Архив за » Декабрь, 2018 «

З Новим 2019 роком!

02
Дорогі друзі! Сайт Фото-подорожі по світу вітає вас з Новим роком!

 
3 фото
00
Нехай 2019 рік стане для вас роком нових можливостей, професійних і творчих успіхів, взаєморозуміння і поваги.
01
Бажаємо нескінченної кількості казкових миттєвостей в Новому Році! Нехай у ваших родинах панує мир і спокій, а біди обходять стороною.
02
Категория: Без рубрики  комментарии отключены

Буэнос-Айрес. Элегантная Реколета



Сегодня я расскажу еще об одном районе Буэнос-Айреса - Реколета. Красивый, престижный и дорогой район города.
kitv

01. На мой взгляд, Реколета - самый европейский район Буэнос-Айреса.


02. Это заметно сразу, глядя на архитектуру, прохожих.


03. Если бы не встречающиеся изредка авто-динозавры, американского происхождения,


04. можно было бы, смело утверждать что я нахожусь где-нибудь в Париже, или Барселоне, или даже в Брюсселе.


05.История зарождения современного Реколета, началась в конце XIX века. Спасаясь от холеры, которая бушевала в тогдашнем Сан-Тельмо, богатые горожане перебираются в эту часть города, застраивая район во французском модном на то время, стиле шато.


06. Правда, далеко не все дома тех дней дожили до сегодня. В 60- е годы XX века, многие исторические дома Реколета были снесены, и на их месте были построены высотные хрущекви  жилые дома.


07. Тем не менее, Реколета - классный район Буэнос-Айреса. Огромное количество парков, памятников архитектуры, монументов,


08. посвященных историческим деятелям Аргентины. Памятник генералу и государственному деятелю Карлосу Мария де Альвеар


09. Немало в районе и достопримечательностей исторической ценности. Как например - церковь Эль Пилар, (названой в честь покровительницы Сарагосы Пресвятой Девы Марии Пиларской...) построенная в 1716 году, уроженцем Сарагосы естественно. По тем временам Реколета - обитель аскетов-францисканцев.  


10. Они-то, и основали самую знаменитую достопримечательность района - кладбище Реколета.


11. В 1822 году, монашеский орден был распущен, а церковное кладбище было превращено в первое публичное захоронение Буэнос-Айреса. А уже после переселения буржуазии в эти места, здесь находят свое пристанище многие знаменитости Аргентины.


12. Все исторические кладбища мира - похожи друг на друга. Огромное количество склепов, мраморных дворцов, окруженных таинственными статуями и ангелами с трубами...


13. Целые улицы, хранящие в себе память о былом.


14. Конечно, редко кто из прохожих, тем более иностранцев, вникает в личную историю, скажем так, владельца участка.


15. По богатству памятников очень сильно напоминает парижское кладбище Пер-Лашез о котором я уже писал.


16. Когда я в своих путешествиях заглядываю в такие исторические места,


17. в тиши, мне в голову приходят разные мысли...


18. Вот герой Аргентины XIX века, генерал Хуан Лавалье (1797-1841), иногда выходит из своего склепа, постоять посмотреть на прохожих,


19. Чей-то пристальный, скорбный взгляд, затуманенный горем...


20. Властные особы, пред которыми почему-то преклоняются ангелы.


21. Я не верю в загробную жизнь. Человек умер, и на этом его путь закончен.  Поэтому кладбище для меня - это просто памятник, своего рода, галерея памяти исторических персон, музей скульптуры, в конце концов. Но хочется при этом пофантазировать, что я и делю. 


22. А меж тем, время берет свое и над мрамором (или это мародеры, или хулиганы берут свое...)


23. Может оттого строгий сторож начеку?


24. Здесь находится более 6 400 могил и мавзолеев, 70 из которых признаны Национальными историческими памятниками.


25. И кстати, кладбище не закрыто, то есть и сегодня можно купить участок, который стоит не меньше чем недвижимость в этом дорогом районе за пределами стены.


26.


27. Интересное место, будете в Байресе, обязательно загляните на полчаса.  


28. А жизнь за стеной, символически отделяющей "тех от этих", продолжается своим чередом.


29.


