Нормандія очима Корнія Грицюка: яблука, молоко та океан


Для багатьох туристів Франція – це в основному Париж із довжелезною чергою на Ейфелеву вежу, Лувр та околиці з їхнім королівським шиком або курорти Середземного моря. А ось Корній Грицюк, мандруючи цією країною, вирішив податися на північ – у Нормандію! Для наших читачів він підготував цикл подорожніх нотаток про поїздку до Атлантичного океану і почне свою розповідь із вражень від містечка Довіля!


Мало яке містечко з населенням близько 4 тисяч жителів таке відоме у світі, як це. Лежить воно на відстані 175 км і дві години їзди від Парижа. Побудоване герцогом де Морні в середині XIX століття. Причина, яка підштовхувала родича Наполеона до цього, прозаїчна – паризька знать завжди любила добряче повеселитись і відпочити, однак робити це в Парижі, який невпинно розростався і куди день за днем усе прибував люд, їм ставало незручно. Тому вельможі «скинулись потроху», і під чуйним керівництвом дворянина з'явився Довіль – місце, де багатіїв не бентежила бідність і їм ніхто не зазирав до рота.

Сьогодні дозволити собі поїхати туди можуть люди і з середнім достатком. Однак аристократичний дух залишився і буквально витає у свіжому океанському повітрі впереміж із запахом кальвадосу. Територією, до слова, керує департамент з поетичною назвою улюбленого напою Ремарка. А неподалік виникло місто-близнюк – Трувіль, де селився персонал, який обслуговував товстосумів, і «звичайні люди». Як кажуть французи, до Довіля прийнято возити дружин, а до Трувіля – коханок.
Що запам’яталось
Сірість, суцільна всеосяжна сірість, від якої спочатку втомлюються очі. Саме таким згадується Довіль. Одразу треба зауважити, що сірість там – це не нудьга і непривабливість, а просто відчуття кольору. Напевно, воно йде від з'єднання холодних вод Атлантики, безкрайнього обрію і норманських пляжів.

Навіть на найбільш людних і забудованих вулицях тебе не полишає відчуття, що за рогом – океан. Так і хочеться зазирнути в якусь щілину в паркані або просто встати навшпиньки, щоб побачити його величність Ла-Манш з Англією «десь там».
Матеріали за темою: Нормандія очима Корнія Грицюка: батьківщина парасольок і субмарин
Якщо всі дороги ведуть до Рима, то в Довілі вони ведуть до легендарної двокілометрової дощатої набережної із назвою Планш, яку назавжди увічнив Клод Лелуш у стрічці «Чоловік та жінка». Обмовлюся, що йти до неї слід вуличками, вимощеними бруківкою, обов'язково зазираючи в льохи із сиром і кальвадосом.

На дегустаціях там наливають щедро, тому особисто я мало не поліз в океан у вересні. Сам напій мені потім доводилося куштувати ще декілька разів, але з довільським жоден так і не зрівнявся. З поїздки як сувенір я привіз 100-грамові пробники, котрі серед друзів миттєво розійшлися на ура.
Матеріали за темою: Нормандия очима Корнія Грицюка: Останній прихисток Жанни Д’арк
До речі, якби я все-таки заліз у воду, але не зараз, а в XIX столітті, це б вважалося непристойним. До середини XX століття в Довілі купалися тільки простолюдини, поки Коко Шанель особисто не показала приклад у місті, де почалася її кар'єра.
Повернімося на набережну. Вона зберігає не просто сліди таких знаменитостей, як Елізабет Тейлор, Рита Хейворт, Роберт де Ніро, та багатьох інших – на пляжі є іменні роздягальні, за оренду яких зірки платили неабиякі гроші.

Прогулюючись біля води, можна дивитися на легендарні казино, де не раз програвав і Федір Михайлович Достоєвський. Під ранок на самотніх шезлонгах біля океану запросто можна зустріти чергового мільйонера, який розорився, із пляшкою шампанського, купленого за останні гроші, у роздумах про вічне.
Куди зазирнути
Як ви вже зрозуміли, Довіль – місто маленьке, тому за день його можна обійти безліч разів. Крім набережної та розважальних закладів, уваги заслуговують будинки-музеї художників-імпресіоністів, котрі жили там. Серед їхнього покоління, до речі, мало знайдеться таких, хто ніколи не працював у Нормандії. Моне, Мане, Ван Гог, творці XX століття – всі вони любили цей спокійний курорт, куди можна їхати у будь-яку пору року, адже таких періодів, як «спека під сорок» або «холод мінус 30», не буває. Теніс на свіжому повітрі, променади по набережній, грязьові ванни, свіжі та корисні морепродукти, смачнючі яблука, риболовля – усе це до послуг гостей.
Уваги заслуговує місцевий іподром «La Touques». Не дарма ж Кальвадос називають ще й «кінським краєм». Перегони, показові виступи, виставки благородних скакунів, аукціони, де за конячок викладають цілі статки – все це цікаво як дорослим, так і дітям.

Навесні у Довілі проводять знаменитий парад кабріолетів, а в липні – джазовий фестиваль. У вересні прийнято дивитись американське кіно, а взимку – оздоровлюватися в унікальному центрі «Альготерм», де можна плавати в цілющій морській воді або приймати першокласні масажі.
Загалом, у місті не буває нудно, і варіант відпочинку можна вибрати на будь-який смак. Попри те, що цей аристократичний куточок і нині цінує тишу та умиротворення, там можна і чудово повеселитись – адже, крім казино, працює безліч розважальних закладів.
Категория: Без рубрики
Вы можете следить за комментариями с помощью RSS 2.0 ленты. Комментарии и трекбеки закрыты.

Comments are closed.

Наш кулинарный блог