Архив за » Февраль, 2017 «

Extreme Endurance Race 2017

  Цьогорічні змагання  зі скітуру - Extreme Endurance Race 2017  пройшли в позитивному та комунікативному ключі. Два сонячні та безхмарні дні подарували нам гарні краєвиди та комфортну температуру. Зустріч з іншими учасниками, з якими нас єднає спільне захоплення, сприяла теплому та душевному спілкуванню... Завдяки ініціативності ентузіастів-організаторів, ми поринули в атмосферу дружньої гри на випередження, поєднавши її  з елементом комунікації та хорошим настроєм... Змагання складались з трьох різноманітних етапів, вдале проходження яких вимагало від учасника не тільки високої витривалості на підйомах та техніки на спусках, але і вміння швидкої та ефективної роботи зі спорядженням...
  Професійним фотографом змагань, який надав фото для блогу, був Євген Туркулевич, за що йому щира подяка. Його позитивний настрій на дистанції мотивував всіх учасників до посмішки...
  Реєстрація на змагання та комунікація з учасниками, відбувалась в ресторанчику готельного комплексу "Справжня казка", що в селі Подобовець :
 В перший день скітурних змагань відбулось два індивідуальні етапи - "Вертикальний забіг" та "Спринт". На етапі "Вертикальний забіг" необхідно було навипередки  піднятись на гору, подолавши перепад висот 800 м .
 Старт Вертикального забігу : 
   Пейзажі по дистанції :    
  Хрест на горі, був нашим фінішним рубіжем... На цьому етапі  перемогу здобув Стас Музиря, подяка йому за наступне фото  : 
 Другий етап - "Спринт", полягав у динамічному проходженні дистанції з перепадом висот у 100 м та включав в себе кваліфікацію,півфінал та фінал... Групи по 3-4 чоловіка, навипередки спускались по визначеному відрізку, вдягали на лижі камуса, а потім швидко підіймались. Найвправніші учасники проходили до фіналу, де й розігрувались перші місця.
 Королем спринту став Сергій Сапіга, який просто підривав бурю емоцій своїм нетипово-феєричним спуском, та не менш фантастичним  підйомом...
   На другий день проводився етап "Командна гонка", який ми чекали найбільше... Протяжність етапу близько 20 км з перепадом висот майже 2000 м. Наш GPS-трек гонки :
   Старт командної гонки...
  Команди складались з двох учасників. Наша команда мала назву "Ушльопки" (Дмитро Джміль, Віктор Свириденко ) :
  На протязі всієї дистанції домінувала команда "Чугайстри"(Сергій Сапіга, Віталій Бідюк). Лише під самий кінець нам вдалось їх наздогнати та фінішувати першими...
   Велику роль в нашій перемозі відіграла травма учасника команди  "Чугайстри" - Віталія Бідюка, з якою він проводив весь вікенд...
  Взагалі, найбільше захоплення в мене викликали саме учасники команди "Чугайстри" - Сергій Сапіга та Віталій Бідюк... Сергій завдяки своїй  цілеспрямованості та фізичній підготовці, незважаючи на вік, просто локомотивом проносився горами, долаючи підйоми та спуски однаково потужно, мотивуючи нас тримати темп... Він абсолютно заслужено та очікувано став переможцем в загальному заліку. Від нього ви не почуєте скиглення на свій вік... Справжній Чугайстер :
   Віталій Бідюк хоча й не став переможцем жодного з етапів, та був завжди в числі кращих. На мою думку він є головним переможцем... Переможцем над всіма обставинами та перепонами, які встають на його шляху.  Я знав, що Віталік тривалий час вже бігає гірські ультрамарафони з міжхребцевою грижею... Та більше того,за 2,5 місяці до цих змагань він пошкодив на роботі ногу,  впавши з 4 метрів на ковзкий асфальт. Перші тижні після травми він міг ходити тільки на милицях... Та все ж, дуже швидко почавши рухатись, через 2 місяці він з опухлою ногою пройшов на лижах понад 90 км за три дні по Карпатам, та й зараз прийняв участь у змаганнях... Тільки під самий кінець зменшивши темп, щоб поберегти ногу... Справжній приклад тому як не здаватись, незважаючи ні на що...      
 Також, в змаганнях приймали участь четверо дівчат. Перемогу в загальному заліку здобула Клименко Лариса :
   Загальне фото :
  Щира подяка організаторам - Олександру Олівсону, Олексію Прокопенко, та всій їхній команді, завдяки яким ми провели дуже цікаві два дні змагань...  Відчули драйв екстремальних спусків, прокачали свої легені на підйомах, зустрілись з друзями та поділились спогадами, а також знайшли нових знайомих. 
Категория: Ski touring  комментарии отключены

