Архив за » Апрель, 2018 «

Прогулка вдоль реки Урубамба


e_demidov


Після відвідин Мачу-Пікчу у нас був ще один день в місті Агуас-Кальєнтес. Сам місто розсікає річка Урубамба, проноситься мимо божевільним потоком, щоб через 1300 км перетворитися в Амазонку. Уздовж річки проходить залізнична гілка, по якій можна пройтися і помилуватися місцевою природою.



01. Агуас-Кальентес невелике селище, так що гуркіт Урубамби чути в будь-який його точці. Особливо, коли прокидаєшся вночі в готелі, в першу чергу думаєш, що відбувається на вулиці, ураган, повінь або смерч? Але ж ні, просто річка за вікном тече.


02. У деяких місцях, мабуть, піклуючись про всюди пролазять туристах, хтось накрутив колючого дроту.


03. Нехай навіть і неиспользуемое за прямим призначенням, але футбольне поле тут бути просто зобов'язана. Мабуть, місцеві футболісти так і не прийшли до єдиної думки, хто ж буде діставати м'яч з Урубамби в разі неправильного пасу. Тому поле віддали під кемпінг.


04.В 2010 році цей милий струмочок не на жарт розбушувався і розніс набережну в селищі, кілька будинків і єдиний міст, який з'єднував Кальентес з цивілізацією. Так що під час нашої поїздки, можна сказати, все було спокійно. Тиша і спокій.


05.


06. Автобус везе чергову партію туристів на Мачу-Пікчу.


07.


08. До речі ось так звідси виглядають самі руїни .


09.


10. Ось і сама залізниця. Дорога діюча і служить для доставки в Агуас-Кальентес робочого персоналу, що обслуговує Мачу-Пікчу. Туристичний поїзд пересувається по іншій дорозі. Ще по цій дорозі можна пройти близько 10 км і вийти в цивілізацію, заощадивши таким чином на туристичному поїзді.


11. Ось такі кам'яні сходи по всій країні.


12. За межами селища до Урубамби можна навіть підійти і обполоснути руки. Головне - не посковзнутися і не зустрітися з будівельниками Мачу-Пікчу особисто.


13. Взагалі, місцеве залізничне управління зовсім не в захваті від хитких уздовж дороги туристів, і на протязі всього шляху розставив попереджувальні знаки.


14. Перуанська природа у всій своїй красі.


15.


16. Можна навіть бананами підкріпитися по дорозі. Вони, правда, зовсім ще зелені і не смачні.


17.


18. "Тильна" сторона гори Уайна-Пікчу.


19. Місцева природа з жадібністю поглинає кинуті людиною конструкції.


20.


21.

22.


23.


24.


25.


26.


27.


28.


29.


30.


31.


32.


33.


34.


35.


36. Якщо одинокому маленькому куща не вистачило місця на землі, каменях, гілках або інших кущах, він росте зі сталевих тросів опори моста.


37.


38.


39.


40.


41.


42.


43.


44.


45.


46. впродовж дороги в Урубамби стікають кілька досить великих струмків.


47.


48. Ітресно подивитися на контраст кольору води в струмку і в річці.


49. Дупло з бджолиним гніздом. Наявність бджіл було встановлено в самий останній момент, в результаті чого довелося рятуватися втечею.


50.


51. Через несколько километров русло становися намного более пологое и широкое, что, конечно же, ведет к некоторому "успокоению" водной массы.


52.


53.


54.


55. Вечером, после этой прогулки неожиданно выяснилось, что мы оба с ног до головы искусаны какими-то местными формами жизни. И, непонятно, каких сюрпризов можно от них ожидать. Но факт того, что полгода спустя я еще жив и в состоянии набирать этот текст, говорит о том, что все в порядке. Продолжение следует!
Категория: Перу  комментарии отключены

Джалан Алор — улица чревоугодия в Куала Лумпуре



Така відповідь Вам дасть не тільки "Гугл", але і будь-який мандрівник, який побував в Малазійської столиці. Вулиця Джалан Алор (Jalan Alor) - це культове місце в Куала Лумпурі, яке щовечора після заходу сонця збирає тисячі людей бажаючих смачно і недорого повечеряти, спробувати кухні різних азіатських країн, покуштувати найсвіжіших морепродуктів і, безсумнівно, "посмоковать" дуріаном.
vlade_mir


Колись тут був найбідніший район міста, відомий своїми дешевими борделями і високим рівнем злочинності. І саме тут селилися численні мігранти, які приїжджають до Малайзії з довколишніх азіатських країн в пошуках заробітку і нового життя. Вечорами вони виходили на вулицю і прямо тут готували традиційні страви своїх країн, пропонуючи їжу перехожим, щоб якось заробити Їжа тут була смачна і дуже дешева, тому місцеві стали приходити сюди вечорами, щоб смачно і недорого повечеряти. І пішло поїхало ... З часом цей район очистили від нетрів, борделів і криміналу, а вулиця Джалан Алор стала кулінарним центром Куала Лумпура, в який щовечора стікаються як місцеві, так і численні туристи.

Сьогодні Джалан Алор - це не просто 300-метрова вулиця, на якій можна смачно і недорого поїсти, але ще і місце, в якому можна зануритися в атмосферу вуличних забігайлівок Південно-східної Азії з усіма її смаками, запахами і кольорами. Так що навіть якщо Ви боїтеся їсти в вуличних азіатських ресторанах, приходьте сюди на "екскурсію", щоб просто подивитися. Місце й справді унікальне, та ще й в самому центрі Куала Лумпура в 15-ти хвилинах ходьби від веж Петронас!



Джалан Алор - це звичайна вулиця, яка днем ​​нічим не примітна, але як тільки заходить сонце і спадає спека вона перетворюється і перетворюється в один великий фудкорт довжиною 300 метрів. Численні ресторани по обидва боки дороги відкривають свої двері і виставляють прямо на вулиці столи і стільці, а численні яточники приїжджають сюди готувати свій фаст фуд. Вулиця в буквальному сенсі перекривається і стає пішохідною, хоча вдень по ній вільно їздять автомобілі.

Тут можна знайти ресторани китайської, малайзійської, тайської, індійської, індонезійської і навіть в'єтнамської кухні. Дивіться самі, що Ви хочете, і вибирайте ресторан за смаком. Голодними Ви точно не залишитеся! Любіть каррі і не боїтеся "Масалов" - ласкаво просимо в індійський ресторан, хочете свіжих морепродуктів або гострий "том ям" - для вас відкриті тайські закладу, а якщо хочете величезні порції смаженого рису і локшини - йдіть до китайців!

Більшість ресторанів поєднують кухні різних країн, тому в одному закладі Вам можуть запропонувати одночасно і малазійське меню, і китайське, і навіть європейське, а якщо ви чогось не знайдете - запитаєте офіціанта, Вам зроблять за спецзамовленням або просто принесуть з кафешки по сусідству. Тут все так щільно і тісно, ​​що іноді не розумієш якого закладу належить столик, за яким ти сидиш. Середній чек в місцевих ресторанах складе 300-500 рублів на людину, що дуже бюджетно для такого небідного міста, як Куала Лумпур. Адже тут, буквально за рогом, на Букіт Бінтане розташовані всі найдорожчі бутики відомих європейських брендів.



Як я вже писав, крім стаціонарних ресторанів зі столиками на Джалан Алор повно лоточників, у яких можна поїсти в рази дешевше, або просто взяти з собою. Тут, наприклад, роблять знамениті місцеві "пельмені" - дім сами (dim sum). Продаються вони поштучно, по 1 рінгітов за штуку (15 р). Як бачите начинка тут на будь-який вибір - від вегетаріанських овочевих, до рибних і м'ясних.



Готують їх прямо тут, як і належить на пару в великих бамбукових лотках. Можна їсти на місці (на будь-яких вільних столиках поруч), а можна взяти з собою.



Скажу чесно, зовні вони виглядають набагато краще, ніж виявилися на смак. Начинки дуже мало, та й якийсь специфічний присмак у них ... Ми з дружиною набрали спробувати різних, але з'їсти змогли тільки половину. Хм .. не знаю, може не ті вибрали. Я-то думав, що вони будуть схожі на китайські пельмені які мені дуже подобаються, а виявилося, що дим сами - це щось інше.



А ось недорога класика - смажена курка гриль, точніше тут смажать тільки крильця, але і курку при бажанні теж можна знайти. Це, напевно, один з найбільш бюджетних варіантів повечеряти.



А ще в Малайзії (та й напевно в усій Південно-Східної Азії) популярні " Сатана"(Satay) - такі мінішашличкі на дерев'яних шпажках. Шашлички ці роблять з усього, що можна підсмажити і з'їсти. В основному підсмажують шашлички з різного м'яса, риби, морепродуктів і овочів, а гурмани, я впевнений, оцінять сатай з жаби! На смак , як курка з легким присмаком "болота". Коштують ці жаби дорогувато, на наші гроші близько 300 руб за одну штуку, так що спробувати можна, але поїсти краще щось повкуснее і дешевше.



Крім ресторанів та вуличної їжі на Джалан Алор можна купити свіжі фрукти. Тут Ви знайдете практично будь-які сезонні фрук и по дуже демократичній ціні. Ми тут завжди брали манго і ананас, які нам люб'язно чистили і нарізали шматочками (причому абсолютно безкоштовно!).



