота опускаються, даючи мешканцям відчуття повного занурення в часи колишньої слави фортеці AmberleyCastle.Фото esosedi.ru
Головне фото thestylescribe.com
Категория: Без рубрики  комментарии отключены

Фаберже: позорная страница в истории России



Фамилию Фаберже слышали, наверное, все. Легендарная династия ювелиров, которая прославила нашу страну. Да и внутри страны сложно найти человека, кто никогда не слышал бы о знаменитых пасхальных яйцах. Карл Фаберже родился в Петербурге и прожил в России до революции. Умрет он в 20-м году в швейцарской Лозанне, так и не смирившись с разграблением большевиками дела всей своей жизни.
varlamov.ru
Все хорошо знают работы великого мастера, они хранятся в Эрмитаже и Оружейной палате, в королевской коллекции Елизаветы II и в частных коллекциях по всему миру. Но семья оставила после себя не только произведения искусства. На окраине Петербурга есть дача Фаберже. В свое время ее называли "Малым Эрмитажем" из-за богатого убранства, большого количества живописи, старинной мебели и драгоценностей, которые там хранились. Сегодня руины уникальной усадьбы гниют в лесу среди дачных участков.

После революции на дачу пришли новые хозяева и разграбили наследие Фаберже. Ценности вывозили без описи грузовиками и сегодня невозможно установить, что точно там хранилось.

Разграбленное здание позже использовали то в качестве санатория для сотрудников НКВД, то как госпиталь, то как детский сад. Но вот СССР рухнул, настало новое время, и казалось, что вот теперь то усадьбу должны признать памятником архитектуры и заняться ее восстановлением. Как думаете, что произошло за последующие пару десятков лет? Усадьбу довели практически до состояния руин, вынеся даже то, что за 70 лет советской власти украсть не решались - камины, печи, паркет и так далее...

Дача Фаберже - позорная страница в истории России. Пока по всей стране открываются развлекательные центры "Россия - Моя история", пока пропагандоны с федеральных каналов за миллиарды бюджетных рублей рассказывают о величии страны, пока министерство культуры спонсирует посредственных режиссеров, снимающих патриотические фильмы, подлинная история, настоящая, великая история России гниет и разграбляется.




В 1900 году легендарный ювелир Карл Фаберже купил землю в живописном поселке Левашово, задумав сделать здесь дачу. По проекту архитектора Шмидта был построен дом в виде типичного для усадебной архитектуры XIX века английского коттеджа. В 1907 году Фаберже дарит дачу своему сыну Агафону - тоже ювелиру, который имел репутацию лучшего в стране оценщика драгоценных камней. Для него архитектор художник фирмы Фаберже Иван Гальнбек переделывает основное здание и строит еще два корпуса, придав усадьбе стиль модерн.


Фото: kohama-natalia.livejournal.com





Агафон превращает дачу в настоящий музей, наполняя ее антикварной мебелью, старинными гобеленами, скульптурами, иконами, коврами, изделиями из фарфора и бронзы, а вишенкой на торте стали две уникальные коллекции - драгоценностей и марок, в общей сложности более 300 тысяч экземпляров.


Фото: ermakvagus.com


Фото: ermakvagus.com

В апреле 1918 года у Агафона начинаются проблемы - петроградское ЧК начинает проверять донос, согласно которому Фаберже похитил из Зимнего дворца значительную часть царского имущества - старинные комоды и бюро, китайские и японские вазы, часы и канделябры. На даче Фаберже провели обыски.







Тогда Агафону удалось доказать, что все это добро было куплено у графа Бенкендорфа еще до Октябрьской революции, но это было лишь небольшой отсрочкой - через полгода Фаберже-младшего все-таки арестовывают по новому доносу о спекуляциях и отправляют в лагерь.



Дача ювелира становится местом временной стоянки красноармейцев, которые естественно все разграбили и уничтожили все, что могли.





