Departure: Единбург

Якщо ви бачите похмурі коричневі будівлі, бурі автобуси, затягнуте сірими хмарами небо, а від самого ранку мжичка, та така, що парасоля не рятує від цілковитого промокання, ваша мрія здійснилась: ви в Единбурзі! Але є і гарна новина. Саме в цьому місті найкращі паби, майже немає безробіття і найбільша у світі кількість пам’яток архітектури. 
 
Единбург вважається вельми успішним. Тут досить високий рівень життя, доглянуті парки з охайними доріжками, високий рівень освіченості, привітне населення і багато… віскі.
Самі жителі міста називають його «50 відтінків бурого». Через те, що майже всі будинки в його центральній частині саме коричневого кольору. Але це не задумка оформлювачів, а багатовікова пилюка, що в’їлася у стіни будівель. Місцеві дуже пишаються цією особливістю Единбурга, тому навіть нові будинки проектують на кшталт старих коричневих споруд. У центральній частині столиці Шотландії немає багатоповерхівок. За законом всі будівлі в історичному центрі не повинні перевищувати семи поверхів. І в той же час він здається таким, що здіймається до неба. Справа в тому, що місто розташоване в гірській місцевості і складається з рівнів, котрі поєднані між собою вузькими сходами-вулицями. Іноді ці переходи виявляються «критими», і тоді у людини, що переходить за іншою адресою, складається враження, що вона лишень минає довгий коридор.

Фото britainrus.co.uk
Найкращі краєвиди Единбурга відкриваються з пагорбів Arthur’sseatі CaltonHill. З їхньої висоти місто виглядає таким, яким його рекламують туристичні проспекти. Звідти також добре проглядаються передмістя і Північне море з його каменистим берегом. Наявність води доволі відчутна в Единбурзі і не лише через холодний вітер і вологе повітря. Чайки часто покидають берег і кружляють у пошуках їжі в самій столиці. Нерідко вони прямують за галасливими туристичними групами в надії випросити шматочок. Arthur’s seat розташований в серці старої частини міста. Це також найвища точка Единбурга – всього 251 метр над рівнем моря. Але, навіть незважаючи на таку порівняно невелику висоту, піднятися на пагорб може мало хто. Шлях вважається небезпечним, особливо у вітряні дні.
Приїжджим місцеві радять неодмінно сфотографуватися бодай у трьох місцях. Спочатку біля монумента, зведеного на честь Вальтера Скотта. Біля величезної чорно-коричневої споруди XIXстоліття в готичному стилі пригальмовують навіть таксисти, питаючи пасажирів, а чи зробили вони знімок на пам'ять? Потім на Північному мосту. Він поєднує Старе і Нове місто і розташований неподалік від головного залізничного вокзалу Шотландії. З моста відкриваються захопливі краєвиди на старовинні будівлі, замок, урядовий квартал, Центральний музей і великий доглянутий парк.

Фото www.tourprom.ru
Жителі міста рекомендують відвідати і Національну шотландську галерею, до можна отримати повне уявлення про світ. NationalScottishGallery цікава не лише окремими експонатами, але й експозиціями, починаючи з історії однієї країни і закінчуючи будовою космосу.
Є у місті і монумент, котрому, кажуть, неодмінно слід потерти носа на удачу. Це пам’ятник тер’єру Боббі. Единбуржці твердять, що це не простий пес, а символ відданості. Згідно з легендою, він 14 років провів на могилі свого хазяїна, поки сам не вмер від старості. Пам’ятник встановили в XIXстолітті, і попервах він був дворівневим фонтаном із одним джерелом питної води для людей та іншим – для собак.
Ще один незвичайний пам’ятник тварині розташований у Центральному парку. Це монумент ведмедю Войтеку. Він був не простим клишоногим. Войтек – ветеран Другої світової війни. Легендарна тварина в ранзі капрала пройшла шлях від Ірану до Італії. Більше того, під час боїв ведмідь підносив снаряди солдатам. Старість він зустрів у зоопарку Единбурга, де і полюбився шотландцям.
В одному з кутків парку відраховує час найстаріший у світі квітковий годинник. Його механізм було вперше заведено 1903 року. Спочатку він приводив у дію лише годинникову стрілку. Але через рік до годинника додали і хвилинну стрілку.