Ну і звичайно "король" азіатських фруктів - дуріан. Це мало не головний фрукт Джалан Алора. Сюди, люди спеціально приїжджають, щоб поїсти цей смердючий екзотичний фрукт. Причому, за дуріаном завжди стоїть черга і люди чекають, поки черговий фрукт очистять і поріжуть. Запах? Так, тут варто той самий запах ... Благо справу дають одноразові целофановий рукавички, щоб руки не порівняли цієї "екзотикою". Сервіс!



А хто не може їсти свіжі дуріани - може спробувати смажені у фритюрі. Їх панірують і смажать в олії, від чого вони стають не такі "ароматні". Але я скажу чесно, багато їжджу по ПСА, але до сих пір ніде НЕ СПРОБУВАВ цей делікатесний фрукт ні в якому вигляді! Ну хоч убийте, але не можу я покласти в рот щось, що пахне екскрементами ...



Так що, якщо хочете недорого і смачно поїсти, і вас не лякають вулична їжа, натовпу голдящіх азіатів, запах дуріана і деяка антисанітарія, то ласкаво просимо на жала Алор - вулицю обжерливості в Куала Лумпурі. Я на цій вулиці вечеряв 3 рази і як бачите живий і здоровий!

PS. Невеликий тревелхак. Напої і алкоголь тут коштують дорого, але ніхто Вам слова не скаже, якщо Ви щось принесете з собою. Ви ж прийшли поїсти? Я завжди купував пиво в супермаркеті і пив його не соромлячись. А тут воно коштує в 2 рази дорожче, ніж в магазині.
Категория: Без рубрики  комментарии отключены

Куда поехать на майские праздники?

Куда поехать на Майские праздники:

Только как в марте на улице начинает таять снег, мы начинаем задумываться над таким вопросом: «Скоро майские праздники, куда бы поехать отдохнуть?» А выходных в этом году достаточно, что позволит организовать небольшое путешествие поездки на море из днепра с легкостью может организовать компания moris.dp.ua, чтобы отдохнуть и отвлечься от всех забот не покидая страны, а те кто желает провести отдых заграницей, мы посоветует вам курорты, города, страны, где ваши каникулы будут яркими и незабываемыми.

Кипр
66252070-JPEG Недаром мы вспоминаем его первым в нашем списке среди стран, где можно провести незабываемые майские праздники. Ведь именно на Кипре отмечают начало весны очень интересно. Не только потому, что на острове в это время + 27 град температура воздуха и +21 град вода (можно загорать и наслаждаться морским воздухом и весенним солнцем!), Но и потому, что с 4 по 6 мая на Кипре проходит фестиваль «Анфестирия» , «Цветок». Это традиционный фестиваль, посвященный приходу весны и роли цветов в религии и жизни людей. Солнечная и теплая погода в это время вам гарантирована.

Самые причины почему именно Кипр

1. Красивые фото голубого моря, прогрелся чтобы полноценно, комфортно плавать.


2. Европейское население с доброжелательным менталитетом.


3. Самый богатый история и большое количество исторических памятников.


4. Греческий салат, мусака и т.д — конечно, греческая кухня!


5. В мае на Кипре привлекательные цены на туры.


6. Краткое перелет.

Турция

1273215564_turkey1Турция также занимает важное место, ведь она всегда была есть и будет популярным местом проведения майских праздников среди наших туристов. В этот период именно открывается пляжный сезон, температура воздуха нагревается до 25-28 градусов, море 20-23 градуса. В это время не очень жарко и совсем не холодно. Есть возможность комфортно провести время как на экскурсиях так и на пляже. Цены в этот период считаются самыми низкими среди всех сезонов в Турции. Лучшим и самым выгодным способом забронировать тур на майские праздники это раннее бронирование, которое начинается с 1 января и заканчивается в конце марта, скидки доходят до 40% за тур.
Туры в Турцию на майские праздники класса «люкс» можно приобрести на фешенебельный курорт Белек, который включает в себя в основном пятизвездочные отели и высокий уровень сервиса. Живописный Кемер — небольшой городок с отличными природными условиями. Мармарис — самый красивый курорт Турции, находится на полуострове, разделяющей Эгейское и Средиземное море. Анталия находится на побережье залива, между гор с прекрасными водопадами и сосновыми лесами. Аланья старинный городок среди цитрусовых садов. Также популярным является Стамбул, в котором есть множество развлечений, шопинг молов, достопримечательностей.

Египет

Египет — самый популярный курорт в этот период. Разгар сезона, жаркие дни, теплые арабские ночи. Цена за незабываемый отпуск. Чем себя занять в этой стране? А вот здесь есть множество вариантов: дайвинг, снорклинг, сафари по пустыне, круизы по Нилу, экскурсии в Люксор, пирамиды Гизы. Если выбирать курорт Табб или Шарм-эль-Шейх — это возможность попасть в Израиль, где есть возможность посетить святые места. Чаще всего туристы выбирают именно такой путь на святую землю, ведь такой вариант намного экономичнее чем покупать тур напрямую.

Одним словом, Египет-Ризногранний отдых на любой вкус и предпочтения.
Посетив эту страну вы не пожалеете о своем выборе … ведь здесь нет времени грустить!

ОАЭ

Объединенные Арабские Эмираты — арабская страна, которая привлекает туристов со всего мира солнечными днями в течение всего года, высоким уровнем сервиса, современными сооружениями и прекрасным отдыхом на берегу море.

В мае погода лучше всего подходит для экскурсий, поэтому вполне гармонично сочетается пляжный отдых с осмотром культурных достопримечательностей.
Стоит взглянуть на роскошные современные сооружения в Абу-Даби — столице ОАЭ, большом и богатом эмирате страны. Это настоящий город парк с большим количеством озеленение, от чего температура воздуха здесь даже в самые жаркие дни приятная и освежающая. В Дубае следует посетить дворец шейха Мухаммеда, а также посетить Дубайские подземелья и крепости. Особого внимания заслуживают мечети страны — Джумейра, Ибрагим аль Калиль, госпиталь Рашида, памятники и монументы — Прогресса, священный Коран, гробница Хили, парк с аттракционами Аль-Рашид, древний район Мереджа, лагуна Халид.
Отдых в Арабских Эмиратах в мае — это прекрасные условия для релаксации на пляжах и интересные экскурсии по стране

avtobutury_ed440Туры по Европе

Не могли не упомянуть и об экскурсионных автобусные туры по Европе.
Они пользуются огромной популярностью, поскольку это один из самых бюджетных и самых интересных вариантов среди проведения майских каникул. Цены на такой тур начинаются от 50 евро за тур-невозможно отказаться от такой привлекательной предложения)) Чаще всего туристы выбирают так называемые уик-энды, которые длятся 3-5 дней, особенно это удобно для людей, которые имеют плотный рабочий график. Подобрать, составить такой тур вам помогут квалифицированные менеджеры в турфирме.

Ілюзії Сикстинської капели

Понад півтисячі років тому, 1 листопада, перед очима захоплених римлян вперше постала Сикстинська капела. 
 
За цей час народжувалися і помирали як самі майстри розпису, так і цілі напрямки в образотворчому мистецтві, а на капелу, так само відкривши роти від захвату, споглядають уже наші з вами сучасники. Втім, милуючись черговим її хитросплетенням ліній або алюзивністю сюжету, пам’ятайте, що за фасадом зовнішнього лиску, як завжди, стоять до болю знайомі суперечки з нетерплячими замовниками, неприємні сюрпризи від стихії та загублене здоров’я художників-виконавців.
Сикстинська капела, за початковим проектом папи Юлія ІІ, являла собою не дуже вигадливу композицію: центральна фігура Ісуса в оточенні дванадцяти апостолів, поміщених у трикутники по краях стелі. Мікеланджело Буонаротті, якому доручили зобразити щось настільки «бідне» в його розумінні, був від завдання, м’яко кажучи, не в захваті, і сперечатися з упертим генієм було часом не під силу навіть понтифікам... Тож через одну вічність, проведену за тривалими вмовляннями, папа все-таки дав добро на розширення іконографії за розсудом самого Мікеланджело. Таким чином проект майбутньої капели поповнився старозавітними історіями, а місця апостолів зайняли пророки і пророчиці.
Матеріали за темою: Прийшов, побачив, збудував. Шедеври

Фото cruisеtips.ru
Втім, на цьому складнощі тільки починалися. На відміну від Юлія II, стихія виявилася менш поступливою дамою – навіть геніальним фрескам важко було встояти проти вогкості, що сірою плямою розповзалася по штукатурці. Помічникам Мікеланджело весь час доводилося усувати цю проблему. Без їх підмоги запальний художник напевно кинув би свою роботу після чергового конфлікту з папою. Стосунки між цими двома, що не кажи, і драматичні, і анекдотичні водночас. Затримки оплати, постійні скорочення термінів здачі проекту (вічна проблема, чи не так?) і нестримані характери папи та Буонаротті перетворили процес планування і створення Сикстинської капели на фарсову трагікомедію, з незмінним утиском амбіцій обох сторін.
Матеріали за темою: Віза не знадобиться: куди не пускають туристів

