Архив за » Апрель, 2018 «

Непал. Базовий табір Аннапурни


 Нашим першим етапом швидкісного проходження гімалайськими стежками став акліматизаційний похід до базового табору Аннапурни... За чотирири дні ми подолали 70 кілометрів високогірного шляху з перепадом висот 6,5 тисячі метрів. На перший етап до компанії "пілігримів" приєднались ще двоє наших друзів - Микола та Андрій... Микола не тільки нам фінансово допоміг з реалізацією подорожі, він ще й погодився пройти один з маршрутів...
   Перші два дні в Непалі ми присвятили прогулянкам по долині Катманду, а також оформленню дозволів для проходження національними парками...
  Вранці третього дня ми виїхали автобусом в Покхару, з якої вже під вечір на таксі дістались поселення Nayapul ...  
Інтерактивна мапа  пройденого маршруту (більш детальна мапа:
 
   Наступного дня ми вийшли на маршрут, пересікнувши межі заповіднної зони району Аннапурни...
   Усміхнені місцеві жителі...
  Терасне господарство...

 


  Дорогою ми бачили як місцеві жінки збирали каміння для будівництва дороги...

 
   Так в селах з бамбуку сплітають стріху та огорожу...
   Буйвол та  туристи...
   
   За перший день ми дістались поселення Jhinu Danda... 
   Одразу від поселення йде тропа вниз до гарячих  джерел з сірководневою мінеральною водою... Залишивши речі в номері однієї з лоджій, ми спустились до джерел...
   Тут зроблено два невеликі басейни, які наповнюються гарячими сірководневими водами... Вода витікає з недр гімалайських гір... Басейни розміщені одразу біля гірського струмка, в холодні води якого ми поринали розпарившись в термальному джерелі...      
   Повернувшись до лоджії, Андрюха одразу завалився спати... Так розморили перші 20 кілометрів шляху та сірководневі ванни... 
   На ранок всі були в строю...
   Другий день...


   Дуже цікава табличка зустрілась на нашому шляху ввійшовши в поселення Chomrong -  "Дорогі та  почесні туристи (трекери), ми хотіли б попросити Вас не їсти м'ясо курки, свині та буйвола в цьому особливому районі від Sinuwa до Annapurna Base Camp, в зв'язку зі старовинними віруваннями, священним храмом та  природною святістю гір. В іншому випадку, можуть трапитись природні катаклізми та особисті нещасні випадки. Тому ми  просимо слідувати інструкціям. Дякуємо"  :

 Другу ночівлю ми провели в поселені Himalaya... Сильний град вмотивував нас не йти до поселення Deurali, в якому ми планували заночувати... Тут вже не було розеток в кімнатах, тому ми заряджали смартфони від основного світла за допомогою перехідникая, який завчасно купили в Катманду...  
   В кімнаті було прохолодно... Та ми зігрівались теплими піснями та хорошим настроєм...
  Після граду та великої хмарності вчорашнього дня, прийшло чисте небо та сонце, яке супроводжувало нас цілий день... 



  Ми зупинились на чай в базовому таборі Мачапучаре...  Вершину священної гори освітлювали промені ранішнього сонця...


   Залишивши частину речей в лодіжії ми продовжили підйом до базового табору Аннапурни...
   Гелікоптери один за одним пролітали повз нас...
   Микола махає рукою пілоту...






  Ну от ми і на місці... В обід третього дня дістались  базового табору Аннапурни (4130 м)...

   Дійшовши до лоджій ми замовили обід... Микола та Андрій залишились в таборі насолоджуватись відпочинком, а ми з Дімою піднялись вище до меморіалу трьом корейським альпіністам...

   Види на вершини Гангапурна, Аннапурна ІІІ та Мачапучаре... А знизу лоджії базового табору...  
   
   В базовому таборі нас чекав обід - рис з овочами...
   В одній з лоджій висів портрет відомого радянського альпініста  Анатолія Букреєва, який загинув під час сходження на Аннапурну в 1998 році... Під фотографією альпініста знаходився  текст в якому Букреєв описав своє відношення до життя та до гір... :
  Після обіду ми піднялись до його меморіала, який знаходиться в найкращій оглядовій точці :
   Звідси відкривались види на північну Аннапурну та Аннапурну І... 




   Панорама льодовика, та основних вершин...

  Отак ми насолоджувались краєвидами гір, та раптом зірвався один з карнизів, спровокувавши лавину...   
   На ночівлю ми спустились до базового табору Мачапучаре...  А наступного  дня, пройшовши понад 25 км, дістались поселення Ghandruk...  
 Вранці п'ятого дня ми розпрощались з хлопцями та продовжили швидкісне проходження треку вже вдвох...

Продовження... Попереду в нас було 275 кілометрів стежок та доріг маршруту навколо Аннапурни...  


