На колесах до океану. Частина 2

   Йшов тринадцятий день подорожі... Ми вже покинули Португалію та продовжували свій шлях південною частиною Іспанії. Погода дарувала нам сонячні та безхмарні дні, а незнайомі досі пейзажі вносили нові картинки до нашої свідомості.
  Останню ночівлю ми провели в наметах неподалік двох водосховищ - Гуадальтеба та Гуадальорсе. Назва першого водосховища походить від географічної назви району, а другого, від назви найбільш повноводної річки Гуадальорсе, розташованої неподалік.     
  Як же було класно збігти вранці до озера Гуадальтеба та поплавати в його прозорій та теплій воді... 
   А вибравшись на хребет, насолодитись видами на водосховище Гуадальорсе...  
  Основною метою сьогоднішнього дня, було пройтись "Королівською Тропкою" або іспанською - "Caminito del Rey", яка пролягала на висоті близько 70 метрів, вздовж вертикальних стін каньйону Єль Чорро ...    
  Вперше, тропа була побудована в 1905 році, як допоміжний шлях для робочих, які були зайняті побудовою греблі Конде де Гуадальорсе... Тропа проходила з одної стінки каньйону на іншу... Після того, як на церемонії відкриття греблі король Іспанії  пройшов тропою, її почали називати королівською... В 2015 році тропа знову була відкрита після реконструкції, та проходить тепер на півтора метра вище старої, історичної...  :
   Види висоти заворожують...
 Закінчивши свій королівський путь  каньйоном, ми попрямували далі дорогами півдня Іспанії...
   На ночівлю ми встали на побережжі Середземного моря, неподалік містечка Картахена :
    По дорозі засушливими іспанськими місцями..:
  Зупинки біля мигдалевих дерев вже стали традицією... Мигдаль йшов за милу душу... 
  Плоди  гранатових та мандаринових дерев - радували наш шлунок, а шлунок радував нас... Також, по дорозі нам зустрічалось багато фінікових пальм :
  Цього дня ми бігали гірським районом "Xorret de Cati", який розташований в горах "Sierra del Fraile". В цьому районі, також проходить один з найважчих етапів відомої іспанської багатоденної велогонки - "Вуельта"...
   Краєвиди скелястих іспанських гір :
   Відео з пробіжок :
   У Валенсії ми зупинились на ночівлю в квартирі  подруги Ігорка. Ми разом повечеряли та порозпитували її про життя в Іспаніїї.
   Наступного ранку ми вийшли на прогулянку-пробіжку по Валенсії, яку розпочали з паркової зони, що має довжину близько 10 км та проходить через все місто. Цікавим є те, що парк розташований на місці висохлого русла річки Турія...
   Над парком проходить велика кількість мостів, які вражають своїм оформленням : 
   Від парку ми попрямували до архітектурного комплексу - "Місто мистецтв та наук" :
   Місцевий порт :
   Пальмова набережна на узбережжі моря :
   Головна площа старої частині міста, та вхід до кафедрального собору, в якому знаходиться одна з головних християнських святинь - Святий Грааль :  
   Панорама старої частини міста з вежі :
   Вуличками Валенсії, з божественно солодкою іспанською хурмою...
   Наступною нашою зупинкою була Барселона. На цей раз ми гостювали у дуже приємної сімейної пари Назара та Тамари - друзів Сергія. По приїзду, Тамара  приготувала нам дуже смачну вечерю з рисом та мідіями, а Назар допоміг припаркувати автомобіль. Ми приємно поспілкувались та почули багато цікавих історій з їхнього життя...
  Вранці наступного дня ми разом з Дмитром пішли гуляти Барселоною, а хлопці поїхали до гори "Монсеррат" відвідати однойменний монастир. 
   Ми ночували неподалік лікарні святого Павла, одної з пам'яток міста  : 
   Пройшовши ще трохи, ми дістались до головного символу Барселони - "Храму святого сімейства". Його будівництво  розпочато ще у 1882 році, а закінчити планують у 2026-му...  :
 Так  розпочалося наше знайомство з творіннями всесвітньо відомого каталонського архітектора Антоніо Гауді, які вражають своєю оригінальністю та самобутністю...
  Наступним його творінням яке ми відвідали, був Парк Гуеля  :
  Будинки Міла та Бальо :
  Закінчивши огляд архітектурних творінь Гауді, ми пішли гуляти вузенькими вуличками старої частини міста, так званим  "Готичним кварталом" :    
   Досить цікаво було спостерігати повсякчасно вивішені каталонські прапори на балконах та вікнах, які постійно нагадують про бажання частини населення  цього регіону від'єднатись від Іспанії...     
   Велика кількість вуличної музики на площах старого міста додавала особливого колориту...
   Провівши дві ночівлі в Барселоні ми виїхали з Іспаніїї та попрямували автобаном по південному узбережжю Франціїї. Цього дня в нас було заплановано якомога більше проїхати, бо час відведений на мандрівку спливав... Та все ж, проїжджаючи набережною  Ніцци, ми не оминули нагоди поплавати в морі.
  Ночівлю ми провели в доволі незвичному місці - на з'їзді з автобану в облаштованій для зупинок зоні... З якої, вранці, нам відкривались мальовничі краєвиди на італійське узбережжя:
   Прямуючи автобаном повз Геную ми попали в затор, та сприйнявши це за знак, вирішили заїхати в місто та прогулятись  його  набережною  :
  Так само спонтанно ми опинились на озері Гарда. Сергій подивився в GPS, побачив що ми проїжджаємо неподалік, та сказав - "Хочу поплавати в озері Гарда"... Ось так ми всі разом опинились в прозорій та холодній воді найбільшого італійського озера... Біда...       
  Погода на озері надихнула нас на маленьку зміну в планах. Замість того щоб їхати додому напряму, ми вирішили зробити невелике коло та заїхати на день в гори... Ми попрямували в район доломітових Альп, до скель "Тре-Чиме-де-Лаваредо". Та погода тут була не такою райдужною як на озері...   
  Ночівлю ми провели в наметах на території національного парку. Вранці  виявилось,  що це було недозволене місце для кемпінгу... Просто вночі ми не помітили позначок про заборону... Та нас "пронесло", ми швидко зібрались та переїхали на дозволену парковку, після чого, вирушили по маршруту ...    
   Панорама з виглядом на гори "Тре-Чіме", що перекладаються як - "три зубці" :
  Частина підйому проходила тунелем, продовбаним в гірській породі... Таким чином мені ще не доводилось підійматись... 
  Відео проходження гірськими тунелями :