Фото 39rim.ru
Те, що майстер проводив у роботі на своїх «летючих» риштуваннях, лежачи із закинутою головою, і день, і ніч, – факт загальновідомий. Та мало хто знає, що через ревну фанатичність натури Мікеланджело також категорично забороняв будь-кому заходити до будівлі у свою відсутність. Тривожні сумніви з приводу непрошених візитерів постійно не давали йому спокою, і одного разу він навіть вирішив їх підстерегти. За законами жанру, найгірші підозри справдилися – в капелі був хтось сторонній. Майстер, розлючений тим, що його заборону на вхід проігноровано, заходився жбурляти дошками і всім, що мало хоч мінімальні здібності до польоту. Оскаженілого Буонаротті не спинило навіть те, що підкупити охоронця і помилуватися незакінченим замовленням вирішив сам понтифік, який поспіхом ретирувався з «місця злочину». Саме ці обміни дошками і люб’язностями згодом позначилися на остаточному варіанті капели. Мікеланджело заборонив покривати її стелю золотом, пояснивши це вигаданою складністю повторної установки риштувань. Втім, і без дорогоцінних металів у витонченості й розкішності Сикстинській капелі не відмовиш. А все завдяки так званій ілюзіоністській архітектурі – своєрідній сітці з ребер, щитів, зображень ангелів і оголених фігур. Часто зустрічаються також малюнки черепашок (символу Діви Марії) і жолудів з дубовим листям – знака папської родини делла Ровере.
Матеріали за темою: Кожен рано чи пізно приходить до Риму
На жаль, навіть всупереч старанням реставраторів та оберігачів, теперішній образ капели передає її велич лише частково. Під час реставрації 80-х років фрески хоч і набули більш свіжого вигляду, та через відмінності в техніках живопису була втрачена особлива риса зображень – погляди, що говорять. Так, багато фігур, які вийшли з-під пензля Мікеланджело, назавжди закрили очі для відвідувачів.
ТЕКСТОВА Деніель до і після реставраціі.jpg
Фото cdn.excursiоpedia.com
А от охочі подивитися на роботи Буонаротті заплющувати очі на них не збираються. Інтерес підігріває ще й той факт, що фотозйомка капели заборонена. Звісно, найбільш відчайдушні й безстрашні цінителі прекрасного примудряються-таки крадькома закарбувати розпис, але й на них зазвичай чекає розчарування. Ходять чутки, що хороші знімки в капелі не вдається зробити навіть маститим фотографам з потрібною технікою і достатнім освітленням. Одразу й не скажеш, скільки в цій містиці істини, а скільки практичності та кмітливості місцевих екскурсоводів, однак дуже схоже, що майстру Мікеланджело насправді вдалося створити дещо в буквальному сенсі «невідтворне» – ні на екранах, ні на плівці.
Головне фото img.ev.mu
Категория: Без рубрики  Теги:  комментарии отключены

38 кадрів в пам’ять про Чорнобильську катастрофу

 
26 квітня - День пам'яті загиблих в радіаційних аваріях і катастрофах. В цьому році виповнюється 32 роки з моменту Чорнобильської катастрофи - найбільшої за всю історію ядерної енергетики в світі. Виросло вже ціле покоління, яке не застало цю жахливу трагедію, але в цей день ми традиційно згадуємо про Чорнобиль. Адже тільки пам'ятаючи помилки минулого можна сподіватися не повторити їх у майбутньому.

 http://bigpicture.ru/
У 1986 році на Чорнобильському реакторі №4 прогримів вибух, і кілька сотень працівників і пожежних намагалися загасити пожежу, що горів 10 днів. Світ огорнуло хмару радіації. Тоді загинули близько 50 співробітників станції і постраждали сотні рятувальників. Визначити масштаби катастрофи і її впливу на здоров'я людей до сих пір важко - тільки від раку, що розвинувся в результаті отриманої дози радіації, померли від 4 до 200 тисяч чоловік. Прип'ять і навколишні райони ще кілька століть будуть небезпечними для проживання людей.
chernobyl18
1. Цей знімок Чорнобильської АЕС в Чорнобилі (Україна) 1986 року, зроблений з повітря, показує руйнування від вибуху і пожежі реактора №4 26 квітня 1986 року. В результаті вибуху і пожежі, що послідувала за ним, стався викид величезну кількості радіоактивних речовин в атмосферу. Через десять років після найбільшої в світі ядерної катастрофи електростанція продовжувала працювати через гостру нестачу електроенергії в Україні. Остаточна зупинка електростанції сталася тільки в 2000 році. (AP Photo / Volodymyr Repik) 2. 11 жовтня 1991 року за зниженні оборотів турбогенератора № 4 другого енергоблоку для подальшого його зупинки і виведення в ремонт сепаратора-пароперегрівача СПП-44 сталася аварія і пожежа. На цьому знімку, зроблених під час візиту журналістів на станцію 13 жовтня 1991 року, видно частину звалилася даху Чорнобильської АЕС, зруйнованої пожежею. (AP Photo / Efrm Lucasky) 3. Вид з повітря на ЧАЕС, після найбільша в історії людства ядерної катастрофи. Знімок зроблений через три дні після вибуху на АЕС в 1986 році. Перед димарем знаходиться зруйнований 4-й реактор. (AP Photo) 4. Фото з лютневого випуску журналу «Радянське життя»: головний зал 1-го енергоблоку Чорнобильської АЕС 29 квітня 1986 року в Чорнобилі (Україна). Радянський Союз визнав, що на електростанції сталася аварія, але не надав додаткової інформації. (AP Photo) 5. Шведський фермер прибирає заражену через опади радіацією солому через кілька місяців після вибуху на ЧАЕС в червні 1986 року. (STF / AFP / Getty Images) 6. Радянський медичний працівник обстежує невідомого дитини, який був евакуйований із зони ядерної катастрофи в радгосп «Копелово» під Києвом 11 травня 1986 року. Знімок був зроблений під час поїздки, організованої радянською владою з метою показати, як вони справляються з аварією. (AP Photo / Boris Yurchenko) 7. Голова Президії Верховної Ради СРСР Михайло Горбачов (в центрі) та його дружина Раїса Горбачова під час бесіди з керівництвом АЕС 23 лютого 1989 року. Це був перший візит радянського лідера на станцію після аварії, що сталася в квітні 1986 року. (AFP PHOTO / TASS) 8. Кияни стоять у черзі за бланками перед перевіркою на предмет зараження радіацією після аварії на Чорнобильській АЕС, в Києві 9 травня 1986 року. (AP Photo / Boris Yurchenko) 9. Хлопчик читає оголошення на закритій хвіртки дитячого майданчика в Вісбадені 5 травня 1986 року, на якому написано: «Цей майданчик тимчасово закрита». Через тиждень вибуху атомного реактора в Чорнобилі 26 квітня 1986 року муніципальна рада Вісбадена закрив всі дитячі майданчики після виявлення рівня радіоактивності від 124 до 280 беккерелів. (AP Photo / Frank Rumpenhorst) 10. Один з інженерів, що працювали на ЧАЕС, проходить медичний огляд в санаторії «Лісова поляна» 15 травня 1986 року, через кілька тижнів після вибуху. (STF / AFP / Getty Images) 11. Активісти організації по захисту навколишнього середовища позначають залізничні вагони, в яких знаходиться заражена радіацією суха сироватка. Фото зроблено в Бремені, на півночі Німеччини 6 лютого 1987 року. Сироватка, яка була доставлена в Бремен для подальшого транспортування до Єгипту, була проведений після аварії на Чорнобильській АЕС і піддалася зараженню радіоактивними опадами. (AP Photo / Peter Meyer) 12. Працівник бойні ставить штампи про придатність на коров'ячих тушах у Франкфурті-на-Майні, Західна Німеччина, 12 травня 1986 року. Згідно з рішенням міністра з соціальних питань федеральної землі Гессен, після вибуху на ЧАЕС все м'ясо стало піддаватися радіаційного контролю. (AP Photo / Kurt Strumpf / stf) 13. Архівне фото від 14 квітня 1998 року. Працівники Чорнобильської АЕС проходять повз пульта управління зруйнованого 4-го енергоблоку станції. 26 квітня 2006 року Україна відзначила 20-ту річницю аварії на Чорнобильській АЕС, яка торкнулася доль мільйонів людей, яка вимагала астрономічних витрат з міжнародних фондів і стала зловісним символом небезпеки атомної енергії. (AFP PHOTO / GENIA SAVILOV) 14. На знімку, який був зроблений 14 квітня 1998 року, можна бачити панель управління 4-го енергоблоку Чорнобильської АЕС. (AFP PHOTO / GENIA SAVILOV) 15. Робітники, які брали участь в будівництві цементного саркофага, що закриває чорнобильський реактор, на пам'ятному фото 1986 року поряд з незавершеною будівництвом. Згідно з даними «Союзу Чорнобиль України» тисячі людей, які брали участь в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, померли від наслідків радіаційного зараження, від якого постраждали під час роботи. (AP Photo / Volodymyr Repik) 16. Високовольтні вежі неподалік від Чорнобильської АЕС 20 червня 2000 року в Чорнобилі. (AP Photo / Efrem Lukatsky)
17. Черговий оператор ядерного реактора записує контрольні показання на місці єдиного працюючого реактора №3, у вівторок, 20 червня 2000 року. Андрій Шауман сердито тицьнув у бік вимикача, захованого під герметичній металевою кришкою на пульті управління реактора в Чорнобилі - атомної електростанції, назва якої стало синонімом ядерної катастрофи. «Це - той самий вимикач, за допомогою якого можна відключити реактор. За 2 тисячі доларів я дозволю будь-кому натиснути цю кнопку, коли прийде час », - заявив тоді Шауман, виконуючий обов'язки головного інженера. Коли цей самий час прийшло 15 грудня 2000 року, активісти-екологи, уряду і прості люди по всьому світу зітхнули спокійно. Однак для 5800 працівників Чорнобиля це був день жалоби. (AP Photo / Efrem Lukatsky)
18. 17-річна Оксана Гайбон (праворуч) і 15-річна Алла Козімерка, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи 1986 року, проходять лікування інфрачервоними променями в дитячій лікарні «Тарара» в столиці Куби. Оксана і Алла, як і сотні інших російських і українських підлітків, які отримали дозу радіації, безкоштовно лікувалися на Кубі в рамках гуманітарного проекту. (ADALBERTO ROQUE / AFP)
19. Фото від 18 квітня 2006 року. Дитина під час лікування в Центрі дитячої онкології та гематології, який був побудований в Мінську після аварії на Чорнобильській АЕС. Напередодні 20-ї річниці Чорнобильської трагедії представники «Червоного Хреста» повідомили, що зіткнулися з нестачею коштів для подальшої допомоги жертвам аварії на Чорнобильській АЕС. (VIKTOR DRACHEV / AFP / Getty Images) 20. Вид на місто Прип'ять і четвертий реактор Чорнобиля 15 грудня 2000 року в день повної зупинки Чорнобильської АЕС. (Photo by Yuri Kozyrev / Newsmakers) 21. Колесо огляду і карусель в пустельному парку розваг міста-примари Прип'яті по сусідству з Чорнобильською АЕС 26 травня 2003 року. Населення Прип'яті, яке в 1986 році становило 45000 осіб, було повністю евакуйовано протягом перших трьох днів після вибуху 4-го реактора №4. Вибух на Чорнобильській атомній станції прогримів о 1:23 ночі 26 квітня 1986 року. Утворене в результаті радіоактивна хмара завдало шкоди більшій частині території Європи. За різними оцінками від 15 до 30 тисяч людей померли згодом у результаті опромінення радіацією. Понад 2,5 мільйона жителів України страждають від захворювань, придбаних в результаті опромінення, і близько 80 тисяч з них отримують допомогу. (AFP PHOTO / SERGEI SUPINSKY) 22. На фото від 26 травня 2003 року: занедбаний парк атракціонів в місті Прип'ять, який знаходиться поруч з Чорнобильською АЕС. (AFP PHOTO / SERGEI SUPINSKY) 23. На фото від 26 травня 2003 року: протигази на підлозі класної кімнати в одній зі шкіл міста-примари Прип'ять, який знаходиться недалеко від Чорнобильської АЕС. (AFP PHOTO / SERGEI SUPINSKY) 24. На фото від 26 травня 2003 року: корпус телевізора в номері одного з готелів міста Прип'ять, який знаходиться недалеко від Чорнобильської АЕС. (AFP PHOTO / SERGEI SUPINSKY) 25. Вид на місто-привид Прип'ять по сусідству з Чорнобильською АЕС. (AFP PHOTO / SERGEI SUPINSKY) 26. На фото від 25 січня 2006 року: покинута класна кімната в одній зі шкіл спорожнілого міста Прип'ять недалеко від Чорнобиля, Україна. Прип'ять і навколишні райони ще кілька століть будуть небезпечними для проживання людей. За оцінками вчених, на повне розкладання найбільш небезпечних радіоактивних елементів піде близько 900 років. (Photo by Daniel Berehulak / Getty Images) 27. Підручники і зошити на підлозі однієї зі шкіл міста-примари Прип'ять 25 січня 2006 року. (Photo by Daniel Berehulak / Getty Images) 28. Іграшки і протигаз в пилу в колишньої початкової школи покинутого міста Прип'ять 25 січня 2006 року. (Daniel Berehulak / Getty Images) 29. На фото 25 січня 2006: занедбаний спортивний зал однієї зі шкіл спорожнілого міста Прип'ять. (Photo by Daniel Berehulak / Getty Images) 30. Те, що залишилося від шкільного спортзалу в покинутому місті Прип'ять. 25 січня 2006 року. (Daniel Berehulak / Getty Images) 31. Мешканка білоруського села Новосілки, розташованої відразу за 30-кілометровою забороненою зоною навколо ЧАЕС, на знімку від 7 квітня 2006 року. (AFP PHOTO / VIKTOR DRACHEV) 32. Жінка з поросятами в спорожнілій білоруському селі Тульговичі в 370 км на південний схід від Мінська, 7 квітня 2006 року. Це село знаходиться в межах 30-кілометрової зони навколо ЧАЕС. (AFP PHOTO / VIKTOR DRACHEV) 33. 6 квітня 2006 року співробітник білоруського радіаційно-екологічного заповідника вимірює рівень радіації в білоруському селі Воротец, яка знаходиться в межах 30-кілометрової зони навколо ЧАЕС. (VIKTOR DRACHEV / AFP / Getty Images) 34. Мешканки села Іллінці в закритій зоні навколо Чорнобильської АЕС, близько 100 км від Києва, проходять повз рятувальників МНС України, які репетирують перед концертом 5 квітня 2006 року. Рятувальники організували концерт самодіяльності до 20-ї річниці Чорнобильської катастрофи для більш ніж трьохсот чоловік (в основному літніх людей), які повернулися на нелегальне проживання в села, розташовані в зоні відчуження навколо ЧАЕС. (SERGEI SUPINSKY / AFP / Getty Images) 35. Решта мешканці покинутої білоруського села Тулговічі, розташованої в 30-кілометровій забороненій зоні навколо Чорнобильської АЕС, 7 квітня 2006 року відзначається православне свято Благовіщення Богородиці. До аварії в селі проживало близько 2000 осіб, а зараз залишилося всього вісім. (AFP PHOTO / VIKTOR DRACHEV) 36. Працівник Чорнобильської АЕС вимірює рівень радіації за допомогою стаціонарної системи радіаційного контролю на виході з будівлі електростанції після робочого дня 12 квітня 2006 року. (AFP PHOTO / GENIA SAVILOV) 37. Будівельна бригада в масках і спеціальних захисних костюмах 12 квітня 2006 року під час робіт по зміцненню саркофага, який покриває зруйнований 4-йреактор Чорнобильської АЕС. (AFP PHOTO / GENIA SAVILOV) 38. 12 квітня 2006 року робітники змітають радіоактивний пил перед саркофагом, що закриває пошкоджений 4-й реактор Чорнобильської АЕС. Через високий рівень радіації бригади працюють всього по кілька хвилин. (GENIA SAVILOV / AFP / Getty Images) Дивіть
Категория: Без рубрики  комментарии отключены