«Трудно себе представить, до какой степени жившей на даче Фаберже воинской частью была изуродована и покалечена вся без исключения богатая и высокохудожественная обстановка. Все картины проткнуты штыками; вся обивка с мебели сорвана; все инкрустированные и мозаичные столы и в особенности многочисленные стилевые (Людовик XVI), комоды, шкафы, шифоньеры и бюро исковерканы; все книги ободраны, то есть без переплётов и иллюстраций, а большинство разодрано на кусочки», - говорится в докладной записке сотрудника отдела по охране, учёту и регистрации памятников искусства и старины Бориса Моласа.








Зато сотрудники отдела смогли найти то, до чего красноармейцы не добрались - потайную комнату, в которой хранилась солидная коллекция драгоценностей (более 1700 камней), марок, медалей, ваз и картин. Узнав об этом, в дом нагрянули представители комитета обороны и изъяли ценности без составления акта и без описи. Их судьба неизвестна до сих пор, но есть версия, что коллекция стала частью "алмазного фонда Политбюро".





Растащив все ценности, советская власть отдала усадьбу под дом отдыха для сотрудников НКВД. В годы Великой Отечественной войны в ней обустроили госпиталь, а после войны отдали под детский сад Военной академии тыла и транспорта министерства обороны, который просуществовал до 1991 года.





Детскому саду не были нужны огромные гостиные и залы, поэтому внутри здания решительно перепланировали и перестроили. Конюшню превратили в автомастерскую.





В 90-х пошли разговоры о том, что дачу Фаберже необходимо восстановить и придать ей статус памятника архитектуры. Даже начинались какие-то реставрационные работы, но толком ничего сделать не успели - кризис помешал.







Новая попытка была предпринята в 2006 году. Одна из крупных московских компаний арендовала усадьбу и начала расчистку парка. Готовы были начать и реставрационные работы, но городское бюро регистраций не спешило выдавать документы. В итоге их так и не выдали, вместо этого дачу Фаберже отдали в управление Горному институту под музей с условием, что он будет поддерживать объект в надлежащем состоянии, а к 2014 году осуществит его реставрацию.





За 10 лет, которые дача находилась в руках Горного института, ситуация только ухудшилась. Институт не только не проводил реставрацию, но и принимал никаких мер для консервации здании. Четырежды институты выдавали предписания по устранению нарушений, но их просто игнорировали.





В 2016 году дачу наконец-то отобрали у Горного института и закрепили за Агентством по управлению и использованию памятников истории и культуры (АУИПИК) Минкульта. Но и это не помогло...







В феврале 2018 года на даче побывал эксперт питерского отделения Международного совета по памятникам и достопримечательным местам Александр Кречмер и все, что он обнаружил, так это то, что за минувшие с последней фотофиксации 10 лет с дачи пропали оставшиеся элементы былой роскоши - угловой изразцовый камин, витраж в центральном окне бильярдной (библиотеки), две парные угловые изразцовые печи в музыкальном салоне, мраморный камин и наборный дубовый паркет с центральной розеткой, французский балкон с кованым ограждением в Танцевальном зале, изразцовая печь в розовой гостиной и деревянная галерея кастелянской, изразцовая печь в спальне. Вот как выглядела эта печь в 2008 году:


Фото: pastfuture.ru

Куда все это делось, никто не знает. При этом Агентство по управлению и использованию памятников истории и культуры не намерено само спасать дачу. Все, что оно сделало для столь ценного с точки зрения истории и архитектуры памятника, который, кстати, в 2017 году причислили к объектам культурного наследия, находящимся в неудовлетворительном состоянии, так это приставило к усадьбе охрану.







Сейчас агентство ищет арендатора, который возьмет на себя ремонт и реставрацию здания. Однако включить дачу в программу «Памятник за рубль», как сделали с аварийным Гостиным двором в Новой Ладоге и несколькими фортами Кронштадта, невозможно, поскольку на её территории есть не только объекты культурного наследия. А брать комплекс в аренду по рыночной ставке пока никто не готов: уж очень сильны разрушения.





В итоге некогда богатейшая усадьба Петербурга и уникальный памятник усадебной архитектуры начала XX века с каждым годом находится все ближе к полному разрушению.