30. В районе Реколета расположено много посольств стран, в том числе и России.  Здесь расположены престижные учебные заведения Аргентины, в частности некоторые факультеты Университета Буэнос-Айреса - самого престижного в Аргентине. Многие музеи и национальные галереи, культурный центр Реколета, где регулярно организовываются встречи с писателями и художниками.


31. Где-то в этом районе жил и творил Хорхе Луис Борхес


32. На мой взгляд - это самый уютный и комфортный район Буэнос-Айреса.


33. Вот и все на сегодня.

Прощай Аргентина, до свиданья! Здравствуй Чили!
Категория: Без рубрики  комментарии отключены

Як роблять шоколад

 
10

Батьківщиною шоколаду, як і дерева какао, є Центральна і Південна Америка. Протягом багатьох століть шоколад вживався у вигляді напою - індіанці змішували мелені і обсмажені какао-боби з водою, а потім в цю суміш додавався червоний перець (чилі).
Деякий час назад «Елісеевскій кондитерський дім» відкрив завісу таємниці виробництва шоколадних виробів, цукерок та інших солодощів. Виробництво виявилося невеликим, але цікавим і смачно пахне :)Подивимося, як роблять шоколад.


31 фото
Як роблять шоколад
Фотографії та текст Вадима Махорова
Напевно, мрія багатьох - потрапити на шоколадну фабрику. Її легко здійснити, судячи з того, що Елісеевскій в день проводить кілька екскурсій.
В середине XVI века ученый-монах Бенцони представил королю Испании доклад о полезных свойствах жидкого шоколада. Доклад тут же засекретили, а шоколад объявили государственной тайной. За её нарушение были казнены десятки человек. Долго шоколад был доступен только очень богатым: производство было сложным, а ингредиенты — очень дорогими. И лишь в конце XIX века кондитеры смогли добиться изготовления практически современного шоколада. А случившееся в самом начале XX века резкое удешевление какао и сахара сделало шоколад доступным всем. Рекламировавшийся как «кушанье королей», он начал свое триумфальное шествие.
Шоколаду приписывали следующие целебные свойства: лечение депрессий, улучшение самочувствия, быстрое заживление ран. В некоторых странах шоколад относили к афродизиакам.
Основным сырьём для производства шоколада и какао-порошка являются какао-бобы — семена какао-дерева, произрастающего в тропических районах земного шара.
В процессе технологической обработки из какао-бобов получают основные полуфабрикаты: какао тёртое, масло какао и какао-жмых. Какао тёртое и масло какао с сахарной пудрой используют для приготовления шоколада; из какао-жмыха получают какао-порошок.
Технология приготовления шоколада держится в секрете, т.к. у каждой шоколадной фабрики свой рецепт.
01

То, из чего делают шоколад. Привозят из республики Кот-д’Ивуар, между прочим:
04
В зависимости от состава, шоколад делят на классический, горький, молочный и белый. Обыкновенный или классический шоколад – это шоколад с содержанием какао-продуктов от 35 до 55-60%. А вот в горьком шоколаде содержание какао продуктов превышает 55%. Горький шоколад считается самым полезным, так как именно в нем содержится максимум какао продуктов.
Что касается белого шоколада, то это полноценный представитель шоколадной империи, а белый он только потому, что в нем отсутствует какао порошок и/или какао тертое, а какао масла в нем не меньше чем в обычном темном шоколаде.
Ещё существуют диабетические варианты. Также шоколадные изделия могут иметь ароматические добавки: (кофе, спирт, коньяк, ванилин, перец); пищевые добавки: (изюм, орехи, вафли, цукаты) или начинку.
Цех изготовления ручных конфет:
06
Интересные факты про шоколад:
  • Армянская кондитерская фабрика Grand Candy по случаю 10-летия деятельности установила мировой рекорд, изготовив самую большую шоколадную плитку весом 4,41 тонны, которая занесена в Книгу рекордов Гиннесса. Плитка рекордного шоколада изготовлялась в течение 4 дней, её длина составляет 5,6 м, ширина — 2,75 м, а высота 25 см. Прежний аналогичный рекорд принадлежал итальянским кондитерам, которые изготовили плитку весом 3,58 тонн.
  • В 1200—1000 годах до нашей эры люди Центральной Америки пили «шоколадное пиво», которое изготавливали из перебродивших плодов какао.
  • В США нельзя купить шоколадное яйцо. Там действует закон, который запрещает вкладывать несъедобные предметы в продукты питания.
  • Марко Фанти (Италия) и его команда за 23 ч. сложила из 330 шоколадных кирпичей шоколадное иглу весом 3 т. в Перудже (Италия) 17 октября 2006 г.
  • В городе Покров Владимирской области существует единственный в мире памятник шоколаду. Монумент словно создан из плитки шоколада и представляет собой образ сказочной Феи с шоколадкой в руке. Памятник открыт 1 июля 2009 года и находится в нескольких шагах от покровского музея шоколада. Открытие памятника состоялось в рамках 15-летия деятельности в России компании «Крафт Фудс», ставшей инициатором создания данного памятника.
Ручными конфеты называют, потому что на формах для конфет в ручную наносится рисунок из белого шоколада:
07
Потом формы заливают классическим шоколадом:
08
Получаются фигурки:
09
Деды морозы:
10
Потом их упаковывают:
12
13
Эти конфеты тоже делаются в ручную:
14