Категория: TheRunningPilgrims  комментарии отключены

Пришла весна, заходите в «Чат 18»

Парк Флораль - частина ботанічного саду Парижа Незважаючи на те, що в кінці квітня в багатьох регіонах Росії пройшли снігопади, весна йде повним ходом. Зрештою, в пустелі Сахара теж несподівано може випасти сніг, як і ви зможете знайти свою другу половинку в чат 18. 21 фото Пришла весна 1. Рапсовое поле и ветряки в Турции. (Фото TOLGA BOZOGLU): Рапсове поле і вітряки в Туреччині 2. Японська белоглазка - маленька перелітний субтропічна птах. Гніздиться в північній частині субтропіків Східної Азії, включаючи Японію. (Фото Koji Sasahara): Японська белоглазка 3. Весняний парк Тіргартен в Берліні. Тут вже зовсім все зелене. (Фото Paul Zinken): Весняний парк Тіргартен в Берліні 4. Прийшла весна на берег Женевського озера в Швейцарії. (Фото Valentin Flauraud): Прийшла весна на берег Женевського озера в Швейцарії 5. Весняний туман в вершини пагорба Тилик, Словаччина. (Фото Peter Komka): Весняний туман в вершини пагорба Тилик, Словаччина 6. Квітуча яблуня на півночі Франції. (Фото JOEL SAGET): Квітуча яблуня на півночі Франції 7. А це весняна Англія. Гренадерська гвардія - піхотний полк британської армії. (Фото Frank Augstein): Гренадерская гвардия 8. Весенний день в саду Тюильри в Париже. (Фото Alain Jocard): Весняний день в саду Тюїльрі в Парижі 9. Квітуче вишневе дерево у Франкфурті-на-Майні, Німеччина. (Фото Armando Babani): Квітуче вишневе дерево у Франкфурті-на-Майні, Німеччина 10. Нарциси в Констанці, Німеччина. (Фото Ronald Wittek): Нарциси в Констанці, Німеччина 11. Пришла весна в Вашингтон, округ Колумбия. (Фото Michael Reynolds): Прийшла весна в Вашингтон, округ Колумбія 12. Птах з красивим ім'ям варакушка. (Фото Ronald Wittek): Птах з красивим ім'ям варакушка 13. Пришла весна в Нидерланды. (Фото Robin Utrecht): Прийшла весна в Нідерланди 14. Джмелі при квітучих вишневих деревах. Дивіться також " Як джмелі в кольорах купаються ". (Фото Jens Meyer): Джмелі при квітучих вишневих деревах 15. Парк Флораль - частина ботанічного саду Парижа. (Фото Gerard Julien): Парк Флораль - частина ботанічного саду Парижа 16. Крокусы расцвели в Польше. (Фото Marcin Bielecki): Крокуси розквітли в Польщі 17. Вашингтон. (Фото J. David Ake): 17 18. Прийшла весна в парк Лекен в Брюсселі, Бельгія. (Фото Stephanie Lecocq): Прийшла весна в парк Лекен в Брюсселі, Бельгія 19. Тюльпани в Сінгапурі. (Фото Roslan Rahman): Тюльпани в Сінгапурі 20. Зіверсдорф, східна Німеччина. (Фото Patrick Pleul): Зіверсдорф, східна Німеччина 21. (Фото Divyakant Solanki): 21 Также см
Категория: Статьи  комментарии отключены

Departure: Дакар

Сенегальська столиця Дакар – це не тільки найважливіше місто всієї Західної Африки, але й досить контрастне місце, найкраще для подорожі у форматі «познайомитися з Чорним континентом, але м'яко і плавно». Крім багатьох цивілізаційних і звичних сучасній людині атрибутів тутешнього життя, відчуття, що Африка з усією її романтикою, незвіданим і проблемами зовсім близько, не покидає тебе ані на мить.
 
Дакар, попри свій відносно молодий вік (як місто був заснований французами в середині XIX століття), неймовірно цікавий і строкатий мегаполіс, серцем якого є гігантський порт – одночасно і пам'ятка і, як було заведено говорити в соціалістичних економіках, «містоутворювальний об'єкт». Внесок цього комплексу в державне фінансове життя годі переоцінити, тому місцеві жителі й до кораблів, і до верфі ставляться надзвичайно шанобливо, адже саме завдяки порту і з'явилося місто, ще й стало столицею. До Дакара головним містом країни був Сент-Луїс, який лежить у 250-ти кілометрах на північ.

Фото touristmaker.ru
Досвідчені мандрівники називають Дакар не інакше як «африканський Париж», оскільки сильний французький колоніально-культурний вплив відчувається й донині в усьому, починаючи від муніципальної архітектури й закінчуючи дещо ледачим, променадним способом життя в багатьох кварталах. І це попри, здавалося б, промислову складову столиці (крім порту, в місті та на околицях багато заводів і фабрик), а також тотальну бідність – узяти хоча б міський транспорт і нетрі з їхніми халупами. Дакарці визнають, що фінансово їм ще дуже далеко до європейського старшого брата, але з приязними усмішками на обличчях запевняють, що щастя вже точно не в роботі від світанку до заходу і навіть не в грошах. Воно – в можливості прогулятися гарним містом і нехай на останні гроші випити горнятко ароматної кави або прохолодної коли. Дакар з його бульварами, життєдайними краєвидами на Атлантичний океан і комфортними пляжами в передмістях, безумовно, розслабляє.