Он снимал цесаревичей

 Levitsky_05

Він був особистим фотографом чотирьох поколінь російських імператорів. Наполеон III сам запрошував його в свою резиденцію для зйомок. Йому позували все класики російської літератури - навіть Гоголь, який нікому не дозволяв себе фотографувати. Біографія Сергія Левицького - відмінний приклад того, що кинути престижну кар'єру заради улюбленого хобі - непогана ідея. 

 

Не здійснений дипломат

Сергій Левицький був позашлюбним сином Льва Олексійовича Яковлєва - представника одного з найстаріших російських дворянських родів, дипломата, сенатора і дійсного таємного радника. Лев Олексійович ніколи не був одружений, але встиг завести чотирьох дітей, які хоч і не носили його прізвище, проте жили в його будинку в статусі «вихованців». (Схоже, у Яковльових це було чимось на зразок сімейної традиції: рідний брат сенатора, Іван Олексійович, ростив позашлюбного сина Олександра, якому сам придумав прізвище - Герцен.)
Лев Олексійович подбав про те, щоб «вихованці» отримали блискучу освіту і ні від кого не залежали. Так що в 1839 році 20-річний Сергій Левицький, тільки-но закінчивши юридичний факультет Московського університету, не без протекції батька отримав престижну посаду в канцелярії міністра внутрішніх справ. У тому ж році була винайдена фотографія, і молода людина починає вивчати цей процес - спочатку в якості хобі.
Levitsky_01
Імператор Олександр II і імператриця Марія Олександрівна
Levitsky_02
Імператриця Марія Олександрівна
А в 1844 году во время командировки на Кавказ Левицкий знакомится с Юлием Фрицше — известным химиком, первым в России человеком, получившим собственные фотографические изображения и представившим в Академии наук доклад на эту тему. Под руководством Фрицше Левицкий делает свои первые дагеротипные снимки — виды Пятигорска, Кисловодска и окрестных гор. Занятие настолько увлекло его, что он решительно подает в отставку и уезжает в Европу изучать фотоискусство. В Париже он знакомится с Луи Дагером, наблюдает за опытами цветной фотографии Ньепса де Сент-Виктора, учится у известных фотографов своего времени, записывается на лекции по физике и химии в Сорбонне.