А вот так делают фирменные «грибочки». Сначала заливают форму шоколадом:
15
Дальше в формочки вставляют печенье — ножки для будущих грибочков:
16
И вот те самые грибы! Они очень вкусные. Под производство таких грибов выделен целый этаж и там уже всё автоматизировано:
17
Чан с тёмным шоколадом:
18
А вот и белый шоколад:
19
Нам дали возможность самим украсить шоколадные фигурки:
20
21
22
Идем по другим цехам. Шоколадная икра:
32
В этих круглых медных чанах делают драже:
37
Чан крутится, к драже добавляется шоколад:
38
Сырье:
40
Сладости с орехами, черносливом и курагой, которые чуть позже покроют шоколадом:
41
Сейчас их покрывают шоколадом, превращая в конфеты:
43
Конечный результат, который будет упакован:
45
«Местное Рафаэлло». От настоящего Рафаэлло эти конфеты отличаются формой и названием:
47
48
Шоколад делают и на заказ. Это конфеты в виде капли нефти для нефтяной компании:
52
Шоколадный iPad:
53
Хотели бы там работать?
Также смотрите статьи «Как делают самый дорогой кофе в мире» и «Где растут фрукты».
54
Категория: Без рубрики  комментарии отключены

Про желания или Санто-Доминго перед Рождеством)…



Сегодня последний день перед Новым годом. Предвкушение праздника и волшебства. Но тут надо быть аккуратне: "Один студент не любил долго думать, а любил и умел быстро списывать. Поэтому первого января проснулся с грудью
tanafi
1.Елка заморская, Доминиканская.


4-го размера: он скатал письмо Деду Морозу у своей старшей сестры)"...
Поэтому желаем и загадываем свои желания: во первых их, возможно, придется самим и воплощать, а во вторых, всегда приятно, когда исполняются именно твои желания).
Елка к Новому году( с фото 1):
В Доминикане елки не растут, поэтому на цетральной площади старого города в Санто-Доминго, площади Испании, ее поставила как подарок городу компания Кока-кола. Она фирменного красного цвета компании.
На переднем плане: памятник губернатору Николасу де Овандо (ок. 1460, Бросас — 29.05.1511, Мадрид). Это был испанский конкистадор, третий испанский губернатор Гаити (Доминикана находится на острове Гаити, занимает его часть) в 1502—1509гг. За время его правления произошла настоящая колонизация земель Эспаньолы, так сперва назывался остров. Он начал с восстановления будущей столицы колонии — Санто-Доминго, которая была разрушиена ураганом 1502г. Прославился своей жестокостью при покорении коренных жителей Гаити — индейцев-таино. В 1509 он был отстранён от должности за жестокое обращение губернатора с его подданными индейцами.

2. Одной из первых построек в Санто-Доминго, возведенной во время правления Овандо, считается крепость Осама, названная так по реке Осама, что впадает в Карибское море. Крепость служила защитой от пиратских нападений. Внутри её находились туннели и темницы, где держали пленников. Это старейшее фортификационное сооружение в Америке и до 1960 использовалась в качестве тюрьмы. Крепость сохранила свой средневековый вид и в настоящее время входит в число памятников Всемирного наследия Юнеско.