Фото vittoriosciosia . com
Столиця Сенегалу може подарувати мандрівникові різні види дозвілля, адже тут легко поєднується і пляжний відпочинок, і огляд визначних пам'яток Медини – старого міста, серед яких особливо виділяються фантастичні за своєю атмосферою африканські ринки «марше». Практично всі вони спеціалізуються на чомусь одному, тому почуття вторинності при огляді кількох місць торгівлі точно не виникне. Найбагатшим вважається ринок Кермел, оточений ошатними домами колоніальної забудови, який розкинувся неподалік порту. Тут продають квіти і народні промисли, тому прогулятися його рядами – практично те ж саме, що й відвідати музей. Зовсім інші емоції, і, напевно, бажання перекусити викличуть продуктовий базар Сандага, де можна купити унікальні спеції та фрукти, і рибний Сумбедіюн, куди рибалки щодня везуть свій океанський улов. А щоб голова обертом ішла не тільки від пахощів, добре було б заскочити також і на Малійський ринок біля вокзалу, де продають вироби з перлів і теракоти. Загалом, хай скільки часу відведено на Дакар, ринками треба пройтися обов'язково і бажано з кимось із місцевих, щоб уже точно придбати не «товари для туриста», а справжні скарби.
Не менше в місті й мечетей, адже 95% населення Сенегалу – мусульмани, тому релігійні споруди є важливим ансамблем центральної частини міста, яке подекуди нагадує не лише Париж, але і близькосхідні міста. При цьому тутешні мечеті, навіть такі великі, як Гранде-Моске, все одно оздоблені стриманіше та мають значно скромніший вигляд, ніж їхні побратими в інших мусульманських державах. Тому і місто, і саму країну варто вважати світською, надто ж порівнюючи розкіш релігійних споруд і, приміром, білого Президентського палацу, зведеного в зеленому парку на березі океану. Що цікаво, за формою вартових, які охороняють резиденцію глави держави, можна зрозуміти, чи на робочому місці президент – якщо так, то бодігарди вбрані в червону форму, якщо він у від'їзді – в синю.

Фото followmefaraway.com
Якщо в мегаполісі (в Дакарі живе понад мільйон люду) вам стало аж надто гамірно, та й головні визначні пам'ятки оглянуто, саме час вибратися в найближчі передмістя, здатні вразити не менше, ніж сама столиця. Адже і Дакар, і околиці розкинулися на унікальному півострові Зелений мис, тому природа тут постаралася точно не менше, ніж французи і самі сенегальці, якщо говорити про архітектуру. Крім океанських пляжів, обов'язково варто вирушити до Ретби, або Рожевого озера, що в 30-ти кілометрах від міста. Ця гігантська водойма, котра нагадує фруктовий коктейль – унікальне природне явище, оскільки концентрація солі тут в 1,5 раза більша, ніж у Мертвому морі. На літр води приблизно 350-400 грамів солі, яка важлива не тільки для економіки Сенегалу, а й дозволяє туристам оздоровлюватися, читаючи книжки та газети просто на поверхні, все одно ж не потонеш. Що тут ще вражає, то це можливість озера змінювати колір води залежно від часу доби і погодних умов, воно може бути як рожевим, так і коричневим. Саме поряд з Ретбою закінчувалися знамениті перегони Париж-Дакар.

Фото 4.bp.blogspot.com
В іншій частині півострова, на сході від Дакара, всього в трьох кілометрах лежить маленький, однак неймовірно мальовничий острів Горе, який не дарма входить до Списку об'єктів всесвітньої спадщини Юнеско. Він славиться своїм фортом, ринком і музеями – Морським і Музеєм жінок, та головним об'єктом є вражаючий детально відновлений ринок рабів, який було започатковано ще 1786 року. Це місце відразу повертає до реальності, що ти в Африці, в історії якої було забагато сумних сторінок, на жаль, написаних білими людьми...
Але не будемо про сумне, оскільки Дакар – це все-таки місто майбутнього, один з найважливіших і найкрасивіших мегаполісів всього Чорного континенту, який стрімко змінюється і розвивається. Саме він зі своїми новими автострадами, боротьбою з бідністю, висотками, сучасними лікарнями та магазинами є прикладом надії, що й Африка здатна вирватися з минулого, зі своїх жахливих соціальних проблем, узявши з багатого історичного досвіду тільки найкраще, те, що робить цей регіон особливо принадним навіть в урбаністичному XXI столітті.
Головне фото i.ytimg.com
Категория: Африка  комментарии отключены

Велосипеди в Амстердамі



Після Грузії я злітав у справах на пару днів в Амстердам. Рейс назад був нічний і у мене був годинку, щоб пройтися по улюбленому місту. Під час прогулянки я трохи познімав місцевих велосипедистів.  

 
Ця тема, звичайно, заслуговує на велику розгорнутого репортажу, оскільки все місто заточений під велосипедистів: є велодоріжки, велостоянки, велопрокатом, велосветофори і навіть велотаксі. Наступного разу я обов'язково все це познімав, а поки пропоную поглянути на кілька знімків і поговорити про те, чому в нашому місті так слабо розвинений цей транспорт?





Здається, їздити на велосипеді для жителів Амстердама так само природно, як ходити на своїх двох:

3.

Велосипеди активно використовують в роботі. Чи бачили ви в Москві велоDHL?

4.

5.

6.

Велосипедну культуру вбирають з малих років:

7.

8.

9.

Прокат:

10.

До речі, в Європі теж буває брудно на вулицях:

11.

12.

13.