Категория: Без рубрики  комментарии отключены

згадуючи левів

04

Ці вражаючі знімки левів - частина фотографій, які увійдуть до книги «Згадуючи левів». Гроші на її видання збирали за допомогою Kickstarter. До речі, це вже четверта книга із серії «Згадуючи дику природу». Дивимося.

 
11 фото
00
Леви під загрозою. В даний час в дикій природі залишилося всього 20 000 левів, і їх чисельність скоротилася вдвічі всього за останню чверть століття.
01


Весь прибуток від продажу книги піде на проекти зі збереження левів в Африці.02
Історичний ареал лева був значно ширше сучасного: ще в ранньому середньовіччі лев зустрічався на всій території Африки, крім пустель і тропічних лісів, також його можна було побачити на Близькому Сході, Ірані і навіть в ряді місць південної Європи (наприклад, він жив на частини території сучасного півдня Росії, піднімаючись приблизно до 45-ої північної паралелі). У Північній і Північно-Західної Індії лев був звичайним хижаком.
Однак переслідування з боку людини і руйнування місця існування призвели до того, що в Африці лев зберігся тільки на південь від Сахари, його ареал в даний час сильно скоротився. В Азії невелика популяція існує в Гірському лісі, що знаходиться в індійському штаті Гуджарат.
03
Поряд з тигром - найбільша з нині живих кішок, маса деяких самців може досягати 250 кг.
04
На відміну від інших котячих, вони живуть не поодинці, а в особливих сімейних групах - прайдах. Прайд зазвичай складається з родинних самок, потомства і декількох дорослих самців. Самки полюють разом, в більшості випадків на великих копитних.


06Леви бігають зі швидкістю до 80 км на годину. 60% їх тіла припадає на м'язи. Неймовірно потужні, справжні машини для вбивств.
07
Полювання левиць:
08
Леви полюють, в основному, в темряві. Вночі при світлі зірок, коли світла залишається одна мільйонна частина від денного, леви бачать видобуток за 60 метрів. А вона їх - немає. І не плутайте ніч в місті з вогнями з вночі в Африці. Там ви теж нічого не будете бачити.
Коли небо закривають хмари і немає навіть зірок, світла залишається одна 200-мільйонну частину від денного. Леви бачать видобуток за 6 метрів. Чи треба говорити, що травоїдні не бачать взагалі нічого.
09
Папа і левеня.
10
10
Також дивіться:
Категория: Без рубрики  комментарии отключены

Дивовижні факти про восьминогів, які ви не знали

503870607

Чорнилом він створює примар, смак відчуває всім тілом. Він може повністю змінити форму за 0.3 секунди, і багато хто вірить, що він може передбачати майбутнє.
3 серця перекачують його кров. Він відчуває смак за допомогою 1600 язичків. Відріже йому одне з щупалець, і воно буде звиватися, як змія, а нова кінцівку буде відростати через 3 дня заново.

 
Восьминіг - хитромудрий майстер виживання.
16 фото
00
1. В океані восьминіг постійно в бігах. Це смачний і багатий білком звір, якого всі намагаються з'їсти. Щоб вижити - а живе восьминіг близько 2 років, він повинен застосувати свої надзвичайні здібності.
01