Папарацци для Гоголя

Первую из своих самых знаменитых фотографий Левицкий сделал в Риме, где тогда была целая «русская колония» художников, скульпторов и архитекторов. Приехав в Рим, Левицкий быстро сдружился с ними и однажды снял групповой портрет всей компании — портрет, в центре которого был сам Гоголь. Гоголь, который всю жизнь ненавидел фотографироваться и при любых попытках сделать снимок отворачивался или закрывал лицо цилиндром! Неизвестно, почему в тот раз он сделал исключение, но факт остается фактом: снимок Левицкого — единственная дошедшая до нас фотография писателя. Впоследствии это изображение увеличили и растиражировали в виде «одиночного» портрета, и именно на него ориентировался Репин при работе над живописными портретами Гоголя.
Levitsky_06
Николай Гоголь в группе русских художников в Риме, 1845 год. Среди изображенных — архитекторы Федор Эппингер, Карл Бейне, Павел Нотбек, Ипполит Монигетти, скульпторы Петр Ставассер, Николай Рамазанов, Михаил Шурупов, живописцы Пимен Орлов, Аполлон Мокрицкий, Михаил Михайлов, Василий Штернберг
Levitsky_07
Портрет Николая Гоголя, выкадрованный из группового дагеротипа Сергея Левицкого 1845 года
Levitsky_08
Федор Тютчев в Париже, 1865 год
Левицкий не раз пытался уговорить Гоголя попозировать ему отдельно, но тот и слышать об этом не хотел. Фотограф признавался, что однажды даже попытался снять писателя тайком, когда тот задремал после обеда в доме графа Чернышева-Кругликова. «Он ужасно рассердился и настоятельно требовал, чтобы я стер пластинку, — вспоминал Левицкий, — но ею завладела графиня, и я с тех пор даже не видел ее».

Между Петербургом и Парижем

Изучив все, что на тот момент было известно о фотографии, Левицкий начинает собственные изыскания. В 1847 году по его рисункам была сконструирована камера с мехами, позволявшая делать изображения разного формата. В 1849-м его дагеротипы получили золотую медаль на промышленной выставке в Париже. Но самого Левицкого в Париже тогда уже не было: годом ранее во Франции началась революция, и он предпочел вернуться на родину.
В 1849-м фотограф открывает на Невском проспекте «Дагеротипное заведение Сергея Левицкого» (позже он перейдет на мокроколлодионный процесс и переименует ателье в «Светопись Левицкого»). Место пользуется огромной популярностью. Левицкому позируют Тургенев, Григорович, Толстой, Островский, Гончаров. Его клиентами становятся члены царской семьи.
Левицкому позируют Тургенев, Григорович, Толстой, Островский, Гончаров.
Levitsky_09
Иван Гончаров, Иван Тургенев, Лев Толстой, Дмитрий Григорович, Александр Дружинин и Александр Островский
В 1858 году Левицкий неожиданно возвращается во Францию, где тоже открывает фотостудию. «Сергей Львович, владеющий ныне в Париже лучшим фотографическим заведением, вполне артистическим, завален и там работою, — писал о нем журнал „Фотограф“. — В этом заведении приготовляется ежедневно до 1 500 карточек, и все же далеко не все заказы удовлетворяются».
А в 1865-м, как мы узнаем из того же журнала «Фотограф», Левицкий опять обосновывается в Петербурге — на этот раз навсегда. «С. Л. Левицкий в Петербурге — вот новость, недавно наделавшая много шума в здешнем фотографическом мире. Г. Левицкий действительно приехал, окончательно оставив Париж, где заслужил такую огромную известность, приобрел здесь дом (между Полицейским и Певческим мостами, по набережной Мойки, на углу Волынского переулка) и устраивает здесь великолепный павильон с особым отделением для увеличения портретов; отведено также место для снимания желающих на лошадях, в экипаже и пр.».
Levitsky_11
Александр Герцен
Он постоянно экспериментирует: осваивает ретушь, с помощью которой исправляет дефекты негативов; придумывает забавные коллажи, на которых герой «раздваивается»: к примеру, играет на пианино и слушает свою игру или сам себе пожимает руку. Самый известный из таких коллажей — «Герцен против Герцена», где кузен фотографа ведет драматичный спор со своей копией. Эти двойные портреты требовали проворства и от модели, и от фотографа: надо было успеть переодеться, поменять позу и сделать второй снимок на пластину, пока раствор на ней не успел высохнуть.
Во времена, когда фотографы снимали только при дневном свете (а в Петербурге это фактически означало вынужденный отпуск с ноября по март), Левицкий на протяжении многих лет пытался найти способ фотографировать при электрическом освещении. Нетривиальная задача, учитывая уровень тогдашних осветительных приборов! «Милостивый государь, Дмитрий Иванович! — делился он своими неудачами с Менделеевым, с которым состоял в переписке. — Несмотря на полную готовность и самое искреннее желание исполнить трудную задачу, я пришел к убеждению, что мы затеяли дело почти невыполнимое, по крайней мере, настолько, чтобы удовлетворить требованиям качества. При освещении свечами Яблочкова с расстояния восьми аршин короткофокусный объектив едва освещает полпластинки. Нужно держать от 75 до 120 секунд и сильное напряжение искр, но и при этом отчетливо выходит только центр». Однако Левицкий не оставлял попыток и в конце концов добился своего.

Личный фотограф Романовых

В 1864 году Левицкого впервые приглашают в резиденцию Наполеона III, где он делает целую фотосессию с участием императора и членов его семьи: отдельно и группами, стоя и сидя, верхом и в экипажах… Снимки так понравились, что он становится придворным фотографом французского императора. А потом и русского.
Levitsky_10
Александр III с женой и тремя старшими детьми, 1878 год
Левицкий — единственный фотограф, которому позировали четыре поколения семьи Романовых: в начале 1850-х он делал дагеротипы Николая I и Александры Федоровны, потом на протяжении десятилетий снимал Александра II, Александра III и Николая II.
Больше всего хлопот, по воспоминаниям современников, доставляли Левицкому снимки молодого Александра II: внешность будущего царя-освободителя мало подходила для парадных портретов. «Вид наследника не выражал той узкой строгости, как вид его отца; черты его скорее показывали добродушие и вялость. Ему было около двадцати лет, но он уже начинал толстеть», — писал Герцен. «Он был красивый мужчина, но страдал некоторой полнотой, — подтверждала А. Тютчева. — Черты лица его были правильны, но вялы и недостаточно четки; словом, его лицо было маловыразительно и даже чем-то неприятно в тех случаях, когда он при публике считал себя обязанным принимать торжественный вид. Это выражение он перенял от отца, у которого оно было природное, но на его лице оно производило впечатление неудачной маски. Наоборот, когда великий князь находился в кругу семьи и позволял себе быть самим собой, все лицо его освещалось добротой, которая делала его на самом деле симпатичным». К счастью, у Левицкого был талант подчеркивать выигрышные стороны внешности и сглаживать недостатки. Невыразительный взгляд императора он старался увести в сторону (вот почему на его портретах Александр так часто задумчиво смотрит вдаль), а правильный ракурс позволял сделать черты лица более четкими.
Levitsky_03
Цесаревич Александр Александрович, 1865 год
Levitsky_04
Александр II со своей собакой, 1870 год
Левицкий не только имел фактическую монополию на фотографирование Романовых — даже живописные портреты императора зачастую писали именно с его снимков. Причем фотограф сам выбирал подходящие для этого кадры и сопровождал их подробными указаниями: «Считаю обязанностью предупредить художника, что волосы у Государя последнее время заметно поседели, так что на большом портрете они темнее, чем теперь в натуре, в прическе же надобно держаться большого портрета, потому что он снят зимою, а на кабинетном, снятом летом, — волосы, по летнему военному положению, пострижены. Мундир или красный, или голубой с серебром, но можно сделать и темно-зеленый с золотом, тогда он будет Стрелковый Императорской фамилии — только надобно будет уничтожить перевязь для лядунки».
Левицкий нотариально заверял авторские права на снимки императорской семьи и имел личное разрешение Романовых на использование этих фотографий в коммерческих целях «на правах художественной собственности». А когда в 1877 году он обратился к Александру II с просьбой «об исходатайствовании мне с сыном звания фотографов Их императорских Величеств», он почти сразу получил это звание — «с правом иметь на вывеске изображение государственного герба». Конкурентам о таких привилегиях можно было только мечтать.
Levitsky_05
Семья императора Александра III
Категория: Без рубрики  комментарии отключены

Швидка допомога для тварин

Знайдений дитинча чилійської кішки

Сильні тварини теж іноді хворіють. І у них теж є і швидка допомога, і лікарні.

 http://loveopium.ru
19 фото
Скоро допомогу для тварин
1. Обстеження дельфіна в зооцентр в Сан-Дієго, Сальвадор. (Фото Ulises Rodriguez):
Обстеження дельфіна в зооцентр в Сан-Дієго, Сальвадор

2. Знайдена маленька єхидна в вет.клініке в Сіднеї. (Фото Tim Wimborne):
Знайдена маленька єхидна в вет.клініке в Сіднеї
3. Ветеринари готують горилу до видалення пухлини, Будапешт.
Ветеринари готують горилу до видалення пухлини, Будапешт
4. Лев із рідкісним аутоімунним захворюванням, через якого у нього віднялися ноги, проходить курс лікування в Сан-Паулу. (Фото Nacho Doce):
Лев з рідкісним аутоімунним захворюванням
5. Медогляд суматранского носорога в Малайзії. (Фото Angie Teo):
Медогляд суматранского носорога в Малайзії
6. Зміям теж ставлять уколи. Зооцентр в Манаусі, Бразилія. (Фото Bruno Kelly):
Зміям теж ставлять уколи
7. Ветеринар, який створює інвалідне крісло для задніх ніг порося, в штаті Флорида. (Фото Scott Audette):
Ветеринар, який створює інвалідне крісло для задніх ніг порося
8. Стерилізація дворняги в Узун, Румунія. (Фото Bogdan Cristel):
Стерилізація дворняги в Узун, Румунія
9. Забір крові у андорского кондора в лікарні в Лос-Андес, Чілі. (Фото Ivan Alvarado):
Забір крові у андорского кондора в лікарні в Лос-Андес, Чілі
10. У маленького гепарда перелом правої гомілки, переніс операцію, Англія. (Фото Phil Noble):
У маленького гепарда перелом правої гомілки, переніс операцію