Боржавський хребет 2017 (скітур)

   Скітур по Боржаві вже стає гарною традицією на початку кожного року. Цього разу зимова погода була найкращою за всі попередні роки. Протягом двох днів на хребті нас зігрівало сонце та була  стовідсоткова видимість, ми поринули в тишу та красу Карпат, подолавши в загальному близько 50-ти кілометрів ...
   Похід ми розпочали від залізничної станції смт.Воловець. Карта дводенного маршруту :

  Пройшовши під залізничним мостом, ми одягнули лижі і попрямували на хребет. Першою вершиною була гора Цицька :  
   Від самого підйому нас супроводжувала місцева собака, яка наче знущаючись над нами легко підіймалась вгору... Та ми знали, що прийде й наш час спуску, коли вже вона за нами не буде встигати.      
   Пройшовши гору Темнатик та Плай ми розпочали підйом на Великий Верх :
   Погода була просто ідеальною. Відсутність вітру,повноцінна тиша та гарні краєвиди...
   Наш друг ніяк не хотів нас покидати...
   Селфі на вершині :
   Сонце пекло так,  що ми поскидали вітровки...
   Спустившись з вершини Великий Верх до водоспаду Шипіт, ми  знову вдягнули камуса та почали підйом до хати "Чуба", де планували заночувати. Хата знаходиться в кілометрі від шипітівської поляни та належить рятувальникам. Будиночок ми застали в поганому стані... Вікна були вибиті та й двері не зачинялись. Ми трохи поприбирали, заставили вікна старими подушками та ковдрами, які знайшли на горищі, а також вигребли сніг з будинку. Наше утеплення додало декілька градусів тепла ... В будинку було -2 градуси, проти -6 на вулиці. Розтоплюючи сніг в системі "fire maple" ми приготували чай та нашу улюблену кукурудзяну кашу з бринзою. Ситно повечерявши ми полягали спати.    
   Прокинувшись о 5:30, ми так само топили сніг для приготування сніданку. Заварили в термосі трав'яний чай та зварили подвійну порцію (на ранок та обід) пшоняної  каші, яку їли зі згущеним молоком. Близько 8:00 ми рушили вгору заставши світанок на хребті...
   Наші прообрази :
   Йдучи хребтом від г. Великий Верх до г. Стій, ми зустріли двох туристів. Вони ночували на вершині г.Стій в наметі.     
   Погода другого дня відрізнялася повною відсутністю навіть найменших хмаринок :
   За рахунок відсутності вітру ми весь час знаходились в повноцінній тиші...
   Селфі на вершині г.Стій :
   Рухаючись по засніженим вершинам...  
   Плануючи з'їхати хребтами як можна ближче до Сваляви, ми якось на спуску прогавили необхідний відріг гори. Та вирішивши не повертати назад, спустились до станції "1663 км", в надії встигнути на післяобідню електричку...  
   Але не встигли... 
  Діставшись станції "1663 км" на 40 хвилин пізніше, ми ще 10 км проїхали засніженою дорогою до станції "Сасівка", від якої вже пішки, прикріпивши лижі до наплічників, пройшли ще 6 км до головного залізничного вокзалу Сваляви.
  Відео з походу :


Категория: Ski touring  комментарии отключены
Наш кулинарный блог