2. Його перший інструмент виживання - приголомшлива здатність до маскування. Всього за 0.3 секунди восьминіг може повністю змінити свій малюнок і колір. Зазвичай здатність до зміни кольору пов'язують з хамелеоном, але той робить це повільно і його репертуар обмежений. Справжній майстер по зміні забарвлення - восьминіг.02
3. Секрет, завдяки якому восьминіг так швидко змінює колір, знаходиться під поверхнею шкіри. У стані спокою колір шкіри восьминога нейтральний, але під шкірою у нього є крихітні мішечки, наповнені різними колірними пігментами. Це хроматофори.
03
4. Хроматофори оточені м'язами, і коли вони скорочуються, мішечок відкривається. Так з'являється новий колір. Потім м'язи розслаблюються, мішечок закривається, і колір зникає.
04
5. Але як вони роблять це так швидко - за 0.3 секунди замаскуватися під тисячу рослин і тварин? Восьминоги зрозуміли: досить запам'ятати кілька базових кольорів, щоб зливатися з навколишнім середовищем. Непримітна - це щоб злитися з каменем, строката - залягти на піщане дно, змішана - щоб залишатися невидимим серед рифів.
05
6. Завдяки цьому, восьминогу не потрібно постійно звірятися з найдрібнішими деталями навколишнього середовища, досить вибрати один з трьох варіантів і нанести останні штрихи. Восьминогу треба лише озирнутися. Оточення нагадує забарвлення два? Значить забарвлення два. Це як вміння змінювати вбрання, щоб він підійшов на будь-який випадок.
503870607
7. Але восьминіг може змінювати не тільки забарвлення, але і текстуру! Біологічна структура під шкірою дозволяє восьминогу створювати об'ємні форми. М'язові кільця на шкірі восьминога скорочуються і приймають форму різних горбків. Усередині горбків інша група м'язів надає їм певну форму. Жодна тварина на планеті, крім восьминога, не може змінювати форму шкіри.
07
8. Предки восьминога жили в океані 500 млн років тому. Раніше у них була броня, але десь по шляху до сучасності восьминоги обміняли її на більш просунуту техніку виживання.


Octopus (Octopus vulgaris), a soft-bodied, eight-armed mollusc g9. Є восьминоги, які виділяються навіть серед восьминогів. Це мімічний восьминіг . Вони можуть приймати абсолютно різні форми - форму риби, або щупальця можуть прийняти форму змії. І в кожному випадку восьминіг повторює не тільки зовнішність, а й стиль, і швидкість плавання оригіналу.
09
10. У восьминога є 8 відростків, які слід називати руками, а не щупальцями. Присоски розташовані на всій довжині рук, якби вони були щупальцями, присоски б знаходилися тільки на кінчиках.
10
11. Гігантський восьминіг відганяє від себе хижаків за допомогою 6-метрових рук, а це 2-як поверхова будівля по висоті. І на них знаходяться сотні незалежно контрольованих м'язових присосок. Кожна присоска гігантського восьминога може підняти до 15 кг. Теоретично, кожна рука може підняти вагу до 4.5 тонн, скільки важить вантажівка.
11
12. Але присоски не просто хапають і утримують, це складний орган. Кожна присоска покрита рецепторами, через які восьминіг відчуває світ і їжу. Тобто він буквально бачить всім тілом. Присоски нагадують язички, і на все восьминога доводиться 1600 штук.
12
13. Але як восьминіг обробляє такий обсяг інформації з 1600 язичків? Відповідь проста: в кожній руці восьминога в 3 рази більше нейронів, ніж у мозку. Якщо відрізати руку і доторкнутися до неї шматочком їжі, навіть через годину рука спробує її направити туди, де знаходився рот, хоча голови там уже немає. Не переживайте, якщо восьминіг втратить руку, нова почне відростати через 3 дня.
13


14. Восьминоги можуть розрізняти кольори своєї шкірою, вони немов бачать всім тілом відразу. Взагалі, кожен день восьминоги викладають науці новий урок. Але їх найвідоміша здатність виживання - здатність зникати в чорнильному хмарі. До складу чорнила восьминогів входить речовина тирозиназа. Воно заплутує дотик і нюх хижаків.14
15. Вони виділяють чорнило в формі так званої псевдомарфози. Завдяки цьому, чорнило восьминога можуть приймати форму ... наприклад, іншого восьминога. Ефект простий: якийсь чорний привид плаває в океані і плутає голодну рибу.
15
16. Але щоб проявити всі перераховані можливості, у осьміни повинен бути дуже розвиненою мозок. Багато хто навіть вірять, що восьминоги - медіуми. Згадаймо восьминога Пауля, який «міг передбачати майбутнє» , по крайней мере, майбутнє німецької збірної з футболу. Звучить безглуздо, але він у 2010 році передбачив результат всіх 7 матчів. якби господарі Пауля поставили всього по 1000 доларів на кожен результат гри, Пауль б заробив 300 000 доларів.
16
Також дивіться:
Категория: Без рубрики  комментарии отключены
Наш кулинарный блог