11. Ветеринар і травмована зелена морська черепаха, Чилі. (Фото Jose Luis Saavedra):
Ветеринар і травмована зелена морська черепаха, Чилі
12. Центр для ссавців у Ванкувері, Британська Колумбія. Реабілітація малої косатки. (Фото Ben Nelms):
Центр для ссавців у Ванкувері, Британська Колумбія
13. Знайдений дитинча чилійської кішки. (Фото Jose Luis Saavedra):
Знайдений дитинча чилійської кішки
14. Слона з ланцюгами витягли з болота на околиці південного індійського міста Кочі. Виходжуватимуть. (Фото Sivaram V):
Слона з ланцюгами витягли з болота на околиці південного індійського міста Кочі
15. Сирійський бурий ведмідь готується до операції, Ізраїль. (Фото Nir Elias):
Сирійський бурий ведмідь готується до операції
16. Огляд бурого ведмедя в Пріштіні, Косово. (Фото Hazir Reka):
Огляд бурого ведмедя в Пріштіні, Косово
17. Хижаки найвищого рівня обох Америк - ягуар - готується до повного медичного огляду в зоопарку Буенос-Айреса. (Фото Enrique Marcarian):
Хижаки найвищого рівня обох Америк - ягуар
18. 3270 грам. Лемур вари у ветеринара, Західна Франція. (Фото Regis Duvignau):
Лемур вари у ветеринара
19. Амурський тигр у стоматолога, Угорщина, 18 квітня 2018. (Фото Bernadett Szabo):
Амурський тигр у стоматолога, Угорщина
Також дивіться: Дивне медичне обладнання минулого ; Занедбані психіатричні лікарні .
Категория: Без рубрики  комментарии отключены

Старый город Амасьи


 

IMG_7691.JPG
В цей пост увійшли фото пам'яток турецького міста Ізмір. Про тутешні грандіозні гробниці понтійських царів я вже писав, тепер прийшла пора розповісти про саме місто. Приємний клімат і велика кількість стародавніх пам'ятників зробили АМАС великим туристичним центром, тільки приїжджі в місті як правило самі турки. Через велику кількість внутрішніх туристів ціни на готелі в Амація трохи вище ніж в сусідніх містах, але самих готелів, ресторанів тут безліч.

IMG_7252.JPG

Стамбул була заснована напевно ще хетами, правда, про її історію відомо дуже мало. Свою назву місто отримало від проживали в цих краях амазонок.
Всі стародавні пам'ятники в Амація кучкуються переважно навколо цитаделі на горі в північній частині міста. Річка розділяє його на дві половини, де житлові квартали розміщувалися з півдня від ріки, а все кріпосні споруди знаходилися на іншому її березі. Чому так вийшло - незрозуміло, можливо давня Стамбул цілком розташовувалася на півночі навколо цитаделі, але в середні століття всі значущі споруди будували тільки на півдні. Відповідно, дуже велике значення мали мости, які пов'язували місто в одне ціле.

Вид з цитаделі Амації на місто.


Так описував місто російський купець Василь в 1465 році:

"Місто Амасія стоїть на горі, гора дуже висока. У місті сім міст, одне місто в іншому, а навколо гори і семи міст цих влаштована одна велика стіна, а по місту тече річка (Ершіль-Ірмак), під стіною протікає, і в усі двори із цієї річки крутяться колесами подається вода. Шляхи до міста двадцять один день. А в верхньому місті великий колодязь "

Вид на гору цитаделі Амації з південного берега річки.
IMG_7546.JPG

IMG_7421.JPG

Стамбул витягнута уздовж річки на кілька кілометрів, тому виявити центр міста дуже важко. Я вирішив вважати центром Амації великий комплекс мечетей султана Баязида II, він був зведений в 1486 році, а також кілька середньовічних критих ринків на схід. На жаль, багато мечетей в місті зазнали реставрації і були закриті для огляду, в тому числі і османський комплекс Баязида II.

IMG_7479.JPG

Галерея мечеті Баязида II в Амація.
IMG_7485.JPG

Але середньовічний Бедестен (критий ринок) функціонує як і 500 років тому, тут торгують одягом. Бедестен був зведений Османа чиновником Хусейном Агою в 1483 році. Мабуть, цей критий ринок мав відношення до комплексу султана Баязида, бо був зведений одночасно з ним.

IMG_7489.JPG

Швидше за все, подібний торговий центр тут був не один - арки з'єднують будівлю Бедестен з сусідніми будинками, але на жаль, всі будівлі навколо вже не збереглися.

IMG_7493.JPG

Наступний центр місцевої торгівлі знаходиться трохи південніше - це грандіозний караван-сарай Таш-хан.Он був зведений трохи пізніше Бедестен, вже в 17 столітті. Ще зовсім недавно будівлю Таш-хана стояло в руїнах, романтично зарослих кущами. Я сподівався його застати саме в такому стані, але не встиг - турки провели повну реконструкцію будівлі, тепер тут розташовується готель, ресторани, магазини і т.д.

IMG_7497.JPG

Я навіть зміг скуштувати в місцевому кафе, але не без пригод. Офіціант, до якого я звернувся, виявився вихідцем з Казахстану і добре говорив по-російськи. Я запитав, як у нього справи, і взагалі, до чого тут годують. Він чомусь привів до мене цілу делегацію з кухарів, менеджерів готелю, які почали задавати купу питань про те, хто я, і чому прийшов саме до них. Ніби ці люди не бачили раніше туристів. Не знаю, може бути я у них виявився першим клієнтом, бо Таш-хан відреставрували буквально недавно. У підсумку, мене погодували за якісь зовсім символічні гроші (менше 10 лір за повний обід), наговорили купу милих речей, мовляв приходьте ще і т.д.

IMG_7498.JPG

Колись тут був внутрішній двір караван-сараю, тепер тут зробили величезний ресторан.
IMG_7496.JPG

Так виглядає торговий центр Амації з гори цитаделі. Спереду, будівля Бедестен, потім невелика рання османська мечеть з мінаретом, потім відреставрований караван-сарай Таш-хан, і вже за ним сельджукская мечеть Бурмали (1242 року побудови).
IMG_7886.JPG

Свою назву мечеть Бурмали отримала за спіралевидні мінарет (Бурмали Мінаре - закручений мінарет).
IMG_7502.JPG

IMG_7506.JPG

Головний вхідний портал Бурмали Мінаре Джамі.
IMG_7507.JPG

Після відвідин умовного центру міста я вирушив на захід, туди, де можна побачити найстаріші середньовічні пам'ятники Амації. Місто досі дуже погано вивчений, його антична і середньовічна структура майже невідома. Цілком можливо, що центр ще християнської Амації був зрушений саме на захід, там, де залишилися підстави церков міста.

Саме раніше середньовічне споруда в Амація, це гробниця (тюрбе, зліва) Халіфа Газі, людини належить до еліти держави Данішмендов, яке існувало в 11-12 ст. в Малій Азії. Цей мавзолей був зведений в середині 12 століття на руїнах християнської церкви.

IMG_7427.JPG

Мавзолей Халіфа Газі прикрашений майстерним різьбленням по каменю, це найстаріша споруда подібного роду не тільки в Амація, а й взагалі в Туреччині. Ким був цей чоловік точно невідомо, але є припущення, що батьки цього ісламського борця за віру (гази) були християнами і швидше за все етнічними вірменами. Саму династію данішмендиди часто сприймають як вірменську. Про масовий перехід вірмен в іслам я колись писав раніше.

IMG_7437.JPG

Тюрбе Халіфа Газі входило до складу великого релігійного комплексу, що складається з мечеті і медресе, але вцілів один лише мавзолей.
IMG_7423.JPG

Я оглянув підставу мавзолею і прийшов до висновку, що частиною стіни церкви воно бути не може, вірніше, ці мармурові блоки, природно, взяли з якихось древніх будівель, але використовували лише як будівельний матеріал. Бо, як бачимо, кладка тут вельми поганенька, в римські часи так не будували. Але сама кількість старих Сполом велике, що може вказувати на те, що десь поруч було джерело цього мармуру. Можливо, це був кафедральний собор Амації, а ще раніше, можливо, якийсь великий античний храм.

IMG_7426.JPG

Всередині мавзолею стоїть римський саркофаг. Само по собі вторинне використання саркофагів було досить поширеним явищем, навіть візантійські імператори не цуралися брати труни своїх попередників. Тому римський саркофаг в мавзолеї ісламського борця за віру не є чимось особливо винятковим.

Цікаво, як сильно наріс підлогу в мавзолеї. Мабуть, гробниця Халіфа Газі було дуже відвідуваним об'єктом.
IMG_7472.JPG

Навпаки гробниці Халіфату Газі розташовуються ще два мавзолеї у вигляді відкритих айванов, це Кадилар Тюрбе, датується даний некрополь 14 століттям. У підставі будівель тут теж можна помітити значні мармурові блоки.