3.В 1503—1505 годах по приказу Овандо был построен первый госпиталь Святого Николая. Переодически разрушался ураганами и землетрясениями, постепенно пришел в упадок и уже в начале 20 века лежал в руинах.

4.Красная елка крупным планом:

5.А это снеговики сидят на балконе в Санто-Доминго, ждут снега наверное)

6.Это елка какого-то заведения, возможно итальянского ресторанчика, в который я сунула нос, пробегая мимо. Заведение находится в старинном особняке.

7.Вот надпись с этого особняка.

8. Первый христианский храм в Америке Санта-Мария-ла-Менор, возведенный в 1514 - 1544 гг. в готическо-барочном стиле.

9.Колокольня базилики Санта-Мария-ла-Менор

10.Рождественские украшения базилики Санта-Мария-ла-Менор

Хотела про Новый год и елку, а получилось немножко про Доменикану и Санто-Доминго, наверное еще хочется мне путешествий)).
Пусть уйдет все плохое, что случилось в этом году, а Новый год принесет с собой радость, благополучие, процветание!)
Поздравляю всех с Наступающим и желаю,что бы все блага жизни в Новом году
сыпались на них словно из рога изобилия!
Категория: Без рубрики  комментарии отключены

Чайні імперії світу

Мало хто з нас, заварюючи собі улюблену кружечку чаю, замислюється, а звідки до нашої кухні дістався саме цей напій? Звісно, стереотипно ми знаємо, що, мабуть, із Індії чи Китаю, але насправді – не факт. У світі близько 30-ти країн серйозно займаються саме чаєм, і всередині цього співтовариства вимальовується дуже чітка ієрархія, котру очолює так звана «Велика чайна сімка».


Подібний термін народився значною мірою за аналогією до головних країн планети у політичному контексті. Тому якщо політична «сімка» так чи інакше вирішує глобальні проблеми всіх нас, то «чайна» зосереджена тільки на цьому бізнесі. Щоб знати ці держави в обличчя, ми вирішили розказати про них, оскільки це не тільки корисна інформація, але й хороша тема для розмов під час чаювання.
Китай
Китайці запекло сперечаються з індійцями, хто саме придумав заварювати ароматне листя, щоб скуштувати такий приємний напій, як чай. Утім, більшість не залежних від цих країн експертів схиляються якраз на користь Піднебесної, мовляв, це вона – батьківщина даного питва. Тому з Китаю і почнемо. Традиції вирощувати чай у цій країні налічують не багато, не мало 5 тисяч років. За ці роки вдалося вивести близько 8 тисяч різновидів напою, серед яких найбільш популярні і затребувані у всьому світі. Найголовніші плантації розташовані у західному і східному округах провінції Янцзи, хоча загалом цим бізнесом займаються практично у всіх частинах Китаю. Іноземні туристи відвідують плантації як пам’ятки, а оскільки переважно це заповідні об’єкти, за вхід доводиться платити. Не дивно, що держава заробляє на чаї кругленьку суму як за кордоном, так і на внутрішньому ринку. Оборот у цій сфері обчислюється десятками мільярдів доларів.

Індія
Другий чайний гігант планети. У цьому бізнесі тільки офіційно працюють понад 3 мільйони людей, а оскільки ні для кого не секрет, що тіньова економіка в Індії процвітає, так що за фактом, либонь, всі 10 мільйонів. Якщо вдуматися, це число приблизно дорівнює населенню деяких європейських країн… Загалом в Індії близько 13-ти тисяч плантацій, найбільш шановані з яких дали назви і певним видам чаю – Ассама, Дарджилінг, Нілгірі. Знавці кажуть, що хоч за обсягами Китай не наздогнати, індійський чай більш витончений через м’якший клімат, і тому більша частина плантацій розташована у високогірних долинах, де панує постійна вологість.

