Сатаплія: мед для динозаврів

Автор:
Грузія останніми роками справедливо стала вельми популярною туристичною точкою на карті світу. Напевно, кожен знайде в цій гірській і гордій країні щось своє: чудову природу, смачну їжу, вірних і душевних друзів та багато-багато іншого. Outlook намагається якомога частіше бувати там і ділитися з вами всілякими цікавинками. Сьогодні ми розповімо про дивовижний заповідник «Сатаплія».
 
Як дістатися
Заповідник, який міститься в 7 кілометрах на північний захід від Кутаїсі, з'явився ще в 1930-х роках. Сталося це завдяки тому, що шкільний учитель із села Баноджі випадково натрапив там на сліди динозаврів. Навколо цих свідчень життя доісторичних рептилій і було вирішено законсервувати територію.
Доїхати туди можна кількома способами. Перший: сісти за 2 ларі (приблизно один долар) на маршрутку №45, яка зупиняється в районі центрального ринку Кутаїсі. Складність полягає в тому, що громадський транспорт у Грузії – це поки що «кіт у мішку». Іноді можна моментально сісти в потрібний тобі автобус, а буває, що доводиться мало не годину чекати потрібний засіб пересування. Тому другий спосіб – на таксі – дорожчий, зате набагато надійніший. З місцевими водіями-відчайдухами треба торгуватись, адже швидше за все «аукціон» розпочнеться з ціни в 70 ларі, однак реальна вартість поїздки – 10-15 ларі. Якщо пообіцяти зверху ще п'ять, то драйвер почекає вас біля входу, а потім і відвезе назад. Утім, багато хто воліє повертатися в головне місто Імеретії пішки – дорогою, яка веде через мальовничі села вниз, і подолати її можна за півтори-дві години неспішної прогулянки, насолоджуючись хурмою і гранатами, які ростуть усюди.
Дивіться також: Грузія в дивовижах
Заповідник
Вхід на територію: для дорослих – 6 ларі, студентам – удвічі дешевше (обов'язково слід пред'явити відповідний документ), діти до 6 років відвідують безкоштовно. По заповіднику можете ходити самостійно, а можете приєднатися до групи туристів. На ресепшні чекають гіди, котрі чудово розмовляють російською, англійською та грузинською. У середньому на те, щоб оглянути головні принади цього місця, піде півтори-дві години. За цей час ви встигнете і прогулятись по величезній печері, і роздивитися сліди динозаврів, і побродити незайманим колхідським лісом, і навіть піднятись на оглядовий майданчик, звідки відкривається незабутній панорамний краєвид. Тож зупинімося на основних пунктах детальніше.
Печера
На території заповідника є 5 печер, але відвідувачів пускають лише в ту, яка під номером 1. Вона ж і найбільша – завдовжки майже 300 метрів. Зі стелі звисають підсвічені різними кольорами сталактити, змушуючи усіх ходити із задертою головою. Обережність не завадить, місцями стеля не перевищує півтора метра, тож розбити лоба легко, тим паче, захисних касок поки не видають. Подейкують, іноді печерою проносяться кажани, але буває це тільки, коли її закрито від відвідувань і вимкнено підсвітку. Найважливішим артефактом цього місця є камінь у формі серця, який потрібно відшукати. До нього, за грузинським переказом, закохані пари прикладають руки – тоді їхні почуття будуть вічними. Ну а якщо друга половинка не з вами або ж ви її ще не знайшли, тут можна загадати бажання.Фото panoramio.com
Сліди динозаврів
Розповідають, що в розпал холодної війни британський музей динозаврів пропонував грузинам величезні гроші за те, щоб купити ці сліди і перенести до себе. Унікальність решток у тому, що зазвичай виявляють окремо сліди хижаків і травоїдних. Тут же на кількох десятках метрів можна побачити і ті і ті зовсім поряд. Однак угоді не судилось збутися, і відбитки величезних лап на вапняку залишилися в Сатаплії просто неба. Попри те, що поверхня, де вони застигли, витримала мільйони років, сліди почали потихеньку стиратись, адже погода до них нещадна. Так тривало, допоки в 2010 році Грузія стала інвестувати в розвиток туризму великі кошти. Завдяки цим вливанням заповідник відродився, а над артефактами нарешті з'явився павільйон-музей зі скелетами динозаврів, озвучений їхнім гарчанням.Фото cookiesandthecaucasus.wordpress.com
Оглядовий майданчик
Після відвідин печери і музею саме час піднестися над землею. Для цього треба пройти крутою стежкою уздовж скель, де побачите бджолині вулики. До слова, саме на честь продукту їхньої праці і названо місцевість – «таплі», що грузинською означає мед. Якщо пощастить, по дорозі матимете нагоду поласувати солодощами, які стікають по вікових брилах. Кожен, хто спромігся піднятись, отримує нагороду – можливість споглядати дивовижний краєвид із сучасного оглядового майданчика, який, до речі, не відстає від головного тренду нинішньої грузинської архітектури з її скляними елементами і прозорістю – руки так і тягнуться до перил, адже під вами прірва. Перш ніж постояти над урвищем майже на кілометровій висоті, вас попросять взути спеціальні капці, щоб не подряпати покриття. На жаль, на початку експлуатації про це не здогадались, і тепер підлогу в декількох місцях псують подряпини.
Дивіться також: Незолоте руно Грузії
Після такої вражаючої прогулянки на свіжому повітрі Outlook рекомендує завітати в якесь імеретинське село і гарненько перекусити знаменитим хачапурі величезного розміру, запивши його прекрасним домашнім вином ...
Головне фото lc-rent.com
Категория: Без рубрики
Вы можете следить за комментариями с помощью RSS 2.0 ленты. Комментарии и трекбеки закрыты.

Comments are closed.

Наш кулинарный блог