Яких тільки велосипедів (і велосипедистів) не побачиш на вулицях Амстердама:

14.

15.

16.

Розкажіть, чи є у вас велосипед і, якщо так, то чи користуєтеся ви їм для того, щоб з'їздити кудись по справах або просто катаєтеся в своє задоволення? Як думаєте, чи можливо в Москві прищепити велокультури, як в Амстердамі? Що потрібно для цього зробити?

Наступного тижня я спробую дописати пости з різних поїздок, в яких був більше року тому, але так і не опублікував звіти про це. Stay Tuned!
Категория: Без рубрики  комментарии отключены

«Несподіваний візит» від чеського фотографа

1168Чеський фотограф під псевдонімом Fotograf bez talentu зняв серію забавних і в той же час відвертих кадрів, яку назвав «Несподіваний візит». У чорно-білій фотосерії на обличчях героїв можна побачити крайню ступінь здивування від того, що хтось несподівано порушив їх усамітнення і застав за інтимними заняттями.


Джерело: Design You Trust
В основному фотограф знімає проекти, які так чи інакше мають соціальне значення.
«Я знімаю людей і розповідаю їх історії».
Ім'я користувача фотографа перекладається буквально як «Фотограф без таланту». Ось як він пояснює це на своєму сайті: «Я думаю, що талант - це велика перевага, але ніяк не життєво необхідна умова. Я знаю багатьох талановитих людей, які сильно недооцінили працю і старанність і в підсумку мало чого домоглися в порівнянні з менш обдарованими, але старанними ».


Категория: Фото, Фотограф  комментарии отключены

Иордания. Петра. Влюбиться и вернуться


Набатейской (Якщо прийняти факт, що Петру побудували таки набатеи) архітектурі в Петра властива одна риса - колони всіх мавзолеїв є невід'ємною частиною фасаду - моноліту з якого вирубано все інше. Колони невіддільні від скелі, може бути, тому фасади храмів так добре збереглися після численних землетрусів.






Однак, саме в Аль-Хазарне талановиті різьбярі каменю вчинили по-іншому - нижній поверх прикрашений колонами, які далеко відстоять від входу в храм на широкій веранді.



Але це ще не все. Цікаві вчені почали капати нижче і нижче, і під скарбницею, в якій, до слова кажучи, не було знайдено скарбів, розкопали нові гробниці, які пішли вниз на 5 метрів.

Це вид нижче рівня підлоги. Зверху ці розкопки закриті частими гратами, але мені вдалося в одному місці просунути фотоапарат.



Гід нам розповів, що є плани капати і під ними ... У цих гробницях знайдені були неглибокі ніші і судини. Передбачається, що ці приміщення належали древнім арамеям і спеціально були «заховані» і засипані набатеями.



Якщо ми подивимося на середню частину верхнього поверху, то побачимо, що на верхівку «насаджений» звичайний горщик. До сих пір так і залишається незрозумілим той для чого цей предмет поставили наверх - може бути це похоронна урна, або урна в якій зберігали золото?



Будівля зовні здається неабияк пошкодженим, одна з колон була зруйнована, її відновили вже сучасні вчені, а про сліди куль на фасаді кажуть, що це розсерджені бедуїни, які знайшли тут скарбів, обстріляли фігури і сам фасад з рушниць.





Є ще й величезні дірки, які не схожі на сліду від куль, ці діри мені згадаєте діри на фасаді Колізею. Гід нам сказав, що деякі вчені припускають, що фасад будівлі раніше був прикрашений мармуровими плитами, які потім безжалісно здерли. А діри - це від кріплень.

Хто пам'ятає про Колізей, то як виявилося, це будова найбільше постраждало від місцевих жителів - які розтягували залізні кріплення і гаки собі в господарство.

Величезний фасад Аль -Хазни - це солянка збірна різних архітектурних стилів, якщо уважно придивитися, то ми побачимо і роги - символ родючості, скульптура богині нам нагадує єгипетську Изиду ... Якщо пильно розглядати всі елементи будови, то взагалі незрозуміло, хто будував цей фасад - арамеи , греки, римляни ...







Як виглядав фасад раніше, в середині 19-го століття, ми можемо судити по олівцевим малюнках англійського художника Девіда Робертса. Цікаві малюнки тих часів ще одного художника - Леона Де Лаборде, він відвідав Петру в 1827 році і зобразив ще один красивий фасад, який обрушився років двадцять тому. Всього художник залишив більше 70 робіт, але найцінніше - це замальовка епітафії на грецькій мові з звалився фасаду. Скорботні рядки говорять про те, що людина на ім'я Аріанос помер в 27 років від якоїсь хвороби, і що його стареньку матір чекає вічне горе.





Коли бачиш ці звалилися фасади, то розумієш, як добре, ми встигли побачити це диво, тому що хто його знає, коли відбудеться наступний великий землетрус і чи побачать Петру наші внуки ...





Археологи не так давно довели, що область навколо Петри - один з перших районів на землі, де стало розвиватися землеробство. Ще цікавий факт - Петра знаходиться всього в 390 км від найдавнішого міста на землі Єрихону. Одні вчені доводять, що місту 8000 років, інші, що 9000. Але і в тому, і в іншому випадку зрозуміло, що це волохата старовину, часи відразу після закінчення Потопу.