Японія
Практично весь зелений чай, котрий продають у магазинах і супермаркетах нашої планети, родом із Японії. Місцеві землероби, фермери і держава свого часу зрозуміли, що Китай та Індію не наздогнати, тому вирішили зосередитися конкретно на зелених видах, і ця тактика дала свій результат. Елітні й дорогі сорти, такі як «гьокуро», приносять країні пристойний дохід. Неофіційною столицею японської чайної промисловості вважають околиці старовинного міста Кіото – в його долинах ростуть кущі – нащадки висаджених ще давніми буддійськими ченцями.

Кенія
Єдина африканська країна, котра зуміла увірватися в так звану чайну азійську тусовку. Тамтешні плантації у переважній більшості були закладені британцями у двадцятому столітті. Вони облюбували місця в околицях озера Вікторія і Великої Рифтової Долини. Завдяки спекотному африканському клімату чай вдається збирати кожні 17-20 днів, що дає змогу Кенії по праву вважатися одним із лідерів ринку. Головний продукт звідси – дуже міцний чай, котрий рідко використовують у чистому вигляді, переважно з нього виробляють купажі. Головні споживачі кенійського напою – країни Східної Європи.

Шрі-Ланка
Історія чайної промисловості цієї країни доволі драматична, оскільки до самого кінця 19-го століття тут, а конкретніше, на Цейлоні вирощували виключно кофе, однак небачене у подібних масштабах до цього «нашестя» комах 1870 року практично в один момент убило весь врожай. У відчаї місцеві жителі не знали, що їм робити, поки директор ботсаду Джеймс Тейлор не придумав зайнятися чаєм. Це рішення виявилося доленосним, і сьогодні Шрі-Ланка займає почесне третє місце з обігу напою, постачаючи на ринок близько 300 тисяч тонн продукції. Серед всіх тамтешніх сортів на особливому місці Nuwara Eliya із золотавим відливом.

Тайвань
Місцеві спеціалісти з чаю наполягають, що до китайської промисловості вони практично не мають жодного стосунку, оскільки вирощують листя за власними технологіями, котрим всього 300 років. І все ж саджанці потрапили сюди з Китаю, з історії цього не стерти – попри всі відносини між країнами факт лишається фактом. У загальносвітовому контексті найбільш відомі сорти чаю з Тайваню - червоні, серед них найбільш елітний і дорогий – Formosa Great Oolong. Головні центри з виробництва розташовані на півночі країни.

Індонезія
Остання країна з нашої добірки і відповідно з «великої сімки». Тут саджанці з’явилися завдяки європейцю – голландський торговець Дж. Якобсон завіз китайські зразки в 19-му столітті, незважаючи на те, що кількома століттями до цього місцевим жителям не вдавалося налагодити виробництво. Завдяки своєму ентузіазму і передовій техніці Якобсон став не лише першопрохідцем у цій сфері, але й прикладом для самих індонезійців, котрі з другої спроби все-таки навчилися вирощувати відмінний чай. Прикметно, що на експорт йде чорний, а самі місцеві віддають перевагу чорному. Сьогодні Джакартський чайний аукціон – головний майданчик для продажу напою і обговорення тенденцій галузі.
Головне фото https://ulysse.ru/travel/travel_vietnam_north_sout...
Категория: Без рубрики  комментарии отключены

У Єгипті знайшли майже незайману гробницю середини III тисячоліття до нашої ери

Вхід до гробниці15 грудня єгипетська влада оголосила про те, що в Саккарському комплексі пірамід в Гізі виявлена надзвичайно добре збережена могила давньоєгипетського верховного жерця часів п’ятої династії фараонів, що правили в середині III тисячоліття до нашої ери. 
 
Археологи знайшли гробницю ще в листопаді, але щоб увійти туди, їм потрібен час. Розкопки будуть продовжені – але на те, як гробниця виглядає зсередини, можна подивитися вже зараз.
Вхід до гробниці
 Фото Khaled Desouki / AFP / Scanpix / LETA, текст Медуза
Категория: Без рубрики  комментарии отключены