IMG_7439.JPG

Надгробки в Кадилар Тюрбе.
IMG_7452.JPG

IMG_7448.JPG

Поруч з комплексом Халіфа Газі можна виявити ще кілька мармурових блоків, вони натякають на масштабність стояли тут раніше споруд.
IMG_7458.JPG

У Амація численні невеликі мавзолеї можна виявити майже на кожному розі, хто в них похований не завжди відомо. Десь в місті є гробниця знаменитої турецької поетеси Міхрімах (1456 - 1514 рр.), Про яку в 17 столітті писав османський мандрівник Евлія Челебі:

"[Гробниця] майстерною поетеси Міхрімах-хатун - Вона була доброчесною, немов Рабіа Адавіа, жінкою з роду хазрата бенкету Ільяса. Вивчивши напам'ять сімдесят томів повчальних книг, ома позбавила всіх улемів здатності обговорювати [з нею питання] науки і мистецтва. Так як її ім'я було Міхрімах, то своїм псевдонімом вона зробила Міхр. Її мова чиста, як вода дорогоцінного каменю. У неї є прекрасні, написані силабічним віршами дивани, твори, що стосуються фикха і релігійних обов'язків, питань, [важливих для] породіль, віршовані р салі. Вона була видатною, оригінальною по думках і найдосконалішою [поетесою]. Ще не встигнувши розквітнути, вона вирушила в райські сади. Похована, в текке свого діда бенкету Ільяса. "

IMG_7475.JPG

Стамбул по праву вважалася інтелектуальною столицею Османської імперії, тут діяли десятки шкіл-медресе, в 18 столітті в медресе міста могли одночасно навчатися більше 2 тис. Студентів. У Амація також навчалися Шехзаде - спадкоємці престолу. Як правило, для кожного османського принца будувався окремий палац, зараз всі ці будови зникли.

На заході міста знаходиться одне з найстаріших медресе міста - Гек Медресе Джамі, його підстава приписують Сейф ад-Діну Турумтаю в 1278 році, так як його гробниця, що входить в комплекс медресе, була датована саме цим роком.
На жаль, Гек медресе було також закрито на реставрацію, і я зміг познімати цей шедевр сельджукской архітектури тільки через паркан.

IMG_8015.JPG

Дуже цікавий мавзолей-тюрбе, що входить в комплекс медресе. Він має своєрідну главу схожу з зонтичними куполами вірменських церков.
IMG_8021.JPG

IMG_8018.JPG

Поруч з Гек медресе в сотні метрів знаходиться прекрасна рання османська мечеть - Юргюч Паша Джамі, її звели у 1424 році. Мечеть має дерев'яний мінарет і дерев'яну альтанку для фонтану.
IMG_8061.JPG

Учні з учителем сидять в айваном мечеті Юргюч Паші.
IMG_8045.JPG

У сусідньому айваном могили донатору мечеті і його сім'ї.
IMG_8042.JPG

Дуже ошатний молитовний зал мечеті Юргуч Паші.
IMG_8047.JPG

Залишки кріпосних стін спускаються з гори цитаделі вниз, зараз їх теж вирішили відреставрувати і обставили дерев'яними лісами. Колись це стіни змикалися з укріпленнями самого міста лежачого по двох сторонах річки. Але зараз міські укріплення повністю зникли, що створює певні труднощі при вивченні топографії Амації, простіше кажучи, коли немає зовнішніх фортечних стін незрозуміло, де закінчувалася стара забудова, де у міста був центр, наскільки він тягнувся вздовж річки і т.д. Всі середньовічні споруди в місті широко розкинуті вздовж південного річкового берега.

IMG_8002.JPG

Ми тепер переміщаємося в східну частину міста, де оглянемо ще кілька важливих будівель. Треба сказати, що на сході Амації різних медресе і мечетей істотно більше ніж на заході, але всі вони трохи молодший віком.

IMG_8110.JPG

IMG_7718.JPG

Найцікавіший об'єкт в східній частині міста - середньовічна лікарня бімархане (або Бімарістан). Її звели за часів правління в Малій Азії монгольських правителів з улусу Хулагу. Гроші на будівництво лікарні дала дружина ільхана Олджейту Юлдуз Хатун в 1309 році. Цікаво, що лікарня спеціалізувалася насамперед на психіатричних захворюваннях. Пацієнтів цієї середньовічної клініки намагалися лікувати насамперед за допомогою музики, тому це бімархане за сумісництвом було ще й музичною школою.

IMG_7636.JPG

Архітектурно бімархане - це типове сельджукской медресе, прямокутна в плані споруда з відритим внутрішнім двором і розкішним вхідним порталом - пештак.
IMG_7635.JPG

Кам'яна різьблення на порталі бімархане найбільш вражаюча в усій Амація.
IMG_7564.JPG

IMG_7567.JPG

Внутрішній двір бімархане
IMG_7575.JPG

Напевно це виглядало дуже забавно - в айваном лікарні сидів оркестр музикантів і розважав музицированием натовпу божевільних тинятися по двору. З іншого боку, лікувати душевні хвороби не можуть і зараз, так що можливо музичне лікування було не безглуздим заняттям. До того ж відомо, що в подібних середньовічних лікарнях пацієнтів добре годували і давали дах над головою, що вже було важливо.

IMG_7578.JPG

Різні медичні інструменти свідчать про те, що лікувати хворих намагалися не тільки музикою. Напевно, "лікування" подібним інструментарієм отримували самі буйні пацієнти)
IMG_7585.JPG

Середньовічний аптекар за роботою.
IMG_7586.JPG

Тут, ми мабуть спостерігаємо сеанс психоаналізу.
IMG_7604.JPG

Зараз середньовічна лікарня стала музеєм, і на вході сюди потрібно купувати квитки.
IMG_7616.JPG

Ще на схід ільханідской лікарні в Амація зосереджено кілька важливих релігійних комплексів, їх побудували за часів розквіту міста в 15 столітті.

IMG_7661.JPG

Комплекс Мехмеда-паші, побудований 1486 року наставником Шехзаде (спадкоємця престолу) Ахмеда, сина султана Баязида II.
IMG_7644.JPG

IMG_7640.JPG

IMG_7639.JPG

Другий комплекс тут - Баязида Паші, майбутнього візира Османа султана Мехмеда I Челебі. Його звели в 1419 році.
IMG_7662.JPG

IMG_7664.JPG

Мости через річку Єшільирмак.


IMG_7691.JPG

IMG_7995.JPG
Категория: Туреччина  комментарии отключены

10 найбільш руйнівних ураганів в історії

1. Великий ураган (1780 год)
Число загиблих: більше 20 тис.
Великий ураган 1780 року - самий смертоносний ураган за історію спостереження північноатлантичного басейну.
Жертвами урагану, що бушував з 10 по 16 жовтня 1780 р стали понад 27,5 тис. Осіб на Малих Антильських островах Карибського моря. Точні дані про траєкторію і силу урагану невідомі, оскільки базу даних по ураганах почали вести тільки з 1851 р

