Архив за » Ноябрь, 2017 «

120 км за 3,5 дні хребтами Piatra Craiului та Făgăraş

  Швидкісне проходження маршрутом через найвищі вершини Румунії - хребти Piatra Craiului та Făgăraş, протяжністю близько 120 кілометрів, ми закінчили вранці четвертого дня... Підйоми та спуски по скелястій поверхні, ночівлі в "рефуджіях" - безкоштовних туристичних будиночках на висоті понад 2000 метрів, а також печери в скелях - нам запам'ятались найбільше...
 Перейшовши пішки кордон України з Румунією в смт. Солотвино, ми одразу ж опинились в румунському містечку Сігету Марматей, з якого на нічному потязі поїхали до міста Брашов... Прибувши з самого ранку в Брашов, ми взяли квитки на електричку до  містечка Зернешті, з залізничної станції якого розпочався наш похід...
Інтерактивна мапа маршруту :
  Близько 10-ї ранку ми розпочали підйом на хребет... 
 Хмари то прикривали хребет, то розвіювались, час від часу освячуючи нас  краплинами дощу... 
 На хребтах Piatra Craiului та Făgăraş, навіть на висотах понад 2000 метрів, розташовані невеликі безкоштовні притулки для туристів, які мають назву Рефуджії (Refugio)... В них можна перечекати непогоду, або ж заночувати, головне запастись необхідною кількістю води, так як не всюди вона є поруч... Всі ночівлі ми провели саме в рефуджіях, так і не розпаковуючи тент  : 
  Piatra Craiului перекладається як "каміння принца"... Ми спробували пробігтись цим камінням, та вузенькі стежки повз скелясті обриви не давали сильно розбігтись... Хребет абсолютно не схожий на інших карпатських побратимів...
  Навіть найвища вершина хребта - La Om (2238 м), носить абсолютно нетипову назву... Закликаючи кожного промовити сакральний звук вічності - ОМ...
  Подолання хребта Piatra Craiului зайняло майже цілий день, та замість вже звичного середнього темпу 50 км в день, ми пройшли тільки 24... Пізній старт,складний рельєф та важкуваті наплічники, а також неймовірні пейзажі не давали нам рухатись швидше... Трохи пробігти змогли лише під кінець спуску на ночівлю... 
  Першу ночівлю ми провели в рефуджії, трохи відійшовши від основної стежки що йде між хребтами  Piatra Craiului та Făgăraş... Нижче від рефуджії, в двохстах метрах була вода.  Всередині з нами  ночувала ще одна пара з Польщі.    
  Наступного дня переходячи галявиною щільно вкритою кущами з малини, між хребтами Piatra Craiului та Făgăraş, ми побачили великого ведмедя... Почувши нас, ведмідь майнув до лісу, а ми побігли далі своєю тропою... А потім зрозуміли, що звернули не в той бік, та повернули назад шукати свою тропу...
 За другий день ми подолали 44 кілометри ... 
  Друга ночівля в рефуджії на висоті 2300 м... В середині все досить аскетично, зате можна добре укритись від вітру, та й тепліше ніж назовні. Матрасів майже на всіх ліжках не було. Знайшовши один метровий шматок, ми використали його підставивши під спини...  
   Ця рефуджія,як і більшість їй подібних, знаходилась в дуже мальовничому місці на самому хребті...
  Наступного дня, з самого ранку, ми піднялись на найвищу точку Румунії, вершину гори Молдовяну :
  Ідеальна видимість дозволяла нам насолоджуватись краєвидами...
   Якщо в перші два дні ми майже не бачили туристів, то на третій день їх було вдосталь... Причина тому доступність... До прикладу, дуже легко дістатись на хребет від Трансфєгєрашсьокого шосе...  
  Піднявшись з траси на хребет, витративши менше години на підйом, можна споглядати ось такі краєвиди...  
  Дуже хороше місце щоб зробити привал... 
  Далі краєвиди ставали все "суворішими"...
  Першим знаком того, що наш план добігти до кінця вже цього дня не збудеться, став скелястий підйом на  другу по висоті вершину Румунії - Negoiu (2535 м)... Хоча можна було підійматись більш простішим  траверсом, але ми не хотіли сходити з червоної марки...
  Далі, скелясті переходи між вершинами Negoiu та Serbota стали ще стрімкіші... Недарма вони вважаються найскладнішою ділянкою хребта Făgăraş...