Зараз Єрихон - це шматок пустелі, розкресленій на квадрати мелкокаменной кладкою, а вдома тут були овальними. Все це занесено пісками. Дивитися там особливо нема на що, але побувати на цьому місці цікаво. Знаходиться Єрихон в наші дні на території Палестини.







При чому тут Єрихон і Петра запитаєте ви? А ось до чого! В 7 кілометрах від Малої Петри вчені розкопали містечко, зведений в ті ж дати, що і Єрихон. Ці кам'яні останки знайшли в аль-Бейді. І було доведено, що 8000 років тому люди вже торгували і вели вельми розумне життя, а не скакали в печерах, обмотавши шкурами, і гамселячи один одного по голові палкамі- копалками.



Категория: Без рубрики  комментарии отключены

Біло-блакитний Міконос



Міконос за багатьма параметрами виграє у Санторіні. Тут набагато краще пляжі і їх більше, тут не треба пиляти 15 хвилин вгору на віслюку або стояти в черзі на фунікулер, щоб піднятися від моря в місто, тут немає таких натовпів туристів, і при цьому тут є чарівна середземноморська атмосфера і яскрава біло-блакитна архітектура зі звичними по Санторіні вітряними млинами.

Не дарма Міконос називають Європейськими Багамами, куди влітку спрямовується вся місцева богема ...

Зійшовши з корабля, ми і на 100 метрів не змогли проїхати в місто. Тут же сіли в першому-ліпшому кафе і замовили морських гадів, дзадзикі і грецький салат:

2.

Я не втомлююся співати про те, як я обожнюю подібні прибережні ресторанчики, де можна просто сидіти, не поспішаючи потягувати місцеве крижане вино і слухати шепіт хвиль, що набігають:

3.

На Міконосе величезна кількість пляжів. Сам острів невеликий, і його можна перетнути на машині за півгодини, так що до будь-якого з пляжів нескладно дістатися на таксі:

4.

Ми були на пляжі Paradise:

5.

Не можу говорити за всі інші пляжі, але цей був чудово обладнаний. Протягом усього пляжу були безкоштовні лежаки (по крайней мере, з нас ніхто грошей за 2 години лежання на них не взяв), вся задня лінія пляжу складалася з ресторанчиків і на всьому пляжі працював швидкий і безкоштовний wi-fi, про що я дізнався тільки , коли вже чекав таксі назад. Було дуже прикро ...

6.

Можна сидіти за стійкою бару і спостерігати за напівоголеними загоряють (звичаї тут дуже демократичні):

7.

Прямо за пляжем є невеликий готель, так що можна нікуди і не виїжджати:

8.

Сам Міконос представляє з себе складний лабіринт з низькорослих біло-блакитних мазанок:

9.

10.

На відкритих місцях стоять вже непрацюючі вітряки. Дивно, що поруч не поставили сучасні вітряки, так як вітер тут і правда дуже і дуже сильний. У деяких місцях нам доводилося міцно тримати дітей за руки, щоб їх не здуло в море:

11.

12.

Вулички вузькі, а тротуари викладені пряникової плиткою, що надає всьому місту відчуття казковості:

13.

Вузькі сходи ведуть до дверей на верхніх поверхах:

14.

Вулиці настільки тісні, що протилежні балкони буквально наїжджають один на одного:

15.

16.

17.

18.

Альфа-Банк перефарбувався тут з червоного в синій колір:

19.

Всі магазини працюють до останнього клієнта, тобто поки круїзні лайнери не відійшли від берега і в місті є туристи:

20.

21.

У ресторанах годують грецької їжею і дарами моря:

22.

23.

Рано вранці рибальські шлюпки йдуть в море, а вдень погойдуються на хвилях в бухті:

24.

25.

У мене на кішок алергія, та й, взагалі, я їх не люблю, але очі цієї кішечки були абсолютно бездонними:

26.

Увечері тіні будинків повільно поїдають своїх сусідів:

27.

28.

Сонце ще не сіло, а місяць вже красується на небі:

29.

У Міконосе є район, який називають Венецією:

30.

Тут будинки ростуть прямо з води, а з балкона можна ловити рибу:

31.

А я ловив сонячних зайчиків в відкритих вікнах:

32.

Ніч повільно опускалася на місто, запалюючи ілюмінацію в прибережних ресторанах (див. Заголовну фотографію):

33.

Люди зібралися в них, щоб помилуватися заходом:

34.

Як тільки сонце доторкнулася до водної гладі, його стало засмоктувати під воду і безодня поглинула його менше, ніж за 3 хвилини:

35.
Категория: Без рубрики  комментарии отключены

Прогулка вдоль реки Урубамба


e_demidov


Після відвідин Мачу-Пікчу у нас був ще один день в місті Агуас-Кальєнтес. Сам місто розсікає річка Урубамба, проноситься мимо божевільним потоком, щоб через 1300 км перетворитися в Амазонку. Уздовж річки проходить залізнична гілка, по якій можна пройтися і помилуватися місцевою природою.



01. Агуас-Кальентес невелике селище, так що гуркіт Урубамби чути в будь-який його точці. Особливо, коли прокидаєшся вночі в готелі, в першу чергу думаєш, що відбувається на вулиці, ураган, повінь або смерч? Але ж ні, просто річка за вікном тече.


