На подіумі: Аргентина

Кожен народ має своїх фольклорних героїв, на котрих хочуть бути схожими і дорослі, і діти. В аргентинців такими вважають гаучо, чий одяг у наші дні лишається традиційним костюмом країни.
 
Деякі аргентинські культурологи доволі скептично налаштовані щодо наявності у співвітчизників автентичного наряду. Звідки, мовляв, йому взятися, якщо ми – країна прибулих у пошуках кращої долі італійців, іспанців, українців, євреїв – шукайте костюми у них! Мабуть, доля правди в цьому є, але не все так однозначно, адже не тільки нащадки мігрантів наряджаються у дні свят. Та й люди, закутані у пончо, і з сомбреро на голові напевно не наслідують європейців, бо так вдягалися місцеві гаучо.
Матеріали за темою: Пам’ятки Сальти: лише одне слово – прекрасна
У цього слова безліч варіантів перекладу, та найбільш поширеним вважають «пастух». Але так гордо називали не просто селян, а тільки тих войовничих і справедливих фермерів, які зі зброєю в руках захищали не тільки свої права, а й незалежність держави. Аргентинська історія знає багато прикладів мужніх вчинків цих людей, тому 6 грудня тут навіть відзначають свято – День гаучо. Цього дня практично вся нація лізе на горища й антресолі, щоб стерти пилюку із залежалого одягу і покрасуватися в ньому на центральних площах свого міста.

Фото: blоgs.kqed.org
Гардероб «аргентинського ковбоя» зазнав змін із плином часу, та деякі його елементи не змінювалися століттями. Біла сорочка, довгі брюки, заправлені у чорні чоботи зі шпорами, короткий жакет, пояс (faja) і капелюх, закріплений спеціальною тасьмою (barbacho) на підборідді – вдягнувшись так, ти миттєво стаєш фольклорним героєм. Ну, а щоб бути зовсім автентичним, на шиї необхідно пов’язати республіканським вузлом гарний шовковий платок (рañuelo) . У такому наряді можна і череду пасти, і воювати за свою країну. На випадок дощу гаучо вдягали накидку-плащ (pala), а для краси пов’язували поверх своїх штанів квітчастий «чирипас» із шерстяної тканини, на котрий кріпили кинжал. Як нижню білизну використовували calzoncillos – льяні панталони.
Матеріали за темою: Албанія. Жінка, яка чоловік
Дружини пастухів, которих прийнято називати "paisana", вдягалися до пари своїм чоловікам – стильно і практично: довга двошарова юбка (palleta), біла блуза, жакет, капелюх, чорні лаковані черевики, різноманітні амулети на руках. Примітно, якщо представниці прекрасної статі треба було багато їздити верхи, для цього вона могла повністю вдягнути одяг свого чоловіка, ще й закинути рушницю за плече. Справжнісінький фемінізм, ні дати, ні взяти…

Фото: rоughguides.com
Якщо простежити за життям в Аргентині, то можна помітити, що до 40-50-х років минулого століття костюми гаучо носили в селах всієї країни, та й містяни нерідко мали такий же вигляд. Проте зараз навіть у найвіддаленішій від цивілізації глушині навряд чи зустрінеш людину, вдягнену цілковито ось так, хоч якісь елементи гардероба пастуха, звісно, поширені й досі. А мода, як відомо, циклічна, тому з нарядами дідусів і бабусь ніхто не прощається.
Матеріали за темою: Озерний край Аргентини
Адже окрім народних гулянь, яких у Південній Америці багато, «прикид» гаучо надихає нинішню аргентинську і світову фешн-індустрію і отримує друге дихання. Шкіра, замша, розпущене волосся, фенечки на руках, квітчасті сорочки, шкіряні чоботи – все це залюбки перейняли спочатку хіпі, а зараз і хіпстери. Тому ті аргентинці, які вважають, що їхній народ ніколи не мав національного костюма, все ж помиляються. Адже він не лише був, а й до певної міри чудово почувається і у 21-му столітті.
Головне фото: st.pixanews.com
Категория: Без рубрики
Вы можете следить за комментариями с помощью RSS 2.0 ленты. Комментарии и трекбеки закрыты.

Comments are closed.

Наш кулинарный блог