   Діставшись висоти 2600 н.р.м. ми повернули назад, так як нульова видимість не мотивувала продовжувати підйом...
   Холодні гори під завершення подорожі, стали для нас своєрідною акліматизацією до нашого "українського клімату"... Буквально три дні тому ти купаєшся в морі, ходиш в шортах та майці, а тут мінус, та треба рухатись щоб не змерзнути... Так і вся подорож найбільше запам'яталась контрастом, як кліматичним так і соціальним... До прикладу, взявши такий банальний момент... Проїздиш Австрію, Швейцарію, Францію... Люди вдома сортують сміття, на узбіччях ні смітинки... Опиняєшся в Португалії, Іспанії - сміття на узбіччях, ніхто вдома нічого не сортує, майже так як в нас, за винятком хороших доріг та рівня життя... 
  А взагалі,  немає змісту порівнювати, як людей так і країни... Може не всі це знають, та намагаються керуватись нав'язаними суспільними шаблонами, але будь-яка людина є неповторною, та кожна країна має свій оригінальний присмак... Все залежить тільки від нашого сприйняття. Закриваючи очі і світ навколо нас зникає... І якщо ти не вмієш насолоджуватись тим де ти є зараз, то зміна місця  тобі навряд чи допоможе...       
  Двадцять днів ми прожили в ритмі відірваному від нашої шаблонної буденності, збагатившись новими історіями,враженнями та трошки краще пізнавши себе...    
Категория: На колесах до океану  Теги:
Вы можете следить за комментариями с помощью RSS 2.0 ленты. Комментарии и трекбеки закрыты.

Comments are closed.

Наш кулинарный блог