02. У деяких місцях, мабуть, піклуючись про всюди пролазять туристах, хтось накрутив колючого дроту.


03. Нехай навіть і неиспользуемое за прямим призначенням, але футбольне поле тут бути просто зобов'язана. Мабуть, місцеві футболісти так і не прийшли до єдиної думки, хто ж буде діставати м'яч з Урубамби в разі неправильного пасу. Тому поле віддали під кемпінг.


04.В 2010 році цей милий струмочок не на жарт розбушувався і розніс набережну в селищі, кілька будинків і єдиний міст, який з'єднував Кальентес з цивілізацією. Так що під час нашої поїздки, можна сказати, все було спокійно. Тиша і спокій.


05.


06. Автобус везе чергову партію туристів на Мачу-Пікчу.


07.


08. До речі ось так звідси виглядають самі руїни .


09.


10. Ось і сама залізниця. Дорога діюча і служить для доставки в Агуас-Кальентес робочого персоналу, що обслуговує Мачу-Пікчу. Туристичний поїзд пересувається по іншій дорозі. Ще по цій дорозі можна пройти близько 10 км і вийти в цивілізацію, заощадивши таким чином на туристичному поїзді.


11. Ось такі кам'яні сходи по всій країні.


12. За межами селища до Урубамби можна навіть підійти і обполоснути руки. Головне - не посковзнутися і не зустрітися з будівельниками Мачу-Пікчу особисто.


13. Взагалі, місцеве залізничне управління зовсім не в захваті від хитких уздовж дороги туристів, і на протязі всього шляху розставив попереджувальні знаки.


14. Перуанська природа у всій своїй красі.


15.


16. Можна навіть бананами підкріпитися по дорозі. Вони, правда, зовсім ще зелені і не смачні.


17.


18. "Тильна" сторона гори Уайна-Пікчу.


19. Місцева природа з жадібністю поглинає кинуті людиною конструкції.


20.


21.

22.


23.


24.


25.


26.


27.


28.


29.


30.


31.


32.


33.


34.


35.


36. Якщо одинокому маленькому куща не вистачило місця на землі, каменях, гілках або інших кущах, він росте зі сталевих тросів опори моста.


37.


38.


39.


40.


41.


42.


43.


44.


45.


46. впродовж дороги в Урубамби стікають кілька досить великих струмків.


47.


48. Ітресно подивитися на контраст кольору води в струмку і в річці.


49. Дупло з бджолиним гніздом. Наявність бджіл було встановлено в самий останній момент, в результаті чого довелося рятуватися втечею.


50.


51. Через несколько километров русло становися намного более пологое и широкое, что, конечно же, ведет к некоторому "успокоению" водной массы.


52.


53.


54.


55. Вечером, после этой прогулки неожиданно выяснилось, что мы оба с ног до головы искусаны какими-то местными формами жизни. И, непонятно, каких сюрпризов можно от них ожидать. Но факт того, что полгода спустя я еще жив и в состоянии набирать этот текст, говорит о том, что все в порядке. Продолжение следует!
Категория: Перу  комментарии отключены

Джалан Алор — улица чревоугодия в Куала Лумпуре



Така відповідь Вам дасть не тільки "Гугл", але і будь-який мандрівник, який побував в Малазійської столиці. Вулиця Джалан Алор (Jalan Alor) - це культове місце в Куала Лумпурі, яке щовечора після заходу сонця збирає тисячі людей бажаючих смачно і недорого повечеряти, спробувати кухні різних азіатських країн, покуштувати найсвіжіших морепродуктів і, безсумнівно, "посмоковать" дуріаном.
vlade_mir


Колись тут був найбідніший район міста, відомий своїми дешевими борделями і високим рівнем злочинності. І саме тут селилися численні мігранти, які приїжджають до Малайзії з довколишніх азіатських країн в пошуках заробітку і нового життя. Вечорами вони виходили на вулицю і прямо тут готували традиційні страви своїх країн, пропонуючи їжу перехожим, щоб якось заробити Їжа тут була смачна і дуже дешева, тому місцеві стали приходити сюди вечорами, щоб смачно і недорого повечеряти. І пішло поїхало ... З часом цей район очистили від нетрів, борделів і криміналу, а вулиця Джалан Алор стала кулінарним центром Куала Лумпура, в який щовечора стікаються як місцеві, так і численні туристи.

Сьогодні Джалан Алор - це не просто 300-метрова вулиця, на якій можна смачно і недорого поїсти, але ще і місце, в якому можна зануритися в атмосферу вуличних забігайлівок Південно-східної Азії з усіма її смаками, запахами і кольорами. Так що навіть якщо Ви боїтеся їсти в вуличних азіатських ресторанах, приходьте сюди на "екскурсію", щоб просто подивитися. Місце й справді унікальне, та ще й в самому центрі Куала Лумпура в 15-ти хвилинах ходьби від веж Петронас!



Джалан Алор - це звичайна вулиця, яка днем ​​нічим не примітна, але як тільки заходить сонце і спадає спека вона перетворюється і перетворюється в один великий фудкорт довжиною 300 метрів. Численні ресторани по обидва боки дороги відкривають свої двері і виставляють прямо на вулиці столи і стільці, а численні яточники приїжджають сюди готувати свій фаст фуд. Вулиця в буквальному сенсі перекривається і стає пішохідною, хоча вдень по ній вільно їздять автомобілі.