Путешествие по Израилю. Апартаменты в Араде


Я заподозрил что-то неладное, когда навигатор стал задавать слишком много маневров по дворам. Но искомый дом маячил на экране и не оставалось иного выбора, только доверить судьбу электронике. Долгожданное "Вы прибыли" голос maps.me произнес на большой для дворого масштаба парковке. Размер стоянки вероятно обусловлен наличием во дворе магазина и какой-то бытовой мастерской, в шабат все это было закрыто.
На разведку пошли без вещей. Дойдя до угла вдруг обнаруживаем, что
ayrat72
номер на фасаде не совпадает с тем, что подсказал электронный помощник. Впрочем, должно быть совсем рядом. Дома оказались сблокированными с запутанной нумерацией. Попытка самостоятельного поиска не привела к успеху, обратились к молодому человеку у очередного подъезда. Точного расположения не знал и он, но пошел с нами на поиски, быстро читая на ходу надписи на иврите. В итоге нашли достаточно быстро.

02. Наш подъезд, кстати. В большинстве израильских домов первый этаж как таковой отсутствует, лишь система колонн-опор и технические помещения, да открытые с 4 сторон пространства, где гуляет ветер. Парковка на верхнем и этом снимке правильная дворовая и заезжать на нее с улицы гораздо проще. А место, куда нас завез навигатор, с обратной стороны дома.


03. Сложная система сортировки мусора на четыре категории.


Честно говоря, вообще не ожидали, что это будет квартира в жилом доме. Апартаменты Арада на Букинге имеют свои названия. У этих, правда, просто адрес был. Учитывая стартовую цену от $120 в невысокий сезон выбирали из недорогих. Всякие "Татьяны" и "Светланы", которые предлагали кроме комнаты и дворовые развлечения, были заняты. В шабат выбора немного.

04. Квартира оказалась приличной и уютной. Внутренность немного не вязалась с серо-бетонной внешностью. Гостиная, в которой спали наши дети.


Хозяева только второй год в Израиле. Перебрались из Геленджика. Эту квартиру сдают. Жалуются, что россияне стали реже ездить на Мертвое море. Мы приехали рановато и были отправлены хозяевами в кафе, о котором уже рассказывал. А также были ознакомлены с нахождением "правильной" парковки у подъезда. А позже и с адресами, паролями и явками русскоязычных магазинов, единственных работающих в шабат.

05. Квартира наполнена Икеевской мебелью.


06. Кухня простором не блещет. У окна за холодильником обеденный стол, за которым мы комфортно умещались вчетвером. В общем, нас она устроила полностью.


07. Наша спальня. Приехав после кафе хотели вздремнуть днем. У нас же была бессонная ночь в дороге и насыщенное раннее утро со встречей рассвета на Мертвом море и посещением Массады. Закрыли жалюзи, создали полумрак, легли. Но нет, сон не идет. Ни в одном глазу. Проголосовав единогласно сели в машину и поехали изучать окрестности и искупаться в море.


08. Ванная комната в стиле "привет из СССР". Вам не кажется? Мы подумали, что хозяевам пока не хватило времени или средств на ремонт этого помещения и они задумали его после, в межсезонье. Если такое здесь бывает, конечно.


09. Прихожая, так необходимая россиянам, в большинстве стран в квартирах отсутствует.


Вечером ужинали дома. Русскоязычный магазин располагал "русскоязычными" продуктами. Оказалось, что за неделю мы успели соскучиться по пельменям с майонезом. Хоть и не являемся дома большими любителями этого :)

Увы и ах, качество фруктов в русском магазине уступает другим заведениям Израиля. Внешне это никак не видно, только на вкус чувствуется. Зато полно привычных русских продуктов. Мясокопчености приятного вкуса, например.
Категория: Без рубрики  комментарии отключены

Байкал зимой

 
Байкал зимой Зима на берегах Байкала — настоящее чудо! Его заснеженные вершины, прозрачный и сверкающий на солнце лед, пушистый хвойный лес, хрустящий снег и бескрайние белые просторы – это то, ради чего стоит приехать на озеро Байкал зимой! Зима на Байкале – это время, когда открывается самая лучшая возможности увидеть всю красоту и девственность Байкальской природы. Когда озеро Байкал покрывается льдом, открывается больше возможностей, чтобы посетить заповедные уголки.

Зимний Байкал оставляет неизгладимое впечатление. Тот, кто хоть раз побывал на Байкале в зимнее время, обязательно вернется еще раз, чтобы увидеть это чудо вновь и насладиться его природной красотой!