 
Коли ураган обрушився на Барбадос, швидкість вітру, ймовірно, перевищувала 320 км / ч. Потім стихія пройшла через Мартініку, Сент-Люсія і Сінт-Естатіус, на кожному з яких фіксувалися тисячі загиблих.
Оскільки ураган трапився під час Американської революції, він серйозно поплескав знаходяться в регіоні флоти Франції та Великобританії.
Потім ураган пройшов поруч з Пуерто-Ріко і над східною частиною острова Гаїті, де завдав сильного збитку в прибережних районах.
Після цього ураган повернув на північний схід і в останній раз спостерігалося 20 жовтня на південний схід від острова Ньюфаундленд.
2. Ураган "Митч" (1998 год)
Число загиблих: 19, 325
Категорія: 5
Ураган "Мітч" був одним з найпотужніших ураганів, що відбулися в Атлантичному басейні, з максимальною стійкої швидкістю вітру в 180 миль / год (285 км / ч).
Мітч був тринадцятим тропічним штормом, дев'ятим ураганом і третім великим ураганом в Атлантичний сезон ураганів 1998 г. Він сформувався в західній частині Карибського моря 22 жовтня 1998 р
Жертвами урагану стали близько 11 тис. Чоловік і майже стільки ж пропали без вісті. 2,7 млн ​​людей залишилися без даху над головою. Більшість з них - жителі Гондурасу і Нікарагуа.
Це третій за силою ураган за останні 250 років в Атлантичному басейні. За кількістю жертв атлантичних ураганів "Мітч" поступається тільки Великому урагану 1780 р
3. Галвестонский ураган (1900 год)
Число загиблих: від 6 тис. До 12 тис. Чоловік
Категорія: 4
Галвестонський ураган - ураган, що обрушився на місто Галвестон, Техас 8 вересня 1900 р
Швидкість вітру по оцінці становила 214 км / год, що відповідає 4-ї категорії за шкалою ураганів Саффіра - Сімпсона.
Ураган забрав життя від 6 тис. До 12 тис. Чоловік, офіційні джерела сходяться на цифрі в 8 тис.
Таким чином, цей ураган є третім за кількістю жертв серед північноатлантичних тропічних циклонів (після Великого урагану 1780 року і урагану "Мітч" 1998 г.).
Галвестонський ураган 1900 до теперішнього часу є найбільш смертоносним стихійним лихом в історії США.
4. Ураган "Флора" (1963 год)
Число загиблих 7 186
Категорія: 4
Ураган "Флора", що лютував на Кубі 10 днів, з 30 вересня по 9 жовтня 1963 р погубив понад 1 тис. Осіб і позбавив даху 175 тис. Чоловік.
Попрямувавши на Гаїті, він знищив там 5 тис. Чоловік і залишив без даху над головою 100 тис. Тривалість урагану ще більше посилила катаклізм на Кубі.
Протягом 5 днів ураган знову і знову перетинав Кубу в різних напрямках, особливо її східну частину.
Він забрав життя 1 тис. Осіб, зруйнував будинки, погубив багатий урожай цукрової тростини і кави, що становив в 1963 р основу економіки Куби.
5. Ураган "Пуэнт-а-Питр" (1776 год)
Число загиблих: більше 6 тис.
Хоча інтенсивність і точний маршрут цього урагану невідомі, відомо, що він досяг рівня урагану зі стійкою швидкістю вітру 120 км / год і дійшов до Гваделупи.
Загальна кількість смертей близько 6 тис., При цьому більшість загиблих жили на Гваделупі.
6. Ураган "Окичоби" (1928 год)
Число загиблих 4 078
Категорія: 4
Ураган "Окичоби" - руйнівний тропічний циклон, що обрушився на Навітряні острова, Пуерто-Ріко, Багамські острови і Флориду у вересні 1928 р
Це був другий зареєстрований ураган 5-ї категорії за шкалою Саффіра - Сімпсона в Атлантичному басейні (після Кубинської урагану 1924 г.), єдиний ураган 5-ї категорії, що вдарив по Пуерто-Ріко, і один з найсильніших ураганів, які виходили на сушу в США.
Цей ураган викликав величезні руйнування на всьому своєму шляху. Від нього загинуло близько 1200 чоловік в Гваделупі, близько 300 на Пуерто-Ріко, понад 2500 у Флориді, переважно через прорив дамб навколо озера Окічобі штормовим припливом.
Загалом, ураган спричинив убивства щонайменше 4078 осіб і завдав збитки приблизно в $ 100 млн (за цінами 1928 г.) на своєму шляху.
7. Ураган "Ньюфаундленд" (1775 год)
Число загиблих: 4 тис.
Перший зареєстрований ураган біля атлантичного узбережжя Канади, ураган "Ньюфаундленд", також відомий як Ураган незалежності, стартував від канадського узбережжя 29 серпня 1775 року і розсіявся 9 вересня.
Більшість з 4 тис. Загиблих були англійськими і ірландськими моряками. Швидкість вітру і маршрут не знайшовся написаний.
8. Ураган "Катрина" (2005 год)
Збиток: $ 108 млрд
Число загиблих: 1 833
Категорія: 3
Ураган "Катріна" - найбільш руйнівний ураган в історії США.
Це був ураган 5-ї категорії за шкалою ураганів Саффіра - Сімпсона, 6-й за силою ураган Атлантичного басейну за всю історію спостережень.
Стався в кінці серпня 2005 г. Найбільш важкий шкоди було завдано Новому Орлеану в Луїзіані, де під водою опинилося близько 80% площі міста.
В результаті стихійного лиха загинули 1836 жителів, економічний збиток склав $ 108 млрд.
9. Ураган "Полин" (1997 год)
Число загиблих: від 200 до 400
Категорія: 4
"Полін" - один з найбільш смертоносних тихоокеанських ураганів коли-небудь досягав берегів Мексики.
Сформувався він 5 жовтня 1997 р приблизно в 410 км на північний захід від міста Санта-Марія-Уатулько.
Спочатку рухався на схід, а потім повернув в північно-західному напрямку, досягнувши піку швидкості вітру 215 км / ч.
Рухаючись паралельно мексиканського узбережжя, ураган "Полін" викликав сильні дощі, що призвели до повені і зсуви в деяких найбідніших районах Мексики, де загинуло 230-500 чоловік.
В результаті урагану були зруйновані і пошкоджені десятки тисяч будинків, близько 300 тис. Людей залишилися без даху над головою. Загальний збиток склав $ 7,5 млрд (на 1997 г.).
10. Великий Майамский ураган (1926 год)
Число загиблих: 372
Категорія: 4
Великий маямського ураган - ураган 4-ї категорії за шкалою Саффіра - Сімпсона, який у вересні 1926 р зруйнував місто Майамі, штат Флорида.
Шторм також заподіяв значних руйнувань і в інших районах Флориди, штаті Алабама і на Багамських островах.
Шторм справив величезний ефект на економіку регіону, припинив земельний бум 1920-х рр. у Флориді і першим увігнав цей штат у Велику депресію.
Категория: Без рубрики  комментарии отключены

Гірокастра: «албанський Рим»

Конвенція про охорону всесвітнього культурного і природного спадку ЮНЕСКО зобов’язує з року в рік невтомно працювати над вивченням об’єктів, що мають неминущу цінність і унікальних за походженням. Під номером 569 великого списку організації розмістилося місто Гірокастра, що на півдні Албанії, котре ми сьогодні вивчимо вздовж і впоперек. 
 
Середземноморський клімат Балканського півострова зі спекотним літом і прохолодною зимою посприяв процвітанню заснованого ще в дванадцятому столітті міста. Гірокастра зовсім не курортна місцина, та це не перешкоджає їй приваблювати численних туристів фактурною долиною річки Дрін та архітектурою часів Османської імперії. Племена тоск тут займалися сільським господарством і садівництвом, візантійці і турки стверджували свою могутність. У спадок від колонізаторів містечко отримало «турецькі куле», котрі як ніде збереглися тут в такій великій кількості. Ці білі будинки з кам’яними дахами і з вікнами різноманітної і вигадливої форми причаїлися на середньовічних вуличках. Вони, як гриби, розрослися на скелястій місцевості і тягнуться до вершини, куди видерлася велична фортеця.

Фото blogspot.com
У міру наближення до міста тут і там на поверхні ґрунту можуть з’являтися нібито сліди тунелів кротів. Придивившись, розуміємо, що це лідер комуністичної партії Енвер Ходжа нагадує про себе бункерами, розсипаними по країні. Особливо вони запали в око любителям військово-історичних об’єктів, але й туристи зроблять для себе цікаві відкриття. Керівник країни відбудував ціле підземне місто з житловими кімнатами, відсіком для боєприпасів і концертним залом. Масштабна підготовка до життя після атомної війни! У трапезній тепер можна вільно перекусити, а на самій території застати перформанси – уряд знайшов місце для творчої самореалізації митців. Бункери зустрічаються у полях і гірських схилах. Якийсь час вони були покинуті, потім їх стали застосовувати як стійло для тварин, а під час житлової кризи використовували як повноцінні будинки. Зовсім не дивуєшся сюжетові фільму Еміра Кустуриці «Андеґраунд», де містяни ховалися в аналогічному підпіллі від війни, що вже скінчилася.

Фото img.ev.mu
Етнографічні музеї відіграють важливу роль – вони занурюють у побут минулих часів, відображають у деталях колишню дійсність. Можна випробувати старі ремесла і скуштувати страви із старої печі. Південне місто не відстає і знайомить з національними костюмами, інтер’єром. Нібито все, як зазвичай: кімнати, предмети побуту. Ось тільки екскурсовод робить більше, ніж розповідає стандартну притчу і тягне своїми історіями у зовсім інший вимір. Утім, не лише музей зберігає дух середньовіччя. Місцеві жителі і у своєму сучасному житті не відмовилися від укладу минулих часів. На офіційному рівні албанці зберігають традиції, проводячи фольклорний фестиваль: танцювальні колективи і хори збираються разом з усієї країни, збільшуючи кількість відвідувачів міста.
Вона виросла ще в тринадцятому столітті і несла важливу оборонну функцію. У різні періоди з’являлися ті чи інші добудови. Головний масив було зведено в тринадцятому столітті, у п’ятнадцятому після захоплення володінь турками почалися модифікації, а остаточна модернізація з годинниковою вежею та акведуком припадає на початок дев’ятнадцятого століття. Без в’язниці теж не обійшлося – її збудували в 1930 – 1968 роках. Знайшли застосування й артилерії, організувавши тематичний музей. Ясна річ, статну фортифікацію можна споглядати з будь-якої точки міста, а от саму перспективу можна оцінити, тільки вилізши на вежу.

Фото invest-in-albania.org
Місто відзначається підприємницькою жилкою – у XVII столітті після періоду занепаду Гірокастра знову почала процвітати значною мірою завдяки появі східного базару і стала важливим торговим центром. Згідно з османськими традиціями, кілька вулиць виділено для базару, а житловий будинок став складом із крамницею. П’ять вулиць за проектом правителя того часу Мемі-паші об’єдналися й отримали назву «Новий базар». «Урбан-хореографія» панує на прилавках – неквапливими жестами торговці пропонують знаменитий білий сир, тонкий східний шовк і, звісно ж, місцеві сувеніри. Базарну мечеть розташували таким чином, щоб частково здавати в оренду торговцям. Вона єдина лишилася поза забороною на релігію в часи вождя і вважається пам’ятником архітектури.

Фото zenithtravelalbania.com
Ріка, що приділила увагу Гірокастрі… Найдовша в Албанії, вона народилася в танці злиття Білого і Чорного Дріна і мчить через вишукані ландшафти Північно-Албанських Альп. Ріка ділиться на два рукави – Північний, що впадає в Адріатичне море, і Південний, що пірнає в Дрінську затоку. Судноплавство не зіпсувало природність вод, а гідроелектростанції футуристично нагадують про свою користь. Гордість албанців вийшла на світовий рівень після номінації природної пам’ятки як одного з нових чудес світу.
Головне фото albaniatours.al
Категория: Албанія  комментарии отключены
Наш кулинарный блог