Тут можна знайти ресторани китайської, малайзійської, тайської, індійської, індонезійської і навіть в'єтнамської кухні. Дивіться самі, що Ви хочете, і вибирайте ресторан за смаком. Голодними Ви точно не залишитеся! Любіть каррі і не боїтеся "Масалов" - ласкаво просимо в індійський ресторан, хочете свіжих морепродуктів або гострий "том ям" - для вас відкриті тайські закладу, а якщо хочете величезні порції смаженого рису і локшини - йдіть до китайців!

Більшість ресторанів поєднують кухні різних країн, тому в одному закладі Вам можуть запропонувати одночасно і малазійське меню, і китайське, і навіть європейське, а якщо ви чогось не знайдете - запитаєте офіціанта, Вам зроблять за спецзамовленням або просто принесуть з кафешки по сусідству. Тут все так щільно і тісно, ​​що іноді не розумієш якого закладу належить столик, за яким ти сидиш. Середній чек в місцевих ресторанах складе 300-500 рублів на людину, що дуже бюджетно для такого небідного міста, як Куала Лумпур. Адже тут, буквально за рогом, на Букіт Бінтане розташовані всі найдорожчі бутики відомих європейських брендів.



Як я вже писав, крім стаціонарних ресторанів зі столиками на Джалан Алор повно лоточників, у яких можна поїсти в рази дешевше, або просто взяти з собою. Тут, наприклад, роблять знамениті місцеві "пельмені" - дім сами (dim sum). Продаються вони поштучно, по 1 рінгітов за штуку (15 р). Як бачите начинка тут на будь-який вибір - від вегетаріанських овочевих, до рибних і м'ясних.



Готують їх прямо тут, як і належить на пару в великих бамбукових лотках. Можна їсти на місці (на будь-яких вільних столиках поруч), а можна взяти з собою.



Скажу чесно, зовні вони виглядають набагато краще, ніж виявилися на смак. Начинки дуже мало, та й якийсь специфічний присмак у них ... Ми з дружиною набрали спробувати різних, але з'їсти змогли тільки половину. Хм .. не знаю, може не ті вибрали. Я-то думав, що вони будуть схожі на китайські пельмені які мені дуже подобаються, а виявилося, що дим сами - це щось інше.



А ось недорога класика - смажена курка гриль, точніше тут смажать тільки крильця, але і курку при бажанні теж можна знайти. Це, напевно, один з найбільш бюджетних варіантів повечеряти.



А ще в Малайзії (та й напевно в усій Південно-Східної Азії) популярні " Сатана"(Satay) - такі мінішашличкі на дерев'яних шпажках. Шашлички ці роблять з усього, що можна підсмажити і з'їсти. В основному підсмажують шашлички з різного м'яса, риби, морепродуктів і овочів, а гурмани, я впевнений, оцінять сатай з жаби! На смак , як курка з легким присмаком "болота". Коштують ці жаби дорогувато, на наші гроші близько 300 руб за одну штуку, так що спробувати можна, але поїсти краще щось повкуснее і дешевше.



Крім ресторанів та вуличної їжі на Джалан Алор можна купити свіжі фрукти. Тут Ви знайдете практично будь-які сезонні фрук и по дуже демократичній ціні. Ми тут завжди брали манго і ананас, які нам люб'язно чистили і нарізали шматочками (причому абсолютно безкоштовно!).



Ну і звичайно "король" азіатських фруктів - дуріан. Це мало не головний фрукт Джалан Алора. Сюди, люди спеціально приїжджають, щоб поїсти цей смердючий екзотичний фрукт. Причому, за дуріаном завжди стоїть черга і люди чекають, поки черговий фрукт очистять і поріжуть. Запах? Так, тут варто той самий запах ... Благо справу дають одноразові целофановий рукавички, щоб руки не порівняли цієї "екзотикою". Сервіс!



А хто не може їсти свіжі дуріани - може спробувати смажені у фритюрі. Їх панірують і смажать в олії, від чого вони стають не такі "ароматні". Але я скажу чесно, багато їжджу по ПСА, але до сих пір ніде НЕ СПРОБУВАВ цей делікатесний фрукт ні в якому вигляді! Ну хоч убийте, але не можу я покласти в рот щось, що пахне екскрементами ...



Так що, якщо хочете недорого і смачно поїсти, і вас не лякають вулична їжа, натовпу голдящіх азіатів, запах дуріана і деяка антисанітарія, то ласкаво просимо на жала Алор - вулицю обжерливості в Куала Лумпурі. Я на цій вулиці вечеряв 3 рази і як бачите живий і здоровий!

PS. Невеликий тревелхак. Напої і алкоголь тут коштують дорого, але ніхто Вам слова не скаже, якщо Ви щось принесете з собою. Ви ж прийшли поїсти? Я завжди купував пиво в супермаркеті і пив його не соромлячись. А тут воно коштує в 2 рази дорожче, ніж в магазині.
Категория: Без рубрики  комментарии отключены

Куда поехать на майские праздники?