Фото equatorial.by
Люблять поблукати юрби роззяв так званою Королівською Милею. Це довга вулиця у Старому місті, де торгують сувенірами, виступають вуличні музиканти, а у пабах наливають свіже пиво. На цій же вулиці збереглися старовинні особняки з вітражами на вікнах і внутрішньою дерев’яною обшивкою. Тут відкрито для допитливих музей віскі, в якому міститься найбільша у світі колекція цього напою – понад три з половиною тисячі пляшок. В екскурсійну програму входить і дегустація одного із сортів віскі.
У центрі Королівської милі височіє Собор Святого Джайлса, датований XIIстоліттям. Джайлс свого часу був покровителем калік і прокажених і вважаться головним захисником міста. Шанують шотландці не лише високі матерії. На знаменитій вулиці стоять пам’ятники іншим великим шотландцям – юристу, економісту, філософу.
Замикає головну прогулянкову вулицю Единбурга офіційна резиденція королівської сім’ї. За традицією щонайменше один тиждень на рік тут проводить королева. В інший час зайти і подивитися на побут монархів мають змогу всі охочі.

Фото about-planet.ru
Загадковим, трохи лячним, але водночас і найбільш відвідуваним місцем у центральній частині Единбурга вважається старий цвинтар Грейфраєрс. Вважають, що в ньому найбільше на світі поховань. Небіжчиків тут віддають землі вже шість століть. На Грейфраєрсі повно фамільних склепів, а ночами, як твердять очевидці, блукають духи покійників. На деяких могилах згори встановлено ґрати. Спочатку спадає на думку, що їх поставили для стримування самих мерців, та, як пояснюють наглядачі, огорожа має на меті охорону трупів. Закрита для туристів ціла група склепів. У XVIIстолітті на одній із ділянок кладовища були ізольовані близько тисячі людей, котрі виступили проти роялістів. Вони всі загинули, залишені там без води і їжі. На цьому ж цвинтарі живе і особливий полтергейст, визнаний офіційно. Так за 20 років на людей, що прогулювалися серед могил, було скоєно понад сотню нападів невідомою істотою. Потім ці люди знаходили у себе на тілі порізи, синці, відчували паніку, нудоту і непритомніли.

Отто www.tourprom.ru
Говорити про потойбічне у Шотландії люблять. Единбург ще пам’ятає навалу щурів, тривожне Середньовіччя, епідемію чуми, Промислову революцію, а міські легенди сповнені привидами, мисливцями за трупами і розбійниками. Про одного з них люблять розповідати у барі Броді. Колись так звали власника шинку. Удень він був шанованим членом громади, а вночі убивцею і грабіжником. Неподалік відкрито інший бар, де раніше до кружки еля додавалися й інші розваги – публічні страти. Ще в одному барі, що примикає до единбурзьких катакомб, заявляють, що постійно чують несамовиті жіночі крики. Сама наявність цілого підземного міста тривалий час була прихована від містян. Відкрили його тільки наприкінці XXстоліття. Справа в тому, що над численними залами і порожнинами стоять будинки, і ніхто довго не досліджував цю територію. Коли ж катакомби відкрили, стало відомо, що колись і в цій частині столиці кипіло життя. Промислова революція загнала під землю багатьох знедолених. Вони і перетворили підземелля на нетрі. Цим людям нікуди було йти, вони хворіли і тут же помирали. Сюди часто навідувалися мисливці за трупами, котрі крали органи з їхніх тіл і продавали у медичні інститути. Пройтися підземеллями можна вночі. Багато з тих, хто побував тут, розповідають про холодні дотики, тремтячу підлогу і голоси, що доносяться звідкілясь з-за стін.

Фото about-planet.ru
Утім, жителі Единбурга радять все ж не боятися їхнього міста і навіть пропонують самим прогулятися нічними вулицями. Адже Единбург вважається одним із найбезпечніших населених пунктів Великобританії. Лякливим же рекомендують частіше пропускати один – другий стаканчик найкращого у світі, як на їхню думку, віскі. А особливо тут туристів чекають влітку, коли в Единбурзі відбувається найбільший Фестиваль мистецтв Фріндж.   
Головне фото www.votpusk.ru
Категория: Без рубрики
Вы можете следить за комментариями с помощью RSS 2.0 ленты. Комментарии и трекбеки закрыты.

Comments are closed.

Наш кулинарный блог