 
Щетина дедушки Байкала автор: Александр Тарановский





Байкал зимой
 
Навстречу утренней заре.. автор: Igor Glushko



Байкал зимой
 
Как из нашего окна... автор: Igor Glushko



Байкал зимой
 
Зима в квадрате автор: Igor Glushko



Байкал зимой
 
Возвращение к зимнему лесу автор: Даниил Сазонов



Байкал зимой
 
Нарастающая красота автор: Igor Glushko



Байкал зимой
 
Крыло Н.Л.О. автор: Владимир Тюменцев



Байкал зимой
 
Остров Безымянный автор: Igor Glushko



Байкал зимой
 
Трескучий зимний вечер автор: Владимир Тюменцев



Байкал зимой
 
Владения Снежной Королевы автор: Владимир Тюменцев



Байкал зимой
 
Байкальский часовой автор: Владимир Тюменцев



Байкал зимой
 
*** автор: Игорь Клименко



Байкал зимой
 
Синусоиды зимнего Байкала автор: Борис Чечет



Байкал зимой
 
Еще лед автор: Игорь Клименко



Байкал зимой

вечернее настроение автор: Mustapha


Байкал зимой
 
Зимняя Шаманка автор: Вячеслав Петухин



Байкал зимой
 
В шляпке ледяной автор: Igor Glushko



Байкал зимой
 
Скалы мыса Кобылья голова автор: Сергей Дзюба



Байкал зимой
 
Поклон Батюшке Байкалу автор: Владимир Тюменцев



Байкал зимой
 
Без слов автор: Александр Рютин



Байкал зимой
 
Байкальский хрусталь автор: Владимир Тюменцев



Байкал зимой
 
Завтра домой. автор: Александр Мамонтов



Байкал зимой
 
Немыслимый зверь автор: Igor Glushko



Байкал зимой
 
Крошка сын к Отцу пришел... автор: Igor Glushko



Байкал зимой
 
Зима на блюдце автор: Igor Glushko



Байкал зимой
 
Один из последних ледяных восходов автор: Вячеслав Петухин



Байкал зимой
 
Льдинка автор: Владимир Тюменцев



Байкал зимой
 
Грозный Батюшка Байкал автор: Владимир Тюменцев



Байкал зимой
 
Вот и все... автор: Igor Glushko


Байкал зимой
 
Байкальское чудовище автор: Владимир Тюменцев



Байкал зимой
 
Спящая лодка автор: Igor Glushko



Байкал зимой
 
В лесную сказку автор: Владимир Тюменцев



Байкал зимой
 
Битое стекло автор: Александр Мамонтов
Категория: Без рубрики  комментарии отключены

Казковий світ від прикарпатки, котра творить фантазійні створіння

38202153_300907100662819_1527573335787962368_n

Команда OGOGO! поспілкувалась з Іриною Чик, яка робить незвичні створіння під псевдонімом Міша. Жінці 29 років і її фантазійні персонажі користуються популярністю не лише у Франківську, але й за межами України.