 Прохід цих ділянок, на фоні втоми, остаточно збив наш темп, дозволивши подолати лише 30 кілометрів... На ночівлю ми зупинились в переповненій рефуджії за вершиною Serbota...
  Подолавши найважчі ділянки, ранком четвертого дня нам залишалось  збігти в село Sebesu de Sus...
  Типова ознака цивілізації - кладовище... 
Спустившись в село, ми поступово почали автостопом вибиратись до міста Сібіу... 
      Потім ми попрямували автостопом по Румунії в напрямку Угорщини... Заночували в  сотні кілометрів від румунсько - угорського кордону, а наступного дня дістались Угорщини... Через кордон нас перевіз хлопець  з байдаркою та велосипедом, прикріпленими на даху автомобіля...  
  
Категория: TheRunningPilgrims  комментарии отключены

200 км за 4 дні Закарпатським туристичним шляхом


  За сприяння громадської організації  Туристичне товариство «Карпатські стежки» , яка маркує Карпати, популяризує туристичний рух в Україні та виступає за збереження природи в Українських Карпатах, за чотири дні ми пробігли частину "Закарпатського туристичного шляху" від села Ділове до Міжгір'я, довжиною понад 200 кілометрів... Сфотографували та відмітили на карті стан 46-ти стовпчиків. Актуальну інформацію ми передали нашому другу з організації  - Олександру Бурсанову, який далі формує план по заміні або реставрації стовпчиків та знаків... Водночас, ми були раді допомогти та глибше проникнути в "кухню" маркування та відновлення карпатських стежок...
  В Українських Карпатах є два основні маршрути - Закарпатський туристичний шлях (ЗТШ), протяжністю близько 400 кілометрів, та Східно-карпатський туристичний шлях, довжина якого майже 200 кілометрів. Це є основою... Дані маршрути позначені червоною маркою,а всі інші являються другорядними та місцями сполучаються з основними. Вибрана нами частина ЗТШ включала най високогірнішу її половину. 
  Інтерактивна мапа нашого маршруту : 
 Формат наших бігових подорожей включає максимальний контакт з місцевим населенням... Ми намагаємось не зупинятись на ночівлю в готелях,хостелах, тощо... Нам важлива комунікація з місцевими, які не заангажовані грошовими відносинами... 
 Так і цього разу, в селі Ділове, ми зупинились на ночівлю в одного старця - діда Федіра, якому вже 86 років. Він проживає сам, його дружина померла кілька років тому... Діти працюють закордоном та інколи провідують...
  Дід сидів у своєму дворі на лавиці, та з самотнім виглядом споглядав як тягнеться ще один день життя... Ми підійшли до нього та запитали чи можемо зупинитись в його хаті на ночівлю... Сказали що нам потрібно тільки місце на підлозі та можливість приготувати свою їжу. Бачачи, що дідусю гроші не завадять, запропонували ще 100 грн... Дід погодився...
  Всередині будинку панувала чистота та порядок і навколишня територія також була дуже охайно прибрана. Навіть туалет з душем були у діда облаштовані в середині хати, а не на вулиці як у більшості. Найбільшим нашим здивуванням було те, що на його "кухні", з крану текла сірководнева вода... Напевно це і являється секретом довголіття дідуся...
  До того як натрапити на його садибу, ми пройшли близько десяти хатин, але ніхто не мав бажання нас прихистити. Та одинокий старець не пожалкував... Як тільки ми "розчехлили" укулеле у нього в саду та заграли декілька пісень, сусіди навпроти підійшли також послухати... Дід Федір аж пожвавішав побачивши такий інтерес... На його обличчі, хоч і на мить, та засяяла посмішка... Після концерту в саду, сусіди вже самі пропонували заночувати у них, та ми залишились у діда, повечеряли разом і послухали його історії... Як каже дідусь, його тут всі кличуть "венгром", бо ходить до греко-католицької церкви, а не до православної... Та з запалом додає, що він взагалі "чех"... Отаке воно колоритне Закарпаття...   
  Наступного ранку ми вибігли на мармароський хребет, заставши Мармароси в тумані...



   Від Попа Івана Мармароського до його Чорногірського тезки нас вже супроводжувало сонце...   