Куда поехать на Майские праздники:

Только как в марте на улице начинает таять снег, мы начинаем задумываться над таким вопросом: «Скоро майские праздники, куда бы поехать отдохнуть?» А выходных в этом году достаточно, что позволит организовать небольшое путешествие поездки на море из днепра с легкостью может организовать компания moris.dp.ua, чтобы отдохнуть и отвлечься от всех забот не покидая страны, а те кто желает провести отдых заграницей, мы посоветует вам курорты, города, страны, где ваши каникулы будут яркими и незабываемыми.

Кипр
66252070-JPEG Недаром мы вспоминаем его первым в нашем списке среди стран, где можно провести незабываемые майские праздники. Ведь именно на Кипре отмечают начало весны очень интересно. Не только потому, что на острове в это время + 27 град температура воздуха и +21 град вода (можно загорать и наслаждаться морским воздухом и весенним солнцем!), Но и потому, что с 4 по 6 мая на Кипре проходит фестиваль «Анфестирия» , «Цветок». Это традиционный фестиваль, посвященный приходу весны и роли цветов в религии и жизни людей. Солнечная и теплая погода в это время вам гарантирована.

Самые причины почему именно Кипр

1. Красивые фото голубого моря, прогрелся чтобы полноценно, комфортно плавать.


2. Европейское население с доброжелательным менталитетом.


3. Самый богатый история и большое количество исторических памятников.


4. Греческий салат, мусака и т.д — конечно, греческая кухня!


5. В мае на Кипре привлекательные цены на туры.


6. Краткое перелет.

Турция

1273215564_turkey1Турция также занимает важное место, ведь она всегда была есть и будет популярным местом проведения майских праздников среди наших туристов. В этот период именно открывается пляжный сезон, температура воздуха нагревается до 25-28 градусов, море 20-23 градуса. В это время не очень жарко и совсем не холодно. Есть возможность комфортно провести время как на экскурсиях так и на пляже. Цены в этот период считаются самыми низкими среди всех сезонов в Турции. Лучшим и самым выгодным способом забронировать тур на майские праздники это раннее бронирование, которое начинается с 1 января и заканчивается в конце марта, скидки доходят до 40% за тур.
Туры в Турцию на майские праздники класса «люкс» можно приобрести на фешенебельный курорт Белек, который включает в себя в основном пятизвездочные отели и высокий уровень сервиса. Живописный Кемер — небольшой городок с отличными природными условиями. Мармарис — самый красивый курорт Турции, находится на полуострове, разделяющей Эгейское и Средиземное море. Анталия находится на побережье залива, между гор с прекрасными водопадами и сосновыми лесами. Аланья старинный городок среди цитрусовых садов. Также популярным является Стамбул, в котором есть множество развлечений, шопинг молов, достопримечательностей.

Египет

Египет — самый популярный курорт в этот период. Разгар сезона, жаркие дни, теплые арабские ночи. Цена за незабываемый отпуск. Чем себя занять в этой стране? А вот здесь есть множество вариантов: дайвинг, снорклинг, сафари по пустыне, круизы по Нилу, экскурсии в Люксор, пирамиды Гизы. Если выбирать курорт Табб или Шарм-эль-Шейх — это возможность попасть в Израиль, где есть возможность посетить святые места. Чаще всего туристы выбирают именно такой путь на святую землю, ведь такой вариант намного экономичнее чем покупать тур напрямую.

Одним словом, Египет-Ризногранний отдых на любой вкус и предпочтения.
Посетив эту страну вы не пожалеете о своем выборе … ведь здесь нет времени грустить!

ОАЭ

Объединенные Арабские Эмираты — арабская страна, которая привлекает туристов со всего мира солнечными днями в течение всего года, высоким уровнем сервиса, современными сооружениями и прекрасным отдыхом на берегу море.

В мае погода лучше всего подходит для экскурсий, поэтому вполне гармонично сочетается пляжный отдых с осмотром культурных достопримечательностей.
Стоит взглянуть на роскошные современные сооружения в Абу-Даби — столице ОАЭ, большом и богатом эмирате страны. Это настоящий город парк с большим количеством озеленение, от чего температура воздуха здесь даже в самые жаркие дни приятная и освежающая. В Дубае следует посетить дворец шейха Мухаммеда, а также посетить Дубайские подземелья и крепости. Особого внимания заслуживают мечети страны — Джумейра, Ибрагим аль Калиль, госпиталь Рашида, памятники и монументы — Прогресса, священный Коран, гробница Хили, парк с аттракционами Аль-Рашид, древний район Мереджа, лагуна Халид.
Отдых в Арабских Эмиратах в мае — это прекрасные условия для релаксации на пляжах и интересные экскурсии по стране

avtobutury_ed440Туры по Европе

Не могли не упомянуть и об экскурсионных автобусные туры по Европе.
Они пользуются огромной популярностью, поскольку это один из самых бюджетных и самых интересных вариантов среди проведения майских каникул. Цены на такой тур начинаются от 50 евро за тур-невозможно отказаться от такой привлекательной предложения)) Чаще всего туристы выбирают так называемые уик-энды, которые длятся 3-5 дней, особенно это удобно для людей, которые имеют плотный рабочий график. Подобрать, составить такой тур вам помогут квалифицированные менеджеры в турфирме.

Наш кулинарный блог