“Я заміжня, маю трирічного синочка. Навчаюсь в університеті на психолога. Крім того, що створюю фантазійних створінь, я ще треную дівчат в тренажерному залі. Я сама з Черкас, чоловік з Тлумача, 3 роки назад ми переїхали жити у це містечко”, – каже Ірина.
– Насамперед увагу до вас привертають ельфійські вуха, а ще дреди. Як такий стиль сприймається у Тлумачі?  
-Мої вуха стали популярнішими за мене, у Тлумачі їх не обговорював хіба що ледачий. Зараз хочу всім повідомити хто це читає, це – ФОТОШОП.
Щодо дредів – то це моє волосся і заготовки, які вплітаються в волосся. Заготовки я робила сама і приплітаю їх також сама собі. Їх треба знімати через 1-2 місяці і переплітати. Коли їх знімаю, відчуваю що чогось не вистачає, а коли знову вплітаю одразу таке відчуття внутрішнього комфорту і гармонії. Дреди звісно виглядають яскраво і приваблюють багато уваги, але негативу ніколи не чула.
-Як почали займатись виготовленням незвичних героїв?
-Я з дитинства була творча і дивною, в 7 років я вже шила на машинці, а вручну шила ще раніше. Почала років 6 назад шити іграшки,  але не такі «дивні». Саме в цьому стилі почала шити десь 4 роки назад.
Якщо чесно, я не знаю, як його назвати, що саме вплинуло на таку зміну в творчості сказати важко, моя творчість кардинально помінялась після операції. Два місяці я не могла ходити, тому була практично ізольована від соціуму, було багато часу читати, думати, переосмислювати. І саме тоді я побачила цих створінь в голові. Я постійно освоюю нові техніки і мені подобається пробувати щось нове, зараз я більше ліплю ніж шию.
Ці створіння несуть свій зміст, хоч на перший погляд вони можуть здатися страшними і злими, насправді вони добрі і всі мають добрі наміри. Я думаю, всі незвичайні речі популярні, мої створіння завжди викликають цікавість і емоції оточуючих. Роблю їх тому що мені подобається. Подобається сам процес створення. Купують мої вироби люди різних вікових категорій, от вчора продала жінці якій 50 років, буває і діти просять у батьків купити. Я не орієнтуюсь взагалі ні на кого, просто роблю їх і отримую нереальне задоволення від цього.
Звісно пишуть і говорять що вироби страшні, але люди все одно роздивляються їх, як правило перша реакція – що вони страшні, але потім придивившись, подобаються всім, особливо якщо візьмуть їх в руки. Вони насправді не злі, це захисники і мисливці на злих духів, такі обереги.
Найдорожчий виріб коштує 900 гривень, а найдешевший – 300, ціна залежить від складності і від матеріалів.
Матеріали різні – деякі просто шиті із тканини, дуже часто це вінтажна тканина, деякі із самозастигаючої глини, деякі із полімерної глини Living doll. Для розмальовування беру акрилові краски і пастель, а взагалі кожне створіння індивідуальне.
Може бути і дріт всередині, як каркас – аби згинати і розгинати руки, ноги і вуха, деякі навіть можуть пальцями рухати; в деяких механізми годинникові. Якщо тіло шите, я в середину кладу маленьки металеві шарики, тоді вони стають тяжкими і приємнішими в руці.
Найчастіше запитання, що мені задають – із чого зроблені зуби? Я навіть раніше жартувала, що це людські зуби, ну а насправді вони зроблені із глини чи із пластику.
Часто в мене запитують “Як ти вигадуєш образи своїм виробам і звідки береш ідеї?” Я завжди кажу, що я їх бачу. Нещодавно в книзі я прочитала про псевдогалюцинації і зрозуміла, що це саме те, що відбувається у мене в голові, коли я бачу образи.
-Розкажіть, як ваш син ставиться до істот, яких ви створюєте, чи грається він з цими “іграшками”?
– О, мій синочок дуже полюбляє гратися з моїми створіннями, і це до речі не тільки мій син, діти взагалі полюбляють роздивлятись моїх створінь, вони бачать цей світ по-іншому, тому їх взагалі не лякають мої іграшки. Так як ми з сином разом 24 години на добу, він навіть спостерігає за робочим процесом, коли я ліплю, він сидить поруч і також ліпить, коли малюю він сидить і малює.
-Ви також малюєте на взутті, є ціла рубрика присвячена цьому…
– Так, я справді малюю на взутті. Почала малювати давно – років 5 тому. Почалось це з моєї любові до незвичайних речей, які виділяються. Я розмалювала собі еспадрілі, з цього і почалось, потім малювала на замовлення.
-Розкажіть чим малюєте, наскільки це довговічно?
-Малюю спеціальною фарбою для тканини. Вона не вигорає і не змивається, також малюю флюарисцентною фарбою, вона світиться під ультрафіолетом. Малюнок тримається дуже добре. Я малювала на еспадрільях і кедах, взуття зношуються а малюнок залишається. Продаю на замовлення.
Категория: Без рубрики  комментарии отключены

Швейцария. Водопад Рейнфолл

Спуск к водопаду идет через несколько смотровых площадок. Или вы можете спуститься сразу вниз на лифте.




















Категория: Без рубрики  комментарии отключены
Наш кулинарный блог