   Отже, за день, стартувавши з села Ділове, ми піднялись на вершину гори Піп Іван Мармароський, пробігли кордоном з Румунією, та подолавши 53 кілометри заночували на вершині гори Піп Іван Чорногірський в обсерваторії "Білий Слон"...

  Тут ми познайомились з рятувальником та водночас головним членом організації "Карпатські Стежки" -  Василем Фітсаком. Він являється ініціатором маркування ЗТШ та в поза службовий час,активно займається відновленням маркованих маршрутів... Саме він розповів нам про паспорти до кожного з них, про те що відновлювати маркування необхідно кожні 3-4 роки, а також, що на теперішній час необхідно відновлювати понад 1000 кілометрів маркованих стежок... Відновлення полягає в розчищені стежки від завалів та нанесені свіжого маркування...
 Щодо обсерваторії, то саме в цей час рятувальники проводили ремонтні роботи по утепленню приміщення, для більш комфортного знаходження на вершині... На ночівлю ми зручно розмістились на підлозі біля вікна"кухні". На бетонну підлогу нам постелили товсті листи пінопласту та надали додатково ковдри. Ми щиро вдячні хлопцям за їхню роботу, цікаву інформацію та прийом.
  Вранці ми пробігли Чорногірським хребтом  до руїн турбази біля села Кваси, де цього року розташовувалось наметове містечко пластунів - Крайовий мандрівний вишкільний табір "Говерля" , куди нас запросили розповісти українським скаутам про наш проект та поділитись досвідом в організації довготривалих подорожей...
  Головною нагородою, як завжди, були гарні пейзажі та гірська тиша...





  Наші наплічники на вершині Говерли...
  Ввечері ми були гостями в таборі українських скаутів... Вони нас почастували своєю вечерею, після чого ми провели для них невелику мотиваційну лекцію присвячену  подорожам, розповіли про наш забіг на 1000 кілометрів паломницьким шляхом Camio del Norte, а також зіграли під укулеле декілька своїх пісень...
  На ранок нас чекав Свидовець...     




  Третього дня ми пробігли Свидовецький хребет та зупинились на ночівлю в унікальному селі - Руська Мокра. Назву виправдовує клімат села...За рахунок тісного розташування між горами та частих опадів, тут постійно висока вологість, а сніг лежить в середньому 162 дні в році...
Нас у себе вдома прийняв рятувальник Іван Кузьміч. Від нього ми дізнались, що всього в Закарпатській області 66 рятувальників та що майже кожного року їх збирають на навчання... Розповів про наслідки повені 1998 та 2001 роках... Коли село було повністю відрізане від сполучення та доставка хліба проводилась гелікоптером... Про трагічний випадок, коли під час паводку вночі знесло та затопило цілу будівлю, поховавши заживо всю сім'ю - чоловіка з дружиною та двох дітей,тіла яких відкопували з намулу один за одним...
  На наступний день ми пробігли хребтом Красна та Пішконею, подолали за день 60 кілометрів та заночували на Синевірському перевалі, в 8-ми кілометрах від Міжгір'я... Позаду залишились понад 200 кілометрів шляху та 4 насичені дні...
  Хребет Красна :


  Село Колочава... :
  Хребет Пішконя :

 Всі ми, виходячи на маршрут, сподіваємось побачити орієнтир в якому напрямку рухатись та скільки кілометрів до бажаної вершини... Не кажучи вже, що даного роду інформація часом може врятувати життя... До прикладу, на стовпчиках розташований номер телефону рятувальної служби, який зі слів самих рятувальників, активно використовують наші та іноземні туристи для виклику допомоги... З огляду на те, що майже ніхто не реєструється в рятувальній службі виходячи в гори, цінність інформації зростає в рази... Також, маркування надає змогу зорієнтуватись за нульової видимості, адже саме погодні умови перетворюють дружелюбні Карпати на суворого "звіра"...
 Так от, стовпчики з інформацією та маркування, кожного року псуються в силу погодних та "нелюдських" явищ ... Ураганний вітер, намерзання снігу, вандалізм - простріли табличок з рушниці нашими земляками... 
 Тому стовпчики постійно необхідно відновлювати та шукати все нові способи монтажу і матеріалів, що являється одним з головних напрямків яким займаються члени некомерційної та неприбуткової організації Туристичне товариство «Карпатські стежки»... Майже все тримається на ініціативі та небайдужості до наших гір людей... 
Категория: TheRunningPilgrims  комментарии отключены
Наш кулинарный блог